Ухвала

від 25.03.2024 по справі 910/1368/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/1368/24

За позовом Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецбудсервіс"

про стягнення 936 609,74 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники:

від позивача: Кулик С.О., Корольов І.С.

від відповідача: Березка Р.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - позивач, Центральна база ВТК) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" (далі - відповідач, ТОВ "БК "Спецбудсервіс") про стягнення 936 609,74 грн, з яких: 720 609,74 грн штрафу за порушення якості виконаних робіт; 216 000,00 грн штрафу за неусунення недоліків якості виконаних робіт.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору підряду на капітальне будівництво № 237 від 14.07.2020 (далі - Договір), у зв`язку з чим наявні підстави для сплати відповідачем штрафу відповідно до пунктів 12.6, 12.11 Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 прийнято позовну заяву Центральної бази ВТК до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1368/24, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

22.02.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке зареєстроване у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 23.02.2024.

23.02.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 26.02.2024, відповідно до якого відповідач не визнав позовні вимоги.

23.02.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про призначення експертизи, яке зареєстроване у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 26.02.2024, відповідно до якого відповідач просив суд призначити по справі № 910/1368/24 судову експертизу, проведення судової експертизи просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинити провадження у справі № 910/1368/24 на час проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 призначено розгляд справи № 910/1368/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.03.2024 о 11:40 год.

28.02.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив на позовну заяву, яку зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 29.02.2024.

22.03.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, які зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 25.03.2024.

23.03.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 25.03.2024.

25.03.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про прийняття до розгляду уточнених запитань судової експертизи.

У судове засідання, призначене на 25.03.2024, з`явились представники позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

При визначенні підсудності даного спору Господарському суду міста Києва позивачем застосовано загальні правила підсудності, враховуючи, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Україна, 02130, місто Київ, проспект Воскресенський (колишній бульвар Перова), будинок 10А, офіс 176.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, а саме:

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафу на підставі Договору підряду на капітальне будівництво № 237 від 14.07.2020, а саме: 720 609,74 грн штрафу за порушення якості виконаних робіт; 216 000,00 грн штрафу за неусунення недоліків якості виконаних робіт.

Предметом Договору підряду на капітальне будівництво № 237 від 14.07.2020, укладеного між позивачем та відповідачем, визначено, що підрядник (відповідач) зобов`язаний за завданням замовника (позивача) на свій ризик виконати, та здати йому в установлений Договором строк роботи з будівництва по об`єкту: "Будівництво каналізаційного колектору від службового житла та споруд на території військової частини НОМЕР_1 управління Північного ОТО Національної гвардії України до існуючих каналізаційних мереж м. Вишгород Київської області" (Код за ДК 021:2015 - 45230000-8, Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (далі - об`єкт будівництва або об`єкт) за такими характеристиками - будівництво системи відведення стічних вод з каналізаційною насосною станцією потужністю 549,0 куб.м та напірним колектором в дві нитки довжиною по 5480,0 м, а замовник зобов`язується передати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), дозвільну документацію. а також затверджену в установленому порядку проєктну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх у порядку та на умовах, встановлених умовами Договору.

Отже, об`єкт будівництва за Договором підряду на капітальне будівництво № 237 від 14.07.2020 знаходиться у м. Вишгород Київської області.

Відтак, спір у даній справі № 910/1368/24 стосується прав і обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном - об`єктом будівництва за Договором підряду на капітальне будівництво № 237 від 14.07.2020, який знаходиться у м. Вишгород Київської області.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, оскільки нерухоме майно в спірному випадку розташоване у Київській області, м. Вишгород, то позовна заява Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальність "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" про стягнення 936 609,74 грн підлягає розгляду Господарським судом Київської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа № 910/1368/24 за позовом Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальність "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" про стягнення 936 609,74 грн підлягає передачі на розгляд Господарського суду Київської області за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. 30, 31, 232- 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/1368/24 за позовом Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальність "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" про стягнення 936 609,74 грн передати за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області (Україна, 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 16).

Повний текст ухвали складено та підписано 27.03.2024.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана ГУМЕГА