Ухвала

від 26.03.2024 по справі 320/12550/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 березня 2024 року м. Київ Справа № 320/12550/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПУШКІНСЬКА 20" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ОСББ "ПУШКІНСЬКА 20" з позовом до Київської міської ради , у якому просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 22883141) № 351/2926 від 21.04.2005 «Про передачу національному академічному театру опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-житлового комплексу на вул. Пушкінській, 20-6 у Шевченківському районі м. Києва».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом суддя зазначає таке.

Правилами частини першої статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів позовної заяви вбачається, позивач оскаржує рішення Київської міської ради про відведення, передачу Національному академічному театру опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-житлового комплексу на вул. Пушкінській, 20-6 у Шевченківському районі м. Києва, в оренду на 25 років земельної ділянки 0,23 га площі за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

В обґрунтування протиправності спірного рішення позивач вказує, що відповідач порушив право позивача на користування та розпорядження спірної земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:76:029:0012, яка знаходить у внутрішньому подвір`ї Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПУШКІНСЬКА 20» за адресою: місто Київ, вулиця Євгена Чикаленка (колишня назва - вулиця Пушкінська), будинок 20. На вказаній земельній ділянці знаходиться будівля (флігель) яка має спільну нумерацію із житловим будинком, в якому мешкають мешканці ОСББ "Пушкінська 20". Позивач вказує, що будівлі за даною адресою є культурною спадщиною на підставі рішення Київської міської ради депутатів трудящих 840 від 21.08.1975.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно положень ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Як вже зазначалось, спірним за даним позовом є рішення Київської міської ради щодо відведення, передачі в оренду земельної ділянки Національному академічному театру опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-житлового комплексу на вул. Пушкінській, 20-6 у Шевченківському районі м. Києва, при цьому, зважаючи на характер спірних правовідносин та нормативне обґрунтування, у цих відносинах орган місцевого самоврядування здійснює правомочності власника спірної земельної ділянки, тобто не реалізує в цій частині владних управлінських функцій, а звернення з цим позовом до суду фактично обумовлене захистом майнових інтересів позивача, як ОСББ.

Спір про захист права конкретної особи на майно, земельну ділянку є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.

Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/15287/17.

Ураховуючи наведене, вбачається, що між позивачем та відповідачем немає публічно-правових відносин, цей спір є не публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд ,

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПУШКІНСЬКА 20" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення .

2. Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

4. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Войтович І.І.