Постанова

від 27.03.2024 по справі 420/30624/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30624/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Танасогло Т.М., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року у справі №420/30624/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

08.11.2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.10.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.10.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року.

Водночас, відповідачем протиправно визначено розмір посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

Крім того, як стверджував позивач, відповідачем протиправно не включено до складових розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексацію грошового забезпечення.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 23 січня 2024 року прийнято рішення, яким позовні ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.10.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.10.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.

Присуджено до стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3220 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Задовольняючи позов, окружний адміністративний суд виходив з того, що за період з 03.03.2022 року по 19.10.2023 року грошове забезпечення позивача має розраховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Окрім цього, окружним адміністративним судом дійшов висновку щодо наявності у позивача права на виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік із урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_1 (далі скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що у даному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою з пропуском строку, установленого приписами ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України та в порушення вимог ч.6 ст. 161 КАС України позивачем не подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Крім цього, як стверджує скаржник, що в спірних правовідносинах немає підстав для застосування приписів п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

На думку скаржника, у даному випадку, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням ОСОБА_1 є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.

Також, скаржник вказує на відсутності підстав для виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оскільки така винагорода має тимчасовий характер та не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, яке у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, що у період з 03.03.2022 року по 19.10.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №302 від 19.10.2023 року, майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.(а.с.7)

23.10.2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому просив повідомити, зокрема:

- чи нараховувалось та виплачувалось ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 03.03.2022 року по 19.10.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;

- чи виплачувалась ОСОБА_1 грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення.(а.с.8)

Листом від 02.11.2023 року військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що:

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплата ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12, 13 і 14 постанови Кабінету Міністрів України №704;

- відповідно до пункту 6 розділу XXIII наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» грошову допомогу для оздоровлення у 2022 році ОСОБА_1 отримував без урахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та індексації грошового забезпечення.(а.с.9)

Уважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 неправильно здійснено розрахунок грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018 року).

Означеним рішенням Уряду затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції станом на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції:

« 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Означене рішення Уряду набуло чинності 24.02.2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Частиною 1 статті 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Підсумовуючи вище наведене, апеляційний суд зазначає, що з 29.01.2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції до 24.02.2018 року.

Такою редакцією передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням ОСОБА_1 має визначатися виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не 01.01.2018 року, як помилково стверджує скаржник.

Про правильність наведеного висновку також свідчать положення статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Слід зазначити, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 грн.

При цьому, приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн.

Беручи до уваги означене вище, судова колегія уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про те, що за період з 03.03.2022 року по 19.10.2023 року грошове забезпечення ОСОБА_1 має бути перераховано виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року (станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно).

Викладене вище спростовує доводи скаржника стосовно того, що розрахунковою величиною для визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 є прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року.

Стосовно наявності правових підстав для виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, апеляційний суд вказує про таке.

Так, відповідно до розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі - Порядок №260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Поняття «додаткової винагороди», як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 року у зразковій справі №640/13029/22, входить у поняття «грошове забезпечення» (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ), так само відповідає визначенню поняття "заробітна плата" (стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року).

Порядок виплати додаткової винагороди, як складової грошового забезпечення, визначається пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року), у якій зокрема установлено, що:

«На період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).».

Таким чином, додаткова винагорода відповідно до висновків Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Зі змісту довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 від 02.11.2023 року №1041 судовою колегією установлено, що позивачу з березня 2022 року по вересень 2023 року виплачувалося по 30000 грн. додаткової винагороди.(а.с.10)

Наведені обставини вказують, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, виплачувалася ОСОБА_1 щомісячно з моменту її установлення та до моменту звільнення позивача з військової служби.

Аналіз норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, а саме виплати позивачу додаткової винагороди щомісячно, з моменту її установлення до моменту звільнення його з військової служби вказує на те, що така додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Посилання скаржника про те, що виплату зазначеної винагороди вирішено Кабінетом Міністрів України здійснювати на період воєнного стану жодним чином не спростовує притаманних їй ознак щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, позаяк воєнний стан, як правовий режим, не є одномоментним за своєю суттю, триває певний період до його скасування у встановленому порядку і протягом цього періоду виплата додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 здійснюється щомісячно.

За таких обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислено розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168.

Щодо тверджень скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, судова колегія звертає увагу на таке.

Згідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У відповідності із частиною 2 статті 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, які належать військовослужбовцю, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня, коли останній дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує з матеріалів справи та установлено апеляційним судом, 19.10.2023 року майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №302 від 19.10.2023 року.

23.10.2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому просив повідомити, зокрема:

- чи нараховувалось та виплачувалось ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 03.03.2022 року по 19.10.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;

- чи виплачувалась ОСОБА_1 грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення.(а.с.8)

У відповідь на поданий представником ОСОБА_1 адвокатський запит, листом від 02.11.2023 року військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що:

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплата ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12, 13 і 14 постанови Кабінету Міністрів України №704;

- відповідно до пункту 6 розділу XXIII наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» грошову допомогу для оздоровлення у 2022 році ОСОБА_1 отримував без урахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та індексації грошового забезпечення.(а.с.9)

Відтак, лише за наслідками отримання вказаного листа від 02.11.2023 року у відповідь на адвокатський запит, позивач дізнався про порушення своїх прав та 08 листопада 2023 року звернувся до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, судова колегія уважає безпідставним посилання скаржника на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з відповідним позовом, оскільки з урахування дати отримання позивачем відповіді за результатами розгляду адвокатського запиту від 23.10.2023 року (лист від 02.11.2023 року), таке звернення відбулося в межах строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації витрат на правничу допомогу адвоката не є предметом оскарження апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , а тому відповідно до приписів ч.1 ст.308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року у справі №420/30624/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло Ю.В. Осіпов