Ухвала

від 27.03.2024 по справі 914/704/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.03.2024 Справа№914/704/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» про забезпечення позову від 20.03.2024

у справі № 914/704/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет», м. Львів,

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, Львівська область, Яворівський район, село Віжомля,

предмет позову: стягнення 767 693, 45 грн,

підстава позову: порушення зобов`язань за договором поставки,

встановив:

18.03.2024 до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про стягнення 767 693, 45 грн, з яких 766 748, 14 грн сума основного боргу, 945, 31 грн 3 % річних. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 18.03.2024 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику, оскільки заява про забезпечення позову не містила пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, всупереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 22.03.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 914/704/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.04.2024, за наявності підстав для відкладення підготовчого засідання визначено дати наступних судових засідань - 08.05.2024 о 10:00 год, 22.05.2024 о 10:00 год

26.03.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» про забезпечення позову від 20.03.2024.

27.03.2024 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про призначення заяви про забезпечення позову у справі до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін; заперечення стосовно заяви про забезпечення позову.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання суд зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, суд може призначити розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову.

Подання відповідачем своїх доказів і висловлення позиції стосовно наявності заборгованості в іншому розмірі не надає суду повноважень встановлювати і досліджувати такі обставини на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи відсутність виняткової необхідності з`ясування додаткових обставин, пов`язаних з обґрунтуванням заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає необхідності призначати заяву про вжиття заходів забезпечення позову до розгляду в судове засідання.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Заявник зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмет» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького 18.01.2024 укладено договір поставки, на виконання умов якого позивач здійснив для відповідача поставку товару на суму 1 052 272, 28 грн. Оскільки відповідач у строк до 29.02.2024 здійснив лише часткову оплату вартості товару у сумі 285 524, 14 грн, то станом на 15.03.2024 заборгованість відповідача становить 766 748, 14 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу.

Претензія позивача про погашення заборгованості у сумі 766 748, 14 грн, одержана відповідачем 12.03.2024 (за твердженням), залишена останнім без реакції та задоволення.

З огляду на протиправну поведінку відповідача, що полягає у невиконанні зобов`язань протягом тривалого часу існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на грошові кошти відповідача, що розміщені (знаходяться) на будь яких поточних (банківських рахунках, знаходяться у банківських та/або небанківських фінансових установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 766 748, 14 грн.

Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме забезпеченню можливості фактичного виконання рішення суду в межах суми позову, не призведе до порушення чи обмеження прав та інтересів відповідача та не завдасть останньому жодних можливих майнових збитків.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

У поданих суду заявах відповідач зазначає, що на дату подання заяви про забезпечення позову між позивачем та відповідачем відсутній майновий спір на суму 197 200,00 грн, а тому відповідачу невідомі підстави для подання позивачем заяви про забезпечення позову накладенням арешту на грошові кошти в розмірі 766 748,14 грн. Відповідач долучає платіжні інструкції №331 від 20.02.2024, №512 від 20.03.2024, №515 від 21.03.2024 про здійснення платежів у загальному розмірі 197 200, 00 грн, витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) від 14.03.2022.

Задоволення заяви про забезпечення позову абсолютно і повністю унеможливить здійснення господарської діяльності відповідача та безпідставно, безповоротно негативно вплине на його діяльність, що без виключення може привести відповідача до процедури банкрутства. Крім цього, відсутні докази вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення виконання грошових зобов`язань перед позивачем, а можливе порушення відповідачем умов договору (рішення у цій справі ще не ухвалено, а фактичні обставини не встановлено) не може бути самостійною підставою для висновку, що відповідач навмисно ухиляється від виконання договору та що наявні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, наявні на рахунках відповідача

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Перевіривши зазначені позивачем обставини, проаналізувавши обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову про стягнення 767 693, 45 грн заборгованості, суд вважає не доведеною та не підтвердженою необхідність забезпечення позову.

Так, позивач зазначає, що здійснив поставку відповідачу товару на суму 1 052 272, 28 грн, а відповідач 18.01.2024 здійснив оплату в сумі 285 524, 14 грн, внаслідок чого на заборгованість відповідача становить 766 748, 14 грн. Натомість відповідач вказує на відсутність заборгованості у сумі 197 200, 00 грн з огляду на здійснені відповідачем 20.02.2024, 20.03.2024 та 21.03.2024 оплати.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість заявлених позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також питання дослідження доказів, з`ясування обставин справи та, зокрема, розміру заборгованості, є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Позивач просить суд забезпечити позов накладенням арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог 766 748, 14 грн (без урахування заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 945, 31 грн).

Так, визначення ціни позову є правом позивача, а тому суд розглядає заяву про вжиття заходів забезпечення позову накладенням арешту на грошові кошти відповідача у межах визначеної позивачем ціни позову та не має підстав на цій стадії оцінювати докази відповідача. Крім цього, визначення розміру дійсного та актуального боргу в судовому засіданні залежить від поведінки обох сторін, зокрема, від волі позивача залежить зміна ціни позову.

Водночас, аналізуючи поведінку відповідача у правовідносинах з позивачем і доводи позивача стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що покупець здійснював передоплату вартості товару, у клопотанні, поданому суду, стверджує про здійснення платежів у лютому - березні 2024 року, тобто не ухиляється від виконання співпраці з позивачем.

Крім цього, з урахуванням визначеного п. 3.3.2 договору порядку оплати вартості поставленого товару кінцевий строк для оплати відповідачем вартості одержаного товару у сумі 766 748, 14 грн був 01.03.2024. Тобто на день звернення позивача до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення повторно (20.03.2024) прострочення відповідача не є тривалим періодом невиконання зобов`язання з огляду на визначений сторонами строк післясплати - протягом 35 днів з моменту поставки товару.

Претензія щодо погашення заборгованості, про яку зазначає позивач, у матеріалах заяви про забезпечення позову від 20.03.2024, як і в матеріалах позовної заяви, немає. Копію опису вкладення у цінний лист, яким відповідно до доводів заявника було надіслано відповідачу претензію, було долучено до матеріалів заяви про забезпечення позову, що була повернута судом заявнику ухвалою суду від 18.03.2024.

Водночас суд звертає увагу заявника, що ігнорування відповідачем претензії, отриманої за твердженнями позивача 12.03.2024, на даний час є суб`єктивним враженням позивача, адже за загальним правилом ч. 6 ст. 222 Господарського кодексу України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Тому підстав визнавати доведеним твердження позивача про ігнорування відповідачем претензії у суду немає.

Крім цього, суд не має підстав стверджувати про ігнорування відповідачем судового процесу в цій справі, адже сторона обізнана про заяву про вжиття заходів про забезпечення позову, висловлює свою правову позицію щодо розгляду заяви., не уникає участі в вирішенні заяви, ініціатором якої є контрагент.

Суд також зауважує, що заявником не подано жодних доказів щодо підтвердження тяжкого фінансового становища відповідача, щодо наявності значної кількості заборгованості чи не виконаних зобов`язань перед іншими контрагентами, щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань чи на уникнення спілкування з позивачем. Тобто факт реальної можливості невиконання рішення суду про стягнення коштів, якщо таке буде постановлено в цій справі, позивач не довів.

Суд акцентує, що інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов`язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов`язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зазначення позивачем про сам факт невиконання зобов`язання з оплати вартості поставленого в січні 2024 року товару у сумі 766 748, 14 грн за відсутності доказів та обґрунтованих припущень, що свідчать про наявність передумов для ухилення відповідача від виконання грошових зобов`язань, що є предметом спору у справі та утруднення виконання рішення про задоволення позову, якщо таке буде постановлене, не є належним обґрунтуванням наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснюючи в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів заявника стосовно розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Суд звертає увагу, що заявник не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, не обґрунтовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках товариства в межах ціни позову навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та в свою чергу погіршення майнового стану сторони.

Враховуючи зазначене, заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» про забезпечення позову від 20.03.2024 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 914/704/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку з протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Матвіїв Р.І.