Ухвала

від 27.03.2024 по справі 160/7441/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 березня 2024 року Справа №160/7441/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Третя криворізька державна нотаріальна контора про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Віталія Матусевича, буд. 41, м. Кривий Ріг, 50065, код ЄДРПОУ 34545855), третя особа - Третя криворізька державна нотаріальна контора (вул. Вадима Гурова, буд. 1, м. Кривий Ріг, 50006, код ЄДРПОУ 05411955), у якій просить:

- зняти арешт з нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яке відповідно до свідоцтва про право власності на житло №ДЗ789 від 18.08.1993;

- скасувати заборону відчуження об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка накладена постановою АА №072614 від 22.02.2005 (ВДВС Дзержинського РУЮ м. Кривого Рогу) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати обтяження у виді арешту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за №3211061 від 16.05.2006 та виключити з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис №3211061 від 16.05.2006.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що вона подана з порушенням вимог закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно абз. 4 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.

Також, суддя зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З прохальної частини видно, що позивачем заявлено 3 вимоги немайнового характеру.

Таким чином, за подання адміністративного позову з вимогами немайнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 2906,88 грн (968,96 х 3).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також суд зазначає, що відповідно до п. п. 1-6 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У прохальній частині позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна, скасувати заборону відчуження об`єкту нерухомого майна та скасувати обтяження у виді арешту нерухомого майна, проте позовні вимоги не конкретизовані. Також з поданої позовної заяви, не можливо встановити до кого саме звернені заявлені позовні вимоги.

З огляду на викладене, суд зазначає, що заявлені у вимоги не відповідають приписам ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачу необхідно конкретизувати та визначити до кого саме спрямовані позовні вимоги та привести їх у відповідність до вимог ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та надати уточнену позовну заяву, разом із копіями відповідно по кількості учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Також, згідно із п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У позовні заяві позивачем визначено відповідача Саксаганський відділ Державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Проте, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 34545855 належить Металургійному Відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Також, позивачем визначено третю особу - Третю криворізьку державну нотаріальну контору. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 05411955 належить Третій Криворізькій державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області.

Отже, позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву у якій необхідно визначитись із належним суб`єктним складом учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Дослідивши матеріали поданої позовної заяви та доданої до неї документів, встановлено наступне.

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.10.2004 у справі №1-233 2004 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України і призначено йому покарання у вигляді штрафу в сумі 1500 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в силу залишено підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 9000,00 грн, на користь потерпілої ОСОБА_3 6000,00 грн моральної шкоди, завданої злочином, на користь Лубенського міськфінвідділу 977,54 грн, затрачених на лікування потерпілих в Лубенській ЦМЛ.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 9910,76 грн, на користь ОСОБА_3 1650,64 грн матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ УМВС України в Полтавській області 176,64 грн за проведення автотехнічної експертизи.

Автомобіль ГАЗ 33021 д/н НОМЕР_2 повернуто під зберігальну розписку ОСОБА_4 , як їй належний.

Металургійним ВДВС у м. Кривому Розі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження №В1-1674 по стягненню коштів з матері позивача, ОСОБА_4 .

В рамках ВП було накладено арешт на майно боржника, в тому числі на частину квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , яке відповідно до свідоцтва про право власності на житло №ДЗ789 від 18.08.1993 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , про що до державного реєстру обтяжень внесено запис №3211061 від 16.05.2006 на підставі постанови АА №072614 від 22.02.2005.

На теперішній час виконавче провадження завершено, матеріали ВП знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання.

04.09.2018 мати позивача померла. 20.02.2019 відкрита спадкова справа щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за заявою її сина ОСОБА_1 за номером 63792881.

Згідно відповіді Металургійного ВДВС м. Кривий Ріг від 27.06.2019 видно, що рішення суду на підставі якого проводилось стягнення не виконано. Позивач зазначає, що при житті ОСОБА_4 було сплачено відшкодування за Вироком Лубенського міськрайонного суду Полавської області від 11.10.2004 по справі №1-233 2004 в розмірі 19910,76 грн на користь ОСОБА_2 та 1650,64 грн на користь ОСОБА_3 , що в повному обсязі підтверджується відповідними чеками, які надавались до виконавчої служби неодноразово.

Згідно довідки наданої Дзержинським ВДВС у м. Кривому Розі від 06.02.2009 №4995 ОСОБА_4 сплачено в повному обсязі кошти в розмірі 21561,4 грн, однак невірно вказано особу на користь якої зазначені кошти сплачено.

Відповідно до вироку ухваленого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області від 11.10.2004 у справі №1-233 2004 постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 19910,76 грн, на користь ОСОБА_3 1650,54 грн матеріальної шкоди, загалом 21561,30 грн, тобто суму сплачену боржником на користь обох стягувачів.

На теперішній час всі матеріали виконавчого провадження в рамках якого винесено обтяження №321161 знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання, який становить три роки.

Також у позовній заяві позивач зазначає, але її не надає, що згідно відповіді Третьої криворізької державної нотаріальної контори №2708/02-14 від 09.12.2021 видати свідоцтво про право на спадщину неможливо у зв`язку із наявним арештом майна спадкодавця. Отже зазначені обставини є перешкодою у отриманні позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом та розпорядженню належним майном.

З матеріалів справи видно, що позивачу було відомо про існування заборон ще у 2021 році, а позивач звертається до суду 21.03.2024, тобто з пропущеним десятиденним строком на звернення до суду, та не надає клопотання про поновлення строку звернення та жодного доказу, який би підтверджують поважність причин пропуску строку.

Щодо оскарження дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби Кодексом адміністративного судочинства встановлено імперативний строк оскарження 10 днів з дня коли особа дізналась про існування постанов.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що про існування заборон позивач знав ще з 2021 року, оскільки йому було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, проте пояснень стосовно неможливості своєчасного оскарження дій виконавця суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 зазначив, що поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною для скасування правильного за змістом рішення.

Отже, суд вважає, що метою опублікування рішень суб`єкта владних повноважень є доведення до відома прийнятих рішень до осіб, які проживають та провадять діяльність, на відповідній місцевості, в тому числі і позивача, як особи, на права та інтереси якої впливають оскаржувані рішення.

Правову позицію стосовно опублікування рішень органу місцевого самоврядування викладено Верховним Судом у постанові від 10.12.2021 у справі №940/2301/18.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З огляду на викладене суд робить висновок про те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі № 320/2915/20 та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що позовну заяву подано з пропущенням строків звернення до суду, а тому позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку разом із доказами поважності пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 5, 122, 123, 159, 160, 161, 169, 171, 245, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Третя криворізька державна нотаріальна контора про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви (скарги) протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:

- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;

- надання уточненої позовної заяви у якій конкретизувати та визначити до кого саме спрямовані позовні вимоги та привести їх у відповідність до вимог ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, разом із копіями відповідно по кількості учасників справи;

- надання уточненої позовної заяви у якій необхідно визначитись із належним суб`єктним складом учасників справи;

- надання заяви про поновлення пропущеного строку разом із доказами поважності пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.З. Голобутовський