Постанова

від 28.02.2024 по справі 916/799/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/799/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Одеської міської ради - Голуб А. С.,

Споживчого кооперативу автостоянка "Архітекторська" - Комісара О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Споживчого кооперативу автостоянка "Архітекторська"

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023

(суддя Д`яченко Т. Г.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023

(судді Колоколов С. І., Савицький Я. Ф., Таран С. В.)

у справі за позовом Одеської міської ради

до Споживчого кооперативу автостоянка "Архітекторська"

про зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін

1.1. Одеська міська рада (далі - Одеська міськрада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Споживчого кооперативу автостоянка "Архітекторська" (далі - Споживчий кооператив "Архітекторська"), в якому просила суд зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса, шляхом демонтажу одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок відповідача.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що спірна земельна ділянка комунальної власності не передавалась у користування іншим особам, не виділялася Споживчому кооперативу "Архітекторська" у встановленому законом порядку, відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу не приймалося та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на таку земельну ділянку.

1.3. Відповідач фактично користується земельною ділянкою комунальної власності для провадження діяльності з паркування транспортних засобів без правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, однак уникає оформлення договірних відносин з уповноваженими органами місцевого самоврядування, чим порушує права й інтереси територіальної громади та завдає значні збитки бюджету міста.

1.4. Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що автостоянка не є самовільно збудованою, а організована та побудована законно за рахунок мешканців та з дозволу органів місцевого самоврядування; відповідач як юридична особа створений саме з метою організації діяльності автостоянки, яку було розташовано за адресою м. Одеса, вул. Архітекторська, між будинками №№ 14/1, 16, 16/20, 20.

1.5. Законність розташування автостоянки на спірній земельній ділянці встановлена рішеннями судів. Так, Одеський окружний адміністративний суд в рішенні від 03.02.2021 у справі № 420/5690/20 зазначив, що автостоянка, яка створена, побудована, облаштована та утримувалася за кошти мешканців прилеглих до автостоянки будинків, які пізніше стали членами споживчого кооперативу автостоянки, протягом тривалого часу, погоджена з органами місцевого самоврядування. Тому твердження відповідача про те, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку є помилковим та спростовується матеріалами справи. У свою чергу Верховний Суд в пункті 46 постанови від 05.07.2022 у справі № 420/5690/20 зазначив, що у справі, яка розглядається, суди встановили, що члени Споживчого кооперативу "Архітекторська" у законний спосіб облаштували автостоянку на земельній ділянці на вул. Архітекторській, 14, за свій рахунок.

1.6. Відповідач заперечив проти належності та допустимості поданого позивачем доказу - акта від 02.07.2020 № 417-ДК/398/АО/10/01/-10, вказавши, що перевірка здійснювалася за відсутності уповноваженої особи відповідача, про таку перевірку його не повідомлено і про її проведення він дізнався лише з позовної заяви.

1.7. Що ж до правовстановлюючих документів, то у зв`язку з викраденням документів під час рейдерського захоплення автостоянки невідомими особами, причетними до ГС "Асоціація автомобілістів Одеської області", надати всі документи не є можливим.

1.8. Відповідач також зазначив, що протягом багатьох років намагався оформити право користування земельною ділянкою, однак органи місцевого самоврядування постійно та безпідставно відмовляли в такому оформлені або жодним чином не реагували на звернення, відстоюючи інтереси приватних структур, а не мешканців міста.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. Спірна земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса, знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

2.2. Зі змісту наявного в матеріалах справи листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міськради від 23.08.2022 № 01-19-942 вбачається, що 17.08.2022 спеціалісти Управління самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту здійснили виїзд за адресою земельної ділянки. За результатами її огляду виявили, що на ній розташовані дві стоянки з окремими воротами для в?їзду, які огороджені металевою сіткою рабицею; на території автостоянок знаходяться дві некапітальні споруди для розміщення пункту охорони, місця для паркування автомобілів з навісами. На будівлі охорони наявна схема руху автомобілістів автостоянкою "Архітекторська", затверджена головою правління Шубіною Н. А.

2.3. Крім того, матеріали справи містять акт обстеження земельної ділянки від 02.07.2020 Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

2.4. Суди встановили та відповідачем не заперечується, що спірна земельна ділянка фактично використовується Споживчим кооперативом "Архітекторська" для розміщення та функціонування автостоянки.

2.5. Згідно з пунктом 1.2 статуту відповідача, затвердженого протоколом від 02.03.1999 № 1 загальних зборів членів автостоянки, останній є добровільним об`єднанням громадян, створеним з метою збереження транспортних засобів, які знаходяться в їх приватній власності. Означену у власному статуті діяльність Споживчий кооператив "Архітекторська" здійснює за адресою: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса.

2.6. На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19.06.2020 № 417-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" уповноважені особи провели позапланову перевірку використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса, за результатом якої склали акт від 02.07.2020 № 417-ДК/398/АО/10/01/-10. За результатами перевірки встановлений факт користування відповідачем земельною ділянкою орієнтовною площею 0,1213 га для розміщення та функціонування автостоянки.

2.7. Разом з тим згідно з наявними у Відділі у місті Одесі Головного управління Держгеокадастру Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року відсутні відомості щодо реєстрації земельної ділянки за адресою: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса.

2.8. Про самовільність зайняття відповідачем спірної земельної ділянки також зауважувалося у листі Київської окружної прокуратури міста Одеси від 10.01.2023 № 226вих-23, де резюмується, що використання такої земельної ділянки в порушення вимог чинного законодавства може призвести до погіршення стану земельної ділянки, упущення вигоди у вигляді орендної плати, а також до завдання збитків власнику земельної ділянки - Одеській міськраді.

2.9. Матеріали справи не містять рішення Одеської міськради щодо оформлення прав Споживчим кооперативом "Архітекторська" на користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса. Також відсутні будь-які докази, які б засвідчували наявність у відповідача речового права на використання спірної земельної ділянки.

2.10. Зворотнього Споживчий кооператив "Архітекторська" під час розгляду справи суду не довів.

2.11. Суди відхилили надану відповідачем на підтвердження законності користування спірною земельною ділянкою "Схему розміщення тимчасової автостоянки на місці підземних гаражів, передбачених проектом забудови А "Южний", до початку будівництва гаражів", погодженою 14.11.1990, вказавши, що зі змісту вказаної схеми взагалі неможливо встановити, якому взагалі суб?єкту для здійснення діяльності з паркування транспортних засобів вона погоджувалася у 1990 році, тоді як статут відповідача затверджено у 1999 році.

2.12. Вказали, що до того ж Верховний Суд постановою від 05.07.2022 у справі № 420/5690/20 визнав протиправним і скасував рішення Одеської міськради від 27.08.2014 № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції" в частині включення до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території міста Одеси земельної ділянки з орієнтовним місцем розташування: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 02.08.2023 задовольнив позовні вимоги.

3.2. Зазначив, що спірна земельна ділянка не відводилася та не надавалася у користування відповідачу, а в матеріалах справи немає доказів про належне оформлення права користування чи власності щодо спірної земельної ділянки, тому відповідач самовільно її використовує.

3.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 07.12.2023 залишив рішення суду першої інстанції без змін. При цьому наголосив, що результати відповідних перевірок є чинними, відповідач у встановленому законом порядку їх не оскаржував, а тому результати є актуальними та такими, що підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Споживчий кооператив "Архітекторська" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.2. Скаржник вважає, що суди не врахували висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, за якими саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття.

4.3. Наголосив, що суди всупереч приписам частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не врахували преюдиційний факт, встановлений під час розгляду справи № 420/5690/20, в якій суд підтвердив законність розташування автостоянки на спірній земельній ділянці.

4.4. Вважає, що лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міськради від 23.08.2022 № 01-19-942 та акт обстеження земельної ділянки від 02.07.2020 Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області є неналежними та недопустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів про надсилання їх відповідачу, зазначені документи складені на порушення вимог закону. Про проведення перевірки відповідач дізнався лише із позовної заяви.

4.5. Зазначив про необхідність у формуванні єдиної практики застосування статей 5, 41, 116, 124, 125, 126, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у поєднанні зі статтями 319, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини четвертої статті 75 ГПК України щодо самовільного зайняття земельної ділянки при обставинах погодження реєстрації кооперативу на земельній ділянці, видачі дозвільних документів на об`єкт, уникнення органами місцевої влади щодо оформлення права користування на земельну ділянку, звернення до суду за відсутності вручення будь-яких приписів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства та наявності преюдиційного факту.

4.6. Звертає увагу Верховного Суду на те, що з 1990 року по 2019 рік відповідач багато разів звертався до органів місцевого самоврядування щодо оформлення спірної земельної ділянки, однак у зв`язку з викраденням документів під час рейдерського захоплення автостоянки невідомими особами, причетними до ГС "Асоціація автомобілістів Одеської області", надати всі документи не є можливим.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін. Зазначає, що наявна у матеріалах схема жодним чином не може підтвердити наявності у відповідача речових прав на земельну ділянку за вказаною адресою, оскільки в розумінні земельного законодавства такий документ не є правовстановлюючим.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

6.2. Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

6.3. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

6.4. Відповідно до частини п?ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

6.5. Частинами другою та третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

6.6. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (частини перша та друга статті 212 ЗК України).

6.7. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

6.8. Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.

Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2019 у справі № 910/22093/17, від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18, від 24.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 14.05.2020 у справі № 908/394/19.

6.9. Конституцією України у статті 41 передбачено, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

6.10. Мешканці, які мають намір користуватися спірною земельною ділянкою, можуть реалізувати своє право, передбачене статтею 41 Конституції України, у відповідності до частини першої статті 116 ЗК України, тобто тільки за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, або за результатами аукціону.

6.11. ЗК України, зокрема глави 15, 16, 161, встановлюють види речових прав, похідних від права власності, на земельну ділянку: право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки; право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку; право земельного сервітуту; право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

6.12. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в якому у пункті 2 частини першої статті 4 міститься перелік речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, які підлягають державній реєстрації. До них відносяться: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону.

6.13. Однак не всі речові права підлягають державній реєстрації, зокрема, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема, на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі (частина четверта статті 5 вищезазначеного Закону).

6.14. Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затверджене рішенням Одеської міськради від 20.09.2011 № 1251-VI (чинне на час виникнення спору), визначає організацію й порядок паркування та унормовує, що спеціально відведена автостоянка - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді міста Одеси, яка визначається Одеською міськрадою із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій та оформлені відповідно до вимог ЗК України.

6.15. Організація та розміщення майданчиків для платного паркування та спеціально відведених автостоянок здійснюється на підставі Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міськради від 08.04.2011 № 520-VI, і схеми розміщення майданчиків для платного паркування транспортних засобів та спеціально відведених автостоянок, узгодженої та затвердженої в установленому порядку. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджується рішенням Одеської міськради, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів (пункти 2.1 та 2.2 наведеного вище Положення).

6.16. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 420/5690/20 за позовом Споживчого кооперативу "Архітекторська" до Одеської міськради про визнання протиправним та скасування рішення від 27.08.2014 № 5286-VІ встановлено, що відповідно до пункту 1 додатку 2 до спірного рішення, розділ "Київський район", земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Архітекторська, 14, площа 1212,50 кв. м, 97 місць для паркування, технічне облаштування - облаштовано, було віднесено до спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведена стоянка).

6.17. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про те, що відповідач самовільно використовує спірну земельну ділянку, яка не надавалася у встановленому порядку йому чи іншим особам, без оформлення у встановленому порядку права користування чи власності щодо спірної земельної ділянки, а зворотнього відповідач за час розгляду справи суду не довів.

6.18. Крім того, суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що законність користування спірною земельною ділянкою відповідач обґрунтовує "Схемою розміщення тимчасової автостоянки на місці підземних гаражів, передбачених проектом забудови А "Южний", до початку будівництва гаражів", погодженою 14.11.1990. Однак, за висновком суду, з її змісту неможливо встановити, якому суб`єкту для здійснення діяльності з паркування транспортних засобів вона погоджувалася.

6.19. Суд зазначив, що вказана схема жодним чином не може підтвердити наявності у відповідача речових прав на земельну ділянку за вказаною адресою, оскільки в розумінні земельного законодавства такий документ не є правовстановлюючим документом.

6.20. Однак, як вже зазначалося вище, спосіб та порядок визначення та функціонування спеціально відведених автостоянок унормовує чинне Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затверджене рішенням Одеської міськради від 20.09.2011 № 1251-VI, а спірна земельна ділянка належала до спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території міста Одеси (спеціально відведена стоянка).

6.21. У наведеному вище Положенні не йдеться про застосування у правовідносинах щодо організації та порядку паркування транспортних засобів правил про ідентифікацію в договорі балансоутримання об`єкта користування з обов`язковою вказівкою на кадастровий номер та площу земельної ділянки (як це передбачено у частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі"), адже, виходячи із суті правовідносин, земельна ділянка або її частина може бути ідентифікована іншим чином з точністю, достатньою для цілей договору. Принаймні, відповідні доводи позивач не наводив.

6.22. У справі № 905/1552/16, вирішуючи спір про визнання недійсним договору сервітуту та звільнення земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 аналізувала умови розміщення окремих об`єктів (у цьому випадку - тимчасових споруд) для здійснення підприємницької діяльності та дійшла висновку, що земельна ділянка не відводиться за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання іншого документа - паспорта прив`язки для розміщення тимчасової споруди (див. пункти 53 та 56 постанови).

6.23. Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції відповідач послідовно посилався на те, що на спірній земельній ділянці ним використовується об`єкт, створений та розміщений у відповідності до чинних на той час правил розміщення та функціонування автостоянок (на автостоянку розроблено та виготовлено Паспорт тимчасового платного об`єкта зберігання чи відстою транспортних засобів у місті Одесі серії А/С № 0/080, який затверджений виконавчим комітетом Одеської міської ради; пунктом 1 в додатках до Паспорта вказано, що паспорт є документом, який надає право на експлуатацію об`єкта; разом з Паспортом виготовлено Географічний паспорт тимчасового платного об`єкта зберігання транспортних засобів № 0/080 на автостоянку "Архітекторська"; географічний паспорт затверджений зам. начальника Управління транспортного комплексу міста Севрігіним Л. П. за погодженням: голови Київської районної адміністрації Міронюком С. Є.; начальником ОДАІ УМВС України в Одеській області Дубасовим С. А.; начальником служби по організації та роботі парковок і автостоянок управління транспортного комплексу міста Колісниченком В. І.; госпрозрахунковою службою по організації та роботі парковок і автостоянок управління транспортного комплексу міста).

6.24. Як вже зазначалося, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Таким чином, особливе значення має правильне встановлення судами обставин справи за результатами дослідження зібраних доказів для формування висновку про те, чи є спірна земельна ділянка відповідачем самовільно зайнятою, чи відповідач її використовує за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

6.25. З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

6.26. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

6.27. Водночас, на переконання колегії суддів, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не дослідили у сукупності докази, які надав відповідач, на спростування доводів позивача про самовільне використання ним спірної земельної ділянки. Зокрема, суди не дослідили наявний у матеріалах справи Паспорт тимчасового платного об?єкта зберігання чи відстою транспортних засобів на предмет його відповідності порядку видачі, передбаченому відповідним Порядком паспортизації тимчасових платних об?єктів зберігання та відстою транспортних засобів у місті Одесі, чинним на час виготовлення цього об`єкта.

6.28. Необхідність дослідження вказаного документа та його нормативного регулювання передусім полягає у тому, щоб залежно від досліджених судами обставин можна було встановити, чи потрібне окреме рішення уповноваженого органу на відведення земельної ділянки, якщо є затверджений цим органом документ, який надає право на експлуатацію об?єкта, розміщеного на цій земельній ділянці.

6.29. Оскільки Верховний Суд встановив порушення судами норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, немає підстав для формування висновку Верховного Суду з питань застосування норм права до спірних правовідносин, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а також скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.3. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

7.4. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

7.5. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі належить скасувати, оскільки вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу - передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Споживчого кооперативу автостоянка "Архітекторська" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 у справі № 916/799/23 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський