Постанова

від 22.03.2024 по справі 354/1544/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/1544/23

Провадження № 33/4808/167/24

Категорія ст. 126 ч.5 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Гайтанюк М.М.

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Гайтанюк М.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2023 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,-

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що 06.10.2023 приблизно о 19 год 07 хв у с. Поляниця, по вул. Подина,1 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Geely, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування 29.08.2023 Яремчанським міським судом Івано-Франіквської області, а також правопорушення вчинено повторно протягом року, водій притягався до відповідальності за ч.2 ст.126 КупАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП

Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Гайтанюк М.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу в якій вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд неповно з`ясував фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вважає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те що ОСОБА_1 не отримував копію протоколу про адміністративне правопорушення і не був ознайомлений зі змістом висунутого стосовно нього обвинувачення, що є процесуальною перешкодою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Посилається на те, що довідка старшого інспектора відділу АП про те, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП 29.08.2023 року Яремчанським міським судом , не може бути належним доказом вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення з огляду на те, що із даної довідки не вбачається ні її номер, ні дата її складання, ні орган державної влади, в якому працює особа.

Покликається на те, що постанова від 25.02.2023 року щодо ОСОБА_1 по ч.2 ст.126 КУпАП не може бути належним і достатнім доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні йому адміністративного правопорушення,оскільки з неї не вбачається, ні яким транспортним засобом керував ОСОБА_1 , ні що він був ознайомлений з такою постановою

Звертає увагу, що 18.12.23 року захисником було подано через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи, однак суд в порушення вимог статті 268 КУпАП, не врахував поважність причин неявки до суду та наявність відповідного клопотання про відкладення розгляду провадження і розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, чим порушив право на захист.

Вказує, що ОСОБА_1 не було роз`яснено та забезпечено його право на правову допомогу під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, внаслідок чого в силу правового принципу «плодів отруєного дерева» необхідно вважати всі здобуті докази недопустимими.

Вважає, що наявний в матеріалах справи відеозапис не може бути належним та достатнім доказом вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення , оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення відсутній номер технічного засобу за допомогою якого здійснено відеофіксацію на місці події та взагалі відсутня будь-яка інформація про здійснення відеофіксації на місці події.

Вважає, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повинні були тлумачитися судом першої інстанції на користь особи яка притягається до відповідальності.

Звертає увагу на те, що відсутність в матеріалах справи доказів про причини зупинки ОСОБА_1 дає підстави стверджувати, що поліцейські автомобіль ОСОБА_1 зупинили безпідставно, а тому їх дії є незаконними, що в силу принципу «плодів зіпсованого дерева» дає підставу вважати всі докази недопустимими в цій справі.

Вказує, що протокол про адмінправопорушення складено з грубим порушенням вимог ст.254, 256 КУпАП, тому такий протокол не може бути належним та достатнім доказом вини ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адмінправопорушення.

Просить постанову Яремчанського міського суду від 21.12.2023 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.

Зі змісту доводів захисника адвоката Гайтанюк М.М. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Гайтанюк М.М. підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Так, в своїй апеляційній скарзі захисник адвокат Гайтанюк М.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, чим порушив право на захист.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді.

Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 , будучи повідомлений про дату та час судового засідання згідно вимог закону, в тому числі розміщення судової повістки на сайті судової влади України, не з`явився. На час розгляду справи причини неявки суду не повідомив. Представник ОСОБА_1 , адвокат Гайтанюк М.М. просила про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю у іншій справі. 18.12.2023 року подала до суду клопотання про закриття провадження у справі нпідставі п.1 ст.247 КУпАП, оскільки при складанні адмінпротоколу відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було порушено вимоги законодавства.

Суд першої інстанції зазначив в мотивувальній частині судового рішення, що у зв`язку із наявністю у справі письмової позиції сторони захисту, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду справ про адміністративні правопорушення та враховуючи положення статті 268 КУпАП, які не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 на основі наявних у матеріалах справи доказів та письмових пояснень.

Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без їх участі порушив право на захист та не надав можливості належним чином організувати захист своїх інтересів, не відповідають дійсності, оскільки справа протягом двох місяців перебувала на розгляді в суді першої інстанції і судом приймались необхідні заходи щодо забезпечення участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, що забезпечувало можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення та вказують на несправедливість призначеного стягнення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.

Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту не погоджується з рішенням суду першої інстанції та стверджує про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Зокрема, зі змісту апеляційної скарги сторони захисту та доводів, які були наведені захисником ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції вбачається, що стороною захисту не наводяться обставини, які свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а зазначається про порушення його прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення , недопустимість доказів, які містяться в матеріалах провадження та недоведеність вини у вчиненні правопорушення.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту досліджених судом першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №419897 від 06 жовтня 2023 року, зі змісту якого вбачається порушення водієм п 2.1 ПДР України, а саме відсутність посвідчення водія відповідної категорії в зв`язку з позбавленням права керування транспортним засобом(а.с.1), переглянутим відеозаписом.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 419897 від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 06.10.2023, о 19 год 07 хв в м. Івано-Франківськ по вул. Подина, 1 с.Поляниця водій керував транспортним засобом «Gelly» д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування 29.08.2023 року Яремчанським міським судом Івано-Франківської області, а також правопорушення вчинене повторно протягом року, водій притягався до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП від 25.02.2023.

Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на те особою заступником командира роти № 2 УПП в З\О ДПП лейтенантом поліції Галатибою Мар`яною з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до відповідальності.

ОСОБА_2 відмовився від підпису та надання пояснень у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_2 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП звинувачується в тому, що, будучи позбавлена права керування транспортним засобом, повторно керувала транспортним засобом протягом року.

Твердження сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП складено з грубим порушенням вимог закону і не може бути належним та достатнім доказом по справі, є безпідставним , оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог встановлених ст.256 КУпАП.

До матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №223586 від 25.02.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що транспортним засобом керує особа, яка не має права керування таким транспортним засобом без відповідної категорії.

Також до матеріалів справи додано старшим інспектором відділу АП капітаном поліції Маринчук Юлією довідку згідно із якою вбачається, що 12.11.2022 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Про що був складений протокол серії ААД № 351730 за ч.1 ст.130 КУпАП та рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29.08.2023 року № 354/1333/22 був позбавлений права керування строком на 1 рік.

Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до усталеної судової практики, при розгляді проваджень за звинуваченням у вчиненні правопорушень, які передбачені ч.5 ст.126 КУпАП, саме постанова про притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про те, що особа, раніше вже вчиняла аналогічне правопорушення та керувала транспортним засобом, незважаючи на те, що позбавлена такого права судовим рішенням.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що постанова поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана такою, що має преюдиціальне значення, оскільки не є судовим рішенням.

Зокрема, вищевказана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності оцінюється судом як певний доказ, який дозволяє визначити правову кваліфікацію дій особи, яка будучи позбавлена права керування транспортним засобом на підставі судового рішення, свідомо його не виконує та повторно вчиняє керування транспортним засобом.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що диспозиція ч.5 ст.126 КУпАП не передбачає, що повторні дії особи, щодо порушення вимог про заборону керування транспортним засобом повинні бути вчинені після того, як ця особа, буде притягнута до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає, що під час розгляду апеляційної скарги не доведено неправильність судового рішення, яке було ухвалено судом першої інстанції та яким ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги адвоката Капітанчука В.М. про те, що судом першої інстанції взято до уваги нанележні докази,такі як протокол та доданий до справи відеозапис.

Разом з тим, при вирішанні питання щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення,передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП суд враховує сукупність доказів, які містяться в матеріалах провадження.

Зокрема, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що транспортний засіб марки «Gelly» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 було зупинено в м. Поляниця по вул. Подина,1. При перевірці документів працівник поліції запитав у ОСОБА_2 , чому він не признається, що позбавлений керування транспортним засобом. Працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_2 рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29.08.2023 року позбавлений права керування транспортним засобом, а постанова поліцейського від 25.02.2023 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. ОСОБА_2 зазначив, що пластикові права у нього забрали, що він був на пожежі і зовсім не спав. На запитання поліцейського чи вживав він алкогольні напої. ОСОБА_2 відповів, що взагалі не вживав в цей день алкоголю. Для перевірки цієї інформації останньому було запропоновано пройти тест на місці зупинки за допомогою приладу Драгер на що ОСОБА_2 погодився.

Відеозаписом зафіксовано складання матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 та ознайомлення із протоколом про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.2.1а Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП, відповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Апеляційний суд, вважає, що наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими і суд першої інстанції поза розумним сумнівом прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Судом першої інстанції призначено ОСОБА_2 стягнення у розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, можливості призначення більш м`якого стягнення чи звільнення від відповідальності за це правопорушення закон не передбачає.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.

Керуючись ст. 294 КУпАП ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Гайтанюк М.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.126 ч.5 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв