Постанова

від 26.03.2024 по справі 420/3593/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3593/22

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по травень 2016 року із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін,

В С Т А Н О В И В:

15.02.2022 позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по травень 2016 року включно з урахуванням лютого 2015 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця);

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по травень 2016 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову вказував, що позивач у період з грудня 2015 року по травень 2016 року включно проходив військову службу у НОМЕР_3 загоні морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_4 ). Водночас відповідачем йому було невірно розраховано суму індексації грошового забезпечення, а саме не врахованого базовий місяць січень 2008 року при її розрахунку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволений частково.

Визнані протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.05.2016 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - лютий 2015 року.

Зобов`язано Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.05.2016 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що механізм та порядок проведення індексації грошових доходів, в тому числі доходу, який підлягає індексації, визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078, підстав для її проведення та встановлення базового місяця у даному випадку не має.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що Учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 у період з з грудня 2015 року по травень 2016 року проходив службу у НОМЕР_3 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ).

Наказом командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 30.05.2016 року №167-ОС позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27.04.2016 року №354-ос позивача призначено заступником начальника центру начальником групи з добору в Київській області Окремого регіонального центру комплектування з 30.05.2016 року.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 29.10.2020 року №1057-ОС полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом г пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 16.11.2020 року №1109-ОС позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та всіх видів забезпечення.

Учасниками справи не заперечується, що остаточний розрахунок при звільненні зі служби з ОСОБА_1 було здійснено саме Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

З архівних відомостей грошового забезпечення позивача за спірний період (грудень 2015 року - травень 2016 року) вбачається, що позивачу НОМЕР_3 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) індексація грошового забезпечення не сплачувалась.

При цьому у листі-відповіді від 20.11.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила позивачу, що на його картковий рахунок 17.11.2020 року перераховано невиплачену індексацію за період з листопада 2014 року по лютий 2018 року. До вказаної відповіді додано довідку Військової частини НОМЕР_4 від 01.09.2020 року №11/2008 про розмір невиплаченої індексації позивачу, в тому числі за період з грудня 2015 року по травень 2016 року, з якої вбачається, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період була розрахована Військовою частиною НОМЕР_4 виходячи з базового місяця лютий 2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Згідно статей 1 та 2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 ЗУ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 року №1282-ХІІ із змінами (далі ЗУ №1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції від 01.01.2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та цифри "101" замінено цифрами "103".

Відповідно до ст. 5 ЗУ Про індексацію грошових доходів населення підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року (чинній з 11.10.2017 року) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції від 15.09.2015 року) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року було внесено зміни та в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, цифри 101 замінено цифрами 103. Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою №77 від 11.02.2016 року - застосовується з 01.01.2016 року.

Питання визначення індексу споживчих цін (фактично базового місяця) врегульовано п.5 Порядку №1078.

Відповідно до абз.1 п.5 Порядку №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 29 січня 2014 року №36, які діяли до 01.12.2015 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів від 09.12.2015 року №1013, яка застосовується з 01.12.2015 року) було встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Також, згідно п. 10-2 Порядку №1078 в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Аналіз норми пункту 5 Порядку №1078 дозволяє прийти до висновку, що до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання лише тарифних окладів працівника.

Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015 року, покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Поряд із цим суд зазначає, що пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів від 09.12.2015 року №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.

Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися, а отже лютий 2015 року не є базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по травень 2016 року включно.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Відтак, останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації, став березень 2018 року.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 30.05.2016 року .

Застосована судом правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.01.2022 року по справі №400/1118/21, які в силу ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ч.5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судами.

Стосовно дискреційних повноважень відповідача визначати базовий місяць, слід зазначити, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року по справі №400/1118/21 та, з огляду на типовість спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню у цій справі.

При цьому суд зазначає, що порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009.

Пункт 293 Положення визначає, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Так як вбачається з матеріалів позивача наказом Голови Державної прикордонної служби України від 29.10.2020 року №1057-ОС полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом г пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу .

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 16.11.2020 року №1109-ОС позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та всіх видів забезпечення.

Отже саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) при звільнені ОСОБА_1 зі служби був покладений обов`язок здійснити з позивачем усі належні розрахунки в тому числі нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.05.2016 року.

Як вбачається з листа-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.11.2020 року позивачу на картковий рахунок 17.11.2020 року було перераховано невиплачену індексацію за період з листопада 2014 року по лютий 2018 року. При цьому з матеріалів справи вбачається, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період була розрахована виходячи з базового місяця лютий 2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дій саме ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.05.2016 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - лютий 2015 року.

Також задля належного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.05.2016 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити у зв`язку із їх необґрунтованістю.

При цьому суд критично ставиться до посилання відповідачів відносно того, що позивачем було пропущений строк звернення до суду встановленого статтею 233 КЗпП України, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року №2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.

Відповідно до статті 233 КЗпП України (в редакції Закону №2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Тобто, з 19.07.2022 відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.

Водночас відповідно до пункту 1 Розділу Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року №383 дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023 року.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, встановлений КМ України, тому позивачем не було пропущений строк звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 420/3593/22 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26.03.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький