Рішення

від 27.03.2024 по справі 905/64/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.2024 Справа №905/64/24

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Техсервіс», м. Дніпро

до відповідача: Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток»,м. Добропілля, Донецька область

про стягнення 569588,78грн

без виклику учасників справи,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Техсервіс» м.Дніпро звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м. Добропілля, Донецька область про стягнення 569588,78грн., з яких: 527520,00грн. - сума заборгованості, 26376,00грн. пеня, 5073,12грн - 3% річних, 10619,66грн інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №961-23ШУД від 08.08.2023 про закупівлю товару за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-21-011420-а в частині своєчасної оплати поставленого товару за видатковою накладною №22 від 21.08.2023.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/64/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 23.02.2024 (з урахуванням часу пересилання засобами зв`язку) для подання відзиву на позов.

Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст. 120 ГПК України, відповідно приписів ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 29.01.2024 була доставлена до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд» - 30.01.2024 о 14:51год, що підтверджується відповідною довідкою.

Таким чином, учасники справи є такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.

Крім того, судом вчинялися додаткові заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд справи у суді за його участю шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку на адресу ДП «Добропіллявугілля-видобуток», що зазначена в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час порушення провадження у справі та на час винесення рішення по справі, а саме 85001, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду 06.02.2024.

Отже, судом було вжито заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/64/24.

Станом на 27.03.2024 відзив на позовну заяву, клопотання з процесуальних питань від відповідача не надходили.

Справа розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надходило.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 Науково-виробниче підприємство «Техсервіс» м.Дніпро (далі - постачальник, позивач) з однієї сторони та Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» (далі - покупець, відповідач) уклали договір №961-23ШУД про закупівлю товару за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-21-011420-а (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК 021:2015-42140000-2 «Зубчасті колеса, зубчасті передачі та приводні елементи» (муфта МЗ-8) (далі продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і Специфікаціях, що є невід`ємною частиною відповідного договору.

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов договору (п.1.2. договору).

У п.4.1. договору сторони дійшли згоди, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в Специфікації до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Умови поставки Продукції-DDP згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних Специфікаціях до договору (п.4.2. договору).

Відповідно до п. 4.7, п.4.8. договору, датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцю, вказана представником покупця у видатковій накладній.

Зобов`язання постачальника вважається виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і Специфікації до договору. Зобов`язання покупця вважається виконаними з моменту оплати поставленої продукції ( п. 4.10. договору).

За умовами п.5.1. договору, загальна сума договору складає 527520,00грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 87920,00грн. Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця на підставі первинної документації. Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем виключно за умови надання постачальником оригіналів первинних документів та реєстрації податкової накладної, а також інших документів, надання/реєстрації яких постачальником є обов`язковим в силу договору та законодавства.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5.4. договору).

Якщо останній день строку для оплати, що встановлений договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.10. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої із сторін прийнятих на себе за договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції. Сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), понесені на виконання даного договору, стягуються з винної сторони в повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 договору.

За змістом п.6.7. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1 % , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір скріплюється печатками сторін (за наявності), вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

У відповідності до умов п. 4.1. та п. 5.1 договору, у якості Додатку №1 до останнього сторонами була підписана Специфікація на загальну суму 527520,00грн., у якій сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, умови та місце поставки (м.Добропілля, вул. Київська, 1Г), строк поставки до 30.09.2023.

Крім того, у п. 4 Специфікації сторони визначили наступні умови оплати - протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця на підставі видаткової накладної.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 21.08.2023 здійснив поставку визначеного у Специфікації товару загальною вартістю 527520,00грн відповідачу за видатковою накладною №22 від 21.08.2023. У підтвердження здійснення поставки автомобільним транспортом також надана товарно-транспортна накладна №Р22 від 21.08.2023.

У видатковій накладній у якості підстави здійснення господарської операції є посилання на договір №961-23ШУД, в свою чергу товар був прийнятий представником покупця Рижих Т.Г. відповідно до наряду на отримання ТМЦ №643 без будь-яких заперечень та зауважень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань, факт поставки товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача і не оспорюється ДП "Добропіллявугілля-видобуток", відтак спір з цього приводу між сторонами відсутній. Тобто продаж товару загальною вартістю 527520,00грн. фактично відбувся.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №б/н, б/д про сплату заборгованості за спірною поставкою, у підтвердження доказів її направлення 24.11.2023 до матеріалів позовної заяви приєднана поштова накладна №4900002124560. Результат пошуку на офіційному сайті АТ «Укрпошта» штрихового кодового ідентифікатора 4900002124560, який був присвоєний поштовому відправленню, свідчить про те, що вказане відправлення було отримано Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» 29.11.2023.

Посилаючись на відсутність здійснення оплати товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 527520,00грн., пені у розмірі 26376,00грн., інфляційних втрат у розмірі 10619,66грн. та 3% річних у розмірі 5073,12грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Техсервіс» та Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» договір №961-23ШУД від 08.08.2023 про закупівлю товару за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-21-011420-а є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених їх умовами та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаних правочинів також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору у Науково-виробничого підприємства «Техсервіс» виник обов`язок поставити товар, а у Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» прийняти його та оплатити.

Як вже встановлено судом вище, виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором №961-23ШУД від 08.08.2023 підтверджується видатковою накладною №22 від 21.08.2023 та товарно-транспортною накладною №Р22 від 21.08.2023.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З урахуванням положень ст.253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 20.11.2020 року по справі № 910/13071/19.

У п.5.10. договору сторони також дійшли згоди, що якщо останній день строку для оплати, що встановлений договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

Так, у п.5.3. договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця на підставі первинної документації. В свою чергу, в Специфікації затверджено такі ж самі умови оплати, а саме протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця на підставі видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.8. договору при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що видаткова накладна №22 від 21.08.2023 та товарно-транспортна накладна №Р22 від 21.08.2023 не містять ніяких додаткових відомостей щодо іншої дати отримання товару ніж дата їх оформлення - 21.08.2023, відповідач повинен був здійснити повний розрахунок до 20.09.2023, відповідно з 21.09.2023 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару.

Згідно ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, спірний товар не був навіть частково сплачений покупцем, у зв`язку з чим виникла сума боргу у розмірі 527520,00 грн.

Частиною 7 ст. 193 ГК, ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту отримання відповідачем спірного товару загальною вартістю 527520,00грн., наявність заборгованості у вказаному розмірі не спростована ДП «Добропіллявугілля-видобуток» наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 527520,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на прострочення виконання зобов`язань, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 26376,00грн., інфляційних втрат у розмірі 10619,66грн. та 3% річних у розмірі 5073,12грн.

Розглянувши вимоги про стягнення пені у розмірі 26376,00грн., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Пунктом 6.7. договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу, та не більше 5 % від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку, заявлена до стягнення пеня нарахована за період з 21.09.2023 по 16.01.2024 на суму боргу 527520грн.

Як встановлено судом, розрахунок пені здійснюється позивачем виходячи з встановленого п.6.7 договору обмеження розміру її нарахування 5% від простроченої суми, що складає менш ніж подвійна облікова ставка Національного банку України та 0,1% від суми простроченого платежу.

Розрахунок є арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи, відтак заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 26376,00грн підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає нступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем за період з 21.09.2023 по 16.01.2024.

Позивачем обрано правомірний період нарахування 3% річних, здійснивши перевірку розрахунку за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" (в межах обраного позивачем періоду) суд встановив, що заявлені до стягнення річні не перевищують розмір, який може бути заявлений до стягнення.

Враховуючи, що за змістом статті 237 ГПК України при ухвалені рішення суд не виходить за межі позовних вимог, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі 5073,12грн.

Розглянувши також заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у розмірі 10619,66грн, суд зазначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Відповідно до розрахунку, заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем наступним чином:

- з 01.10.2023 по 31.10.2023 на суму 527520,00грн. у розмірі 4220,16 грн.;

- з 01.11.2023 по 30.11.2023 на суму 531740,16 грн. у розмірі 2658,70 грн.;

- з 01.12.2023 по 31.12.2023 на суму 534398,86 грн. у розмірі 3740,80 грн.

За наслідками перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем під час розрахунку правильно обрані індекси інфляції, розрахунок позивача є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька обл., місто Добропілля, пр. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Техсервіс» (49041, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Панікахи, буд. 5, кімната 5; код ЄДРПОУ 39669647) 527520,00грн. - сума заборгованості, 26376,00грн пеня, 5073,12грн - 3% річних, 10619,66грн інфляційні втрати.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2024.

Суддя Ю.В. Макарова