Рішення

від 27.03.2024 по справі 400/13941/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 р. № 400/13941/23 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, з дотриманням вимог передбачених ст.263 КАС України адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця,21028, вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницька обл., Вінницький р-н,21005 провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №142850005848 від 05.10.2023; 2) зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 31.07.2023, зарахувавши періоди з 28.09.2004 по 15.12.2004 в ДВК №3, з 01.11.2005 по 30.04.2008 у військовій частині НОМЕР_1 , з 05.05.2008 по 25.11.2009 в ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо-та енергозбереження", з 06.06.2014 по 03.09.2015 у ТОВ "КНГ -Сервіс"; з 01.08.2015 по 31.01.2016 період догляду за особою з інвалідністю 2 групи; з 01.05.2016 по 30.04.2019 період догляду за особою з інвалідністю 2 групи.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що йому було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відсутність необхідного страхового стажу виникла у зв`язку з не зарахуванням періодів роботи з 28.09.2004 по 15.12.2004 в ДВК №3, з 01.11.2005 по 30.04.2008 у військовій частині НОМЕР_1 , з 05.05.2008 по 25.11.2009 в ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження, з 06.06.2014 по 30.09.2015 у ТОВ "КНГ-Сервіс", з 01.08.2015 по 31.01.2016 період догляду за особою з інвалідністю 2 групи, з 01.05.2016 по 30.04.2019 період догляду за особою з інвалідністю 2 групи. На переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначених періодів роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.

Відповідач - Головне управління ПФУ у Вінницькій області, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що за результатами розгляду заяви позивача зараховано до страхового стажу 26 років 0 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не враховані періоди догляду за інвалідом 2 групи внаслідок психічного розладу з 01.08.2015 по 31.01.2016 та з 01.05.2016 по 30.04.2019 згідно довідки №5463/4.2.6 від 28.09.2023 року, оскільки відсутні відомості в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з цим, до страхового стажу із зазначеного періоду враховано період з 03.10.2017 по 31.05.2019 в ТОВ "Валйсбудпром". З урахуванням недостатності страхового стажу, ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідач - Головне управління ПФУ в Миколаївській області, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, обгрунтувавши свою позицію тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу.

Суд розглянув справу 27.03.2024 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, на підставі наявних матеріалів справи, відповідно до вимог ст.263 КАС України.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.06.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

№ 142850005848 від 10.07.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу відповідно до статті 26 Закону № 1058. Страховий стаж обраховано 24 роки 9 місяців 3 дні, не враховано період роботи з 10.02.1999 по 02.08.1999 р, оскільки в записі про прийняття на роботу наказ та дата його видачі дописані іншим чорнилом.

29.08.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області № 142850005848від 05.09.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу відповідно до статті 26 Закону № 1058. Страховий стаж обраховано 24 роки 9 місяців 3 дні, не враховано період роботи з 10.02.1999 по 02.08.1999 р, оскільки в записі про прийняття на роботу наказ та дата його видачі дописані іншим чорнилом, періоди догляду за інвалідом 2 групи внаслідок психічного розладу з 01.08.2015 по 31.01.2016 та з 01.05.2016 по 30.04.2019, оскільки відсутні відомості в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

28.09.2023 позивач знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області №142850005848 від 05.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу відповідно до статті 26 Закону № 1058. Страховий стаж обраховано 26 років 0 місяців 16 днів, не враховано періоди догляду за інвалідом 2 групи внаслідок психічного розладу з 01.08.2015 по 31.01.2016 та з 01.05.2016 по 30.04.2019, оскільки відсутні відомості в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись з такою відмовою ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 1 ч. 1 Закону № 1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані відповідно до цього Закону та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсійний страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - членів їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інших особах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 11 Закону №1058 встановлено, що загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням підлягають: один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийнятих батьків, батьків-вихователів, які фактично використовуються для дитини з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, у якої не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які маються на увазі за особу з інвалідністю I групи або за особу, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У пункті 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пункт «ж» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788) передбачає право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Згідно із пунктом «є» ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 10 Порядку 637 встановлює, що час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:

- інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

- документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соціального захисту населення або Пенсійного фонду України та інші документи.

Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження, паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972.

Отже, починаючи з 01 січня 2005 року час догляду за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку може бути зарахований в разі отримання допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства, а також підтвердження інвалідності.

З матеріалів справи встановлено що ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно судового рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.05.2016 року призначений опікуном за особою, визнаною судом недієздатною - ОСОБА_2 , 12.07.1945 року (посвідчення виконавчого комітету Первомайської міської ради від 17.06.2016 №3339/03.1-27. Згідно висновку лікарської комісії від 16.02.2018 ОСОБА_2 , 12.07.1945 року, проживає разом з ОСОБА_1 , потребує постійного стороннього догляду. Згідно довідки Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради №5463/4.2.6 від 28.09.2023 ОСОБА_1 отримував допомогу по догляду за інвалідом 2 групи внаслідок психічних захворювань протягом періоду з 01.05.2016 по 30.04.2019. Згідно довідки Первомайської міської ради №9594/04-205 від 30.09.2015 ОСОБА_1 отримував допомогу по догляду за інвалідом 2 групи внаслідок психічних захворювань протягом періоду з 01.08.2015 по 31.01.2016.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 протягом періоду з 01.08.2015 по 31.01.2016, з 01.05.2016 по 30.04.2019 здійснював догляд за пенсіонером ОСОБА_2 , 1945 р.н., інвалідом 2 групи внаслідок психічних захворювань, особою, яка потребує постійного догляду, та отримував допомогу по догляду.

За наявності встановлених фактів, позивач має право на врахування вказаних періодів догляду за інвалідом до страхового стажу.

При цьому, суд враховує, що із вказаного періоду позивачу враховано до страхового стажу період з 03.10.2017 по 31.05.2019.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в частині зарахування до страхового стажу позивача період догляду за особою з інвалідністю 2 групи з 01.08.2015 по 01.01.2016, та з 01.05.2016 по 02.10.2017.

2. Як вбачається з розрахунку стажу, позивачу не враховані періоди, про які просить позивач у позовній заяві, з 28.09.2004 по 15.12.2004 в ДВК №3, з 01.11.2005 по 30.04.2008 у військовій частині , з 05.05.2008 по 25.11.2009 в ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження", та з 06.06.2014 по 03.09.2015 у ТОВ "КНГ-Сервіс".

З досліджених матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що у ній містяться запис №23 від 01.11.2005 про прийом на роботу позивача до військової частини НОМЕР_1 РФ, запис №25 від 30.04.2008 про звільнення за власним бажання з військової частини НОМЕР_1 РФ, запис № 30 від 06.06.2014 про прийняття позивача на роботу до ТОВ "КНГ-Сервис", запис №32 від 03.09.2015 про звільнення за власним бажанням з ТОВ "КНГ-Сервис" згідно наказу №200 від 03.09.2015.

Також, судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_3 , в якій містить запис № 26 від 05.05.2008 про призначення позивача заступником директора по виробництву ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження" згідно наказу №127 від 04.05.2008, запис № 27 від 04.09.2008 про призначення позивача завідуючим лабораторвї згідно наказу №36 від 04.09.2008, запис № 28 від 29.09.2008 про покладання обов`язків директора ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження" згідно наказу №181-п від 29.09.2008, запис №29 від 25.11.2009 про звільнення позивача з ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження" за угодою сторін.

Щодо періоду роботи позивача з 05.05.2008 по 25.11.2009 в ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження", суд виходить з наступного.

Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Як зазначалось вище, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у ч.10 ст. 20 Закону №1058-ІV, вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як вбачається з розрахунку стажу позивачу враховано страховий стаж у підприємстві з ЄДРПОУ 20882077 (ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження" ) у період з 01.07.2008 по 15.07.2008, що підтверджує факт трудових відносин позивача з ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження".

Разом з цим, окрім записів у трудовій книжці, позивачем не надано доказів отримання або нарахування доходу зазначеним підприємством. Сам по собі запис у трудовій книжки, за відсутності підтвердження отримання від трудової діяльності доходу (заробітної плати) не передбачає можливості зарахування до страхового стажу цього періоду.

Суд зазначає, що зарахування до страхового стажу періоду роботи за відсутності сплати страхових внесків роботодавцем можливо лише за наявності даних про нараховані, але не сплачені суми заробітної плати або про сплачені суми заробітної плати без сплати підприємством страхових внесків.

В даному випадку позивачем не надано, а з матеріалів справи не вбачається, що ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження" нараховувало та виплачувало заробітну плату позивачу протягом періоду з 05.05.2008 по 30.07.2008 та з 16.07.2008 по 25.11.2009, без належної сплати страхових внесків, або ДП "Первомайський державний науково-інженерний центр з проблем ресурсо та енергозбереження" має заборгованість з виплати позивачу заробітної плати за цей період.

Отже, за відсутності даних про нарахування/отримання позивачем заробітної плати за період з 05.05.2008 по 30.07.2008 та з 16.07.2008 по 25.11.2009, суд приходить до висновку про неможливість зарахування цього періоду до страхового стражу.

В цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо періоду роботи позивача з 01.11.2005 по 30.04.2008 у військовій частині НОМЕР_1 РФ, та з 06.06.2014 по 03.09.2015 у ТОВ "КНГ-Сервис" (РФ), суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі-Порядок №637), у розумінні пунктів 1, 2 якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Отже, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, і лише виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, - приймаються до уваги інші документи.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, була багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Відповідно до приписів ст.1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно з ст.ст.5, 6 Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Отже, Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Також, згідно абз. 2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Тобто, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Крім того, опираючись на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 27.03.2018р. у справі №208/6680/16-а, суд першої інстанції також вказав, що на іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набрала чинності 02.12.2022, постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

Отже, з 02.12.2022 набрала чинності постанова про вихід з Угоди. Тобто, до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною у період роботи позивача в РФ, адже за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача в РФ з 01.11.2005 по 30.04.2008 та з 06.06.2014 по 03.09.2015 підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо періоду роботи з 28.09.2004 по 15.12.2004 в ДВК №3, то зазначеній період не підтверджено жодними доказами. Позивачем не надано будь-яких довідок щодо підтвердження цього періоду.

За відсутності будь-яких доказів перебування позивача у трудових відносинах та отримання (нарахування) заробітної плати за вказаний період, у суду відсутні підстави для зарахування його до страхового стажу позивача.

3. На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилось 60 роки, страховий стаж становив 26 років 0 місяців 16 днів.

З урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу періоду догляду за інвалідом 2 групи у період з 01.08.2015 по 01.01.2016, та з 01.05.2016 по 02.10.2017, періоду роботи позивача в РФ з 01.11.2005 по 30.04.2008 та з 06.06.2014 по 03.09.2015, страховий стаж позивача становить більше 30 років, що є достатнім відповідно до ст. 26 Закону №1058 для призначення пенсії за віком.

Позов задовольнити частково.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

В даному випадку, ефективним способом захисту прав позивача має бути визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 05.10.2023; зобов`язання Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди догляду за інвалідом 2 групи з 01.08.2015 по 01.01.2016, та з 01.05.2016 по 02.10.2017, період роботи позивача з 01.11.2005 по 30.04.2008 та з 06.06.2014 по 03.09.2015, та призначити позивачу пенсію за віком з 31.07.2023.

Сума сплаченого позивачкою судового збору в розмірі 751,52 підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів : Головного управління ПФУ у Вінницький області пропорційно частині задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця,21028 13322403) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 05.10.2023 №142850005848 від 05.10.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком.

3. Зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54008, РНОКПП 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи з 01.11.2005 по 30.04.2008, з 06.06.2014 по 03.09.2015, та період догляду за інвалідом 2 групи внаслідок психічного захворювання з 01.08.2015 по 01.01.2016 та з 01.05.2016 по 02.10.2017

4. Зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54008, РНОКПП 13844159) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) пенсію за віком з 31.07.72023.

5. В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 28.09.2004 по 15.12.2004 та з 05.05.2008 по 25.11.2009 відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, Вінниця, 21028, код 13322403 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) судові витрати в розмірі 751,52 (сімсот п`ятдесят одна грн п`ятдесят дві коп) гривень.

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 27.03.2024