Рішення

від 25.03.2024 по справі 140/36477/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/36477/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-3» ЛТД до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контур-3» ЛТД (далі ТзОВ «Контур-3» ЛТД) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2023 №UA205140/2023/000704/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для митного оформлення товару сідельного тягача для перевезення напів причіпів, колісний призначений для використання на дорогах загального користування, б/в - 1шт: марки - RENAULT, модель - Т480, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016., тип двигуна - MIDS, тип палива - дизель, тип кузова - сідельний тягач, номер шасі НОМЕР_1 . виробник: «RENAULT», FR, торгова марка: «RENAULT», було оформлено та подано відповідачу митну декларацію від 27.11.2023 №23UA205140099929U0, в якій заявлена митна вартість товару за 1 (першим) методом (за ціною договору) на рівні 79000 PLN (злотий). Однак, відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 28.11.2023 року службовою особою митниці видано картку відмови № UA/205140/2023/033478 у прийнятті митної декларації та винесено рішення № UA205140/2023/000704/2 про коригування митної вартості товарів.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: рахунок-проформа UPROF/00267/23 від 06.11.2023; рахунок-фактура UE/00016 від 21.11.2023; автотранспортна накладна 830863 від 22.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 2357 від 23.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 2358 від 27.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару об від 27.11.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 11678/23 від 27.11.2023; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів 37692/МК1136/2023 від 06.11.2023; договір про надання послуг митного брокера 15/11 від 15.11.2023; висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 11578/23 від 27.11.2023; копія митної декларації країни відправлення 23PL331020T1203202 від 22.11.2023; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.011.017954-23 від 27.11.2023; митна декларація, за якою було відмолено від 27.11.2023; фото товару.

Незважаючи на подання повного переліку документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості від 28/11/2023 №UA205140/2023/000704/2.

Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розбіжності, на які вказав відповідач не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють його права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За таких обставин просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 24.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що на етапі перевірки правильності визначення митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до пункту 3 контракту №37692/МК1136/2023 від 06.11.2023 та СМR №830863 від 22.11.2023 умови поставки товару EXW Katowice (Польща), проте, в підтвердженні вивозу ІЕ529 зазначені інші умови поставки - EXW Mikolow; товар фактично постачався з міста Mikolow, проте, до митної вартості включено транспортні витрати з міста Katowice, що вказує на неповноту декларування складової митної вартості товару витрат на транспортування до кордону України;

-відповідно до СМR №830863 від 22.11.2023 перевезення здійснювалось власним транспортом ТзОВ «КОНТУР-3» ЛТД, при цьому, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, то декларантом подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; незважаючи на здійснення перевезення товару з використанням власного транспортного засобу, подана до митного оформлення довідка від 27.11.2023 містила лише загальну вартість перевезення 8000 грн, інші обов`язкові відомості, що передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 в поданій довідці були відсутні; відсутність такої інформації не дає можливості належно перевірити повноту декларування складової митної вартості - витрат на транспортування товару;

-відповідно до інвойсу від 20.11.2023 №UE00016/23 спосіб оплати передоплата, термін оплати до 27.11.2023, однак, позивачем до митного оформлення та на вимогу митниці згідно статті 53 Митного кодексу України не подано банківського платіжного документа;

-відповідно до інвойсу від 20.11.2023 №UE00016/23 продавцем товару (власником) є підприємство TANDEM-TRUCKS Sp.z.o.o. однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.05.2023 в графі С.1.1 зазначений власником підприємство Volvo Polska Sp.z.o.o., в той же час, документів про перехід права власності від власника Volvo Polska Sp.z.o.o до підприємства TANDEM-TRUCKS Sp.z.o.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано, у зв`язку з чим у митного органу виникли сумніви щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості товару.

Митну вартість ввезеного позивачем товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар - 23000 Євро за МД №UA205150/2023/17433 від 30.10.2023.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Вказана у декларації митна вартість транспортного засобу визначалася згідно основного документу рахунку-проформи та рахунку-фактури, договору купівлі-продажу, також на підтвердження придбання авто за вказану у декларації ціну було надано усі документи, які безпосередньо впливають на числове значення ціни митного товару, в тому числі платіжні інструкції про оплату за авто та довідку про понесенні декларантом транспортні витрати.

Додатково вказала, що умови поставки товару відповідають умовам зазначеним в контракті, тому не можуть викликати сумніву у митниці щодо подання позивачем недостовірних даних, оскільки у інвойсі, контракті, СМR вартість товару визначена на рівні 79000 злотих, в даних документах наявні усі реквізити, підписи та дати. Також зазначила, що митниці надавалися платіжні інструкції про оплату вартості товару, усі реквізити в даних платіжках зазначені коректно, відповідно кошти в призначені платежу перераховуються польській фірмі згідно діючого контракту, за вказаними у ньому реквізитами польської фірми.

За таких обставин просить позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 06.11.2023 між ТзОВ «Контур-3» ЛТД (Покупець) та Компанією TANDEM TRUCKS Sp.z.o.o (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №37692/МК1136/2023, відповідно до якого Продавець зобов`язується на умовах цього договору передати у власність покупця транспортний засіб вживаний автомобіль марки Renault Trucks Gama T E6 з номером VIN НОМЕР_1 , номер реєстраційний НОМЕР_3 , рік випуску 2015, а покупець зобов`язується забрати вказаний транспортний засіб, оплатити ціну, обумовлену цим договором.

Згідно з умовами договору, дата отримання транспортного засобу призначена на 30.11.2023 у Мінолуві, передача транспортного засобу покупцю здійснюється за умови сплати продавцю повної ціни продажу, ціна одиниці сідельного тягача 79000 злотих.

Декларантом позивача для митного оформлення товару, подано митну декларацію (МД) №23UA205140099629U0.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-проформа UPROF/00267/23 від 06.11.2023; рахунок-фактура UE/00016 від 20.11.2023; автотранспортна накладна 830863 від 22.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 2357 від 23.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 2358 від 27.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №06 від 27.11.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 11678/23 від 27.11.2023; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів 37692/МК1136/2023 від 06.11.2023; договір про надання послуг митного брокера 15/11 від 15.11.2023; висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 11678/23 від 27.11.2023; копія митної декларації країни відправлення 23PL331020T1203202 від 22.11.2023; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.011.017954-23 від 27.11.2023; фото товару.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому запропоновано надати: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість, яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки на сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний з виконанням умов договору (угоди, контракту); калькуляція транспортних витрат, банківський платіжний документ, проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відповідь на запит митного органу ТзОВ «Контур-3» ЛТД було надано лист від 28.11.2023 №08 в якому повідомлено, що позивачем надано усі документи для підтвердження митної вартості.

28.11.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140//2023/000704/2, відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх даних, необхідних для підтвердження митної вартості за методом, обраним декларантом.

Як зазначено у графі 33 рішення від 28.11.2023 №UA205140//2023/000704/2, відповідно до пункту 3 контракту №37692/МК1136/2023 від 06.11.2023 та СМR №830863 від 22.11.2023 умови поставки товару EXW Katowice (Польща), в підтвердженні вивозу ІЕ529 зазначені інші умови поставки - EXW Mikolow; відповідно до СМR №830863 від 22.11.2023 перевезення здійснювалось власним транспортом ТзОВ «КОНТУР-3» ЛТД, якщо перевезення здійснюється з використанням власного транспортного засобу, то декларантом подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; згідно інвойсу від 20.11.2023 №UE00016/23 термін оплати до 27.11.2023, однак, позивачем не надано платіжного банківського документу до митного оформлення; відповідно до інвойсу від 20.11.2023 №UE00016/23 продавцем товару (власником) є підприємство TANDEM-TRUCKS Sp.z.o.o., однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.05.2023 в графі С.1.1 зазначений власником підприємство Volvo Polska Sp.z.o.o.

Митну вартість товару відповідачем визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 23000 євро за МД №23UA205150/2023/17433 від 30.10.2023.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару сідельного тягача для перевезення напів причіпів, б/в - 1шт: марки - RENAULT, модель - Т480, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016., тип двигуна - MIDS, тип палива - дизель, тип кузова - сідельний тягач, номер шасі НОМЕР_1 , вартістю 79000 злотих.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактуру (інвойс), контракт (договір купівлі-продажу товару), що стосуються оцінюваного товару).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Щодо підстави прийняття оскаржуваного рішення, зокрема: «відповідно до пункту 3 контракту №37692/МК1136/2023 від 06.11.2023 та СМR №830863 від 22.11.2023 умови поставки товару EXW Katowice (Польща), в підтвердженні вивозу ІЕ529 зазначені інші умови поставки - EXW Mikolow; відповідно до СМR №830863 від 22.11.2023 перевезення здійснювалось власним транспортом ТзОВ «КОНТУР-3» ЛТД, якщо перевезення здійснюється з використанням власного транспортного засобу, то декларантом подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;» суд зазначає таке.

Як слідує із пункту 2.1 Контракту дата отримання транспортного засобу призначена на 30.11.2023 у Мінолуві, вулиця Рибницька, 99. Передача транспортного засобу покупцю здійснюється за умови сплати продавцю повної ціни продажу. В СМR № 830863 від 22.11.2023 зазначена юридична адреса відправника, польської фірми. Проте, наявні розбіжності не можуть викликати сумніву у відповідності щодо подання позивачем недостовірних даних, оскільки у інвойсі, контракті, СМR вартість товару визначена на рівні 79000 злотих, а також наявні усі реквізити, підписи та дати.

Відповідно до СМR №830863 від 22.11.2023 перевезення здійснювалося власними транспортом ТзОВ «Контур-3» ЛТД, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, то декларантом подається калькуляція транспортних витрат, що містять відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місяця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за і кілометр маршруту.

Так, позивачем до митної вартості товару включено вартість транспортних витрат понесених декларантом для самостійної доставки товару на території України, а саме відповідачу подана довідка про вартість транспортних витрат, яка заявлена на рівні 8000 грн, однак, відповідач доданий документ про понесенні транспортні витрати не взяв до уваги.

З митної декларації вбачається, що статистична вартість товару визначена на рівні 720493,10 грн, яка включає 8000 грн - транспорті витрати, 712493,10 грн (79000 злотих згідно курсу 9,0189000) - вартість товару за ціною договору.

Стосовно тверджень відповідача про те, що згідно інвойсу від 20.11.2023 №UE00016/23 термін оплати до 27.11.2023, однак, позивачем не надано платіжного банківського документу суд зазначає, що на підтвердження оплати за товар позивачем надано копії платіжних інструкцій від 09.11.2023 №74JBKLNB на суму 33000,00 польських злотих, від 16.11.2023 №76JBKLNB на суму 30000,00 польських злотих та від 17.11.2023 №77JBKLNB на суму 16000,00 польських злотих.

Як слідує із даних платіжних інструкцій, усі реквізити зазначені в них правильно, кошти в призначенні платежу були перераховані продавцю товару за вказаними у договорі купівлі-продажу реквізитами на вказаний у договорі рахунок.

З приводу доводів відповідача про те, що відповідно до інвойсу від 20.11.2023 №UE00016/23 продавцем товару (власником) є підприємство TANDEM-TRUCKS Sp.z.o.o., однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.05.2023 в графі С.1.1 зазначений власником підприємство Volvo Polska Sp.z.o.o. суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №1200 від 11.11.2009 «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями. Облік суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю автомобілями здійснює головний сервісний центр МВС. Суб`єкти господарювання зобов`язані стати на облік відповідно у Головному сервісному центрі МВС. Відповідно до пункту 8 вище згадуваного Порядку зазначено, що суб`єкти господарювання здійснюють продаж транспортних засобів, зокрема укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Пунктом 9 Порядку визначено, що транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України для продажу, підлягають митному оформленню в порядку, встановленому законодавством.

Згідно пункту 34 Порядку у разі продажу транспортного засобу, що ввезений з-за кордону, суб`єкт господарювання видає споживачеві копію митної декларації. Згідно Пункту 33 Порядку на продані нові транспортні засоби, що підлягають першій державній реєстрації в Україні, та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, суб`єкти господарювання, поставлені на облік у Головному сервісному центрі МВС, видають покупцеві примірник договору купівлі-продажу транспортного засобу, підписаного уповноваженою особою суб`єкта господарювання і скріпленого печаткою (за її наявності), сертифікат відповідності, виданий згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, акт огляду реалізованого транспортного засобу, сервісну книжку, експлуатаційну документацію, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі, акт приймання-передачі транспортного засобу від виробника.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв`язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації». Тобто, постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку, з метою його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання даним майном, в тому числі його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу.

Це саме стосується транспортних засобів, які зняті з обліку і вивозяться за межі Європейського союзу.

Поряд з тим за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Таким чином, твердження митного органу щодо наявності розбіжностей в поданих декларантом документах є недоведеними і не являється розбіжністю, а, відтак, не може слугувати підставою для відмови у прийнятті митної декларації.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою) контрактом про поставку, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); транспортно-експедиційних документів, а також документів, що містять інформацію про вартість транспортування ТЗ; страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Тому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Вказана в МД №23UA205140099629U0 вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 21.11.2023 №UE/00016/23. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

За таких обставин відсутність витребовуваних документів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс) та банківський платіжний документ.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подані декларантом до митного оформлення документи. При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 28.11.2023 №UA205140/2023/000704/2 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат за послуги письмового перекладу, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою (письмових доказів у справі), суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідач подав суду клопотання, в якому просив зменшити розмір судових витрат або відмовити у їх стягненні, покликаючись на те, що розмір витрат є завищеним з огляду на мови, з яких здійснювався переклад та питому вагу текстової інформації у документах, які підлягали перекладу.

На підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано платіжну інструкцію від 11.01.2024 №2419 на суму 2250,00 грн.

Проте, зі змісту платіжної інструкції неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу, обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат в сумі 2250,00 грн з відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн, сплачений відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 19.12.2023 №2386.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-3» ЛТД (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Героїв-Добровольців (Федорова), 5/72, ідентифікаційний код юридичної особи 13354395) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.11.2023 №UA205140/2023/000704/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-3 ЛТД» судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський