Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/18514/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/18514/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (вул. Шопена, буд. 1-А, с. Рівне, Донецька обл., 85325; ідентифікаційний код 34626750)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефріз Констант Груп» (вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, офіс 901, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 40746153)

про стягнення 1 920 385, 32 грн,

Представники сторін:

від позивача: Астапова Юлія

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (далі за текстом - ПрАТ «АПК-Інвест», Позивач, Покупець) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефріз Констант Груп» (далі за текстом - ТОВ Рефріз Констант Груп», Відповідач, Постачальник) про стягнення заборгованості за договором поставки № 05022019-ОТС-1 від 07.02.2019 (далі за текстом - Договір) в розмірі 693 978, 14 грн, штрафні санкції - 1 041 024, 33 грн та інфляційні втрати - 185 382, 85 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним проведену попередню оплату в розмірі 998 471, 33 грн за поставку товару на виконання умов Договору, однак Відповідачем поставку здійснено на меншу суму, що відповідно призвело до виникнення у Відповідача заборгованості з основного боргу та наявності підстав для нарахування штрафу, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 15.01.2024.

Підготовче засідання 15.01.2024 відкладено на 29.01.2024.

18.01.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 29.01.2024 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового засідання на 12.02.2024.

Судове засідання 12.02.2024 відкладено на 26.02.2024.

Судове засідання 26.02.2024 відкладено на 25.03.2024.

У судовому засіданні 25.03.2024, яке проходило в режимі відеоконференції, представник Позивача підтримав заявлені ним вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник Відповідача у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.

Заслухавши вступні слова представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 25.03.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

07.02.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався в порядку, на умовах і в строки, передбачені Договором поставити (передати у власність) Покупцеві окремими партіями товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити холодильне обладнання, комплектуючі та витратні матеріали до нього в асортименті, кількості за цінами і характеристиками, зазначеними у відповідних додатках до Договору - «Специфікаціях», які є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар за цим Договором у строк, визначений у відповідній Специфікації.

Специфікацією № 7 від 09.11.2021 затверджено перелік товару, який постачається за Договором загальною вартістю 1 923 015, 24 грн (разом з ПДВ).

Пунктом 3 вказаної Специфікації визначено наступний порядок оплати товару:

перший етап - передоплата 50 % протягом 11 б.д. з дати підписання специфікації;

другий етап - передоплата 40 % протягом 5 б.д. з дати подання листа про готовність товару до відвантаження;

третій етап - 10 % протягом 11 б.д. після дати поставки товару на складі Покупця, при умові наявності визначеного таким пунктом переліком документів.

Також між сторонами підписано Специфікацію № 9 від 14.12.2021 на поставку товару на суму 2 282, 87 грн ( з ПДВ).

Згідно платіжного доручення № 16345 від 16.11.2021 Позивачем сплачено Відповідачу передоплату за Договором в розмірі 961 507, 62 грн.

10.12.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду до Договору, яким сторонами погоджено змінити умови розрахунків і викладено пункт 3 в новій редакції, згідно умов якого:

перший етап - передоплата 50 % протягом 11 б.д. з дати підписання специфікації;

другий етап - 50 % протягом 10 б.д. після дати поставки товару на склад Покупця, при умові наявності оригіналів супровідних документів на поставлений товар, але не раніше отримання Покупцем підтвердження реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Згідно платіжного доручення № 1574 від 07.02.2022 Позивачем сплачено Відповідачу кошти за Договором в розмірі 36 963, 71 грн.

З наявних у справі доказів судом встановлено, що Позивачем в загальному за Договором сплачено Відповідачу за товар суму в розмірі 998 471, 33 грн.

Згідно наданих Позивачем видаткових накладних № 1 від 26.01.2022, № 2 від 14.12.2021 та № 3 від 17.12.2021 Відповідачем поставлено Позивачу без зауважень та претензій товар на загальну суму 304 493, 19 грн.

Відтак, згідно доводів Позивача, що також встановлено судом, Відповідачем здійснено Позивачу поставку товару на суму меншу ніж Позивачем сплачено за Договором у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду з позовом товар на суму 693 978, 14 грн залишається непоставлений.

Згідно Специфікації № 7 та № 9 кінцевим строком поставки (окремих товарів) є 15.02.2022.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги Позивач посилається на положення частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та заявляє про необхідність повернення Відповідачем суми попередньої та невикористаної оплати - 693 978, 14 грн.

Так, Позивач звертався до Відповідача з вимогою № 1013 від 06.11.2013 про повернення грошових коштів у вказаній вище сумі, а також нарахованого Позивачем штрафу на підставі пункту 6.6 Договору, відсотків за користування грошовими коштами на підставі пункту 6.5 Договору та інфляційних втрат згідно положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Вказана вимога засобами поштового зв`язку надіслана на адресу Відповідача 06.11.2023 згідно наданих Позивачем доказів поштовим повідомленням № 0505124220160.

Згідно інформації із сайту Укрпошти поштове повідомлення № 0505124220160 не отримано Відповідачем, а повернуто відправнику із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».

Суд не приймає надані Позивачем докази направлення вказаної вимоги повторно на електронну адресу оскільки з наданих доказів не вбачається за можливе встановити чи дійсно електронна адресу отримувача належить Відповідачу (представнику) та чи є належною, оскільки остання не погоджувалась сторонами умовами Договору.

Відтак, Позивач стверджує про порушення Відповідачем умов Договору в частині строків поставки товару та не повернення грошових коштів у вигляді попередньої оплати у зв`язку з чим за період з 16.02.2022 по 06.11.2023 на підставі пункту 6.5 та 6.6 Договору здійснено нарахування штрафу, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційні втрати згідно частини 2 статті 625 ЦК України згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного виконання Відповідачем умов Договору або ж інших доказів, наданих на спростування заявлених Позивачем вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом -ГК України) та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, Позивачем здійснено попередню оплату товару в розмірі 50 % його вартості у відповідності до умов Договору, що також підтверджується частковою поставкою товару Відповідачем.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що станом на 15.02.2022 (кінцевий термін поставки товару за Договором) Відповідачем не виконано зобов`язання в частині сплаченої Позивачем суми - 693 978, 14 грн, Позивачем правомірно реалізоване надане йому право вимоги щодо повернення суми попередньої оплати у зв`язку з чим Позивачем направлено до Відповідача вимогу № 1013 від 06.11.2013.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки докази поставки Відповідачем товару на суму попередньої оплати 693 978, 14 грн в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині строків поставки товару, а тому вимоги Позивача про стягнення суми основного боргу є правомірними та обґрунтованими у зв`язку з чим вимога в даній частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 30 % від суми непоставленого товару (1 618 522, 05 грн), закріплено положеннями пункту 6.6 Договору, суд зазначає, що останній розрахований Позивачем правомірно в розмірі 485 556, 62 грн, є арифметично вірним та таким, що не порушує права Відповідача.

Частиною 3 статті 693 ЦК України закріплено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, пунктом 6.6 Договору сторони передбачили можливість нарахування Покупцем у разі порушення зобов`язання з постачання товару (за умови здійснення попередньої оплати) відсотків за користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діє на момент прострочення, плюс 3 % річних від суми попередньої оплати, за кожний день користування грошима.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування.

Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним.

У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Те саме стосується і нарахування інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки останні є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

З огляду на зазначене, враховуючи, що нарахування Позивачем відсотків за користування коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, плюс 3 % річних, не порушить права Відповідача (оскільки 3 % річних закріплено частиною 2 статті 625 ЦК України) та нараховуються до моменту пред`явлення Позивачем вимоги сума нарахованих Позивачем відсотків згідно положень пункту 6.5 Договору в розмірі 555 467, 71 грн є правомірною та такою, що відповідає умовам Договору.

При цьому суд зазначає, що виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами, на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом вище, вимогу про повернення суми попередньої оплати Позивачем заявлено Відповідачу 06.11.2023 за № 1013.

Докази реалізації Позивачем права на повернення суми попередньої оплати згідно частини 2 статті 693 раніше дати 06.11.2023 матеріали справи не місять.

Із врахуванням зазначеного суд вказує, що прострочення з повернення суми попередньої оплати Відповідачем рахується з моменту пред`явлення Позивачем вимоги № 1013 від 06.11.2023 у зв`язку з чим нарахування інфляційних втрат саме за прострочення виконання грошового зобов`язання як це передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України може здійснюватися з листопада 2023, а враховуючи визначений Позивачем період позовна вимога в даній частині не підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Договором не закріплено право Позивача нараховувати інфляційні втрати на суму передоплати починаючи з моменту прострочення виконання не грошового зобов`язання.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Із врахуванням встановлених судом обставин та з огляду на порушення Відповідачем зобов`язань за Договором в частині строків здійснення поставки товари та повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефріз Констант Груп» (вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, офіс 901, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 40746153) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (вул. Шопена, буд. 1-А, с. Рівне, Донецька обл., 85325; ідентифікаційний код 34626750) основний борг - 693 978 (шістсот дев`яносто три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн 14 коп, штраф - 485 556 (чотириста вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн 62 коп, відсотки за користування грошовими коштами - 555 467 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят сім) грн 71 коп, судовий збір - 26 025 (двадцять шість тисяч двадцять п`ять) грн 04 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 27.03.2024.

Суддя Антон ПУКАС