Рішення

від 27.03.2024 по справі 925/196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Черкаси справа № 925/196/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального закладу «Шполянська санаторна школа Черкаської обласної ради» про стягнення 177613 грн.92 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального закладу «Шполянська санаторна школа Черкаської обласної ради» (далі відповідач) про стягнення, на підставі договору постачання природного газу №22-1083/21-БО-Т від 09.11.2021 року, 120893 грн. 57 коп. боргу, 46140 грн. 57 коп. пені, 5162 грн. 45 коп. 3% річних, 5417 грн. 33 коп. інфляційних втрат, що разом становить 177613 грн.92 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу №22-1083/21-БО-Т від 09.11.2021 року у період листопада 2021 року-грудня 2022 року.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 19.02.2024 року, 11.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/196/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.03.2024 року; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у задоволенні про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 4110/24 від 06.03.2024 року) через відсутність вільних залів в суді.

Сторони в судове засідання 19.03.2024 року явку представників не забезпечили, відповідач в особі свого директора подав суду 12.03.2024 року засобами електронного зв`язку, 15.03.2024 року через систему «Електронний суд» клопотання (вх. № 4444/24, а.с. 45,46), в яких позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі їх представника, представник позивача подав через систему «Електронний суд» заяву (вх. № 4711/24, а.с. 52-53), в якій підтримав вимоги позовної заяви, просив задовольнити позов повністю, з урахуванням визнання відповідачем його вимог, розгляд справи провести без його участі за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши подані представниками сторін заяви по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

09.11.2021 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як постачальником, та відповідачем Комунальним закладом «Шполянська санаторна школа Черкаської обласної ради», як споживачем укладено договір постачання природного газу № 22-1083/21-БО-Т (далі Договір, а.с. 16 на звороті-21) п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Сторони погодили усі істотні умови даного Договору, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб;

п. 1.3. за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України;

п. 2.1. постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року у кількості 141,728 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями згідно з таблицею наведеною у пункті 2.1;

п. 2.1.3. загальний обсяг природного газу замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору;

п. 3.5.1. споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/ транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/ або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ;

п. 3.5.3. споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання;

п. 3.5.4. у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, які визначені у розділі 4 цього договору;

п. 4.1. - ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658 грн. 42 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124 грн. 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163 грн. 89 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554 грн.;

п. 4.3. - загальна вартість цього договору на дату укладення становить 1955137 грн. 76 коп. крім того ПДВ 391027грн.55коп., разом з ПДВ 2346165 грн. 31 коп.;

п. 5.1. - оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період;

п. 5.3. оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у п. 14 цього договору;

п. 5.5. звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі;

п. 7.2. у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

п. 13.1 даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Договір підписаний представниками сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють.

Із актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 року, від 31.12.2021 року, від 31.01.2022 року, від 28.02.2022 року, від 31.03.2022 року, від 25.04.2022 року (коригуючий акт), від 30.04.2022 року, від 31.05.2022 року, від 30.06.2022 року, від 31.07.2022 року, від 31.08.2022 року, від 30.09.2022 року, від 31.10.2022 року, від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року (а.с. 22-29) вбачається, що позивач за Договором поставив, а відповідач, як споживач, прийняв та використав за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року 2022 року природній газ на загальну суму 1836826 грн. 13 коп., який відповідач оплатив частково на суму 1715932 грн. 56 коп.

За розрахунком позивача (а.с. 9 на звороті-10, 15-16) борг відповідача становить 120893 грн. 57 коп., вимога про його стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Також за порушення строків оплати спожитого природного газу позивач нарахував до стягнення на підставі п. 7.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 46140 грн. 57 коп. пені, 5162 грн. 45 коп. 3% річних, 5417 грн. 33 коп. інфляційних втрат.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору постачання природного газу №22-1083/21-БО-Т від 09.11.2021 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов`язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності. Також перебувають у сфері регулювання Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС), Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2494 від 30.09.2015 (Кодекс ГРС), Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП України № 2496 від 30.09.2015 (далі-Правила).

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За вимогам ст. 264 ГК України передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) приєднаними мережами у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про ринок природного газу розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Правил визначено, що діючий постачальник постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу; ЕІС-код (Energy Identification Code) персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його вузла обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи); оператор газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою.

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 року внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до Договору відповідно), згідно з якими з 01.01.2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Відповідно до п. 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови НКРЕКП від 07.10.2019 року № 2080, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Газовим роком у розумінні положень глави 1 розділу І Кодексу ГРМ є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

За вимогам ст. 264 ГК України передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) приєднаними мережами у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено договір постачання природного газу №22-1083/21-БО-Т від 09.11.2021 року, який сторонами виконувався. Позивач на виконання вищевказаного договору у період з листопада 2021 року грудня 2022 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1836826 грн. 13 коп., який відповідач отримав без зауважень та оплатив частково у сумі 17156932 грн.56 коп., борг становить 120893 грн. 57 коп., який відповідачем підтверджено та визнано.

Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 120893 грн. 57 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем визнана в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 7.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 46140 грн. 57 коп. пені, 5162 грн. 45 коп. 3% річних, 5417 грн. 33 коп. інфляційних втрат.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, 3% річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 546-548, 549-552, 610-612, 614, 625 ч. 2 ЦК України ЦК України, статтями 216-218, 229-232 (зокрема, абз. 3 ч. 2 ст. 231), 234 ГК України, роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» N 14 від 17.12.2013 року, умовами п. 7.2. Договору, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд підстав для неприйняття визнання позову відповідачем не вбачає, приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 120893 грн. 57 коп. боргу, 46140 грн. 57 коп. пені, 5162 грн. 45 коп. 3% річних, 5417 грн. 33 коп. інфляційних втрат задовольняє у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу «Шполянська санаторна школа Черкаської обласної ради», ідентифікаційний код юридичної особи 04591630, місцезнаходження: 20600, Черкаська обл., Звенигородський район, м. Шпола, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ідентифікаційний код юридичної особи 42399676, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 - 120893 грн. 57 коп. боргу, 46140 грн. 57 коп. пені, 5162 грн. 45 коп. 3% річних, 5417 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1211 грн. 20 коп. судових витрат.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ідентифікаційний код юридичної особи 42399676, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., сплаченого за платіжною інструкцією № 0000018503 від 12.02.2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.03.2024 року.

Суддя В.М. Грачов