Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/19138/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/19138/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Приватного підприємства «Тавлінка» (вул. Григоренко, буд. 30/2, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 34182360)

про припинення трудових відносин,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач) з позовом до Приватного підприємства «Тавлінка» (далі за текстом - ПП «Тавлінка», Відповідач, Товариство) про визнання припиненими трудових відносини у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування заявленого позову Позивач вказує, що у зв`язку із небажанням перебувати на посаді директора Відповідача ним прийнято рішення звільнитися за власним бажанням, про що неодноразово повідомлявся єдиний учасник останнього - ОСОБА_2 , проте остання ігнорувала звернення Позивача.

Так, згідно доводів Позивача 21.07.2023 ним направлено на адресу засновника (учасника) Відповідача та на адресу товариства повідомлення про скликання загальний зборів та заяву про звільнення з посади директора.

Так, Позивач зазначає, що неодноразове ігнорування учасником Відповідача звернень Позивача щодо його звільнення призвело до необхідності звернення до суду з даним позовом, оскільки відсутня можливість врегулювання в позасудовому порядку питання припинення трудових відносин у встановленому законом порядку.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2 684 грн.

26.12.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 29.01.2024 підготовче засідання відкладено на 12.02.2024.

У підготовчому засіданні 12.02.2024 судом закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 26.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 26.02.2024 судове засідання відкладено на 25.03.2024.

25.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.03.2024 за наслідками розгляду клопотання Позивача про відкладення, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності існування обставин, на які посилається Позивач.

У судове засідання 25.03.2024 представники сторін не з`явилися, належним чином повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, за наслідками судового засідання 25.03.2024 судом у відповідності до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) прийнято рішення по суті спору.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно доводів Позивача та, що вбачається із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 оформлено директором ПП «Тавлінка».

Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та єдиним учасником Товариства є ОСОБА_2 .

У зв`язку із небажанням Позивача перебувати на посаді директора Товариства ним прийнято рішення звільнитися за власним бажанням оскільки ОСОБА_1 втратила матеріальну (економічну) та будь яку іншу зацікавленість перебування на вказаній посаді.

Так, згідно доводів Позивача ним 21.07.2023 ініційовано питання скликання загальних зборів Товариства у зв`язку з чим направлено на адресу Відповідача та ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів учасників ПП «Тавлінка» на 04.08.2023 та заяву директора про звільнення.

Докази направлення вказаних вище документів 21.07.2023 засобами поштового зв`язку наявні в матеріалах справи, однак були повернуті Позивачу із зазначенням причин «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно Акту від 04.08.2023, складеного за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загальні збори Відповідача 04.08.2023 не відбулися, ОСОБА_2 не з`явилася.

Звертаючись до суду із цим позовом, Позивач посилається на те, що питання про звільнення його з посади директора Товариства може бути вирішено Загальними Зборами Товариства, тоді як неприбуття єдиного учасника Товариства на Загальні Збори для вирішення питань порядку денного та неможливість прийняття Загальними Зборами учасників Товариства відповідного рішення порушує його трудові права, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За умовами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Частиною 1 та пунктом 6 частини 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» закріплено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства (частина 1 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до частини 1-3 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Так, суд вказує, що чинним законодавством визначено право директора як одноосібного виконавчого органу скликати загальні збори товариства шляхом надсилання повідомлення про це учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Суд зазначає, що статут Відповідача станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутній, що фактично унеможливлює суд встановити погодження та закріплення його умовами іншого строку ніж це визначено частиною 3 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Так, як встановлено судом вище, Позивачем повідомлення про скликання на 04.08.2023 Загальних Зборів Відповідача направлено Відповідачу та єдиному учаснику 21.07.2023, що є меншим ніж за 30 днів до їх дати та відповідно суперечить визначеному законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, в якій остання дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту).

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем як директором Товариства, не дотримано порядку скликання Загальних Зборів учасників Відповідача та не належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову оскільки Позивачем не забезпечено учаснику Товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного та відповідно прийняти участь у зборах за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

При цьому суд звертає увагу Позивача, що відповідно до положень частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини за сукупністю наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову оскільки Позивачем не дотримано порядку скликання загальних зборів задля розгляду питання про звільнення директора Відповідача.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та не відшкодовуються останньому.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 27.03.2024.

Суддя Антон ПУКАС