Рішення

від 27.03.2024 по справі 761/21534/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21534/23

Провадження № 2/761/2713/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Ліга права» про визнання трудового договору припиненим та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати припиненим трудовий договір, укладений з відповідачем безстроково, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади юрисконсульта за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а також зобов`язати відповідача видати позивачу наказ про звільнення та подати відомості про його звільнення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» порядку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.09.2021 позивача було призначено на посаду юрисконсульта ТОВ «Адвокатська компанія «Ліга права».

Тривалий час, починаючи з січня 2022 року, компанія не виплачує заробітну плату.

13.05.2023 позивач направив за юридичною адресою і останньою відомою фактичною адресою місцезнаходження відповідача заяву про звільнення за власним бажанням. Лист із заявою про звільнення відповідачем отримано не було, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошти».

Ухвалою суду від 31.01.2024 було відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Після відкриття провадження у справі через канцелярію суду надійшла заява позивача від 05.02.2024, згідно з якою позивач просив суд прийняти його відмову від позову в частині позовних вимог щодо визнання трудового договору припиненим та зобов`язання відповідача видати відповідний наказ.

В решті позовних вимог позивач просив позов задовольнити, зокрема зобов`язати відповідача подати відомості про звільнення позивача до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

До вказаної заяви позивачем додано докази надсилання її копії відповідачу.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань те, що ТОВ «Адвокатська компанія «Ліга права» є діючою юридичною особою, в стані припинення не перебуває, і його засновником та керівником є ОСОБА_2 .

13.05.2023 ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується листом з описом вкладення разом із фіскальним чеком про направлення засобами зв`язку АТ «Укрпошта» поштового відправлення, однак, зазначений лист було залишено відповідачем без належного реагування.

Після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач видав наказ про звільнення позивача від 02.10.2023 № 2/к/тр.

У зв`язку із зазначеним позивач подав заяву від 05.02.2024 про відмову від позовних вимог в частині визнання трудового договору, укладеного з відповідачем безстроково, припиненим та зобов`язання останнього видати відповідний наказ.

Розглянувши заяву про відмову від позову в частині позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Відтак провадження у справі, в частині визнання трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, припиненим та зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення позивача, підлягає закриттю.

Разом з тим, відповідач відомості про звільнення позивача до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не подав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закон № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п. 51.1. ст. 51 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Згідно з пп. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 ПК України податкова звітність за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Згідно з пп. 47.1.3. п. 47.1. ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть податкові агенти.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (із змінами і доповненнями) затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку страхувальником подається до контролюючого органу розрахунок окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

Відповідно до пункту 5 розділу IV зазначеного Порядку платником єдиного внеску подається Додаток 5 до Розрахунку «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби» (далі - Д5) , якщо протягом звітного періоду укладено або розірвано трудовий договір із застрахованою особою.

Д5 до Розрахунку призначений для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Факт припинення трудових відносин між позивачем і відповідачем підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач вимог, визначених Законом України № 2464-VI щодо подання до контролюючих органів відомостей про звільнення позивача для відображення в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не виконав, у встановленому порядку такі відомості до реєстру не подав, що підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначене порушує право позивача на відображення повних відомостей про його трудову діяльність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та підтвердження таких відомостей перед третіми особами за допомогою офіційного джерела, яким є Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До суду не було надано доказів на спростування позовних вимог та тверджень позивача в цій частині.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 3 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На даний час позивач не може захистити свої права у позасудовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується факт припинення трудових відносин між позивачем і відповідачем.

При цьому, позивач позбавлений можливості самостійно ініціювати питання про внесення змін до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та бездіяльність відповідача в цій частині є такою, що порушує трудові права позивача.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що в ході розгляду справи відповідачем ці твердження спростовані не були, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 51, 22, 38 КЗпП України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 6Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 206, 255, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Прийняти відмову позивача від позову в частині позовних вимог щодо визнання трудового договору, укладеного з ТОВ «Адвокатська компанія «Ліга права», припиненим та зобов`язання відповідача видати відповідний наказ та закрити провадження у справі в цій частині.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В іншій частині позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Ліга права»задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Ліга права»подати відомості про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з 02.10.2023 до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Ліга права» (ЄДРПОУ 43972078, адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 52) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 27.03.2024

Суддя: