Рішення

від 25.03.2024 по справі 905/1733/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.2024р. Справа №905/1733/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача: Відділу освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області (84162, Донецька область, Краматорський р-н, смт Черкаське, вул.Миру, буд.4, код ЄДРПОУ 41177286)

про стягнення 29982,56 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Відділу освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, смт Нікольське про стягнення боргу у загальній сумі 29982,56 грн, у тому числі: основний борг 20290,91 грн, пеня 2457,22 грн, 3% річних 1063,90 грн, інфляційні втрати 6170,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості за спожитий природний газ на підставі даних оператора ГТС.

Ухвалою суду від 02.01.2024р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1733/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Відділ освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області був належним чином повідомлений про розгляд справи №905/1733/23, з огляду на те, що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення №0600076141298 про вручення відповідачу ухвали суду від 02.01.2024р., яке було отримане відповідачем 13.01.2024р.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05:30 24.02.2022р. на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024р., строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 14.02.2024р. строком на 90 діб.

У відповідності до спільного розпорядження голови та керівника суду №6-р від 25.05.2023р., з урахуванням рішення №1 від 13.06.2022р. зборів суддів господарського суду Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду (дистанційно або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), тимчасове обмеження доступу до приміщення суду.

Приймаючи до уваги наведене, а також поточну ситуацію у м.Харкові, спір вирішено з об`єктивних причин з перевищенням строку, визначеного ст.248 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За змістом ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За приписами ч.1 ст.634 вказаного кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як визначено у ч.ч.1, 2 ст.642 наведеного нормативно-правового акту відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Так, за результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

За приписами п.26 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021р. №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 від 9 грудня 2020 року №1236».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відділ освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області є бюджетною установою згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Приписами п.1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015р., (далі Кодекс ГТС) (в редакції станом на момент споживання газу) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до п.2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою регулятором.

Як вбачається з матеріалів справи, типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не підписаний з боку відповідача, з цього приводу суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2496, ці Правила розроблені на виконання п.17 ч.3 ст.4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з п.1 розділу II Правил постачання природного газу, підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕТС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Згідно з п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015р., який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015р., затверджений Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відтак, суд вважає укладеним типовий договір постачання природного газу постачальником між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Відділом освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області з огляду на наявність доказів, які підтверджуються фактичне споживання відділом природного газу у листопаді 2021р. та квітні 2023р.

Відповідно до п.2.1 типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За змістом п.4.1 наведеного договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Як вказує позивач, відповідачем було спожито природний газ у наступних періодах та обсягах:

- у листопаді 2021р. в обсязі 1207,64 куб. м на суму 20288,35 грн акт приймання-передачі природного газу за листопад 2021р. №18474, рахунок №31302 за листопад 2021р.;

- у квітні 2023р. в обсязі 0,08 куб. м на суму 2,56 грн акт приймання-передачі природного газу за квітень 2023р. №6948, рахунок №14817 за квітень 2023р.

Поряд з цим, з боку споживача вказані акти не підписані.

За змістом п.4.2 типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/ Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Так, листом №ТОВВИХ-23-15364 від 30.10.2023р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» повідомлено позивача про те, що в інформаційній платформі споживач (Відділ освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області) з ЕІС-кодом 56XS000154Х7Y001 був закріплений в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у періоди з 01.11.2021р. по 19.11.2021р. та з 01.04.2023р. по 30.04.2023р. Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS000154Х7Y001 у вказані періоди внесені в алокацію постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та становить: 1207,64 куб. м у період з 01.11.2021р. по 19.11.2021р. та 0,08 куб. м у період з 01.04.2023р. по 30.04.2023р.

Як визначено у п.6 п.5.1 типового договору споживач має право, зокрема, вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і, у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою, вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача стосовно обсягів спожитого природного газу та порядку проведення розрахунків за нього, суд погоджується з визначеними Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» обсягами постачання природного газу та застосованими позивачем цінами.

За твердженням позивача, відповідач встановлений типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» обов`язок щодо оплати природного газу не виконав.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заявлено, зокрема, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 20290,91 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами п.п.4.3, 4.4 типового договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок №31302 за листопад 2021р. на суму 20288,35 грн був направлений відповідачу засобами поштового зв`язку 15.01.2022р., рахунок №14817 за квітень 2023р. на суму 2,56 грн 15.05.2023р.

Отже, позивачем прострочено виконання свого обов`язку, встановленого пунктом 4.3 договору, щодо надсилання споживачу рахунку не пізніше 10 числа наступного за місяцем постачання природного газу, з отриманням якого договір пов`язує виникнення у відповідача обов`язку оплатити отриманий газ.

В силу норм ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочено на час прострочення кредитора.

З огляду на викладені положення Цивільного кодексу України суд зауважує, що визначений п.4.4 типового договору обов`язок з оплати може бути відстрочено на 35 календарних днів щодо оплати вартості спожитого газу у листопаді 2021р. та на 4 календарні дні щодо оплати вартості спожитого газу у квітні 2023р., тож прострочення оплати за зобов`язаннями листопада 2021р. наступило 04.02.2022р., а за зобов`язанням квітня 2023р. 06.06.2023р. враховуючи пропущення позивачем строків надсилання рахунків, що визначені договором.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 02.01.2024р. господарського суду відповідачу запропоновано представити суду, в тому числі, відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» виконав, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Відділу освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області про стягнення суми боргу в розмірі 20290,91 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.4.5 типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 2457,22 грн пені, а саме:

-2456,83 грн, нарахованої за період з 01.01.2022р. по 30.06.2022р. (зобов`язання листопада 2021р. на суму 20288,35 грн),

-0,39 грн, нарахованої за період з 01.06.2023р. по 30.09.2023р. (зобов`язання квітня 2023р. на суму 2,56 грн).

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», суд встановив, що загальний розмір пені становить 2101,47 грн, враховуючи висновки суду щодо початкових дат перебігу строку прострочення грошового зобов`язання.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1063,90 грн:

-1063,88 грн, нарахованих за період з 01.01.2022р. по 30.09.2023р. (зобов`язання листопада 2021р. на суму 20288,35 грн),

-0,02 грн, нарахованих за період з 01.06.2023р. по 30.09.2023р. (зобов`язання квітня 2023р. на суму 2,56 грн).

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних втрат у розмірі 6170,53 грн, нарахованих за період з 01.01.2022р. по 30.09.2023р. (зобов`язання листопада 2021р. на суму 20288,35 грн).

Разом з тим, перевіривши розрахунки позивача за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», суд встановив що сума 3% річних становить 1007,21 грн, а інфляційних втрат 5830,99 грн, з огляду на висновки суду щодо початкових дат перебігу строку прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню на вищезазначені суми.

З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Відділу освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області підлягає частковому задоволенню з наведених вище підстав.

Судовий збір в сумі 2147,20 грн згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач на підставі платіжної інструкції №11565 від 06.10.2023р. сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством (536,80 грн з урахуванням коефіцієнту пониження 0,8 за подання позову в електронній формі), Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області (84162, Донецька область, Краматорський р-н, смт Черкаське, вул.Миру, буд.4, код ЄДРПОУ 41177286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) суму боргу в розмірі 20290,91 грн, 1007,21 грн 3% річних, 5830,99 грн інфляційних втрат, 2101,47 грн пені, а також судовий збір в сумі 2093,35 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 25.03.2024р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця