Рішення

від 26.03.2024 по справі 915/1690/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Справа № 915/1690/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін справу № 915/1690/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВТО ГРУП (код ЄДРПОУ 38146352, бул. Лесі Українки, буд.21, оф. 201, м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (57286, Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64; код ЄДРПОУ 32654880)

про: стягнення заборгованості 1128804,87 грн,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВТО ГРУП (ТОВ ВТО ГРУП) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 25.10.2023, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (ТОВ СЦ Металург) заборгованість за Договором поставки № 8310Р4308 від 08.11.2021 у загальній сумі 1128804,87 грн, з яких: 684595,20 грн. вартість поставленого товару, 182786,92 грн - інфляційні втрати, 32466,70 грн 3% річних та 228956,02 грн пеня. При цьому позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки в частині оплати поставленого товару.

Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1690/23 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.

Ухвалою суду від 06.11.2023 даний позов залишено без руху з підстав невиконання вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України. Суддею в ухвалі від 06.11.2023 встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, десять днів з дня отримання цієї ухвали.

Від позивача 13.11.2023 надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідач 05.12.2023 через підсистему «Електронний Суд» до суду надав відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу - 684595,20 грн, у задоволені решти позовних вимог відповідач просить відмовити. Відповідач не погоджується з датою початку прострочення оплати, визначеною позивачем. За твердженням відповідача строк порушення оплати суми за поставлений товар у сумі 684595,20 грн розпочався 08.07.2022, після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - 07.07.2022 (відповідно до умов Договору та п.3 Специфікації №4).

Крім цього, ТОВ «СЦ «Металург» не погоджується із вимогами Позивача щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, оскільки вважає, що Позивач безпідставно нарахував штрафні санкції в розмірі 228956,02 грн. пені за Договором, не врахувавши обставини непереборної сили (форс-мажор) для Відповідача.

Також Відповідач вважає, що позивачем неправильно розраховано 3 % річних в розмірі 32466,70 грн. та інфляційні втрати в розмірі 182786,92 грн., за час прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки вважає, що на підставі вимоги Позивача від 26.06.2023 року, період прострочення Відповідачем грошового зобов`язання з дня отримання вимоги встановлюється з 04.07.2023 по 12.10.2023. За підрахунком відповідача 3% річних становлять 5 683,08 грн, іфляційні втрати мають від`ємне значення, а тому застосування санкції інфляційні нарахування = 0,00 грн.

Посилаючись на приписи ст. 331 ГПУ України відповідач просить відстрочити виконання рішення щодо погашення заборгованості за Договором строком на шість місяців.

Позивач 14.12.2023 через підсистему «Електронний Суд» до суду надав відповідь на відзив. Позивач стверджує, що обставини, викладені Відповідачем у відзиві, на які він посилається як на підставу для залишення позовної заяви частково без задоволення, не відповідають дійсності, а отже не підлягають врахуванню судом під час ухвалення рішення у справі.

Щодо дати виникнення прострочення позивач зазначає, що що на підставі Специфікації №4 від 21.02.2022 до Договору Позивачем згідно видаткової накладної №86 від 21.02.2022 на адресу Відповідача було поставлено товар вартістю 684 595,20 грн. з урахуванням ПДВ, який Відповідач прийняв без зауважень. Згідно умов пункту 2.2. Договору, оплата Товару з ПДВ у розмірі 100% його вартості здійснюється Покупцем протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати поставки Товару.

За умовами пункту 2.4. Договору, інший порядок, строки та умови оплати можуть бути оговорені Сторонами у Специфікації.Так, в пункті 3 Специфікації №4 Сторони узгодили, що вартість товару з ПДВ сплачується протягом 20-ти календарних днів з дати поставки Товару.

Враховуючи умови пункту 2.4. Договору та пункту 3 Специфікації №4 від 21.02.2022 Відповідач повинен був в повному обсязі розрахуватися з Позивачем за поставлений згідно видаткової накладної №86 від 21.02.2022 товар до 14.03.2022 включно (22.02.2022 року + 20 календарних днів), разом з тим до цієї дати покупець розрахунок за поставлений товар не здійснив.

Позивач наголошує, що ані Договір, ані Специфікація №4 до нього не містять такої відкладальної умови щодо виконання зобов`язання Відповідача з оплати вартості отриманого від Позивача товару як не реєстрація або несвоєчасна реєстрація відповідної податкової накладної. У зв`язку з цією обставиною позивач заперечує проти наданого відповідачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Також позивач вважає недоведеним відповідачем факт виникнення форс-мажорних обставин саме в частині невиконання забов`язань зі сплати боргу, що унеможливлює звільнення його від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань за Договором.

Позивач заперечує проти відстрочення виконання рішення оскільки подане Відповідачем клопотання є необґрунтованим та не містить відповідних доказів задля підтвердження викладених в ній обставин.

Відповідач 25.12.2023 через підсистему «Електронний Суд» до суду надав заперечення на відповідь на відзив, які по суті є аналогічними відзиву на позов.

Інших заяв по суті справи сторонами не подано.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із ч 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

08.11.2021 між ТОВ ВТО ГРУП як постачальником, та ТОВ СЦ Металург, як покупцем, був укладений Договір поставки № 8310Р4308 (далі Договір), відповідно до предмета якого в порядку та на умовах визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити феросплави, іменовані в подальшому Товар (п. 1.1); номенклатура Товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці Товару, загальна вартість Товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості Товару, вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2).

За умовами зазначеного Договору:

- загальна ціна Договору складається з суми всіх Специфікацій до нього (п. 2.1);

- оплата Товару з ПДВ в розмірі 100% його вартості здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки Товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість Товару оплачується без ПДВ (п. 2.2);

- право власності на Товар переходить до Покупця з дати підписання представником Покупця видаткової накладної (п. 3.5);

- датою поставки вважається дата підписання представником Покупця видаткової накладної (п. 3.6);

- у разі порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, передбачених цим Договором (п. 6.1);

- у разі порушення строку оплати Товару з вини Покупця, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше неоплаченої суми. (п. 6.3);

- Сторони звільняються від відповідальності передбаченої цим Договором за повне чи часткове порушення Договору; якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України (п. 7.1);

- під обставинами непереборної сили розуміються надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникають без вини Сторін, не з волі і бажанням Сторін, які Сторона не могла ні передбачити, ні запобігти, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, урагани тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, епідемії тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, блокади, антитерористичні операції, громадські заворушення тощо). а також видання забороняючих або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборони зазначених органів, які перешкоджають виконанню Сторонами цього Договору (п. 7.1.1);

- Сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу Сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення Сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за Договором (п. 7.2);

- виконання Сторонами зобов`язань за Договором, що підпадають під дію обставин непереборної сиди, буде призупинено на період дії зазначених обставин, та умови, що Стороною були вжиті всі розумні заходи щодо належного виконання Договору (п. 7.3);

- якщо обставини непереборної сили тривають 30 днів поспіль, Сторони зобов`язані в 10-ти денний термін обговорити і узгодити заходи, які необхідно прийняти щодо виконання ними своїх зобов`язань або припинити дію Договору (п. 7.4);

- в цьому випадку Сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, в підтвердження їх настання і терміну зобов`язана надати відповідний документ Торгово-промислової палати України, а також документи, що підтверджують спій намір своєчасно здійснити виконання договірних зобов`язань та інші документи, які можуть мати доказове значення (п. 7.5);

- даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 9.1);

- термін дії цього Договору закінчується 31.12.2022р. (п. 9.2).

До вказаного договору Сторонами було оформлено Специфікацію № 4 від 21.02.2022 (додаток № 4 до Договору № 8310Р4308 від 08.11.2021), відповідно до умов якої сторони погодили:

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 696000,00 грн, включаючи ПДВ 20% (п. 1);

- оплата товару з ПДВ сплачується протягом 20-ти календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість Товару оплачується без ПДВ (п. 3).

Договір та Специфікацію до нього підписано та скріплено печатками обох сторін.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за Договором.

При вирішені даного спору судом враховано наступне.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним. домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві). а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору ТОВ «ВТО ГРУП» поставив ТОВ СЦ Металург, а останнє прийняло у власність товар на суму 570496,00 грн, що з ПДВ становить 684595,20 грн, що вбачається з підписаної обома сторонами видаткової накладної № 86 від 21.02.2022.

Відповідачем вказані обставини справи не заперечені, позовні вимоги у частині наявності заборгованості за поставлений товару сумі 684595,20 грн визнано.

Податкову накладну № 42 від 21.02.2022 зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних 07.07.2022, про що свідчить квитанція про реєстрацію в ЄРПН.

За даними позивача, не спростованими відповідачем, покупець оплати за поставлений товар не здійснив.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Твердження відповідача щодо неможливості виконання зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за Договором через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану суд вважає безпідставними з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Аналогічне закріплено ч.2 ст. 218 ГК України, згідно якої учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, п. 7.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності, передбаченої цим Договором за повне або часткове порушення Договору якщо доведуть, що таке порушення відбулося внаслідок непереборної сили за умови, що їх настання та тривалість буде підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України.

Пунктом 7.1.1. Договору встановлено, що під обставинами непереборної сили маються на увазі надзвичайні події зовнішнього характеру, що виникають без вини сторін, поза волею та бажанням сторін, які сторона не могла передбачити, ні запобігти, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, урагани, тощо), лиха біологічного, техногенного або антропогенного походження (вибухи, пожежі, епідемії тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, блокади, антитерористичні операції, громадські заворушення тощо), а також видання забороняючих чи обмежувальних нормативних актів органів держаної влади або місцевого самоврядування, інші законні чи незаконні заборони зазначених органів, що перешкоджають виконанню сторонами цього Договору.

Згідно п. 7.2. Договору сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу Сторону. Повідомлення має містити дані про настання та характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. У разі несповіщення або несвоєчасного сповіщення сторона втрачає право посилання на такі обставини як підстави, що звільняють її відповідальності за Договором.

Відповідно до п. 7.3. Договору виконання Сторонами зобов`язань за Договором, що підпадають під дію обставин непереборної сили, буде призупинено на період дії зазначених обставин, за умови, що Стороною було вжито всі розумні заходи щодо належного виконання Договору.

Згідно п. 7.4. Договору, якщо обставини непереборної сили продовжуються 30 днів поспіль, сторони зобов`язані протягом 10 днів обговорити та узгодити заходи, які необхідно прийняти по виконанню ними своїх зобов`язань або припинити дію Договору.

У цьому випадку сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили, на підтвердження їх настання та строку зобов`язана подати відповідний документ Торгово-промислової палати України, а також документи, що підтверджують свій намір своєчасно здійснити виконання договірних зобов`язань та інші документи, які можуть мати доказове значення (п. 7.5.).

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання умов п.7.1-7.4 Договору.

Повідомлення Відповідача від 25.03.2022, яке адресовано «Всім контрагентам» про настання обставин непереборної сили, складено з порушенням 5-ти денного строку, визначеного п. 7.2. Договору, а відтак, є такими, що настали і наслідки, передбачені даним пунктом у вигляді втрати права посилання на такі обставини як підстави, що звільняють її відповідальності за Договором.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази надсилання цього повідомлення на адресу Позивача.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

В матеріалах справи наявний сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язання за Договором. Разом з тим, за матеріалами справи відповідач звернувся до РТПП 16.11.2023 після настання строку виконання зобов`язання та виникнення прострочення, більше того, після звернення позивача до суду з даним позовом (а.с. 74 зворотна сторона-76).

З зазначеного вбачається, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором не надав, доказів наявності форс-мажорних обставин належними та допустимими доказами не довів, доводи позивача не спростував.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 684595,20 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 32466,70 грн та інфляційних втрат в сумі 182786,92 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

Суд не приймає твердження відповідача щодо неправильного визначення позивачем початку перебігу прострочення виконання, оскільки п.2.2 Договору стосується саме щодо сплати вартості поставленого товару, аж ніяк не стосується відповідальності за неналежне виконання умов договору. Більше того, відповідач визнав позовні вимоги саме в частині основного боргу у сумі 684595,20 грн. На переконання суду, визначена позивачем дата початку перебігу прострочення виконання - 15.03.2022 (21.02.2022+20 днів) відповідає умовам договору та специфікації.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 15.03.2022 по 12.10.2023.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних за допомогою програмного забезпечення IpLex, суд установив, що позивачем правильно розраховано річні відсотки.

Здійснивши перевірку розрахунку суми інфляційних втрат за допомогою програмного забезпечення IpLex, суд установив, що за період з 25.03.2022 по 28.06.2023 втрати від інфляції позивачем розраховано неправильно, за підрахунком суду втрати від інфляції за указаний період становлять 145521.14 грн.

За такого, з відповідача належить стягнути 145521,14 грн. інфляційних втрат та 32466,69 грн. - 3% річних.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені в сумі 228956,02 грн, суд зазначає таке. За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати Товару з вини Покупця, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше неоплаченої суми.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

За невиконання зобов`язань за Договором щодо оплати отриманого товару у сумі 684595,20 грн позивачем нараховано пеню за період з 15.03.2022 по 31.12.2023 у сумі 228956,02 грн.

Разом із тим, подані позивачем розрахунки пені виконані без урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Так, позивачем нараховано пеню за період прострочення з 15.03.2022 по 31.12.2023, тоді як, у відповідності до указаного вище припису законодавства, таке нарахування могло бути здійсненим лише за шість місяців, тобто за період 15.03.2022 по 14.09.2022.

За розрахунком суду, виконаним за допомогою програмного забезпечення IpLex, сума пені за зазначений період складає 127541,02 грн, а тому саме цю суму належить стягнути з відповідача.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову частково - на суму 990124,05 грн.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 (заява № 4241/03) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення щодо погашення заборгованості ТОВ Сервісний центр Металург за Договором №8310Р4308 від 08.11.2021 строком на шість місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про, зокрема, надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Заяву відповідача про відстрочення виконання рішення обґрунтовано посиланням на те, що через ситуацію, що склалася в Україні з 24.02.2022, яка триває досі, та через яку, ТОВ СЦ Металург зупинило свою господарську діяльність на невизначений термін, та наразі не має можливості виконувати належним чином свої договірні грошові зобов`язання, а також на виконання п. 15 Постанови НБУ № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ТОВ СЦ Металург, про що обслуговуючий БАНК (АТ Райффайзен Банк) зазначив у своєму листі № 97-5-4/1541 від 17.10.2022. Згідно п.2 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню, про що обслуговуючий БАНК (АТ «Райффайзен Банк») зазначив у своєму листі № В6/19-2255 від 15.02.2023. Наразі ефективних способів вирішення проблеми з блокуванням платежів з рахунків ТОВ «СЦ «Металург» не існує.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що реально ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Докази (листи банківських установ), які подано Відповідачем на підтвердження неможливості здійснення фінансових операцій не стосуються обставин виконання Відповідачем зобов`язань в цьому спорі, а відтак не можуть бути визнані належними в доведенні обставин неможливості виконання рішення в цій справі.

Господарський суд також враховує, що доводи, які наводяться Відповідачем в обґрунтування свого клопотання значною мірою ґрунтуються не фактичних наслідках збройної агресії та ведення військових дій, а адміністративно-управлінських рішеннях самого Відповідача щодо співпраці з банківською установою, кінцевим бенефіціаром якої є підсанкційна особа.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. Суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів припинення діяльності відповідачем. Позивач у свою чергу наголошує, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов`язані з повномасштабною військовою агресією РФ. Наявність цих обставин та їх вплив на баланс інтересів сторін в цьому спорі Відповідачем не пояснено, а отже вони оцінюються господарським судом не на користь останнього.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Оцінивши наведені доводи в сукупності, господарський суд не встановив обставин, з якими положення статті 331 ГПК України пов`язують можливість відстрочення виконання рішення суду.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси сторін, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі .

Окрім цього, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних із розглядом справи. До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов?язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об?єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв?язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, за матеріалами справи, згідно поданого позивачем разом із позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, витрати на одержання професійної правничої допомоги очікувалися в сумі 15000 грн.

Згідно поданих позивачем матеріалів, позивач та адвокатське об`єднання "ЛЕГЕС" 10.10.2023 уклали договір про надання правничої допомоги. За надання послуг клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається у Акті приймання - передачі послуг в залежності від обсягу наданих послуг.

Згідно акту приймання - передачі послуг від 13.10.2023 вартість наданих послуг становить 5000,00 грн. Для оплати указаних послуг адвокатське об`єднання виставило клієнту рахунок № 13/10 від 13.10.2023. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію платіжної інструкції від 25.10.2023 № 335842964 про перерахування 5000,00 грн за надання правничих послуг по рахунку № 13/10 від 23.03.2023.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням викладеного суд визнає, що позивачем доведене понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., і таку суму суд вважає необхідним відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру має бути сплаченим судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ ВТО ГРУП оплачено позов у даній справі судовим збором у сумі 16932,07 грн., згідно платіжної інструкції № 335842965 від 25.10.2023 виходячи з суми позову 1128804,87 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог 990124,05 грн - з відповідача належить стягнути з відповідача 14849,50 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (57286, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64; код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВТО ГРУП (бул. Лесі Українки, буд.21, оф. 201, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 38146352) заборгованість за Договором поставки №8310Р4308 від 08.11.2021 в сумі 990124,05 грн (684595,20 сума основного боргу, 127541,02 грн - пеня, 32466,69 грн - 3% річних, 145521,14 грн - втрати від інфляції) а також витрати по сплаті судового збору в сумі 14849,50 грн та витрати на правничу допомогу 5000,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Відмовити у задоволені заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у справі №915/1690/23 щодо погашення заборгованості ТОВ Сервісний центр Металург за Договором поставки №8310Р4308 від 08.11.2021 у сумі 684595,20 грн строком на шість місяців.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко