Рішення

від 19.03.2024 по справі 904/491/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024м. ДніпроСправа № 904/491/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та окремих територій в розмірі 11 983 340,65 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та окремих територій №291/01 від 12.12.2013 в розмірі 11 983 340,65 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за договором 11261983,52 грн.

- втрати від інфляції (згідно ст. 625 ЦК України) 109 349,46 грн.

- проценти за користування коштами (згідно ст. 625 ЦК України) 53202,45 грн.

- пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі - 558 805,23 грн.

Ухвалою від 07.02.2024 залишено позовну заяву без руху.

08.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою від 12.02.2024, судом прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначення підготовче засідання на 05.03.2024.

27.02.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру пені. В своїй заяві відповідач проти розміру нарахованих позивачем до стягнення сум не заперечив і просить лише зменшити розмір пені на 90%.

05.03.2024 в судове засідання сторони представників в судове засідання не направили, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою від 05.03.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2024.

05.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 06.03.2024 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

18.03.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

19.03.2024 сторони в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

19.03.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постійне та обов`язкове аварійно - рятувальне обслуговування об`єктів та окремих територій № 291/01 від 12.12.2013 в частині своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач щодо нарахування та стягнення 558 805,23 грн. пені зазначив, що її розмір є явно надмірно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч.1-2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідач зазначив, що у відповідності до Статуту, Підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Міністерства Енергетики України, як органу управління державним майном. Частка державної власності в статутному капіталі Підприємства становить 100%.

Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України.

Згідно з Наказом Міністерства енергетики України від 07.09.2022 № 1-ДСК ДП «СхідГЗК» внесено до переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору.

Наказом Міненерго від 23.02.2023 № 63 ДП «СхідГЗК» віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідач стверджує, що неналежне виконання ДП «СхідГЗК» своїх договірних зобов`язань спричинене не з його вини, а з незалежних від нього підстав.

Відсутність коштів прямо пов`язана з невиконанням своїх договірних зобов`язань ДП «НАЕК «Енергоатом», який є єдиними покупцем продукції ДП «СхідГЗК» уранового оксидного концентрату у 2022-2024 рр. згідно умов Договору № 82-020-08-19-01169 на поставку уранового оксидного концентрату від 22.11.2019. Продукція ДП «СхідГЗК» використовується виключно для виробництва паливних елементів для атомних електростанцій України, які є відокремленими підрозділами ДП «НАЕК «Енергоатом».

Тобто, ДП «СхідГЗК» без належного і своєчасного фінансування з боку ДП «НАЕК «Енергоатом», передбаченого умовами Договору та систематичного невиконання з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» «Графіка платежів за УОК», стало логічним наслідком порушення ДП «СхідГЗК» інших договірних зобов`язань з контрагентами.

З урахуванням систематичних порушень графіку платежів з боку ДП «НАЕК «Енергоатом», підприємство Відповідача було фактично виведено у тимчасовий простій, систематичне перенесення строків виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Також у зв`язку з недофінансуванням, ДП «СхідГЗК» систематично отримувало попередження про відключення електроенергії та газопостачання.

Сума, заявлена до стягнення, є досить великою, і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства та банкрутства. Запровадження заходів примусового стягнення вищезазначеної суми, яка для ДП «СхідГЗК» є дуже суттєвою, призведе до тривалого блокування рахунків підприємства, що, у свою чергу стане причиною затримки виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов`язкових платежів, неможливості сплати комунальних платежів, закупки виробничо-господарської продукції та зупинення виробництва, а також до неможливості виконання підприємством своїх договірних зобов`язань та, у свою чергу накладання штрафних санкцій.

Арешт рахунків підприємства унеможливить розрахунки за енергоносії, що, в свою чергу потягне припинення енергопостачання підрозділів підприємства, які в цьому випадку можуть загрожувати екологічній безпеці міста Жовті Води, через специфіку своєї діяльності.

Таким чином, відповідач просить зменшити розмір неустойки на 90 %.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - виконавець, позивач) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) укладено договір №291/01 на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та окремих територій від 12.12.2013.

Відповідно до пункту 1 договору, з урахуванням додаткової угоди №18/44/01 від 16.05.2022, ДВГРЗ ДСНС України організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, у кількості 6-ти оперативних одиниць згідно з нормативом виїзду на об`єкт замовника, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварій.

Виконавець здійснює постійне та обов`язкове обслуговування об`єктів замовника.

Об`єкти замовника, які підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, визначені в додатку №1, який узгоджується обома сторонами.

Згідно з пунктом 3.12 договору замовник зобов`язаний оплачувати відповідно до умов договору постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування.

Згідно з пунктом 4.1 договору, в редакції додаткової угоди № 19/89/01 від 29.11.2022, вартість аварійно-рятувального обслуговування об`єктів замовника підрозділами виконавця складає помісячно: з 01.01.2023 по 31.12.2022 по 2 866 038,48 грн.

Перерахування коштів проводиться щомісячно в термін до 10 числа, що слідує за звітним, згідно з наданими виконавцем рахунками (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору він укладається на невизначений термін та вступає в діє з 01.01.2014.

Дія договору може бути припинена у разі виключення об`єктів замовника з переліку об`єктів, які підлягають постійному та обов`язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, що підтверджується актом спеціально утвореної міжвідомчої комісії (пункт 6.2 договору).

На виконання умов договору Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій надав Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" послуги на загальну суму 11 261 983,52 грн у період з вересня 2023 по грудень 2023 року за наступними актами виконання умов договору:

- № 287-ф від 30.09.2023 на суму 2 866 038,48 грн;

- № 331-ф від 31.10.2023 на суму 2 866 038,48 грн;

- № 345-ф від 10.11.2023 на суму 2 866 038,48 грн;

- № 409-ф від 31.12.2023 на суму 2 866 038,48 грн;

Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень чи заперечень.

Позивач також виставив відповідачу рахунки на оплату вартості наданих послуг: № 287-ф від 30.09.2023 на суму 2 866 038,48 грн; № 331-ф від 31.10.2023 на суму 2 866 038,48 грн; № 345-ф від 10.11.2023 на суму 2 866 038,48 грн; № 409-ф від 31.12.2023 на суму 2 866 038,48 грн (а.с 15-18).

Позивач зазначає, що, враховуючи зарахування зустрічних позовних вимог згідно акту від 09.11.2023 на суму 202170,40 грн., відповідач на час звернення позивача до суду не оплатив вартість наданої послуги, у зв`язку з чим відповідач має непогашену заборгованість за укладеним між сторонами договором у розмірі 11 261 983,52 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний у матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Факт надання позивачем відповідачу платних послуг за договором та наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 11 261 983,52 грн підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

З урахуванням приписів пункту 4.3 договору, строк оплати послуг щодо оплати послуг за постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та окремих територій від у період з вересня по грудень 2023 року, є таким, що настав.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду доказів сплати суми боргу за надані позивачем послуги за договором та не заперечує проти наявності суми боргу у заявленому позивачем до стягнення розмірі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 11 261 983,52 грн є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають до задоволення у повному обсязі.

Правомірність нарахування пені.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується та сплачується пеня. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за даним договором.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивачем нараховано пеню у розмірі 558 805,23 грн. за загальний період прострочення з 10.10.2023 по 22.01.2024.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі несвоєчасної оплати наданих послуг, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що розмір пені має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення пені у розмірі 558 805,23 грн підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).

Надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару, суд приймає до уваги принцип свободи договору.

Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх.

Доказів наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк, відповідачем також не надано.

За викладеного, клопотання відповідача про зменшення пені задоволенню не підлягає.

Правомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 109 349,46 грн розраховані за період з жовтня 2023 по грудень 2023.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрап в розмірі 109 349,46 грн. є такою, що підлягає задоволенню

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у загальній сумі 53 202,45 грн. розраховані за загальний період прострочення з 10.10.2023 по 22.01.2024.

Перевіркою розрахунку 3% річних встановлено, що розмір 3% річних має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення 3% річних у розмірі 53 202,45 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 11 261 983,52 грн, інфляційних втрат в розмірі 109 349,46грн, 3% річних у розмірі 53 202,45 грн, пені в розмірі 558 805,23 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та окремих територій в розмірі 11 983 340,65 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223А, ідентифікаційний код 50002) основний борг у розмірі 11 261 983,52 грн, інфляційні втрати в розмірі 109 349,46грн, 3% річних у розмірі 53 202,45 грн, пеню в розмірі 558 805,23 грн. та судовий збір у розмірі 143 800,09 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано -27.03.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко