Рішення

від 19.03.2024 по справі 916/4015/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа № 916/4015/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси (65110, м. Одеса, вул. Банківська, 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102),

до: Комунального підприємства „Муніципальний центр екологічної безпеки Одеської міської ради (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 32; код ЄДРПОУ 30587190),

про стягнення 506057,83 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Клименко Ф.І., самопредставництво;

від відповідача Бакун Т.Ю. самопредставництво.

Обставини справи.

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Муніципальний центр екологічної безпеки Одеської міської ради про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в сумі 506057,83 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 прийнято позовну заяву Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4015/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.10.2023 о 12:30 год.

25 вересня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява з додатком.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

09 жовтня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що між сторонами не був укладений договір на поставку теплової енергії, а згідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Також у період з 01.12.2022 по 01.08.2023 відповідачу не було відомо про постачання теплової енергії за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 32.

Вказаний відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.10.2023 суд оголосив перерву до 10:50 год. 28.11.2023. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/4015/23 на 30 днів.

01 листопада 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вказаної відповіді, позивач зазначає, що на момент укладання договору постачання теплової енергії між сторонами, редакція ч. 1 ст. 181 ГК України, - допускалось укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідач звернувся до КП «ТМО» із письмовою заявою від 13.08.2019 про укладення договору постачання теплової енергії у орендоване ним приміщення будинку 32 по вул. Головатого отамана в м. Одесі та у відповідь отримав проект договору № 1401 від 01.09.2019 на постачання теплової енергії. Таким чином, сторони уклали Договір на постачання теплової енергії у спрощений спосіб в повній відповідності до норм діючого на момент укладання Договору законодавства України.

Крім того, новий керівник відповідача Таїсія Бакун також підтвердила постачання теплової енергії та укладання Договору у своєму листі № 419/01-10 від 03.08.2023, зазначивши, що причини відсутності Договору не відомі у зв`язку із звільненням попереднього керівника, а погашення заборгованості не відбувається внаслідок відсутності коштів та фінансової можливості (т.1, а.с. 119). Укладений між сторонами у спрощений спосіб Договір діє та не є оскаржений.

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 28.11.2023 суд оголосив перерву до 12:40 год. 12.12.2023.

12 грудня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.12.2023 постановлено провести підготовче провадження у справі № 916/4015/23 впродовж розумного строку. Призначено підготовче засідання у справі на 23.01.2024 о 10:50 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 23.01.2024 о 10:50 год.

19 січня 2024 року до суду від відповідача у справі надійшла заява про розгляд справи без участі сторони.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/4015/23, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2024 о 12:20 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.02.2024 о 12:20 год.

У судовому засіданні 20.02.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 11:30 год. 19.03.2024. Розгляд справи № 916/4015/23 по суті у справі постановлено провести впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

28 лютого 2024 року до суду від відповідача у справі надійшла заява про розгляд справи без участі сторони.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засідання 19.03.2024 надав усні пояснення, в яких позовні вимоги визнав у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.03.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії регулюються «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, Законом України „ Про житлово-комунальні послуги № 1875 IV від 24.06.2004, Законом України „Про теплопостачання № 2633-IV від 02.06.2005, «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затвердженими Постановою КМ України № 830 від 21.08.2019 та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст.ст. 68, 162 ЖК України та п. 5 ст. 45 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою КМ України № 830 від 21.08.2019, Споживач зобов`язаний оплачувати постачання теплової енергії за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. КП «ТМО» надає комунальні послуги з постачання будинків тепловою енергією на межу балансової належності зовнішніх і внутрішньо будинкових тепломереж (точку комерційного обліку). Кінцевий споживач знаходиться в договірних відносинах на користування тепловою енергією на підставі договору приєднання, виходячи з факту відпуску теплової енергії в будинок (ст.ст. 626, 633, 634, 638 ЦК України; ст. 162 ЖК України; абз. 2 ч. 1 ст.1 Закону України від 02.06.2005 № 2633 «Про теплопостачання»).

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (із змінами і доповненнями) індивідуальний споживач зобов`язаний у тому числі: « 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом».

Позивач зазначає, що відповідач звернувся до КП «ТМО» із письмовою заявою від 13.08.2019 про укладення договору постачання теплової енергії у орендоване ним приміщення будинку 32 по вул. Отамана Головатого в м. Одесі та у відповідь отримав проект договору № 1401 від 01.09.2019.

Згідно до чинної на момент укладання Договору редакції ч.1 ст. 181 ГК України: «Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів». Законом не було встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення договору на постачання теплової енергії. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачена свобода договору. Згідно п.2 ст. 265 ГК України: «Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення».

Таким чином, між Комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеси (надалі - позивач або теплопостачальна організація) і Комунальним підприємством „Муніципальний центр екологічної безпеки Одеської міської ради (надалі - відповідач або споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 1401 від 01.09.2019 (надалі - Договір), згідно якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу на опалення нежитлового приміщення по вул. Отамана Головатого, 32, в обсягах згідно Додатку № 1 до цього договору.

Підпунктом 3.2.2. п. 3.2. Договору встановлено, що споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

За умовами п. 4.2. Договору, до обов`язків теплопостачальної організації відноситься, зокрема: забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах, згідно з додатком № 1; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла.

Відповідно до умов п. 6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації відповідно до змін Постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2015 за № 1386 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) КП «Теплопостачання міста Одеси» затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1391 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» з 29.11.2017 1718,484 грн за 1 Гкал (з ПДВ). Нові тарифи не є предметом узгодження між теплопостачальною організацією та споживачем. Нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати зазначеної в відповідній постанові про встановлення тарифу.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим (п.п. 6.2., 6.3., 6.4. Договору).

При цьому, п. 6.6. Договору встановлено, що перераховані споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

За змістом п.п. 10.1., 10.4. Договору, цей договір набуває чинності з 01.09.2019 та діє до 31.08.2020. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде досягнуто взаємної згоди сторін щодо його припинення.

В Додатку 1 до Договору сторонами, зокрема, визначено: адресу об`єкту споживача, якою є вул. Отамана Головатого, 32, муніципальний центр екологічної безпеки

Нарахування за спірний період здійснювались згідно тарифів, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

На виконання умов договору Комунальне підприємство постачало теплову енергію Споживачу. Проте, в порушення своїх обов`язків, відповідач за спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого за період з грудня 2019 року по травень 2023 року включно виникла заборгованість в розмірі 506057,83 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, якій додається до позову (т.1, а.с. 9-12).

Відповідач надавав позивачу звіти щодо спожитої теплової енергії (т.1, а.с. 28-48) за період з 2019-2023, згідно до п. 5.2. Договору.

Для здійснення оплати вартості спожитої відповідачем у спірному періоді теплової енергії позивачем були складені та виставлені відповідачу наступні рахунки-фактури (т.1, а.с. 49-70).

07 серпня 2023 року позивач направив на адресу відповідача лист № 13.01.04-387 з рахунками за грудень 2019 року по березень 2023 року.

10 серпня 2023 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 02.01-21 з вимогою невідкладно здійснити оплату існуючої заборгованості в розмірі 506057,83 грн, разом з актом звіряння розрахунків за договором. Зазначена претензія отримана відповідачем 14.08.2023, проте залишена без відповіді та належного реагування.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі у розмірі 506057,83 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу на опалення нежитлового приміщення по вул. Отамана Головатого, 32, в обсягах згідно Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання встановлено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України „Про теплопостачання, основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством; забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 6.4 Договору, кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Згідно акту звіряння розрахунків № 1401 від 04.08.2023 (т.1, а.с. 74-75), станом на 01.08.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію становить 506057,83 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, судом встановлено, що за період з грудня 2019 року по серпень 2023 року, відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього наявний борг перед позивачем в сумі 506057,83 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 506057,83 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 506057,83 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях, в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Муніципальний центр екологічної безпеки Одеської міської ради (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 32; код ЄДРПОУ 30587190) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси (65110, м. Одеса, вул. Банківська, 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102) суму заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 506057,83 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 7590,87 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 27.03.2024.

Суддя Нікітенко С.В.