Постанова

від 27.03.2024 по справі 520/19689/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 р. Справа № 520/19689/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.09.23 по справі № 520/19689/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВЕЛО»

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВЕЛО», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА807000/2023/000299/2 від 06.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807000/2023/000304.

Позов мотивовано протиправністю відмови у митному оформленні товару за ціною договору (контракту) та протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом необхідних документів у повному обсязі, які містили об`єктивні та достовірні дані на підтвердження заявленої позивачем митної вартості та яких було достатньо для здійснення відповідачем митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВЕЛО» до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000299/2 від 06.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807000/2023/000304.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією.

Представник відповідача зазначає, що вимога позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2023/000304 від 06.06.2023 є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваної картки відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товар позивача, бо цей товар вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією.

Також представник відповідача зазначає, що перелік документів, які були зазначені декларантом при митному оформленні визначені у графі 44 вказаної ЕМД. Жодних інших документів, окрім визначених графою 44 ЕМД, при митному оформленні декларантом не було надано, та відповідно не було в наявності митного органу.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № UA807200/2023/006704, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості); Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів .

Так, згідно вищезазначених приписів, 06.06.2023 до спецпідрозділу митниці був направлений запит №398 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за ЕМД № UA807200/2023/006704. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

Представник відповідача наголошує, що за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих разом з ЕМД № UА807200/2023/006704, було виявлено, що подані документи взагалі не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, і також складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Враховуючи вищезазначене та сумніви в рівні заявленої митної вартості в порівнянні з наявною в митниці ціновою інформацією за фактами митних оформлень подібних (аналогічних) товарів ЄАІС Держмитслужби та відсутності обов`язкових до подання при митному оформленні документів (коносаменту та банківські платіжні документи щодо сплати за товар) та наявності розбіжностей у інших поданих декларантом документів, у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів, у відповідності з вимогами частини 3 статті 53 МКУ декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів.

На переконання представника відповідача, системний аналіз приписів статей 52-55 МК України дозволяє зробити висновок про те, що декларант зобов`язаний довести заявлену ним митну вартість шляхом надання достовірних відомостей, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до укладеного ТОВ «УКРВЕЛО» зовнішньоекономічного контракту № ВRТ12012021 від 18.09.2021р. з продавцем TINJIN BORUITE BICYCLE CO, LTD НА МИТНУ ТЕРИТОРІЮ України надійшов придбаний позивачем товар- велосипеди з кульковими підшибниками (країна виробництва Китай).

З метою митного оформлення придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг 06.06.2023р. ТОВ «УКРВЕЛО» через декларанта подано електронну митну декларацію №23UА807200006704U4 разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару била визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару, з вказаною митною декларацією ТОВ «УКРВЕЛО» через митного брокера подано наступні документи:

пакувальний лист №BRT223004 від 08.04.2023р.;

рахунок-фактура (інвойс) №BRT223004 від 06.04.2023р.;

автотранспортна накладна №01/06-03 від 01.06.2023р.;

сертифікат про проходження товару №23С040000732/00003 від 21.04.2023р.;

документ, що підтверджує вартість перевезеного товару №020623/3 від 02.06.2023р.;

доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) №1 від 18.01.2022р.;

доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) №2 від 05.04.2022р.;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № BRT12012021 від 18.09.2021р.;

договір про надання послуг митного брокера №0401-27 від 05.01.2022р.;

договір про перевезення (ТЕО) №0111/21/06 від 01.11.2021.

За результатами розгляду поданих документів відповідач своїм електронним повідомленням до документа №23UА807200006704U4 від 06.06.2023р. повідомим декларанта, що у поданих документах не міститься всіх відомості, що підтверджують підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, чи відомостій щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару, та запранував надати додатковий пакет документів, для підтвердження митної вартості товару. Позивачем було надано додатковий пакет документів:

висновок експерта №20-06/06-2023 від 05/06/2023р.;

експортну декларацію країни відправлення №021720230000085812;

копію експортної декларації країни відправлення №021720230000085812 з перекладом українською мовою;

прас лист № BRT12012021 від 03.04.2023р. рахунок-фактура щодо транспортно-експедиційних послуг № РФ-17051 від 02.06.2023.

За результатами розгляду поданих документів, відповідач відмовив в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом ммитною вартістю направивши засобами електронного звязку Рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2023/000299/2 від 06.06.2023р., з посиланням на п.2 ст.58 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що беручи до уваги відсутність у спірному рішенні належного обґрунтування контролюючим органом наявності об`єктивних сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, зважаючи на підтвердження наявними у матеріалах справи належними та достатніми доказами митної вартості товарів, заявленої позивачем у поданій до митного оформлення митній декларації №23UА807200006704U4, рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від №UА807000/2023/000299/2 від 06.06.2023р., є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VIу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі МК України).

МК України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарівта правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД;фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарівта метод її визначення.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). В разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 12 статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Колегія суддів звертає увагу, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, а може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України документи, які були подані позивачем до митного оформлення, а саме: пакувальний лист №BRT223004 від 08.04.2023р.; рахунок-фактура (інвойс) №BRT223004 від 06.04.2023р.; автотранспортна накладна №01/06-03 від 01.06.2023р.; сертифікат про проходження товару №23С040000732/00003 від 21.04.2023р.; документ, що підтверджує вартість перевезеного товару №020623/3 від 02.06.2023р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) №1 від 18.01.2022р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) №2 від 05.04.2022р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № BRT12012021 від 18.09.2021р.; договір про надання послуг митного брокера №0401-27 від 05.01.2022р.; договір про перевезення (ТЕО) №0111/21/06 від 01.11.2021р. не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей та вказаних документів було достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товари, які ввозяться позивачем.

Разом з тим, у оскаржуваному рішенні №UА807000/2023/000299/2 від 06.06.2023р. відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією №23UА807200006704U4, зазначено, що вони надані не в повному обсязі, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, враховуючи документи, які були подані позивачем до митного оформлення, колегія суддів вважає, що відповідачем не наведено у спірному рішенні належного обґрунтування наявності об`єктивних сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару чи перешкод у встановленні повноти, достовірності та об`єктивності відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Крім того, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000299/2 від 06.06.2023р., відповідач посилається на митну декларацію №UA100330/2023/139662 від 07.05.2023р., що була взята митницею для порівняння цін та на підставі якої і було здійсненно коригування митної вартості товару, та вартості за одиницю товару позивача у бік її збільшення, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п.2,4 ч.2 ст.55 МУ України.

Так, відповідачем не наведені пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних(аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та відповідач не зазначив докладну інформацію і джерела , які використовувалися митним органом при визначені митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних(аналогічни) товарів.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2021р. у справі №520/10386/2020 встановлено, що кожна окрема одиниця товару ( у зазначеній справі товаром також були вело комплектуючи), яка підлягає декларуванню має власні повністю індивідуалізовані характеристики, які впливають на ціну, що підтверджується специфікацією. Відтак висновки митного органу про необхідність коригування товарів у кілограмах є помилковими.

Колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем сумніви у рішенні про коригування митної вартості №UА807000/2023/000299/2 від 06.06.2023р. щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом-ціною договору, не відповідають дійсним обставинам справи, є припущеннями митного органу та не підтверджені достатніми доказами та взагалі не обґрунтовані, що не може бути підставою для неприйняття заявленої декларантом митної вартості товару по цінц договору.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Згідно частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідачем не доведено недостовірність та необ`єктивність відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товару, які наведено в оскаржуваному рішенні, а також не наведено які саме числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,не підтверджені документами, які були надані декларантом разом з митною декларацією №23UА807200006704U4.

Водночас, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

На порушення норм МК України оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Щодо доводів апеляційної скарги представника відповідача, стосовно того, що до митниці не надано митну декларацію країни відправника, слід зазначити, що експертна декларація країни відправника не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, митна декларація країни виробника була надана додатково декларантом на вимогу митного органу та надання якої підтьверджуєтьсмя і відображено в повідомленні «довідправка документів до документа №23 UА807200006704 U4» від 06.06.2023р. та листом декларанта (ТОВ «АЛІДАР») від 06.06.2023р..

Крім того, надання митної декларації країни відправника констатується самим митним органом в своєму рішенні про коригування митним органом зазначається «декларантом підприємства було надано до митниці митну декларацію країни відправлення».

Тому підстави для висновків про відсутність митної декларації країни відправлення є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що декларантом підприємства було надано до митниці митну декларацію країни відправлення, але не зроблено верифікацію експортної митної декларації відповідно до вимог листа ДМСУ від 08.10.2020 №11/2-10.16/11627-еп, така процедура не передбачена положеннями чинного МК України або іншими законами чи нормативно-правовими актіми, а передбачене лише листом ДМСУ від 08.10.2020 №11/2-10.16/11627-еп, який носить суто інформаційний характер, який передбачений лише для митних органів, і не містить жодного правового обов`язку для суб`єктів господарювання.

Слід звернути увагу, що на момент декларування з первинною митною декларацією декларантом були подані інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а саме було подано: інвойс, пакувальний лист, прайс лист виробника товару, сертифікат про походження товару, про що також зазначено у картці відмови. Отже підстави для висновків відповідача про відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, відсутні. Та будь які інші документи стосовно здійснення оплати за товар митним органом не вимагалися.

З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що митний орган формально, без законних на те підстав і на свій власний розсуд посилається на відсутність коносамента при митному оформленні, який не є обов`язковим для підтвердження митної вартості в розумінні п.6 ч.2 ст.53 МК України так як даний документ не містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, у колегії суддів відсутні підстави для висновків про можливе не включення всіх складових митної вартості товару та не підтвердження задекларованої митної вартості товарів.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи відсутність у спірному рішенні належного обґрунтування контролюючим органом наявності об`єктивних сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, зважаючи на підтвердження наявними у матеріалах справи належними та достатніми доказами митної вартості товарів, заявленої позивачем у поданій до митного оформлення митній декларації №23UА807200006704U4, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про необґрунтованість рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від №UА807000/2023/000299/2 від 06.06.2023р., відтак вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807000/2023/000304/2, оскільки судом встановлено відсутність перешкод для митного оформлення товарів за митною декларацією №23UА807200006704U4.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ «УКРВЕЛО» є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року по справі № 520/19689/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 по справі № 520/19689/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський