Рішення

від 27.03.2024 по справі 911/2766/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2766/23

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/2766/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД» (29014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продгарантія ЛТД» (08145, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір`я, вул. Васильківська, буд. 2)

про стягнення 107765,06 грн

без повідомлення (виклику) сторін.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продгарантія ЛТД» (далі відповідач) про стягнення 107765,06 грн, з яких 50000,00 грн основного боргу, 26210,96 грн пені, 10000,00 грн штрафу, 2650,68 грн 5% річних та 5650,00 грн інфляційних втрат за ст.625 Цивільного кодексу України, а також 13253,42 грн 25% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до п.9.8 договору поставки від 22.09.2021 №2209/21Д в редакції протоколу розбіжностей від 22.09.2021 до договору поставки №2209/21Д.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки (з дистриб`юторським застереженням) від 22.09.2021 №2209/21Д щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк, визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2023 відкрито провадження у справі №911/2766/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.09.2023 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 31.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600047462735.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 18.09.2023 строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продгарантія ЛТД» (далі дистриб`ютор) укладено договір поставки (з дистриб`юторським застереженням) від 22.09.2021 №2209/21Д (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом дії цього договору передавати дистриб`ютору продукцію, окремими, попередньо узгодженими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) у кількості, які узгоджується шляхом виставлення рахунків та подальшого оформлення накладних чи інших документах, які є невід`ємною частиною даного договору, а дистриб`ютор зобов`язаний оплатити та прийняти продукцію в строки та на умовах, визначених цим договором (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору загальний обсяг продукції, що поставляється за цим договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості і асортименту (номенклатури) продукції за всіма поставленими, за цим договором, окремим партіям продукції.

Згідно з п.2.3 договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість продукції, що поставляється за даним договором, вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Сторони домовились, що у разі відсутності окремої специфікації підписаної сторонами на відповідну поставку, найменування (номенклатура, асортимент), ціна і кількість продукції вказується у відповідній видатковій накладній на поставку продукції, яка в даному випадку буде прирівнюватися до специфікації.

Відповідно до п.2.5 договору постачальник гарантує, що продукція належить йому на праві власності, не перебуває під забороною, арештом, не відчужена третім особам, не є предметом застави та іншим способом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Відповідно до ст.190 Господарського кодексу України, ціна на продукцію є вільною. Ціна на продукцію визначається в накладних та/або специфікаціях при передачі кожної партії продукції. Ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України гривні, з врахуванням податку на додану вартість (п.4.1 договору).

Згідно з п.п.4.3 договору загальна сума договору включає в себе суми всіх накладних, на підставі яких здійснювався продаж продукції за умовами цього договору та в продовж його дії.

Відповідно до п. 5.1 договору дистриб`ютор зобов`язується провести повний розрахунок за отриману партію продукції протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня, які починають вираховуватися з дати отримання продукції, зазначеної у накладній. Розрахунок за отриману партію олії соняшникової здійснюється в розмірі 100% вартості протягом 2 (двох) банківських днів з дня постачання продукції.

Згідно з п.5.3 договору днем проведення оплати вважається день заходження на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів за поставлену дистриб`ютору продукцію у повному розмірі. Оплата вважається проведеною без порушення строків, передбачених у п. 5.1 цього договору, лише у разі отримання постачальником повної суми за партію продукції зазначену в накладній.

Сторони дійшли згоди, що до правовідносин, які виникають з підстав виконання цього договору, не застосовуються строки, встановлені ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Строки нарахування штрафних санкцій встановлюються до часу фактичного виконання стороною порушеного зобов`язання (п.9.9 договору).

Відповідно до п.11.1 договір набуває чинності з дати його укладання, зазначеної в його шапці на першому листі.

Згідно з п.11.2 договір діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині виконання взятих сторонами за цим договором зобов`язань, до часу їх повного виконання.

У разі відсутності заяви наданої однією із сторін щодо припинення строку дії цього договору, договір вважається автоматично пролонгованим на 12 календарних місяців на тих самих умовах, що діяли на час пролонгації (п.11.3 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 73398,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 19.07.2022 №ОЛ-0037047 та товарно-транспортною накладною від 19.07.2022 №ОЛ-0037047. Перелічені документи підписані в двосторонньому порядку позивачем та відповідачем.

На оплату вартості поставленого товару позивач сформував відповідачу рахунок на оплату від №ОЛ-37047 від 12.07.2022.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 23398,00 грн, що підтверджується довідкою позивача в АТ «АБ «Радабанк» за 23.08.2022.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 21.09.2022 №135, якою вимагав здійснити повну оплату вартості поставленого позивачем відповідачу товару у розмірі 50000,00 грн. Направлення зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 28.09.2022, накладною АТ «Укрпошта» від 28.09.2022 №6901404218971 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 28.09.2022.

Проте відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення, за поставлений за вказаним вище договором товар в повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 50000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару у строк, визначений договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26210,96 грн пені за період прострочення поставки товару з 10.08.2022 по 31.08.2023 та 20% штрафу у розмірі 10000,00 грн штрафу за неоплату вартості поставленого товару, відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.3 договору у разі порушення строку проведення розрахунків за продукцію дистриб`ютор зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в продовж всього строку порушення, від суми простроченого платежу, а також оплатити фактичні збитки, витрати, що були понесені постачальником з підстави порушення дистриб`ютором строку проведення оплати.

Відповідно до п.9.7 договору в редакції протоколу розбіжностей від 22.09.2021 до договору поставки №2209/21Д сторони дійшли згоди, що у разі односторонньої відмови дистриб`ютора від виконання зобов`язань щодо оплати за поставлену продукцію в строки погоджені сторонами, та/чи односторонньої зміни умов договору, останній сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості поставленої та не оплаченої продукції чи продукції, оплата якої відбулась із порушенням умов попередньо погоджених сторонами, крім випадків, коли сторонам були письмово узгоджені домовленості щодо змінених умов оплати. При цьому, зобов`язання по виплаті неустойки у вигляді передбаченого цим пунктом штрафу, виникає у дистриб`ютора з дня наступного за останнім календарним днем, сплив якого визнаний цим договором як порушення погоджених сторонами умов.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 2650,68 грн 5% річних за загальний період прострочки з 10.08.2022 по 31.08.2023, 5650,00 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з серпня 2022 по липень 2023.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9.4 договору в редакції протоколу розбіжностей від 22.09.2021 до договору поставки №2209/21Д сторони дійшли згоди, що у разі порушення дистриб`ютором грошового зобов`язання, останній, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити крім суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 процентів річних від простроченої суми, крім випадків, коли сторонами були письмово узгоджені домовленості щодо змінених умов оплати.

Крім того, згідно з п.9.8 договору в редакції протоколу розбіжностей від 22.09.2021 до договору поставки №2209/21Д сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасного проведення дистриб`ютором оплати за отриману продукцію, дистриб`ютор зобов`язаний сплатити постачальнику 25 процентів річних за користування грошима.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання свого грошового зобов`язання за укладеним договором, позивачем заявлено до стягнення 13253,42 грн 25% річних за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки з 10.08.2022 по 31.08.2023.

Згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Здійснений позивачем розрахунок 5% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також 25% річних за користування чужими грошовими коштами відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 50000,00 грн основного боргу, 26210,96 грн пені, 10000,00 грн штрафу, 2650,68 грн 5% річних та 5650,00 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також 13253,42 грн 25% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Інших судових витрат для їх покладення на відповідача позивач не заявив.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продгарантія ЛТД» про стягнення 107765,06 грн, з яких 50000,00 грн основного боргу, 26210,96 грн пені, 10000,00 грн штрафу, 2650,68 грн 5% річних, 5650,00 грн інфляційних втрат та 13253,42 грн 25% річних за користування чужими грошовими коштами задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продгарантія ЛТД» (08145, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір`я, вул. Васильківська, буд. 2, ідентифікаційний код 38182702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД» (29014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47, ідентифікаційний код 20478063) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 26210 (двадцять шість тисяч двісті десять) грн 96 коп. пені, 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. штрафу, 5650 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 00 коп. інфляційних втрат, 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) грн 68 коп. 5% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, 13253 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят три) грн 42 коп. 25% річних за користування чужими грошовими коштами та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.03.2024.

Суддя О.О. Третьякова