Рішення

від 26.03.2024 по справі 280/53/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2024 року Справа № 280/53/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання дій протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ДоЗапорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про відмову в призначенні соціальної допомоги «муніципальна няня» на ОСОБА_2 після 01.01.2023;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району виплатити позивачу за період з січня 2023 року до досягнення ОСОБА_2 трьох років, а саме до 27.12.2023 компенсацію послуги «муніципальна няня» на підставі наданих документів, що підтверджують витрати на оплату послуги «муніципальна няня» в сумі 73700 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних зазначено, що 01.03.2021 між позивачем та ПП «Афіна Плюс» було укладено Договір №1-А про надання послуг няні для ОСОБА_2 , до досягнення дитиною 3-річного віку, а саме до 27.12.2023. Додаткової угодою №1 від 01.01.2023 внесені зміни до договру, збільшена вартість послуг няні до 10000 грн і час догляду до 170 годин на місяць. Додаткова угода була надіслана цінним листом на адресу відповідача 31.01.2023. З березня 2021 року позивачу була призначена компенсація послуги «муніципальна няня» на ОСОБА_2 до 27.12.2023, яку позивач отримувала до грудня 2022 року включно. Починаючи з січня по грудень 2023 року відповідно до положень Порядку, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2019 №68, до 5 числа наступного місяця за яким були сплачені кошти за посулги няні, позивач надсилала оригінал товарних чеків на адресу відповідача. На сьогоднішній день позивач не отримала компенсації за няню відповідно до Порядку №68 починаючи з січня по грудень 2023 року включно. На відповідне звернення позивача, відповідач листом від 02.10.2023 відмовив у виплаті компенсації за послугу «муніципальна няня». Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08 січня 2024 рокупозовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесен івському району докази, а саме засвідчену належним чином копію рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про відмову в призначенні соціальної допомоги «муніципальна няня» на ОСОБА_2 після 01.01.2023.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачу дійсно призначено компенсацію послуги муніципальна няня згідно положень Порядку №68. Постановою №1474 суттєво змінено положення Порядку №68. Постанова №1474 набрала чинності з 01.01.2023. Зазначено, що на момент призначення позивачу компенсації вона надавалася в зв`язку з наявністю двох дітей віком до трьої років. Вказує, що з 01.01.2023 позивач право на відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьої років «муніципальна няня» втратила у зв`язку зі змінами в Порядок №68, затвердженими постановою КМУ №1474 від 30.12.2022. Через месенджер позивача було повідомлено про необхідність звернутися до Управління з новим пакетом документів, з урахуванням внесених змін до Постанови №1474 протягом січня 2023 року для підтвердження права на відшкодування послуги «муніципальна няня». Однак, позивачем всупереч положень Постанови №1474 протягом одного місяця з дня набрання чинності цією постановою, не підтверджено право на отримання відповідного відшкодування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив зазначено, що 05.02.2024 позивач отримала на своє звернення лист відповідача №04.01-06/551, в якому повідомлено про припинення виплат з 01.01.2023. Додатком до цього листа позивачу надано Повідомлення №04.01-06/551 про припинення виплати відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» з 01.01.2023. У відзиві відповідач зазначив, що рішення про відмову в наданні виплат «муніципальна няня» після 01.01.2023 їм не приймалось, а тому не може бути надане суду. Позивач зазначає, що дані твердження спростовуються наданим Повідомленням №04.01-06/551.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу призначено з березня 2021 року компенсацію послуги муніципальна няня згідно положень Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №68 від 30.01.2019, за договором №1-А від 01.03.2021 про надання послуг няні, укладеним між позивачем та ПП «Афіна Плюс».

Листом відповідача від 02.10.2023 №01-06/04/49 повідомлено про те, що позивач перебувала на обліку та отримувала відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» з березня 2021 року. Допомога виплачувалась на Соловйову Поліну 18.08.2018 та Соловйову Віру 27.12.2020. Постановою КМУ від 30.12.2022 №1474 визначено, що компенсація послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» надається у разі здійснення догляду за дитиною з інвалідністю, або у разі, якщо один із батьків, опікунів є особою, з інвалідністю І чи ІІ групи. Таким чином, у виплаті компенсації послуги «муніципальна няня» відмовлено у відповідності до вимог чинного законодавства з 01.01.2023.

Відповідно до повідомлення №04.01-06/551 про припинення виплати відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» з 01.01.2023, зазначено, що постановою КМУ від 30.12.2022 №1474 визначено, що компенсація послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» надається у разі здійснення догляду за дитиною з інвалідністю, або у разі, якщо один із батьків, опікунів є особою, з інвалідністю І чи ІІ групи. Таким чином, у виплаті компенсації послуги «муніципальна няня» відмовлено у відповідності до вимог чинного законодавства з 01.01.2023.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Механізм відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» визначено Порядком №68.

Постановою №1474 суттєво змінено положення Порядку №68.

Постанова №1474 набрала чинності з 01.01.2023.

Станом на 01.03.2021 року (дата призначення позивачу компенсації послуги «муніципальна няня») Порядок №68 діяв в редакції від 02.10.2020, згідно п. 2 якого послуга з догляду за дитиною до трьох роківмуніципальна няня(далі - послугамуніципальна няня) - послуга, що надається для підтримки батьків, опікунів дитини для забезпечення догляду за дитиною до трьох років

В свою чергу пунктом 5 Порядку №68 в редакції від 02.10.2020 передбачено, що право на отримання компенсації послугимуніципальна нянямають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років (далі - договір) з муніципальною нянею.

Отже, на момент призначення позивачу вказаної компенсації вона надавалася в зв`язку з наявністю однієї дитини віком до трьох років.

В подальшому Порядок №68 двічі зазнав змін.

Впершепостановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 №1323(набрала чинності 16.12.2021) (далі- Постанова №1323).

Згідно п. 2 Порядку №68 в редакції від 16.12.2021 послуга з догляду за дитиною до трьох роківмуніципальна няня(далі - послугамуніципальна няня) - послуга, що надається для підтримки батьків, опікунів дитини для забезпечення догляду за:

дитиною до трьох років, яка потребує додаткового догляду;

двома і більше дітьми до трьох років;

дитиною до трьох років, якщо один із батьків, опікунів є особою з інвалідністю I чи II групи.

Відповідно до п. 5 Порядку №68 в редакції від 16.12.2021 право на отримання компенсації послугимуніципальна нянямають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами двох і більше дітей до трьох років або дитини, яка потребує додаткового догляду, або дитини до трьох років і є особами з інвалідністю I чи II групи і на законних підставах проживають на території України та уклали договір з муніципальною нянею.

Таким чином, редакція Порядку №68 станом на 16.12.2021 змінила коло отримувачів послуги, звузивши йогоотримувачами стали вже не батьки однієї дитини віком до трьох років, а батьки, що мають або дитину до трьох років, яка потребує додаткового догляду, або двох і більше дітей до трьох років, або одну дитину до трьох років, однак один з батьків якої має інвалідність І-ІІ групи.

Отже, вже з 16.12.2021 позивач не входила до кола осіб, яким може бути призначена компенсація послуги «муніципальна няня», однак продовжувала таку послугу отримувати, відповідачем з цього приводу жодних пояснень не надано.

З 01.01.2023 Порядок №68 діє в редакції Постанови №1474, яка також змінила його положення.

Так, згідно п. 2 Порядку №68 в редакції Постанови №1474 послуга з догляду за дитиною до трьох роківмуніципальна няня(далі - послугамуніципальна няня) - послуга, що надається для підтримки батьків, опікунів дитини для забезпечення догляду за:

дитиною до трьох років, яка потребує додаткового догляду;

дитиною до трьох років, якщо один із батьків, опікунів є особою з інвалідністю I чи II групи.

Відповідно до п. 5 Порядку №68 в редакції Постанови №1474 право на отримання компенсації послугимуніципальна нянямають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами дитини, яка потребує додаткового догляду, або дитини до трьох років і є особами з інвалідністю I чи II групи і на законних підставах проживають на території України та уклали договір з муніципальною нянею.

Таким чином, Постанова №1474 також звузила коло осіб, яким може призначатися компенсація, шляхом виключення з цього кола батьків, які мають двох і більше дітей до трьох років.

Також, самою Постановою №1474 у п. 2 самої постанови установлено, що протягом одного місяця з дня набрання чинності цієюпостановоюбатьки, опікуни дитини віком до трьох років, які отримують відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох роківмуніципальна няняповинні підтвердити своє право на таке відшкодування шляхом подання структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення документів, передбачених Порядком відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох роківмуніципальна няня, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 68Деякі питання надання послуги з догляду за дитиною до трьох роківмуніципальна няня(Офіційний вісник України, 2019 р., № 16, ст. 543).

Відповідач зазначає, що позивачем всупереч положень Порчдку №1474 протягом одного місяця з дня набрання чинності цією постановою не підтверджено право на отримання відповідного відшкодування.

В цьому аспекті суд підкреслює, що матеріали справи дійсно не містять доказів виконання позивачем обов`язку згідно п. 2 Постанови №1474.

Позивачем з цього приводу зазначено, що жодна норма права не передбачає право відповідача припиняти на цій підставі виплату раніше призначеної допомоги.

Суд погоджується з таким доводом позивача виходячи з наступного.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За обставин цієї справи відповідач фактично розтлумачив невиконання позивачем обов`язку згідно п. 2 Постанови №1474 як підставу для ненадання позивачу компенсації згідно Порядку №68.

Водночас, п. 2 Постанови №1474 встановлює лише обов`язок підтвердити відповідне право, положень про необхідність підтвердити це право станом на дату призначення такої допомоги (у випадку позивача з 01.03.2021) чи будь-яку іншу дату або підтвердження цього права згідно положень Порядку №68 саме в редакції Постанови №1474 у цій постанові немає. Також у Постанові №1474 не міститься положень про те, що невиконання цього обов`язку є підставою для припинення раніше призначеної виплати компенсації послуги «муніципальна няня».

Відповідно, всуперечст. 19 Конституції Українивідповідач діяв не згідно законодавства, а згідно свого власного тлумачення наслідків невиконання позивачем свого обов`язку, що є необґрунтованим, оскільки принцип законності вимагає наявність саме формальної норми права, якою б був обґрунтований зміст правової поведінки суб`єкта владних повноважень, здійснення правозастосування шляхом самостійного визначення наслідків невиконання особою обов`язку та фактичного застосування до неї на власний розсуд санкцій за це є протиправним.

Також суд наголошує на тому, що в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі№520/15025/16-а.

Відповідно, за обставин цієї справи п. 2 Постанови №1474 (як і п. 5)не є підставою для припинення раніше призначеної компенсації.

Щодо зміни редакції п. 5 Порядку №68, суд зазначає наступне.

Передусім суд відзначає суперечливість позиції відповідача, який припинив виплату позивачу компенсації саме в зв`язку з набранням чинності Постановою №1474, хоча категорія осіб, до якої належить позивач, була виключена з Порядку №68 за рік до цього Постановою №1323. Змістовних пояснень чому Постанова №1323 зворотної дії не мала, а Постанова №1474має, відповідачем не наведено, хоча таке правозастосування містить логічну суперечність та саме по собі впливає на правову визначеність особи.

Щодо самої зворотної дії нормативно-правових актів, суд зазначає наступне.

ВРішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено:

« 2. В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України 2001-05,стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення80731-10,стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України( 1501-06) та інші).Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

ВКонституції Українистаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другоїстатті 3 Конституції України.

Положення окремих статейКонституції України, в яких насамперед визначається правовий статус церкви і релігійних організацій в Україні (стаття 35), політичних партій та громадських організацій (статті 36, 37), гарантують їх діяльність через реалізацію прав та свобод людини і громадянина, а саме - права на свободу віросповідання і світогляду, права на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації.

Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першоїстатті 58 Конституції Українипро зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

В свою чергу уРішенні Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року №1-рп/2011(справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі) вказано:

«Конституцією України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58).

Конституційний Суд України вважає, що вказані положення Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Як зазначив Конституційний Суд України, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі)».

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованогостаттею 8 Конституції Українипринципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Відповідно, застосування Постанови №1474 або Постанови №1323 до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності, є безпідставним та порушує правову визначеність учасників відповідних суспільних правовідносин та стабільність цих правовідносин. При цьому положень про те, що Постанова №1474 (як і Постанова №1323) має зворотну дію у часі, в т.ч. застосовується з певної дати у минулому або до правовідносин, які виникли станом на дату набрання чинності цієї постановою, зазначений нормативно-правовий акт не містить.

Отже, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у наданні компенсації послуги «муніципальна няня» в зв`язку зі змінами в Порядок №68, що мали місце після призначення такої послуги. Таким чином, позивач має право на отримання такої послуги до 27.12.2023 включно.

Виходячи з вищевикладеного, дії відповідача щодо припинення виплати позивачу відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» з 01.01.2023, є протиправними.

Щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу сталу суму грошових коштів компенсації послуги «муніципальна няня» суд зауважує, що уповноваженим суб`єктом на прийняття рішення щодо наявності підстав для виплати коштів згідно наданих документів є саме відповідач.

За обставин цієї справи відповідачем протиправно припинено виплату позивачу відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» з 01.01.2023, в зв`язку з хибним висновком про відсутність у позивача права на такі компенсації.

Суд, встановивши наявність у позивача відповідного права, не надавав правову оцінку наданим позивачу документам для отримання компенсації певного розміру, оскільки таку оцінку не надавав сам відповідач, який припинив виплату позивачу через відсутність права на компенсацію як таку, не оцінюючи при цьому зміст наданих документів та наявність підстав для виплати на підставі цих документів, порядок та розмір такої виплати.

В цьому аспекті суд зауважує, що судовий контроль за правовою поведінкою відповідача здійснено стосовно фактичних проявів такої поведінки (спірних рішень), питання наявності у позивача права на отримання компенсації не в цілому (що підтверджено судом в цій справі), а в конкретному розмірі та на підставі наданих документів (саме в аспекті їх достатності та належності) не вирішувалося відповідачем, а тому не досліджено і судом як передчасновідсутня протиправна поведінка відповідача в цьому аспекті, який за змістом є наступним етапом розгляду документів позивача, в зв`язку з чим відсутня і правова оцінка такої поведінки.

Отже, за обставин цієї справи наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а самезобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання компенсації послуги «муніципальна няня».

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з характеру та кількості задоволених позовних вимог, документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (69035, м.Запоріжжя,вул.Лермонтова,буд.14, код ЄДРПОУ 37573822) про визнання дій протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району щодо припинення виплати ОСОБА_1 відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» з 01.01.2023.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району повторно розглянути питання про виплату ОСОБА_1 компенсації послуги «муніципальна няня» на підставі раніше наданих документів за період з 01.01.2023 по 27.12.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова