Постанова

від 27.03.2024 по справі 340/3875/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2024 року м. Дніпросправа № 340/3875/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., секретар судового засіданні Рівна В.В., за участі представника позивача Лавренкова О.В, представника відповідача Мойсеєнко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мойсеєнко Є.О. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №932/8376/23 (головуючий суддя першої інстанції Кудрявцева Т.О.) за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Молдови ОСОБА_1 про затримання іноземця та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулося до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до громадянина Молдови ОСОБА_1 про затримання іноземця та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, строком на 6 місяців.

Позов обґрунтовано тим, що громадянин Молдови ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ відсутній, прибув на територію України в 2000 році неповнолітньою особою та з того часу територію України не покидав, що підтверджується відсутністю інформації з веб-інтерфейсу інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, оскільки дана система зберігає інформацію за останні п`ять років. До органів та підрозділів ДМС України з питання отримання документів на право легального проживання в Україні не звертався. За фактом порушення строку перебування в Україні уповноваженою службовою особою ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 005575 від 13.09.2023 року, яким зафіксовано порушення міграційного законодавства, відповідальність за яке передбачена частиною третя статті 203 КУпАП. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову серії ПН МДН № 005566 від 13.09.2023 року про накладання адміністративного стягнення, відповідно до якої відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третя статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 гривень, адміністративний штраф не сплачено, постанова не оскаржена.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2023 адміністративний позов задоволено.

Затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 є громадянином будь-якої держави і підпадає під вимоги законодавства щодо примусового видворення за межі території України. Позивачем не обґрунтована необхідність продовження строку затримання та перебування ОСОБА_1 в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які не законно перебувають на території України. Тому представник відповідача вважає позов не підлягаючим задоволенню.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, громадянин Молдови ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ відсутній, прибув до матері на територію України в 2000 році неповнолітньою особою без будь-яких документів та з того часу територію України не покидав, що підтверджується відсутністю інформації з веб-інтерфейсу інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, оскільки дана система зберігає інформацію за останні п`ять років. З часу приїзду на територію України Морарі проживає без паспорта, до органів та підрозділів ДМС України з питання отримання документів на право легального проживання в Україні не звертався.

24.12.2022 року Інгулецьким відділом у місті Кривому Розі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято «Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства», яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 23.01.2023 року.

Як зазначено в цьому Рішенні, 24.12.2022 року до Інгулецького відділу у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області з питання отримання документів на право проживання в Україні звернувся громадянин Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час розгляду його звернення було виявлено, що вказана особа проживає на території України незаконно та не має підстав для подальшого перебування в Україні. До теперішнього часу ОСОБА_2 до територіальних підрозділів міграційної служби з клопотанням щодо оформлення документів на право проживання в Україні не звертався. За порушення правил перебування на території України та Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відносно громадянина Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками Інгулецького відділу у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області 24.12.2022 року складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 203 КУпАП; згідно постанови про адміністративне правопорушення від 24.12.2022 року начальником відділу на громадянина Молдови ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

Встановлено, що вищевказане «Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства» від 24.12.2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянин Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконав, в період з 24.01.2023 року по 13.09.2023 року знаходився на нелегальному становищі та проживав за адресою АДРЕСА_1 , ухиляючись від виїзду з території України.

За фактом порушення строку перебування в Україні уповноваженою службовою особою ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно громадянина Молдови ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 005575 від 13.09.2023 року, яким зафіксовано порушення міграційного законодавства, відповідальність за яке передбачена частиною три статті 203 КУпАП.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина Молдови ОСОБА_4 відділом у місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області винесено постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МДН № 005566 від 13.09.2023 року, відповідно до якої відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною три статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 гривень, адміністративний штраф не сплачено, постанова не оскаржена.

Як зазначено в постанові, 13.09.2023 року о 12-45 год. за адресою м. Дніпро, пр. Пилипа Орлика виявлено громадянина Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який чинив порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, а саме: проживав на території України без документів на право проживання, перевищив встановлений строк перебування більш як на 30 днів та дії, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті вчинені особою протягом року за такі самі порушення, що є порушенням статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

13.09.2023 року уповноваженою особою Шевченківського відділу у місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області складено Протокол № МДН 000114 про адміністративне затримання громадянина Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 203 КУпАП, для вирішення питання про поміщення до ПТПІ.

13.09.2023 року уповноваженою особою Шевченківського відділу у місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області винесено «Рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства громадянина Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким вирішено примусово видворити з України громадянина Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

13.09.2023 року уповноваженою особою Шевченківського відділу у місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області винесено «Рішення про поміщення в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, громадянина Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким вирішено помістити до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, громадянина ОСОБА_5 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач порушив правила перебування іноземців на території України, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідач тривалий час перебуває на території України без законних підстав, не вживав заходів для легалізації свого перебування в Україні; порушує законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, ухиляється від виїзду з України та не виконує в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, прийняте відносно нього; відсутні законні підстави для його перебування на території України, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у встановленому законом порядку не звертався; інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання відносно останнього відсутня; у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України. А відтак, існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також наявний ризик його втечі, створення загрози громадському порядку, національній безпеці.

Таким чином, громадянин ОСОБА_5 своїми діями порушує законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відсутність у нього документу, що дає право на виїзд з України, також є підставою для подання до суду позовної заяви про застосування судом до іноземця заходів затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, відповідно до вимог частини першої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положення частини восьмої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачають, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Наявність вищевикладених обставин створює підстави для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, що передбачено положеннями частини три, частини чотири статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, абзаців першого та другого частини першої, частини одинадцятої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, положеннями підпунктів «b» та «f» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини від 04.11.1950 року (в чинній редакції Конвенції від 01.08.2021), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (в чинній редакції Закону від 13.03.2006 року).

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною одинадцятою статті 289 КАС України (редакція після внесення змін Законом №2952-ІХ не змінилась) строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до вимог частин 12-13 статті 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що під час вирішення адміністративного позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов`язковому дослідженню підлягає, зокрема, неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Стаття 1 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює гарантії, що стосується вислання іноземців.

За змістом цієї норми іноземець, який законно проживає на території держави, не може бути висланий за її межі інакше ніж на виконання рішення, прийнятого відповідно до закону, і повинен мати можливість: a) наведення доводів проти свого вислання; b) перегляду своєї справи; і c) представлення з цією метою перед компетентним органом або перед особою чи особами, призначеними цим органом. Іноземець може бути висланий ще до того, як він здійснив свої права, передбачені в підпунктах «a», «b» та «c» пункту 1 цієї статті, коли таке вислання є необхідним в інтересах публічного порядку або ґрунтується на міркуваннях національної безпеки.

В межах даної справи всі ці гарантії дотримані, як під час вирішення питання про затримання відповідача, так і під час вирішення питання про продовження строку затримання.

Таким чином, з урахуванням наведених вище матеріалів справи, судом першої інстанції вірно зазначено, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області доведено вжиття всіх належних та допустимих заходів, спрямованих на ідентифікацію відповідача та забезпечення видворення останнього за межі території України, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку із неможливістю забезпечити примусове видворення відповідача, а також те, що термін утримання відповідача у Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства закінчується, висновок суду першої інстанції про продовження строку затримання відповідача на шість місяців є правильним, оскільки такий строк має бути достатнім для вжиття заходів щодо його ідентифікації та примусового видворення.

Доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 289, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача Мойсеєнко Є.О. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №932/8376/23 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №932/8376/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко