Рішення

від 11.03.2024 по справі 369/5481/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5481/23

Провадження № 2/369/1074/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря судових засідань Соловюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН»</a>, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу деривативу № 84123-А-Ф від 04.06.2019 року. Також між ними було підписано акт прийому - передачі деривативу № 84123-А-Ф, якій підтверджує, що нею було повністю сплачено ціну Деривативу у розмірі 400 000,00 грн., без ПДВ, що є еквівалентом 16000 доларів США.

Також 04.06.2019 року між нею та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи, що відповідачем суттєво порушено п.2.1. «Строк виконання зобов`язань за деривативом », строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатації також порушено, вона відповідно до п.8.3. Договору відмовилась від подальшого виконання договору купівлі-продажу деривативу № 84123-А-Ф від 04.06.2019 року та попросила підписати додаткову угоду про розірвання Договору та повернути сплачені нею кошти. Але на момент подання позову відповідачем проігноровано іі звернення, кошти не повернуті. Вважає своє право порушеним.

Просила суд стягнути з ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» на її користь 400 000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задоволити позов у повному обсязі.

У судове засідання представник ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» та третя особа ТОВ ЖК «Нові теремки» не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, відзив на позов суду не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Письмовий відзив або письмові пояснення, заперечення до суду не надходив, причини неможливості його подати або заявити інші клопотання суду не повідомили.

Відповідно до вимог ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч.5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 2 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції»від 12.06.2009№2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 655, 657ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Встановлено, що 04.06.2019 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу договір купівлі-продажу деривативу № 84123-А-Ф за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцеві, а покупець - прийняти й оплатити дериватив з наступними характеристиками, а саме: дериватив з поставкою базового активу - майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

На виконання вказаного договору позивачем було сплачено відповідачу 400 000 грн., без ПДВ, що є еквівалентом 16000 доларів США, що підтверджується Актом прийому-передачі деривативу № 84123-А-Ф, підписаного 28 листопада 2018 року ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору продавець зобов`язується передати покупцю дериватив з моменту підписання договору шляхом укладення акту прийому-передачі деривативу. Акт прийому-передачі деривативу підписується сторонами в момент укладення цього договору. Підтвердженням права покупця на дериватив є акт прийому-передачі деривативу, який є невід`ємною частиною договору. Зобов`язання продавця щодо передачі покупцю деривативу згідно п. 5.1. договору вважаються виконаними з моменту передачі деривативу покупцю на підставі Акту прийому-передачі деривативу.

Продавець зобов`язується передати покупцю дериватив після підписання цього договору шляхом укладення акту прийому-передачі деривативу (п.п. 6.1., 6.1.1. договору).

Згідно з п. 8.2. договору у разі порушення покупцем прийнятих на себе зобов`язань (повне чи часткове невиконання), стосовно оплати ціни договору, згідно з п. 3.4. цього договору, понад 30 (тридцять) календарних днів, продавець в односторонньому порядку має право розірвати цей договорів, повідомивши про це покупця, та продати дериватив третім особам. Договір вважається розірваним з дати одержання покупцем повідомлення про розірвання договору у порядку п. 9.3., 9.3.1., 9.3.2., 9.3.3. договору. За фактом розірвання продавцем договору в односторонньому порядку з підстав, вказаних в п. 8.2. договору, продавець повертає покупцю фактично одержані кошти, що були сплачені покупцем в рахунок оплати ціни договору за вирахуванням премії в розмірі 10 % від суми сплачених коштів, на підставі письмової заяви про перерахування коштів на рахунок покупця, зазначений в заяві, протягом (сто вісімдесяти) календарних днів з дати отримання такої заяви.

04.06.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки » було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. ст. 626,628,629,638-640ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає і суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 651ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, п.8.3 договору купівлі-продажу деривативу передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.

Рекомендованим листом (номер штрих коду 0110314640900 ) від 07.03.2023 р. позивач попросила підписати додаткову угоду про розірвання Договору та повернути сплачені нею кошти. Але на момент подання позову відповідачем проігноровано ії звернення, кошти не повернуті.

Відповідно до ст.4ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ст.627ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст.13Цивільного процесуальногокодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами невиконання відповідачем умов Договору щодо розірвання договору, та відповідно, поверненні грошових коштів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.141ЦПК України покладаються на відповідача.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН»</a>, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН»</a> на користь ОСОБА_1 400 000 грн. (чотириста тисяч гривень 00 коп.).

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН»</a>, адреса: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2в, оф.31, код ЄДРПОУ 36003268.

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ