Рішення

від 26.03.2024 по справі 760/9897/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/9897/20

Провадження №2/760/7109/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднаний транспортний холдинг» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднаний транспортний холдинг», в якому просив суд:

1) поновити ОСОБА_1 на посаді технолога вагонного господарства ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» з 14 березня 2020 року;

2) стягнути з ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 березня 2020 року по 10 квітня 2020 року у розмірі 27 642,80 грн;

3) допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді технолога вагонного господарства ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» та у частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 28 092,86 грн;

4) судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 з лютого 2008 року працював в ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» на посаді технолога вагонного господарства.

Під приводом необхідності використання частини основної відпустки за минулий період фактично примусово позивача було змушено написати заяву про надання відпустки на період з 19.12.2019 по 06.01.2020.

Після повернення з відпустки 14 січня 2020 року відповідачем було вручено позивачу персональне попередження про скорочення його посади, та звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) після закінчення 2-х місячного терміну, з 13.03.2020. При цьому жодних обґрунтувань, підстав та причин про проведення такого скорочення в рішенні Наглядової ради ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» від 23.12.2019 немає.

Вказано, що в протоколі №003/2019 засідання наглядової ради ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» від 23.12.2019 відсутній розгляд та прийняття рішення стосовно скорочення частини штату працівників. Фактично було прийнято рішення про прийняття нової структури Товариства без розгляду питання про скорочення працівників.

Також, в прийнятому протоколі №003/2019 від 23.12.2019 відсутні будь-які техніко-економічні обґрунтування прийняття нової структури та штатного розкладу товариства, що фактично призвело до скорочення штату працівників.

Крім того, позивач вказує, що наказ №1-П від 14.01.2020 про скорочення штату працівників було прийнято безпосередньо виконавчим органом товариства - генеральним директором. Враховуючи наявні у виконавчого органу товариства повноваження, передбачені ст.13 Статуту товариства, вбачається, що таких повноважень у генерального директора не передбачено, вони не були делеговані виконавчому органу відповідача ні загальними зборами учасників, ні наглядовою радою рішень, протоколів чи розпоряджень про таке немає, як немає такого делегування повноважень у протоколі №003/2019 від 23.12.2019.

Враховуючи наведене, позивач стверджує, що скорочення штату працівників та його звільнення з займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з 13.03.2020 відбулось без прийняття відповідного рішення уповноваженим на те органом відповідача - наглядовою радою; без жодного техніко-економічного обґрунтування та без будь-якого обґрунтування чи підстав взагалі; не було наслідком проведення у відповідача змін в організації виробництва і праці спрямованими на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, та з метою зменшення адміністративних витрат Товариства; у зв`язку з прийняттям рішення не уповноваженим на те органом відповідача - Генеральним директором, з перевищенням делегованих повноважень.

Позивач, здійснивши розрахунок свого середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 14 березня 2020 року по 10 квітня 2020 року визначив, що він становить 27 642,80 грн.

Ухвалою від 27 квітня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28 липня 2020 року від ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву вказано, що законодавством не встановлений обов`язок роботодавця складати техніко-економічне обґрунтування змін в організації виробництва та/або праці, погоджувати та/або доводити його до відома працівників. Таким чином, рішення про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників приймається роботодавцем самостійно, не потребує узгодження з працівником і не може бути предметом судового розгляду.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що 15 грудня 2019 року генеральним директором товариства було складено обґрунтування змін в організації виробництва і праці. У документі обґрунтовувалась необхідність проведення змін в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату, аналізуються можливі варіанти для цього. Згідно з наведеним обґрунтуванням, рівень зайнятості начальника управління фінансово-інвестиційної політики в операційній діяльності залежить від кількості фінансово-інвестиційних операцій товариства. З 2014 року та по день аналізу кредитні угоди у товариством не укладались, активна фінансово-інвестиційна діяльність товариством не ведеться. За посадовими завданнями і обов`язками наявне часткове співпадіння з повноваженнями генерального директора та головного бухгалтера товариства, в обґрунтуванні пропонувалось розглянути питання скорочення посади начальника управління фінансово-інвестиційної політики за рішенням Генерального директора. Так, 15 грудня 2019 року генеральним директором було направлено наглядовій раді службову записку щодо оптимізації організації виробництва і праці, в якій рекомендувалось розглянути на засіданні наглядової ради товариства питання затвердження організації структури і штатного розкладу товариства у новій редакції з виключенням даної посади.

Також, відповідач вказує, що вирішення питання про прийняття штатного розпису у новій редакції, яким відбувається ліквідація певних посад, є за своєю суттю розглядом питання про скорочення штату працівників. Законодавство не встановлює вимог щодо форми рішення про скорочення працівників. Отже, рішення про скорочення штатних одиниць може бути прийняте шляхом затвердження штатного розпису, який не містить посад працівників, які підлягають скороченню.

У відзиві зазначено, що рішення про скорочення штату працівників було прийняте саме наглядовою радою товариства, а наказ генерального директора №1-П від 14.01.2020 був прийнятий для організації виконання рішення наглядової ради товариства. Отже, приймаючи такий наказ, генеральний директор діяв у межах своїх повноважень.

З огляду на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без порушень чинного законодавства, вимушений прогул відсутній, а отже у задоволенні позовної вимоги про стягнення з товариства середнього заробітку позивачу має бути відмовлено.

06 серпня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що зважаючи на вимоги викладені в статуті відповідача, виконавчий орган товариства - генеральний директор не був уповноважений на самостійне прийняття рішення про скорочення чисельності штату працівників. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №755/3495/16-ц.

На думку позивача, відповідач в наданому відзиві підтвердив той факт, що рішення про скорочення позивача було прийнято некомпетентним органом, з фактичним перевищенням наданих повноважень, що підтверджує факт допущеного порушення прав та інтересів позивача, як найнятого працівника.

Позивач вважає, що прийняте наглядовою радою товариства (протокол №003/2019 засідання Наглядової ради товариства) рішення про затвердження нового штатного розкладу є неналежним доказом прийняття відповідним органом товариства рішення про скорочення працівників товариства, адже жодного обґрунтування чи обговорення цього питання на засіданні наглядової ради не проводилось, а саме прийняття рішення про зміну штатного складу, не може бути підставою про скорочення працівників, адже за загально прийнятою процедурою скорочення, змінений штатний розклад є наслідком, а не підставою скорочення.

Крім того, позивач наголошує на тому, що його було звільнено з 13 березня 2020 року фактично у період дії національного карантину, встановленого з 12.03.2020 Постановою КМУ від 11.02.2020 №211, яка попереджала безпідставне звільнення працівників.

У відповіді на відзив позивач в прохальній частині просить суд поновити його на посаді технолога вагонного господарства ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 березня 2020 року по дату фактичного поновлення на роботі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05 лютого 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою від 12 лютого 2021 року цивільну справу прийняти до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30 березня 2021 року надійшли додаткові пояснення, в яких ОСОБА_1 , посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/14/16 зазначає, що ст.235 КЗпП України крім превентивної функції щодо незаконного управлінського рішення роботодавця виконує ще й функцію соціальну по відношенню до працівника, задовольняючи його потребу щодо наявності засобів до існування на період від незаконного звільнення до поновлення на роботі шляхом компенсації певних втрат заробітку, що він зазнав у зв`язку із звільненням. Враховуючи наведене, позивач просив вже стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 березня 2020 року по дату фактичного поновлення на роботі, з розрахунку 1382,14 грн за один день затримки.

19 квітня 2021 року від ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просив суд залишити без руху збільшення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 березня 2020 року по дату фактичного поновлення на роботі, оскільки позивачем не сплачено судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі.

27 квітня 2021 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить суд поновити ОСОБА_1 на посаді технолога вагонного господарства ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» з 14 березня 2020 року; стягнути з ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 березня 200 року по дату винесення рішення, фактичного поновлення на роботі з розрахунку 1 382,14 грн. за один день затримки; допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління фінансово-інвестиційної політики ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» та у частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 26 260,72 грн.

18 травня 2021 року від ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить суд залишити без руху збільшення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 березня 2020 року по дату фактичного поновлення на роботі, оскільки позивачем не сплачено судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20 лютого 2008 року був прийнятий на посаду технолога вагонного господарства ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг».

15 грудня 2019 року генеральним директором ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» складено на ім`я голови наглядової ради ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» обґрунтування змін в організації виробництва і праці, скорочення штату ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг», відповідно до якого рекомендовано органам управління Товариства скоротити технолога вагонного господарства.

15 грудня 2019 року генеральний директор ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» звернувся до наглядової ради ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» зі службовою запискою, в якій просить призначити проведення засідання наглядової ради 23 грудня 2019 року, розглянути питання затвердження організаційної структури і штатного розкладу товариства у новій редакції з виключенням зазначених посад.

Згідно з протоколом №003/2019 засідання наглядової ради ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» від 23.12.2019, на якому були присутні всі 3 члени наглядової ради, на порядок денний було винесено, зокрема питання про затвердження організаційної структури та штатного розкладу товариства, з даного питання слухали ОСОБА_2 , який запропонував затвердити організаційну структуру та штатний розклад у редакції, що додається та доручити генеральному директору товариства Шкарупі Р.Г. забезпечити введення в дію штатного розкладу ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» (нова редакція) з 01 січня 2020 року, проголосувало всі три члени наглядової ради одноголосним «за», у зв`язку з чим вирішено затвердити організаційну структуру та штатний розкладу у редакції, що додається. У новій редакції посада технолога вагонного господарства була відсутня.

Наказом генерального директора ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» від 14.01.2020 №1-П «Про введення в дію штатного розкладу (нова редакція)», керуючись рішенням засідання наглядової ради ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» відповідно до протоколу № 003/2019 від 23.12.2019 наказано

1) у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, спрямованими на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій та з метою зменшення адміністративних витрат товариства, скоротити штат працівників товариства на дві штатних одиниці, а саме: посаду начальника управління фінансово-інвестиційної політики та посаду технолога вагонного господарства;

2) головному бухгалтеру Захарії О.М. персонально повідомити працівників товариства, зокрема, ОСОБА_1 , який обіймає посаду технолога вагонного господарства, що скорочується про їх наступне вивільнення з роботи після закінчення 2-місячного терміну з моменту одержання такого повідомлення у зв`язку із скороченням штату працівників Товариства згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та з урахуванням того, що у товаристві відсутні вакантні посади;

3) з 01 січня 2020 року ввести в дію організаційну структуру та штатний розклад ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг», затверджений засіданням наглядової ради товариства із загальною чисельністю 7 штатних одиниць та загальним фондом місячної заробітної плати 210460,00 грн;

4) головному бухгалтеру Захарії О.М. ознайомити усіх працівників товариства з цим наказом та забезпечити виконання цього наказу;

5) штатний розклад, введений в дію наказом від 15.04.2019 № 13-П, вважати таким, що втратив чинність.

На останньому аркуші наказу №1-П від 14.01.2020 міститься відмітка про те, що 14.01.2020 ОСОБА_1 з ним ознайомлений.

Згідно з додатком №1 до наказу №1-П від 14.01.2020 організаційна структура ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» складається з: наглядової ради, генерального директора, головного бухгалтера, системного адміністратора, водія автотранспортних засобів.

Згідно додатку № 2 до наказу № 1-П від 14.01.2020 штатний розклад ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» складається з: 3 членів наглядової ради, 1 генерального директора, 1 головного бухгалтера, 1 системного адміністратора та 1 водія автотранспортних засобів. Загалом кількість штатних одиниць - 7.

14 січня 2020 року ОСОБА_1 отримав персональне попередження від генерального директора ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг», відповідно до якого його було попереджено, що відповідно до наказу №1-п від 14 січня 2020 року в ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» здійснюється скорочення штату працівників. Посада технолога вагонного господарства підлягає скороченню. Після закінчення 2 місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження, він підлягає звільненню з роботи по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом, зокрема вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно наказу генерального директора ТОВ «Об`єднаний транспортний холдинг» № 4-К по особовому складу від 13.03.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , технолога вагонного господарства, було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (підстава звільнення: п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та наказ № 1-П від 14.01.2020).

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Частиною 6 ст.43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням вказаних норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 в справі №226/1660/18 (провадження №61-7116св19), розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Щодо доводів позивача про те, що реальних змін в організації виробництва і праці, у зв`язку з якими було прийнято наказ про скорочення штату, у товаристві не відбувалось, суд зазначає наступне.

Скорочення чисельності або штату працівників є самостійним різновидом змін в організації виробництва і праці. Таким чином, скорочення чисельності або штату працівників визнається зміною в організації виробництва і праці, і для скорочення чисельності або штату не вимагається здійснення ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи організації.

Факт скорочення штату Товариства підтверджується: наказом 13-П від 15.04.2019, яким затверджено попередню редакцію штатного розкладу, обґрунтування змін в організації виробництва і праці, скорочення штату ТОВ «Об`єднаний Транспортний Холдинг» від 15.12.2019, службовою запискою генерального директора товариства до наглядової ради товариства щодо оптимізації організації виробництва і праці від 15.12.2019, протоколом № 003/2019 засідання наглядової ради ТОВ «Об`єднаний Транспортний Холдинг» від 23.12.2019 з прийнятим новим штатним розкладом, наказом 1-П від 14.01.2020, яким прийнято рішення про скорочення штату та затверджено державний штатний розклад у новій редакції, наказом 4-К від 13.03.2020 про звільнення ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, судом встановлено, що у відповідача дійсно відбулась зміна в організації виробництва і праці, зокрема, проведено скорочення чисельності та штату працівників.

Щодо доводів позивача про те, що жодних обґрунтувань, підстав та причин про проведення такого скорочення на товаристві, в рішенні наглядової ради товариства немає, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників не належить до компетенції суду (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17) та від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18).

Таким чином рішення про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установам, організації, скорочення чисельності або штату працівників приймається роботодавцем самостійно, не потребує узгодження з працівником і не може бути предметом судового розгляду.

Додатково суд звертає увагу на те, що 15 грудня 2019 року генеральним директором відповідача було складено обґрунтування змін в організації виробництва і праці, у якому обґрунтовувалась необхідність проведення змін в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату.

Щодо доводів позивача про те, що рішення про скорочення штату працівників було прийнято безпосередньо виконавчим органом товариства - генеральним директором з перевищенням наданих йому повноважень, суд зазначає, що такі твердження є безпідставними, з огляду на наступне.

Повноваження виконавчого органу товариства передбачені статутом ТОВ «Об`єднаний Транспортний Холдинг», затвердженого рішенням загальних зборів товариства.

Так, п. 13.6 статуту передбачено такі права генерального директора:

- наймати та звільняти працівників товариства, вживати до них заходи заохочення та дисциплінарного стягнення відповідно до закону, статуту та внутрішніх документів товариства (13.6.7);

- у межах своєї компетенції видавати накази і давати вказівки, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства, зокрема накази з кадрових питань щодо прийняття на роботу та звільнення працівників товариства, направлення працівників товариства у службові відрядження тощо (13.6.10).

Зазначені положення статуту підтверджують повноваження генерального директора на звільнення працівників товариства.

Крім того, п.13.2 ст.13 статуту передбачає, що генеральний директор є підзвітним загальним зборам і наглядовій раді і організовує виконання їх рішень. Генеральний директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників.

Повноваження наглядової ради товариства передбачено ст.12 статуту.

Відповідно до п.12.3.5 до компетенції наглядової ради належить затвердження організаційної структури та штатного розкладу товариства». Протоколом №003/2019 засідання наглядової ради товариства від 23.12.2019 було прийнято рішення про затвердження штатного розкладу у новій редакції, яким було ліквідовано посади начальника управління фінансово-інвестиційної політики та технолога вагонного господарства. Дане рішення прийняте наглядовою радою в межах своїй повноважень та не оскаржувалось позивачем.

На підставі наведеного, суд зазначає, що рішення про скорочення штату працівників було прийнято саме наглядовою радою товариства, а наказ генерального директора №1-П від 14.01.2020 був прийнятий для організації виконання рішення наглядової ради товариства, а відтак, приймаючи відповідний наказ генеральний директор діяв у межах своїх повноважень.

Частиною другою ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом України, у постановах від 01.04.2015 у справі № 6-40цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-2487цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-3048цс15).

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не пропонувалось переведення позивача на іншу посаду, суд зазначає наступне.

Згідно з довідкою про наявність вакантних місць від 14.01.2020 року, складеної головним бухгалтером ТОВ «Об`єднаний Транспортний Холдинг», станом на 14 січня 2020 року у ТОВ «Об`єднаний Транспортний Холдинг» вакантні посади відсутні.

У п. 2 наказу №1-П від 14.01.2020 зазначено, що головному бухгалтеру Захарії О.М. наказано персонально повідомити працівників, зокрема ОСОБА_1 , який обіймає посаду технолога вагонного господарства, що скорочується, про їх наступне вивільнення з роботи після закінчення 2-місячного терміну з моменту одержання такого повідомлення у зв`язку із скороченням штату працівників Товариства згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та з урахуванням того, що у товаристві відсутні вакантні посади.

Згідно відмітки в наказі №1-П від 14.01.2020 ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом наказу 14.01.2020 року.

На підставі наведеного, твердження позивача про те, що йому не пропонувалась інша посада, є безпідставними, оскільки інша посада пропонується за умови її наявності.

Згідно з частинами 1, 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що відповідачем було за 2 місяці персонально попереджено позивача про наступне вивільнення що підтверджується копією персонального попередження ОСОБА_1 .

Указана обставина сторонами не спростовується.

Щодо доводів позивача про те, що протягом усього періоду працевлаштування від роботодавця жодних нарікань, зауважень щодо виконуваної позивачем роботи не надходило, суд зазначає, що такі не стосуються предмету спору та значення для розгляду даної справи, на жаль, не мають, оскільки позивача було звільнено саме на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, а не у зв`язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи по іншій причині.

Також суд зауважує, що доводи позивача про те, що його було змушено відповідачем написати заяву про надання відпустки та перебування позивача у вказаний період у відпустці не підтверджені належними і допустимими доказами.

Щодо доводів позивача про те, що його було звільнено 13.03.2020, фактично у період дії національного карантину (з 12.03.2020) суд зазначає наступне.

Рішення про скорочення штату працівників було прийнято 23.12.2019 на засіданні наглядової ради товариства, тобто задовго до введення режиму карантину на території України. Крім того, постанова КМУ від 25.03.2020 №256, якою було рекомендовано не звільняти працівників, прийнята пізніше, ніж видано наказ про звільнення позивача.

Щодо доводів позивача про те, що його було звільнено у зв`язку з тим, що він дізнався про зловживання певними посадовими особами групи компаній (ТОВ «Об`єднаний Транспортний Холдинг» та ТОВ «Інвестиційна Вагонна Компанія»), які були спрямовані на створення власного бізнес проекту, за рахунок ресурсів групи компаній, суд зазначає наступне.

Вказані доводи значення для розгляду даного конкретного спору не мають, як і поданий на їх підтвердження доказ - запит у зв`язку з допущеними порушеннями роботодавцем під час звільнення працівника, оскільки як вже зазначалось, підставою для звільнення позивача є саме ч.1 ст.40 КЗпП України.

На підставі наведеного, доводи позивача щодо порушення процедури звільнення не відповідають дійсності.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність звільнення ОСОБА_1 посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з чим вимога про поновлення на роботі задоволенню не підлягає.

За таких обставин, не підлягають задоволенню й вимоги позивача про зобов`язання допустити до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі вимоги є похідними від первинних вимог про поновлення на роботі.

Керуючись статтями 12, 76, 81, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд

У Х В АЛ И В:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднаний транспортний холдинг» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднаний транспортний холдинг», 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 5, оф. 1114.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова