Рішення
від 22.03.2024 по справі 320/9173/20
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2024 року справа №320/9173/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (далі позивач) із позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407839 від 28.04.2020, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару з застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом (фінансову гарантію).

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407839 від 28.04.2020, ним встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитися в достовірності заявленої митної вартості, та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач скористався своїм правом й надав суду відповідь на відзив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 12.10.2020 відкрито провадження у справі №320/9173/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано пояснення та докази по справі від відповідача.

04.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 прийнято адміністративну справу №320/9173/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; задоволено клопотання відповідача від 02.08.2022 та замінено Київську митницю Держмитслужби на правонаступника Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) (далі відповідач).

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 35892372) зареєстроване в якості юридичної особи 09.04.2008, номер запису 1 073 102 0000 015361 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі продавець), та ТОВ «Текссол-С» укладений контракт №1012/12 (далі контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва.

24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом.

11.06.2016 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.

29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.

27.12.2019 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/12 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2021.

24.02.2020 продавець та позивач уклали додаткову угоду №423 до контракту (далі додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистану (далі товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, у кількості 24 985 кг, 90 359 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна (Incoterms 2000).

Вантажовідправником товару є Zafar Fabrics (Pvt) Limited. Вантажоодержувачем товару є позивач або інші організації за домовленістю сторін.

Загальна вартість товару за інвойсом №ZFL/7624/20, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 76 204,25 долари США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача.

25.02.2020 продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив позивачу до сплати інвойс №ZFL/7624/20 на загальну суму 76 204,25 долари США.

28.04.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407839, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №ZFL/7624/20 від 25.02.2020, митна вартість якого склала 76 204,25 долари США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту). Поставка товару відбувалася на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

(0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 25.02.2020;

(0380) рахунок-фактура (інвойс) №ZFL/7624/20 від 25.02.2020;

(0705) коносамент №MEDUPK716660 від 12.03.2020;

(0730) автотранспортна накладна №4309 від 27.04.2020;

(3014) прайс-лист продавця б/н від 25.02.2020;

(4103) додаткова угода;

(4103) додаткова угода №1012/12/10 від 29.12.2017 до контракту;

(4104) контракт;

(9000) технічні умови продавця б/н від 25.02.2020.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407839 від 28.04.2020 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407839 від 28.04.2020 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитися в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Посилаючись на положення частин другої і третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування документи, що підтверджують вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).

28.04.2020 позивач на вказаний запит, посилаючись на відсутність у нього витребовуваних відповідачем документів, у тому числі у зв`язку з невзяттям позивачем на бухгалтерський облік спірного товару через його перебування в зоні митного контролю відповідача, надав відповідачу лист №2804-1 від 28.04.2020.

28.04.2020 Київською митницею Держмитслужби було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 у митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407839 від 28.04.2020 скоригував із 76 204,25 доларів США до рівня 94 126,97 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407839 від 28.04.2020, ним встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

В інвойсі №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні.

Наданий до митного оформлення прайс-лист продавця б/н від 25.02.2020 на сток 2020 року не містить даних щодо терміну дії, виданий на конкретних умовах поставки CFR м. Чорноморськ, Україна. Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару в розумінні статті VII Угоди, митним органом можуть бути запитані в декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Згідно з загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Пунктом 5 контракту передбачено, що продавець зобов`язаний надати позивачу разом із товаром наступні документи: комерційний рахунок (інвойс); коносамент; специфікацію; пакувальний лист; сертифікат про походження товару; сертифікат якості. Копія сертифікату якості до митного оформлення не надавалась.

Митний орган також вказав, що в інвойсі №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 зазначено коносамент, який був виставлений тільки 12.03.2020 (в графі 44 ЕМД вказано дату коносаменту 12.03.2020), тобто на шістнадцять днів пізніше дати складання інвойса.

Пункт 4 контракту передбачає оплату за товар протягом 25 календарних днів із дати оформлення коносамента. Пункт контракту передбачає оплату за товар протягом 30 днів із дати оформлення інвойса. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару на склад покупця, при цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар; в інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені. У пункті 3.1 додаткової угоди зазначено інвойс №ZFL/7624/20 від 25.02.2020, однак дана додаткова угода була раніше підписана (24.02.2020), ніж виданий інвойс №ZFL/7624/20 (25.02.2020), що є розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів.

Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої і третьої статті 53, статті 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. Декларантом додаткові документи не надано. У своєму листі №2804-1 від 28.04.2020 декларант просить завершити митне оформлення. Тому після проведення усної консультації винесено рішення про коригування митної вартості.

За результатами проведеної консультації встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Декларантом такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Декларантом додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товари №1 митна декларація №UA500070/2019/202807 від 24.12.2019 (3,76 долари США за 1 кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00105 від 28.04.2020.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407920 від 28.04.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 97 150,10 грн.

25.06.2020 позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу додаткові документи разом із супровідним листом №2506/20-01 від 25.06.2020 (далі лист), який був отриманий відповідачем 25.06.2020 та зареєстрований за вх. №24929/11. Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в наступній редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом.

Таким чином, пунктом 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 контракту.

Водночас, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка спірного товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому, так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Позивач звернув увагу відповідача на те, що товар був поставлений на склад позивача в день його випуску у вільний обіг відповідачем (28.04.2020) відповідно до прибуткової накладної №ТЕК-000053 від 28.04.2020.

Як наслідок, товар підлягав до сплати в силу пункту 4 додаткової угоди до 27.07.2020 включно.

Позивач також повідомив відповідачу, що інвойс №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 станом на день підписання листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати платіжні документи, що підтверджують вартість товару, в силу відсутності останніх.

Що стосується позиції відповідача про зазначення продавцем номера інвойса в додатковій угоді раніше дати її видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує вихідний номер інвойса до такої додаткової угоди у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою інвойсу в день його видачі. При цьому в додатковій угоді міститься посилання лише на номер інвойса, а не на його дату.

Щодо позиції відповідача про зазначення продавцем номера коносамента в інвойсі №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому в інвойсі міститься посилання лише на номер коносамента, а не на його дату.

Окрему увагу позивач звернув на те, що такі аргументи відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснюють як вони унеможливлюють здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару

Що стосується витребування відповідачем у відповідному запиті банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Варто зазначити, що приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача витребовувати в позивача банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, тобто така вимога відповідача є протиправною та необґрунтованою;

2) щодо інших платіжні та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопії наступного документа бухгалтерського обліку позивача щодо спірного товару, а саме: прибуткової накладної №ТЕК-000053 від 28.04.2020, складеної позивачем, відповідно до якої товар був взятий на бухгалтерський облік позивача в день його випуску у вільний обіг відповідачем.

Водночас, позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші роздруківку картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 632 за квітень 2020 року в розрізі кредиторської заборгованості позивача, зокрема, перед продавцем;

3) щодо каталогів, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару позивач повідомив відповідачу, що в нього був відсутній станом на день підписання листа будь-які каталог, специфікація, прейскурант (прайс-лист) продавця щодо товару, крім того прайс-листа виробника товару, що вже був наданий позивачем до митного оформлення спірного товару.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання прайс-листа виробника товару лише за умови його наявності в позивача.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що прайс-лист видається не позивачем, а його продавцем, який формує його відповідно до законодавства Ісламської Республіки Пакистану та своєї комерційної політики, а тому невідповідність прайс-листа певним вимогам відповідача, на думку Позивача, не може бути підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Що стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив те, що товар є стоковим, то позивач звернув увагу відповідача на те, що в додатковій угоді та інвойсі №ZFL/7624/20 від 25.02.2020, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації спірного товару;

4) щодо копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, та сертифікату якості позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та сертифікат якості.

Окрему увагу позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини лише за умови їх наявності в позивача.

Водночас, позивач звернув увагу на те, що законодавець у статті 53 МК України навів вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, серед яких відсутній сертифікат якості. Відтак, позивач не зобов`язаний надавати такий документ відповідачу, адже сертифікат якості не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товару;

5) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди та інвойса №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 поставка спірного товару відбувалась на умовах CFR м. Чорноморськ (Incoterms 2000), які передбачають наступне:

«…Термін «вартість і фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця…

…Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 «а», включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну, у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця…».

Відтак, ураховуючи вищевикладене, ні продавець, ні позивач не мали жодних зобов`язань щодо укладення договору (контракту) страхування товару. При цьому, позивач на добровільних засадах також не укладав будь-яких договорів страхування, пов`язаних зі спірним товаром, а тому в нього відсутні будь-які документи, що підтверджують вартість страхування спірного товару.

16.07.2020 відповідач у відповідь на лист позивача надав свій лист №7.8-1/15/11/14027 від 16.07.2020, яким відмовив позивачу в скасуванні оскаржуваного ним рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020 встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією IM40ДЕ №UA100300/2020/407839 від 28.04.2020.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, додаткові угоди №1012/12/2N від 24.03.2014, №1012/12/10 від 29.12.2017 та №1012/12/12 від 27.12.2019 до контракту, додаткову угоду, в пункті 3.1 якого є посилання на інвойс №ZFL/7624/20, та сам інвойс №ZFL/7624/20 від 25.02.2020, який також містить посилання на контракт та додаткову угоду, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 76 204,25 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №UA100300/2020/407839 від 28.04.2020.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про неможливість визначення на підставі вказаних вище документів умов та терміну оплати інвойса №ZFL/7624/20 від 25.02.2020, адже відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом.

Водночас, суд зазначає, що додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Суд зазначає, що твердження відповідача щодо неможливого встановлення умов та терміну оплати інвойса №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 не ґрунтується на матеріалах справи та ніяким чином не обґрунтовано відповідачем.

Суд також звертає увагу, що позивач у листі №2506/20-01 від 25.06.2020 повідомив відповідачу, що інвойс №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару станом на день митного оформлення спірного товару та на день підписання такого листа.

Щодо позиції відповідача про зазначення номера інвойса в додатковій угоді, суд вважає за можливе врахувати пояснення позивача, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку, а в додатковій угоді міститься посилання лише на номер інвойса, а не на його дату.

Що стосується посилання митниці на те, що в інвойсі №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 зазначено коносамент, який був виданий 12.03.2020, тобто пізніше дати інвойса, що є, на думку відповідача, розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даного документа, то суд вважає за доцільне врахувати пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу.

Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Суд зазначає, що сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Аналогічні дані містять інвойс №ZFL/7624/20 від 25.02.2020, виставлений продавцем та пакувальний лист продавця б/н від 25.02.2020.

Суд також звертає увагу, що в компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару.

Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості й має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певних товарних позицій на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» №428 від 21.05.2012.

При цьому, суд зауважує, що в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені Наказом Державної фіскальної служби України №401 від 09.06.2015, а також МК України.

Разом із тим, приналежність товару до стокового підтверджується додатковою угодою, інвойсом №ZFL/7624/20 від 25.02.2020 та пакувальним листом продавця б/н від 25.02.2020, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав відкоригованого прайс-листа, витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд зазначає, що в листі позивача №2506/20-01 від 25.06.2020 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього прайс-листа, відмінного від того, що раніше вже був наданий ним митному органу, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковими угодами №1012/12/2N від 24.03.2014, №1012/12/10 від 29.12.2017 та №1012/12/12 від 27.12.2019 до контракту, додатковою угодою, інвойсом №ZFL/7624/20 від 25.02.2020, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також зауважує, що відповідач надав (надіслав) свій лист №7.8-1/15/11/14027 від 16.07.2020 лише 16.07.2020.

При цьому відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 158 та 194 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №55 від 17.01.2018, документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження, створювані - у день підписання або затвердження.

Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.

Судом встановлено, що 25.06.2020 відповідач отримав лист позивача №2506/20-01 від 25.06.2020 та зареєстрував його за вх. №24929/11. Таким чином, відповідач був зобов`язаний надати (надіслати) позивачу свій лист за результатами розгляду ним додатково наданих позивачем документів у силу приписів частини дев`ятої статті 55 МК України до 03.07.2020 включно.

Проте відповідач надав (надіслав) позивачу свій лист №7.8-1/15/11/14027 за результатами розгляду наданих позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, визначеної позивачем, лише 16.07.2020.

Відтак, митна вартість товару в розмірі 76 204,25 долари США, визначена позивачем, в силу частини десятої статті 55 МК України вважається визначеною ним правильно, що, в свою чергу, є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020 відповідач скоригував митну вартість спірного товару до рівня 94 126,97 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару склала 3,77 долари США за 1 кг (94 126,97 доларів США /24 985 кг).

Водночас, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA500070/2019/202807 від 24.12.2019, яка міститься в матеріалах справи та відповідно до якої митна вартість раніше ввезеного на митну територію України товару склала 3,76 долари США за 1 кг (94 063,92 долари США / 25 017 кг), що не узгоджується з вищенаведеним розрахунком відповідача про рівень митної вартості в 3,77 долари США за 1 кг.

При цьому відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Судом також встановлено, що товар за митною декларацією №UA500070/2019/202807 від 24.12.2019 постачався на умовах CPT м. Одеса, Україна, які передбачають те, що в ціну товару включено його розвантаження в порту призначення та доставку до місця призначення на митній території України, у той час, коли спірний товар позивача постачався на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, які передбачають те, що поставка вважається виконаною за умови доставки товару до порту призначення, тобто не включають в себе витрати на його доставку до місця призначення на митній території України.

Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів, зокрема витрат на доставку до місця призначення вже на митній території України.

Окрім цього товар за митною декларацією №UA500070/2019/202807 від 24.12.2019 не є стоковим, що впливає на його вартість у порівнянні зі спірним товаром позивача.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №UA500070/2019/202807 від 24.12.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4485 від 24.09.2020.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 102,00 грн.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 7 500,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №5/25062019 від 25.06.2019, додаткової угоди №1 від 01.06.2020 до договору про надання правової допомоги №5/25062019 від 11.06.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім`я ОСОБА_2 , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1052000 від 01.10.2020, акту про надання адвокатських послуг №64 від 27.07.2021 до договору про надання правової допомоги №5/25062019 від 25.06.2019, рахунка №64/5/25062019 від 27.07.2021 та платіжного доручення №5536 від 30.07.2021.

Судом встановлено, що 25.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (позивачем) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №5/25062019, за умовами якого адвокат зобов`язався надавати позивачу правові консультації; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, підготовленими позивачем; надавати позивачу правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у судах будь-яких інстанції по всіх категоріях справ; представляти інтереси позивача та здійснювати його захист у правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.

Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що вартість послуг адвоката (гонорару) становить 6 000,00 грн. за 1 (один) повний календарний місяць надання адвокатських послуг.

У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (позивачем) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладена додаткова угода №1 від 01.06.2020 до договору про надання правової допомоги №5/25062019 від 25.06.2019, якою внесено зміни до пункт 4.1 договору №5/25062019 від 25.06.2019 щодо вартості послуг (гонорару) адвоката.

Судом встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг №64 від 27.07.2021 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо його оскарження в судовому порядку 1500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви позивача про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020, та їх збір 1000,00 грн.; в) підготовка позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020 3500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці Держмитслужби №7.8-10-01/5312 від 08.12.2020 в адміністративній справі №320/9173/20 та підготовка відповіді позивача на відзив в адміністративній справі №320/9173/20 1500,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору складає 7500,00 грн. Позивач сплачує гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 Договору.

Клопотання представника позивача про розподіл судових витрат від 26.08.2021 було направлено на адресу відповідача на його офіційну електронну адресу, що підтверджується роздруківкою сервісу електронної пошти представника позивача.

Відповідачем подано заперечення від 28.08.2021 проти клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, у якому відповідач зазначає про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу з обсягом наданих послуг, витраченим часом та ціною позову.

Дослідивши надані позивачем документи й позицію відповідача та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

До того ж за приписами частини сьомої статті 134 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на оплату правничої допомоги.

Суд зазначає, що у своїх запереченням відповідач навів виключно власні оціночні судження, не надавши суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження власної правової позиції.

При цьому відповідач у своїх запереченням на клопотання представника позивача про розподіл судових витрат не навів власного розрахунку або розміру витрат на правничу допомогу, який він вважає співмірним у цій справі.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, так як в акті про надання адвокатських послуг №64 від 27.07.2021 відсутня кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг, адже відповідно до частини другої статті 30 Закону 5076 гонорар адвоката може обчислюватися як у погодинному розмірі, так і бути фіксованим, що мало місце в правовідносинам позивача та його представника.

Відтак, наявність або відсутність витраченого часу адвокатом в акті про надання адвокатських послуг не впливає на розмір гонорару адвоката.

Як наслідок, суд вважає, що відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Ураховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в розмірі 7 500,00 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь позивача складає 9 602,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000070/2 від 28.04.2020.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (ідентифікаційний код 35892372, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська,, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 9602,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.


Дата ухвалення рішення	22.03.2024
Оприлюднено	29.03.2024
Номер документу	117949493
Судочинство	Адміністративне
Суть	коригування митної вартості товарів

Судовий реєстр по справі —320/9173/20

Ухвала від 29.04.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Костюк Любов Олександрівна

Рішення від 22.03.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 20.03.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 12.10.2020

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Харченко С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.03.2024 по справі 320/9173/20КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/9173/20

Ухвала від 29.04.2024

Рішення від 22.03.2024

Ухвала від 20.03.2024

Ухвала від 12.10.2020

Рішення
від 22.03.2024 по справі 320/9173/20
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД