Рішення

від 21.03.2024 по справі 487/4831/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/4831/19

Провадження № 2/487/21/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва

в складі головуючого судді Сухаревич З.М.,

за участю секретаря судового засідання Удовиченко Д.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, в якому просить зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самовільно збудований багатоквартирний чотирьох поверховий будинок по АДРЕСА_1 ; стягнути на користь позивача судові витрати.

Позов мотивований тим, що відповідач є власником сусідньої земельної ділянки і її будинок побудований з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема з порушенням мужі суміжного землекористування, що порушує права позивачки. Вказаний будинок створює постійне затінення двору, стік дощових вид здійснюється на її земельну ділянку. Постановою головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області винесено постанову № 196, якою визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП та накладено стягнення. Відповідач не дивлячись на винесені документи реагування на порушення законодавства у сфері містобудування добровільно не усуває порушення. Вважає, що відповідач без розробки містобудівної документації та дозволу інспекції на початок виконання будівельних робіт з порушенням законодавства у сфері містобудування здійснила будівництво будинку, у зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду.

31.07.2019 року відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

12.12.2019 витребувано докази з КП «ММТІ» та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.

13.03.2020 надійшли витребувані докази з КП «ММБТІ».

16.06.2020 надійшла відповідь з Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.

02 грудня 2020 року, 04.02.2021 надійшла заява представника Миколаївської міської ради про розгляд справи без його участі.

16.04.2021 надійшла заява представника виконавчого комітету Миколаївської міської ради про розгляд справи без його участі.

16 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

28 травня 2021 року зупинено провадження у справі до вирішення (до набрання законної сили судовим рішенням) цивільної справи № 487/751/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправних дій скасування реєстрації декларації.

03 лютого 2022 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання.

17 січня 2023 року надійшла заява представника виконавчого комітету Миколаївської міської ради про розгляд справи без його участі.

07 листопада 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні змісту позову. Також пояснила, що обслуговування будинку відповідача їм слід зайти у її двір, сніг та дощ з будинку відповідача стікає у двір позивача, що створює їй перешкоди. Земельна ділянка біля її будинку не приватизована, власником домоволодіння є вона і ще дві її сестри, одна з яких померла. Перешкод у користуванні будинком відповідач їй не чинить.

Відповідач та представник Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області в жодне судове засідання не з`явилися, причин не повідомили, відзиву та пояснень не надали.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.02.2017 року, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.02.2017, ОСОБА_1 належить 6/25 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою КМ «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 10.03.2020 № 562, станом на 28.12.20212 за адресою: АДРЕСА_1 право власності зареєстровано за ОСОБА_2 в цілому на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2007.

Відповідно до відповіді виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 03.02.2017 № 838/02.02.01-05/14/17, на звернення ОСОБА_1 , згідно з рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 № 31/50 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 120 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, споруд по АДРЕСА_1 . Будівництво ведеться на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25.07.2016 № МК 062162071361. Для визначення межі поміж домоволодіннями АДРЕСА_2 та № 115/1 заявнику необхідно звернутись до проектної організації, яка має дозвіл на право виконання землевпорядних робіт, для винесення на місцевості межі, яка визначена технічною документацією із землеустрою по передані земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 .

Позивач зазначає,щобудинок відповідачки побудований з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема з порушенням межі суміжного землекористування, що порушує права позивачки.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

26.08.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Марштупа М.М., визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 188-42 КУАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 6800 грн. Правопорушення полягало у недопущенні посадових осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на об`єкт: «Реконструкція житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 для проведення позапланової перевірки, а також ненадання необхідних документів для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з відповіддю Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 04.06.2020 № 1218/3/1014-1.16-20, відповідно до даних реєстру, в реєстрі наявна інформація щодо реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт, та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, в яких зазначено замовником ОСОБА_2 : повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27.12.2016 МК 62163623463 «Реконструкція житлового будинку; АДРЕСА_1 ; декларація про готовність об`єкта в експлуатацію від 08.02.2017 МК 142170392056 «Реконструкція житлового будинку; АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаними повідомленням та декларацією ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва, в якому просила:визнати протиправною та скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27.12.2016 МК 62163623463 «Реконструкція житлового будинку; АДРЕСА_1 ; декларацію про готовність об`єкта в експлуатацію від 08.02.2017 МК 142170392056 «Реконструкція житлового будинку; АДРЕСА_1 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування реєстрації декларації.

Вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 28.09.2021.

Рішення обґрунтоване тим, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпує свою дію. Підсумовуючи наведене та враховуючи те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт фактично вичерпало свою дію, суд дійшов висновку про те, що скасування спірної декларації не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

У частині першій статі 375 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).

Отже, юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), та у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц (провадження № 61-33103св18), від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17 (провадження № 61-9290св21), від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 і стаття 391 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року в справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) зроблено висновок, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Отже з цього моменту новостворене майно стало об`єктом цивільних прав.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Отже, державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не виключає можливість знесення такого об`єкта нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів.

За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов`язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника квартир у житловому будинку, співвласника будинку, власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом.

Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника.

Як зазначалось вище, відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак доводить, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Однак, з наданих суду доказів не встановлено таких ознак.

Так, відповідач є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана у власність відповідачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, споруд; на об`єкті виконано всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт з дотриманням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил.

З наданих суду документів не вбачається істотного порушення будівельних норм і правил.

З огляду на вказане та відповідно до матеріалів справи спірний будинок не є самочинним будівництвом, у розумінні приписів статті 376 ЦК України.

Щодо тверджень позивача про порушення її прав будівництвом будинку на межі земельної ділянки, суд виходить з такого.

Земельна ділянка на якій розташовано домоволодіння по АДРЕСА_2 у власність позивачу не передавалася, що підтверджено нею в судовому засіданні, межі земельної ділянки не встановлювалися.

Документів, що посвідчують право власності чи право користування позивача ОСОБА_1 або попереднього власника частини житлового будинку ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , у справі немає.

Отже, позивач є власником 6/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_2 , проте не є власником земельної ділянки.

Доказів, які свідчать про те, що спірний будинок побудований на межі земельних ділянок, суду не надано.

Окрім цього, порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 не визначався, а відтак позивачкою не доведено порушення саме її прав наявністю будівництва на сусідній земельній ділянці. Одне лише посилання позивача на самочинне будівництво, без доведення факту порушення саме її прав самочинною забудовою, не є підставою для знесення такого самочинного будівництва відповідно до вимог статті 376 ЦК України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За наведених обставин, суд не вбачає правових підставі для задоволення позову ОСОБА_1 , а тому в його задоволенні слід відмовити.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, судовий збір, сплачений позивачем, у зв`язку з відмовою у позові, слід залишити за останнім.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про знесення самочинного будівництва.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61/12.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повне судове рішення складено 27 березня 2024 року.

Суддя З.М.Сухаревич