Рішення

від 21.03.2024 по справі 907/1067/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/1067/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Комунального закладу «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», м. Ужгород

про стягнення 70 036,61 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» 70 036,61 грн зайво сплачених коштів за Договором на постачання природного газу №41DBZKz334-18 від 24.01.2018 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1067/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

За результатами розгляду клопотання відповідача суд ухвалою від 18.12.2023 постановив призначити справу №907/1067/23 до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників та призначив її розгляд на 23.01.2024 року.

Призначене на 23 січня 2024 року судове засідання не відбулося через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу «Повітряна тривога!» (акт керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-07/4 від 23 січня 2024 року), у зв`язку з чим ухвалою від 23.01.2024 учасників справи повідомлено, що наступний розгляд відбудеться 21.02.2024 року.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.02.2024 та 21.03.2024 у зв`язку з заявленими учасниками справи клопотаннями для надання можливості надати суду додаткові докази та обгрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них.

Крім того, в ході розгляду справи позивачем надано суду додаткові пояснення від 23.02.2024 та від 20.03.2024 з долученими до них довідкою-розрахунком заявленої до стягнення суми та Актами приймання-передачі природного газу з платіжними документами про оплату вартості спожитого позивачем природного газу за час дії Договору на постачання природного газу №41DBZKz334-18 від 24.01.2018 року.

В судове засідання 21.03.2024 учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку шляхом надання письмових розписок про повідомлення про судове засідання 21.03.2024, що надані після судового засідання 26.02.2024, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Позивач відповідно до заяви від 20.03.2024 просив суд розгляд справи 21.03.2024 здійснювати без його участі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, з огляду на встановлені в ст. 248 ГПК України строки розгляду спору, відповідно до наведених приписів процесуального закону та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, беручи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання 21.03.2024 судом не визнавалася обов`язковою, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наданих сторонами доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю додаткових угод №1 від 31.01.2018, №3 від 05.07.2018, №4 від 05.09.2018, №5 від 14.09.2018, №6 від 18.09.2018, №7 від 09.10.2018 до укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41DBZKz334-18 від 24.01.2018, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю, зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання, що встановлено Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради за період з 01.01.2018 по 31.07.2022 та зафіксовано в акті ревізії №13-07-04/11 від 20.12.2022 року.

У зв`язку з наведеним позивач зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів в якості оплати вартості поставленого позивачу природного газу, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю природного газу та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 м.куб. природного газу, становить 70 036,61 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву від 11.12.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що строк позовної давності для звернення Позивача із даним позовом сплив 01.02.2022 року, а доводи Позивача про те, що йому стало відомо про нібито «факт нарахування на 70 036,61 грн більше, ніж передбачено умовами Договору від 24.01.2018 року» тільки після проведення аудиту та складення Акту не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Пояснює, що підписавши Договір з визначеними в ньому умовами, зокрема і умови передбачені пунктом 3.3. Договору, сторони реалізували закріплений у цивільному законодавстві принцип свободи договору.

Доводи позивача про нікчемність додаткових угод, за позицією відповідача, спростовуються положеннями ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», за якими допускається зміна ціни за одиницю товару не більше 10% у разі коливання ціни товару на ринку, а відповідно позиції Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, викладеної у листі від 27 жовтня 2016 року № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахування попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю, та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. При цьому способу такого підтвердження та переліку органів/установ/організації, які можуть надати таке підтвердження, у Законі України «Про публічні закупівлі» не передбачено.

Таким чином, відповідач вважає, що сторонами вносилися зміни до договору в частині збільшення ціни природного газу згідно з п. 3.3. договору та на підставі і у чіткій відповідності до вказаної норми п.2 ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Пояснює, що на підтвердження коливання і росту ціни на природний газ в період укладання додаткових угод ТОВ «Закарпатгаз Збут» надавало споживачу у повній відповідності до п.4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» довідки Закарпатської торгово-промислової палати, в яких міститься інформація щодо середньозваженої ціни природного газу на дату, визначену в довідках та інформація про зміну цін на ринку постачання природного газу у бік збільшення.

З аналізу наявної у вказаних довідках інформації можна прослідкувати динаміку ціни та встановити факт наявності коливання ціни на природний газ з моменту реєстрації конкурсної пропозиції до моменту укладення додаткових угод, відтак, довідки Закарпатської торгово-промислової палати відповідач вважає належним документальним підтвердженням такого коливання за відсутності встановлених договором чи нормативних вимог до форм та способів такого підтвердження.

При цьому, акцентує увагу, що як вбачається із Акту ревізії, вказані довідки ТПП не були надані Філармонією перевіряючим. Так, як зазначено на арк. 34 Акту: «В ході проведення заходу державного фінансового контролюнадано запит щодо надання підтверджуючих документів з метою перевірки питання наявності підстав для внесення змін до договору від 24.01.2018 року та підписання доадткових угод в частині зміни ціни за одиницю товару (газ природний), проте підтверджуючих документів в зазначений термін не надано».

Таким чином, беручи до уваги викладене, вважає, що збільшення ціни природного газу відбувалося в законодавчо визначених межах та за наявності достатніх і документально підтверджених підстав, а відтак, позивачем не доведено наявності порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні додаткових угод №1, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 до Договору, у зв`язку з чим зазначає, що доводи Філармонії про нікчемність вказаних додаткових угод не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

Крім того, звертає увагу, що За відсутності розрахунку заявленої до стягнення суми, відповідач позбавлений можливості перевірити такий розрахунок, а істотною обставиною є те, що позивач вважає нікчемними додаткові угоди №1, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, якими збільшувалася ціна на газ, при цьому додаткові угоди №2, №8, №9 та №12 не є оспорюваними, а відтак, навіть якщо припускати нікчемність вищевказаних угод №1, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, то при розрахунку вартості газу ціни на газ, які були визначені в додаткових угодах №2, №8, №9 та №12 у відповідних періодах їх дії підлягають застосуванню.

Відповідь на відзив.

Позивачем не подано суду відповіді на відзив в розумінні ст. 166 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

24 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», як Постачальником та Комунальним закладом «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради, як Споживачем за наслідками проведення закупівлі UA-2017-12-26-002630-b був укладений Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41DBZKz334-18 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ, а Споживач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. Договору річний плановий обсяг постачання газу до 43 931 м.куб. та сторонами визначено плановий обсяг споживання природного газу в помісячному розрізі 2018 року.

Відповідно до п. 3.6. Договору, загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого Споживачу і на день укладення Договору становить 450 000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна на момент подання тендерної пропозиції учасником закупівель або ж на час проведення переговорної процедури закупівлі, що відбуваються відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» за 1 м.куб. природного газу становить 10,24344 грн (з ПДВ).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ Договору (п. 3.5. Договору).

У розділі 4 Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

Так, згідно з п. 4.1 Договору розрахунковий період для оплати за Договором становить один газовий місяць.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку:

-внести оплату 50 % від вартості запланованих місячних обсягів до 15 числа та здійснити наступну оплату в розмірі 50 % за спожитий природний газ в поточному місяці до 30 (31) числа місяця поставки газу;

-у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

-остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.5. Договору) здійснюється до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем постачання.

Згідно з п. 4.3. Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Порядок та умови постачання, приймання та обліку газу визначено у розділі ІІ договору.

Так, згідно з п. 2.3. Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс ГРМ).

Положеннями п. 2.9. Договору сторонами погоджено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

-за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.9.1. Договору);

-на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника (п. 2.9.2. Договору);

-Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.9.3. Договору);

-у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника (п. 2.9.4. Договору);

-у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 19 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 2.9.5. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору, Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2018 до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Судом встановлено також, що протягом строку дії Договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:

- додаткова угода № 1 від 31.01.2018 про зміну ціни природного газу з 01.01.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 11,05644 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 2 від 15.02.2018 про зміну ціни природного газу з 01.02.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 10,72584 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 3 від 05.07.2018 про зміну ціни природного газу з 01.06.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 11,32544 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 4 від 05.09.2018 про зміну ціни природного газу з 01.08.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 11,52624 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 5 від 14.09.2018 про зміну ціни природного газу з 01.09.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 12,660 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 6 від 18.09.2018 про зміну ціни природного газу з 01.09.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 13,72584 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 7 від 09.10.2018 про зміну ціни природного газу з 01.10.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 14,97564 грн (з ПДВ) та про зміну річного планового обсягу постачання відповідно до п. 1.2. Договору шляхом його зменшення до 35 233 м.куб.;

- додаткова угода № 8 від 14.11.2018 про зміну ціни природного газу з 01.11.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 14,52624 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 9 від 10.12.2018 про зміну ціни природного газу з 01.12.2018 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 13,72544 грн (з ПДВ) та про зміну річного планового обсягу постачання відповідно до п. 1.2. Договору шляхом його збільшення до 36 444 м.куб.;

- додаткова угода № 10 від 29.12.2018, відповідно до якої продовжено строк дії договору до 31.01.2019 шляхом викладення в новій редакції пунктів 1.1., 11.1 Договору;

- додаткова угода № 11 від 09.11.2019, відповідно до якої встановлено загальний обсяг постачання природного газу в січні 2019 року 6557 м.куб., на загальну суму 90 000,00 грн;

- додаткова угода № 12 від 15.01.2019 про зміну ціни природного газу з 01.01.20190 року шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1 м.куб. природного газу становить 12,52584 грн (з ПДВ).

Вказані додаткові угоди містять посилання на зміну закупівельної вартості природнього газу, що за позицією відповідача підтверджується долученими до відзиву на позов ціновими довідками Закарпатської торгово-промислової палати № Ц-563 від 01.10.2018, №Ц-42 від 10.12.2018, №Ц-30 від 06.11.2018, № О-11 від 11.01.2018, № Ц-10 від 06.09.2018, №О-100 від 05.06.2018, №Ц-13 від 14.09.2018, №О-76 від 25.04.2018, №О-92 від 30.05.2018, №О-26 від 12.02.2018.

Судом встановлено та учасниками справи визнається, що на виконання умов Договору Постачальник поставив, а Споживач прийняв природний газ в обсязі 40 082 м.куб., а саме:

- в січні 2018 року 1550 м.куб. природного газу за ціною 14,28124 м.куб. на суму 17 137,49 грн що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК00000927 від 29.01.2018;

- в лютому 2018 року 7929 м.куб. природного газу за ціною 8,9382 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. на суму 85 045,19 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК00003690 від 20.02.2018;

- в березні 2018 року 7868 м.куб. природного газу за ціною 8,9382 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. на суму 84 390,91 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК00007516 від 22.03.2018;

- в квітні 2018 року 1041 м.куб. природного газу за ціною 9,30467 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. на суму 11 165,60 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК00010798 від 16.04.2018;

- в жовтні 2018 року 1071 м.куб. природного газу за ціною 13,36576 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. на суму 16 038,91 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК00022022 від 29.10.2018;

- в листопаді 2018 року 3950 м.куб. природного газу за ціною 12,1052 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. на суму 57 378,65 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК00023583 від 22.11.2018;

- в грудні 2018 року 10 116 м.куб. природного газу за ціною 11,43787 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. на суму 138 843,25 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК00027347;

- в січні 2019 року 6557 м.куб. природного газу за ціною 10,4382 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. на суму 82 131,94 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК89000949.

Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриманий природний газ в повному обсязі, на загальну суму 492 131,94 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 40 від 23.02.2018 на суму 85 045,19 грн, №58 від 28.03.2018 на суму 84 390,91 грн, №75 від 17.04.2018 на суму 11 165,60 грн, №182 від 30.10.2018 на суму 16 038,91 грн, №192 від 23.11.2018 на суму 57 378,65 грн, №210 від 21.12.2018 на суму 138 843,25 грн, №17 від 29.01.2019 на суму 82 131,94 грн, №7 від 30.01.2018 на суму 17 137,49 грн.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості природного газу та, відповідно, нікчемність внесених в Договір змін відповідно до додаткових угод № 1 від 31.01.2018, № 3 від 05.07.2018, № 4 від 05.09.2018, № 5 від 14.09.2018, № 6 від 18.09.2018, № 7 від 09.10.2018 до Договору, у зв`язку з їх укладенням з порушенням приписів ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції до 19.04.2020), позивач з посиланням на Акт ревізії №13-07-04/11 від 20.12.2022 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області просить в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем, як Споживачем, грошові кошти за придбаний у період дії Договору природний газ в загальній сумі 70 036,61 грн.

Означена сума позивачем обрахована як різниця між фактично сплаченою ним вартістю природного газу відповідно до його ціни, яка визначалася відповідно до нікчемних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в Договорі вартістю природного газу (10,24344 грн за 1 м.куб. з ПДВ), яка повинна була оплачуватися Комунальним закладом «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради на користь відповідача з урахуванням недійсності внесених в Договір змін щодо збільшення вартості природного газу.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів позивач визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.

Враховуючи, що Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41DBZKz334-18 від 24.01.2018, який позивачем визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, яка діяла на момент укладення Договору) замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41DBZKz334-18 від 24.01.2018 між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 10,24344 грн з 1 м.куб. (з ПДВ).

Водночас, до Договору про постачання природного газу на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41DBZKz334-18 від 24.01.2018 протягом строку його дії сторонами укладено ряд додаткових угод.

Надаючи оцінку доводам позивача про нікчемність додаткових угод № 1 від 31.01.2018, № 3 від 05.07.2018, № 4 від 05.09.2018, № 5 від 14.09.2018, № 6 від 18.09.2018, № 7 від 09.10.2018 як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час внесення сторонами змін до Договору) договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1, від дати укладення Додаткової угоди №1 до дати укладення Додаткової угоди №2, від дати укладення Додаткової угоди №2 до дати укладення Додаткової угоди №3 і так далі.

Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до Договору стало збільшення ціни 1 м.куб. природного газу, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 31.01.2018, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 10,24344 грн до 11,05644 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 2 від 15.02.2018 сторонами зменшено ціну 1 м.куб. природного газу з 11,05644 грн до 10,72584 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 3 від 05.07.2018 сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 10,72584 грн до 11,32544 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 4 від 05.09.2018 сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 11,32544 грн до 11,52624 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 5 від 14.09.2018 сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 11,52624 грн до 12,660 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 6 від 18.09.2018 сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 12,660 грн до 13,72584 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 7 від 09.10.2018 сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 13,72584 грн до 14,97564 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 8 від 14.11.2018 сторонами зменшено ціну 1 м.куб. природного газу з 14,97564 грн до 14,52624 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 9 від 10.12.2018 сторонами зменшено ціну 1 м.куб. природного газу з 14,52624 грн до 13,72544 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 12 від 15.01.2019 сторонами зменшено ціну 1 м.куб. природного газу з 13,72544 грн до 12,52584 грн (з ПДВ).

Підставою внесення означених змін в Договір відповідно до пояснень відповідача та долучених до відзиву доказів визначено цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати про вартість природного газу № Ц-563 від 01.10.2018, №Ц-42 від 10.12.2018, №Ц-30 від 06.11.2018, № О-11 від 11.01.2018, № Ц-10 від 06.09.2018, №О-100 від 05.06.2018, №Ц-13 від 14.09.2018, №О-76 від 25.04.2018, №О-92 від 30.05.2018, №О-26 від 12.02.2018.

При цьому, вказані довідки критично оцінюються судом, позаяк такі не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення відповідних змін до Договору) є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах лише визначено вартість природного газу на конкретну дату та не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення; у них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Більше того, всі означені довідки Закарпатської торгово-промислової палати містять відмінні відомості щодо ціни природного газу за один період, а зазначені в таких довідках ціни природного газу та дати, на які такі ціни визначаються не відповідають змінам до ціни природного газу, які постійно вносилися до Договору, перші з яких (додаткова угода № 1 від 31.01.2018) щодо зміни ціни були внесені з інтервалом в сім днів з дати укладення самого Договору, що не відповідає принципам здійснення публічних закупівель та дає підстави для переконливого висновку, що в спірних правовідносинах відповідач з метою перемоги в процедурі закупівлі свідомо пропонував нижчу ціну, не маючи на меті її реальне застосування в спірних правовідносинах.

До прикладу, якщо відповідач при використанні в договірних відносинах з позивачем справді б керувався даними відповідних цінових довідок Закарпатської торгово-промислової палати, то на час укладення Договору відповідно до цінової довідки №О-11 від 11.01.2018 ціна природного газу вже становила 10,7328 грн з 1 м.куб. (а для ТОВ «Закарпатгаз Збут» - 11 056,44 грн), що не відповідає встановленій в Договорі від 24.01.2018 ціні 10,24344 грн (з ПДВ).

Наведені обставини не можуть не ставити під сумнів достовірність інформації, яка зазначена в означених цінових довідках у їх взаємозв`язку з внесеними до Договору змінами, а відповідно до примітки 3 цінової довідки № Ц-563 від 02.10.2018 вона носить виключно інформативний характер і не може розглядатися як підтверджуючий документ.

В той же час, згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час внесення сторонами змін до Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. При цьому, суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, відхиляються судом заперечення відповідача з посиланням на лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 щодо застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на природний газ та щодо підвищення ціни на природній газ, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди №№1-9, 12 до Договору згідно яких збільшено ціну за одиницю товару (1 м.куб.) порівняно з початковою ціною 1 м.куб. природного газу, який був зазначений в Договорі.

При цьому, в кінцевому результаті, навіть з урахуванням зменшення ціни природного газу відповідно до додаткових угод №8, 9,12 до Договору, кінцева ціна природного газу (12,52584 за 1 м.куб.) збільшилась більш як на 18% в порівнянні з зазначеною в договорі ціною (10,24344 грн за 1 м.куб.), що суперечить наведеним вище приписам законодавства про публічні закупівлі та практиці їх застосування.

За змістом п. ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення сторонами Договору) договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

З врахуванням викладеного, судом встановлено, що при укладенні додаткових угод № 1 від 31.01.2018, № 2 від 15.02.2018, № 3 від 05.07.2018, № 4 від 05.09.2018, № 5 від 14.09.2018, № 6 від 18.09.2018, № 7 від 09.10.2018, № 8 від 14.11.2018, № 9 від 10.12.2018 № 12 від 15.01.2019 до Договору сторонами Договору порушено п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності відповідного коливання цін такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі обсяги такого збільшення.

В силу приписів ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, з врахуванням чого, з огляду на встановлену судом нікчемність змін, що внесені до Договору зазначеними Додатковими угодами застосуванню між сторонами в спірний період, тобто у весь період дії Договору з урахуванням його продовження на січень 2019 року, підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни природного газу, обсягів постачання та ціни Договору.

Варто додатково зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є нікчемною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

Відхиляються судом в даному контексті також й заперечення відповідача щодо дійсності додаткових угод №№ 2, 8, 9, 12 до Договору з посиланням на ту обставину, що такими зменшувалася ціна 1 м.куб. природного газу, а позивач не ініціює питання визнання таких додаткових угод нікчемними, позаяк відповідне зменшення ціни за додатковими угодами №№ 2, 8, 9, 12 до Договору має місце в порівнянні з попередньо діючою ціною, а не з ціною зазначеною в Договорі на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41DBZKz334-18 від 24.01.2018, а встановлення факту нікчемності змін до Договору за приписами чинного законодавства не потребує заявлення до суду відповідної вимоги про визнання договору (чи змін до нього) нікчемним.

Так, за диспозицією ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахування викладеного, суд висновує, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод № 1 від 31.01.2018, № 2 від 15.02.2018, № 3 від 05.07.2018, № 4 від 05.09.2018, № 5 від 14.09.2018, № 6 від 18.09.2018, № 7 від 09.10.2018, № 8 від 14.11.2018, № 9 від 10.12.2018 № 12 від 15.01.2019 до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 м.куб. природного газу зросла майже на 20% (з 10,24344 грн до 12,52584 грн за 1 м.куб.).

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод № 1 від 31.01.2018, № 2 від 15.02.2018, № 3 від 05.07.2018, № 4 від 05.09.2018, № 5 від 14.09.2018, № 6 від 18.09.2018, № 7 від 09.10.2018, № 8 від 14.11.2018, № 9 від 10.12.2018 № 12 від 15.01.2019 суперечить вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі та, зменшення її обсягу закупівлі за відсутності будь-яких підстав для внесення означених змін та свідчить про нікчемність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

Водночас, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх нікчемності, а відтак, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом, як і недоречними є аргументи ТОВ «Закарпатгаз Збут» щодо свободи договору, позаяк така свобода відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України обмежується вимогами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства, звичаями ділового обороту, вимогами розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на природний газ, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод № 1 від 31.01.2018, № 2 від 15.02.2018, № 3 від 05.07.2018, № 4 від 05.09.2018, № 5 від 14.09.2018, № 6 від 18.09.2018, № 7 від 09.10.2018, № 8 від 14.11.2018, № 9 від 10.12.2018 № 12 від 15.01.2019 унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Нікчемність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами № 1 від 31.01.2018, № 2 від 15.02.2018, № 3 від 05.07.2018, № 4 від 05.09.2018, № 5 від 14.09.2018, № 6 від 18.09.2018, № 7 від 09.10.2018, № 8 від 14.11.2018, № 9 від 10.12.2018 № 12 від 15.01.2019.

Так, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41DBZKz334-18 від 24.01.2018 ТОВ «Закарпатгаз Збут» за період з січня 2018 по січень 2019 року включно поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв природний газ в обсязі 40 082 м.куб., вартість якого, з врахуванням визначеної в п. 3.2. Договору ціни 1 м.куб. 10,24344 грн (без врахування внесених змін за нікчемними Додатковими угодами) становить 410 577,56 грн (40 082 м.куб. * 10,24344 грн).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги оплату Комунальним закладом «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради вартості поставленого йому за Договором природного газу в розмірі 492 131,94 грн (платіжні доручення № 40 від 23.02.2018, №58 від 28.03.2018, №75 від 17.04.2018, №182 від 30.10.2018, №192 від 23.11.2018, №210 від 21.12.2018, №17 від 29.01.2019, №7 від 30.01.2018), суд доходить висновку, що в результаті укладення нікчемних додаткових угод Комунальним закладом «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради зайво сплачено 81 554,38 грн (492 131,94 грн - 410 577,56 грн) за придбаний з січня 2018 по січень 2019 року включно природний газ.

В той же час, відповідно до змісту позовної заяви та поданої суду довідки-розрахунку заявленої до стягнення суми позивачем обраховано розмір безпідставно отриманих відповідачем коштів в сумі 70 036,61 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги позивача про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів за постачання природного газу в сумі 70 036,61 грн.

Щодо позовної давності.

Надаючи оцінку заяві позивача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд враховує таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, зокрема, за приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки, яка за приписами ч. 3 ст. 261 ЦК України за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

З урахуванням викладеного, в спірних правовідносинах початок перебігу для позивача строку позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемності змін до Договору пов`язується з початком виконанням умов Договору з урахуванням внесених сторонами до нього нікчемних змін, тобто протягом 2018 року та, відповідно до ст. 257 ЦК України такий строк для позивача триває до січня 2021 року.

Позатим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами та доповненнями) на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, який з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) неодноразово продовжувався, востаннє до 30.06.2023 року.

Окрім того, відповідно до п.п. 2) п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 (який набрав чинності 17.03.2022) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, ч. 2 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» 3450-IX від 08.11.2023 (який набрав чинності 30.01.2024) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023 та Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, востаннє з 14.02.2024 строком на 90 діб.

З урахуванням викладеного, з 12.03.2020 встановлені в ст. 257 ЦК України строки позовної давності на підставі п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) тобто до 30.06.2023, а з 17.03.2022 такі строки продовжені на підставі п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану») до 30.01.2024, а в подальшому, тобто з 30.01.2024, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» перебіг позовної давності зупиняється на підставі нової редакції п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах перебіг строку позовної давності для позивача тривав до січня 2021 року, а з 12 березня 2020 року перебіг строків позовної давності продовжено спершу відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (до 30.06.2023), а з 17.03.2022 такі строки продовжено вже на підставі п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, слід вважати, що позаяк позивач звернувся з даним позовом до суду 21.11.2023, тобто в межах продовжених законом строків позовної давності, у зв`язку з чим в задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності належить відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 536,80 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Комунальному закладу «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (88015, м. Ужгород, вул. Богомольця, 21, код ЄДРПОУ 39582749) на користь Комунального закладу «Закарпатська обласна філармонія» Закарпатської обласної ради (88000, м. Ужгород, площа Театральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 02225370) 70 036,61 грн (сімдесят тисяч тридцять шість гривень 61 копійку) безпідставно отриманих коштів та 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 26 березня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.