Рішення

від 15.03.2024 по справі 908/3446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/259/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2024 Справа № 908/3446/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Семенівської сільської ради, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя

про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії,

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Самойленко О.П.

За участю представників:

від позивача: Штабовенко Д.В.;

від відповідача: Левіна О.В.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Семенівської сільської ради до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про:

- розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №72 від 24.01.2022, укладеного Семенівською сільською радою та Публічним акціонерним товариством «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на підставі заяви-приєднання до публічного договору;

- зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» перерахувати нараховані Семенівській сільській раді обсяги споживання електричної енергії з квітня по листопад 2022 року згідно договору №72 від 24.01.2022 на наступні: квітень 2022 року 0 кВт/год; травень 2022 року 0 кВт/год; червень 2022 року 0 кВт/год; липень 2022 року 0 кВт/год; серпень 2022 року 0 кВт/год; вересень 2022 року 0кВт/год; жовтень 2022 року 0 кВт/год; листопад 2022 року 0 кВт/год.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 16, 651, 652, 598 ЦК України, ст. 188 ГК України, Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженим Наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.11.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3446/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С. Ухвалою суду від 23.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3446/23, присвоєний номер провадження 9/259/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 16.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі та призначеного справу до розгляду по суті.

15.03.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та відповіді на відзив, зазначивши, зокрема, про наступне. З 24.01.2022 між позивачем та відповідачем наявні господарські правовідносини, які регулюються умовами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Договір був укладений на підставі заяви-приєднання. Також цього дня між позивачем та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» був підписаний договір про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник зобов`язується передати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії постачальнику. На підставі цього договору ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» були складені акти приймання-передавання товарної продукції за період з квітня 2022 по листопад 2022 та рахунки на оплату. Інформація щодо обсягів спожитої електричної енергії за період квітень-листопад 2022 підтверджена листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 22.09.2023 №007-66/4814. Позивач вважає вказані акти приймання-передавання, рахунки на оплату та інформацію щодо обсягів спожитої електроенергії незаконними, складеними в порушення вимог законодавства та договірних зобов`язань та такими, що порушують права і свободи Семенівської сільської ради, оскільки у період за який нараховано оплату за використання електроенергії, а саме - з квітня по листопад 2022 уся територія Мелітопольського району, в тому числі населені пункти Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади перебували у тимчасовій окупації. Розпорядженням сільського голови від 29.03.2022 припинено провадження діяльності у всіх закладах, підприємствах, установах, організаціях Семенівської сільської ради та експлуатацію адміністративних та господарських будівель і об`єктів на території Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади з 01.04.2022 до моменту деокупації. Відповідачем при складанні інформації щодо споживання електричної енергії Семенівською сільською радою не було доведено споживання позивачем електроенергії у спірний період. Також відповідачем не наведено відомостей, з яких даних комерційного обліку (покази лічильників споживання електричної енергії, інші дані щодо формування обсягів електричної енергії у розрахунковому місяці) ним були сформовані відомості щодо використання позивачем 87080 кВт/год. електричної енергії. Отже у період, за який складено вказану вище інформацію щодо споживання електричної енергії, Семенівська сільська рада не здійснювала діяльність, а на окупованій території розміщувались військові Російської Федерації, тому докази споживання поставленої на цю територію електроенергії саме Семенівською сільською радою відсутні. Надсилання відповідачу пропозиції про розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є виключно правом, а не обов`язком позивача. Обов`язок припинення розподілу електричної енергії ОСР у присутності користувача та здійснення фіксації показів приладу обліку користувача на момент припинення розподілу електричної енергії, згідно п. 11.5.14 Кодексу систем розподілу, покладається на оператора систем розподілу. Тож відповідальність за не здійснення припинення розподілу електричної енергії повністю покладається на ПАТ «Запоріжжяобленерго», як і обсяги нарахованої електричної енергії, покладаються адміністратором розрахунків на оператора системи як втрати. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, зазначивши, зокрема, про наступне. Визначення обсягів споживання електричної енергії споживача у період оголошеного воєнного стану ПАТ Запоріжжяобленерго» здійснює відповідно до вимог ПРРЕЕ ККОЕЕ, умов договору та з рахуванням особливостей, встановлених Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженим Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 за №148. Враховуючи, що у відповідача в подальшому були відсутні підстави вносити непідтверджені і необґрунтовані покази лічильників, а здійснити перевірку достовірності наданих даних він був об`єктивно позбавлений можливості, при нарахуванні обсягів наданих послуг з розподілу електроенергії керувався п. 9 Положення, тобто за середньодобовим споживанням аналогічного періоду минулого року. Правові підстави для здійснення перерахунку обсягів розподіленої електричної енергії за вказаний період до отримання оператором системи документально підтверджених фактичних даних відсутні. Стосовно вимоги про розірвання договору відповідач зазначив, що на його адресу заява із вимогами розірвати договір №72 від 24.01.2022 не надходила, доказів її направлення не надано. Отже позивачем не дотримано досудовий порядок врегулювання спору. Розірвання договірних відносин з позивачем можливе після припинення розподілу електричної енергії на зазначений об`єкт та здійснення фіксації показів приладу обліку на момент припинення розподілу електричної енергії згідно вимог п. 11.5.14 КСР. Вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача за результатом прийнятого рішення встановити обсяги розподіленої електричної енергії за період з квітня по листопад 2022 на рівні нуль кВт/год. не відповідають вимогам визначеного Законом порядку, оскільки перерахування обсягів електричної енергії передбачає певні дії та обставини, визначені Положенням. У п. 9 Положення зазначено, що внесення будь-яких змін до нарахованих обсягів спожитої електричної енергії оператором системи розподілу можливе лише після отримання ним документального підтвердження фактичних обсягів лічильника. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 13.11.2018 прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом».

Згідно з п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

З 01 січня 2019 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1415. Тобто з 01.01.2019 позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.

За приписами ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

За умови ч. 3 підпункту 1.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) встановлено, що договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, ПАТ «Запоріжжяобленерго» розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяви-приєднання.

24.01.2022 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (Оператор системи, відповідач у справі) та Семенівська сільська рада (Споживач, позивач у справі) уклали договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №72 (надалі Договір).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання і укладений сторонами в редакції позивача, опублікованій на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії».

У п. 1.1 Договору встановлено, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з «Заявою-приєднання», що є Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком № 4 «Порядок розрахунків».

У розділі 3 Договору сторонами узгоджений порядок обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 11.1 Договору, останній набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє до кінця календарного року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Додатком №1 до договору є Заява-приєднання, яка містить інформацію про перелік об`єктів, перелік точок обліку та перелік ЕІС-кодів за об`єктами.

Цього ж дня Семенівська сільська рада (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» уклали Договір про постачання електричної енергії споживачу №72.

Відповідно до п. 2.1 Договору про постачання, за цим договором постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 09310000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У листі від 22.09.2023 №007-66/4814 ПАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про постачання електричної енергії споживачу - Семенівській сільській раді у розрахунковий період за квітень-листопад 2022 року у загальній кількості 87080 кВт/год.

Як зазначив позивач, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу №72 від 24.01.2022 та отриманої від ПАТ «Запоріжжяобленерго» інформації щодо обсягів спожитої електричної енергії за спірний період, були складені Акти приймання-передавання та рахунки на оплату.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (зі змінами), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, вся територія Семенівської сільської територіальної громади (Мелітопольський район Запорізької області) є тимчасово окупованою територією України з 25.02.2022 року.

Розпорядженням сільського голови від 29.03.2022 № 01 зобов`язано: вважати юридичну особу - Семенівську сільську раду такою, що припинила провадження діяльності за юридичною адресою: АДРЕСА_1 та на території Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади з 01.04.2022 до моменту де окупації; припинити провадження діяльності у всіх закладах, підприємствах, установах, організаціях Семенівської сільської ради та експлуатацію адміністративних та господарських будівель і об`єктів на території Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади з 01.04.2022 до моменту де окупації; працівників сільської ради припинити робочий процес на окупованій території Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади, виїхати на підконтрольну українській владі територію та приступити до виконання своїх посадових обов`язків в м. Запоріжжя або дистанційно.

Позивач у позові зазначав, що орган місцевого самоврядування Семенівська сільська рада не мала можливості споживати електроенергію, адже на території громади встановлена юрисдикція окупованої влади та її збройних формувань, адміністративні та господарські об`єкти споживача експроприйовані. Таким чином у період за який позивачем було нараховано оплату за використану електроенергію, а саме - з квітня по листопад 2022 року уся територія Мелітопольського району, в тому числі населені пункти Семенівської сільської територіальної громади перебували у тимчасовій окупації.

Об`єктивні та загальновідомі обставини, а саме - повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України та введення в Україні воєнного стану, знаходження Семенівської територіальної громади на тимчасово окупованій території, припинення провадження діяльності Семенівської сільської ради за юридичною адресою та припинення діяльності у всіх закладах, підприємствах, установах, організаціях Семенівської сільської ради та експлуатації адміністративних, господарських будівель і об`єктів, стали підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким було відкрито провадження у даній справі № 908/3446/23.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Із змісту ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Порядок зміни та розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз наведених вище норм права встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, чинним законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

За змістом ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З наведеної норми права слідує, що розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків. При цьому закон пов`язує можливість розірвання договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2ст. 652 ЦК України.

Як було зазначено судом вище у Заяві-приєднання, що є Додатком №1 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 24.01.2022 №72, наведений перелік об`єктів (їх адреси) на які відповідачем надавалися послуги з електропостачання у спірний період.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

До переліку включається тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, визначена відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

У переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 1 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

З положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» слідує, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік).

Відповідно до вказаного Переліку вся територія Мелітопольського району Запорізької області, в т.ч. територія Семенівської сільської територіальної громади, є тимчасово окупованою територією України з 25.02.2022 року.

У зв`язку з окупацією території Семенівської сільської ОТГ, Розпорядженням сільського голови від 29.03.2022 № 01 припинено провадження діяльності за юридичною адресою: АДРЕСА_1 та на території Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади у всіх закладах, підприємствах, установах, організаціях Семенівської сільської ради та експлуатацію адміністративних та господарських будівель і об`єктів з 01.04.2022 до моменту деокупації.

Розпорядженням сільського голови Семенівської сільської ради від 29.03.2022 №01 припинено провадження діяльності юридичної особи Семенівської сільської ради за юридичною адресою: вул. Першотравнева, 57, с. Семенівка, Мелітопольського району Запорізької області та на території Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади з 01.04.2022 року до моменту деокупації. Припинено провадження діяльності у всіх закладах, підприємствах, установах, організаціях Семенівської сільської ради та експлуатацію адміністративних та господарських будівель і об`єктів на території Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади з 01.04.2022 року до моменту деокупації. Працівників сільської ради зобов`язано припинити робочий процес на окупованій території Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади, виїхати на підконтрольну українській владі територію та приступити до виконання своїх посадових обов`язків в м. Запоріжжя або дистанційно.

Таким чином, як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, починаючи з 01.04.2022 Семенівська сільська рада не мала можливості споживати електричну енергію за вказаними у Заяві-приєднанні об`єктами.

З наведених вище обставин слідує, що у період за який відповідачем було нараховано обсяги споживання електроенергії уся територія Мелітопольського району, в тому числі населені пункти Семенівської сільської об`єднаної територіальної громади перебували у тимчасовій окупації. Позивач припинив свою діяльність, тобто послугами відповідача щодо споживання електричної енергії не користувався, у зв`язку з його відсутністю на об`єктах вказаних у Заяві-приєднанні до договору.

З огляду на все вищевикладене, вбачається наявність всіх чотирьох вимог, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме:

1) на момент укладення договору сторони не могли виходити з того, що розпочнеться військова агресія Російської Федерації проти України та об`єкти споживання позивача будуть захоплені збройними формуваннями держави-агресора;

2) позивач, як заінтересована сторона, при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, не міг усунути причини настання цих обставин, тобто позивач не мав можливості протидіяти збройним формуванням держави-агресора по захопленню території розташування об`єкту споживання;

3) подальше виконання договору порушує майнові інтереси позивача і позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки послугами з розподілу електричної енергії позивач фактично не користується;

4) із суті договору та звичаїв ділового обороту не випливає те, що позивач зобов`язаний нести збитки, здійснюючи взаєморозрахунок за послуги розподілу електричної енергії, фактично при цьому не отримуючи ці послуги, а відповідач, в свою чергу, буде отримувати все, на що розраховував при укладенні договору.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність істотної зміни обставин, а саме: окупація території Мелітопольського району Запорізької області, у тому числі населені пункти Семенівської об`єднаної територіальної громади, припинення робочого процесу сільської ради, виїзд сільської ради (її працівників) на підконтрольну українській владі територію, відсутність можливості користуватися послугами відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача про розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 72 від 24.01.2022, укладеного Семенівською сільською радою та ПАТ «Запоріжжяобленерго». Позовні вимоги в цій частині судом задовольняються.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позов про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору стосовно вимог про розірвання договору № 72 від 24.01.2022, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, аналіз положень статей 651,652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що право на розірвання договору в судовому порядку має будь-яка сторона договору у певних, визначених законом (зазначених судом вище) випадках. Одностороннє розірвання договору у випадках, передбачених законом чи договором, та розірвання договору в судовому порядку є різними окремими способами розірвання договору. Закон передбачає право будь-якої сторони договору на його розірвання в судовому порядку, не обмежує це право можливістю звернення до суду лише тієї сторони договору, яка в силу закону чи умов договору має право на одностороннє розірвання договору.

За змістом ч.ч. 2 та 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни/розірвання господарських договорів. Правила, передбачені ч.ч. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України.

Частинами 2 та 3 статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частина 4 цієї статті передбачає можливість (право) заінтересованої сторони на звернення до суду, якщо виник спір.

Обставина того, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення (розірвання) договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Право особи на звернення до суду з вимогою про розірвання договору у передбаченому законом випадку відповідає способам, передбаченим статтею 16 ЦК України (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 188 Цивільного кодексу України у правовідносинах, пов`язаних з розірванням договорів, викладені, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 910/20557/17, від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Отже надсилання відповідачу пропозиції про розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору за наявності спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 у справі №910/3104/20.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Щодо заявленої позивачем вимоги про зобов`язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перерахувати нараховані Семенівській сільській раді обсяги споживання електричної енергії з квітня по листопад 2022 року згідно договору №72 від 24.01.2021 на наступні: квітень 2022 року 0кВт/год; травень 2022 року 0кВт/год; червень 2022 року 0кВт/год; липень 2022 року 0кВт/год; серпень 2022 року 0кВт/год; вересень 2022 року 0кВт/год; жовтень 2022 року 0кВт/год; листопад 2022 року 0кВт/год, суд зазначає про наступне.

За змістом ч. 1, п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивач правомірно скористався наданим йому законом правом звернення до суду з вимогами про зобов`язання відповідача виконати визначений діючим законодавством обов`язок перерахувати обсяги електричної енергії за зверненням споживача.

Так, відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 у зв`язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР (в даному випадку ПАТ Запоріжжяобленерго) не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об`єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю.

ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператор системи розподілу електричної енергії, визначення обсягів споживання електричної енергії споживачів в період дії воєнного стану здійснює відповідно до вимог ПРРЕЕ, ККОЕЕ, умов Договору, з урахуванням особливостей, встановлених Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженим Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 (далі Положення), який був чинним у спірний період.

За змістом підпункту 2 пункту 9 Положення, обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово непідконтрольній території визначаються:

- з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

- приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

- приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

- у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи.

Підпунктом 3 пункту 9 Положення встановлено, що оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 цього пункту, має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав.

Після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).

Отже зазначене Положення регламентувало правила визначення оператором системи розподілу електричної енергії обсягів споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово непідконтрольній території.

З огляду на вище викладені обставини, враховуючи знаходження об`єкта(ів) споживання на окупованій території, визначення ПАТ «Запоріжжяобленерго» обсягів споживання електричної енергії Семенівською сільською радою за період квітень-листопад 2022 року в загальній кількості 87080 кВт/год (додаток до листа від 22.09.2023 №007-66/4814) не можна визнати об`єктивним та правомірним.

В той же час, вимоги позивача щодо зобов`язання судом відповідача за результатом прийнятого рішення встановити обсяги розподіленої електричної енергії за період з квітня по листопад 2022 року на рівні 0 кВт/год не відповідають вимогам визначеного законом порядку, оскільки перерахування обсягів електричної енергії передбачає певні дії та обставини, визначені вказаним вище Положенням.

Частиною 2 ст. 5 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині, шляхом зобов`язання відповідача перерахувати нараховані Семенівській сільській раді обсяги споживання електричної енергії з квітня по листопад 2022 року згідно договору №72 від 24.01.2022 у відповідності до підпункту 2 пункту 9 Положення.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №72 від 24.01.2022, укладений Семенівською сільською радою та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» на підставі заяви-приєднання до публічного договору.

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926 (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035) перерахувати нараховані Семенівській сільській раді, код ЄДРПОУ 20525354 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164) обсяги споживання електричної енергії з квітня по листопад 2022 року згідно договору №72 від 24.01.2022 у відповідності до підпункту 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Стелеварів, буд. 14) на користь Семенівської сільської ради, код ЄДРПОУ 20525354 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164) суму 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва