Рішення

від 19.03.2024 по справі 334/11265/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 19.03.2024

Справа № 334/11265/23

Провадження № 2/334/619/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за уточненою позовною заявою

Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Марганецька державна нотаріальна контора, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 року до суду надійшла позовна заява Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про позбавлення батьківських прав.

03.01.2024 року до суду надійшла відповідь Державної міграційної служби щодо місця реєстрації відповідача, відповідно якої остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02.03.2006 року по 24.02.2022 року.

05.01.2024 року до суду надійшла уточнена позовна заява Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Марганецька державна нотаріальна контора, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову посилалися на те, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання не відомо - мешкала зі співмешканцем за адресою: АДРЕСА_2 , планувала мешкати з дітьми за адресою: АДРЕСА_3 .

Батько дітей відповідно Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження зазначений відповідно ч.1 ст.135 СК України.

30.01.2023 року згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку малолітніх братів ОСОБА_4 було влаштовано на повне державне забезпечення до КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР.

Наказами служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 23.02.2023 року № 248, 249 малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взято на облік як дітей, що опинилися в складних життєвих обставинах.

01.02.2023 року до відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради з`явилася ОСОБА_3 , яка повідомила, що з 27.01.2023 року по 30.01.2023 року її діти за домовленістю перебували у батьків її співмешканця за адресою: АДРЕСА_2 .

30.01.2023 року ОСОБА_5 подала заяву про покинутих дітей, після чого вони були влаштовані в медичний заклад, у цей час мати вирішувала питання стосовно спадщини на квартиру та прибирання в ній, яка дісталася їй від діда. Жінка зазначила, що вона має бажання забрати своїх дітей та в подальшому планує проживати разом з ними за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 написала заяву про повернення дітей в родину.

06.02.2023 року спеціалістами відділу служби спільно з патрульною поліцією відвідали родину ОСОБА_4 за адресою, де вони планували жити: АДРЕСА_3 , однак здійснити обстеження умов проживання, поспілкуватися з ОСОБА_3 не виявилося можливим (двері не відчинили). Поспілкувавшись з сусідами з`ясовано, що в квартирі тривалий час ніхто не мешкає. ОСОБА_3 залишено запрошення прийти на профілактичну бесіду до відділу по Дніпровському району.

07.02.2023 року зв`язавшись з ОСОБА_3 в телефонному режимі жінка повідомила, що 04.02.2023 року виїхала до м. Марганця (де вона придбала квартиру) та планує повернутися 8-9 лютого 2023 року, після чого прийде до відділу служби, однак станом на 10.02.2023 року мати до відділу служби не прийшла.

13.02.2023 року та 14.02.2023 року намагалися зв`язатися з ОСОБА_3 в телефонному режимі, але жінка на зв`язок не виходить, місце її перебування спеціалістам відділу невідоме.

20.02.2023 року між спеціалістом відділу соціальної роботи Дніпровському району Запорізького міського центру соціальних служби та ОСОБА_3 відбулась телефонна розмова, під час якої остання повідомила, що наразі вона знаходиться з дитиною в інфекційному відділення КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР, наприкінці розмови жінка запевнила, що найближчим часом вона сама зв`яжеться зі спеціалістами Центру для того, щоб домовитися про зустріч.

21.02.2023 року та 27.02.2023 року спеціалісти Центру знову намагалися в телефонному режимі встановити контакт з ОСОБА_3 , але телефон був постійно вимкнений.

Згідно з листом служби у справах дітей Марганецької міської ради від 02.03.2023 року № 50/1 малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку в службі не перебувають.

З урахуванням зазначених обставин повертати малолітніх матері було неможливо, тому для вирішення подальшої долі діти прийняті на тимчасове повне державне забезпечення до КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР.

01.03.2023 року діти були евакуйовані до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Київської міської ради», де і перебувають на даний час.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженні об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.02.2023 року малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 151, виданий 23.02.2022 року, оформлений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Прохали:

1) Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) Стягнути з ОСОБА_3 на користь особи чи установи, на утриманні якої будуть знаходитись малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки (але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) від усіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи із дня пред`явлення цього позову;

3) Внести зміни до актового запису про народження дітей у відповідності до рішення суду;

4) Винести заборону на відчуження майна та житла дітей за адресою: АДРЕСА_5 , про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження майна та житла дітей;

5) Внести запис про це у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

08.01.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

28.02.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.03.2024 року.

19.03.2024 року в судове засідання представник позивача не з`явився, 19.03.2024 року представник за довіреністю Маньковська Л.Т. подала заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримала та прохала задовольнити для захисту прав та законних інтересів дітей.

19.03.2024 року в судове засідання відповідач не з`явилася у зв`язку з перебуванням під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», подала заяву, в якій була не згодна з позбавленням її батьківських прав, повідомила, що після звільнення з місць позбавлення волі планує проживати з дітьми однією сім`єю, відзив на позов не подала.

19.03.2024 року в судове засідання представники третіх осіб: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Марганецька державна нотаріальна контора, не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у відсутність представників.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Запоріжжя народилася відповідач - ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02.03.2006 року по 24.02.2022 року, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 13.06.2015 року, та довідкою Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 13.12.2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 народила дитину - сина ОСОБА_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.03.2020 року, виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Реєстрація народження дитини проведена відповідно ч.1 ст.135 СК України, батьком дитини записаний ОСОБА_6 , що підтверджується копією листа Хортицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.02.2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 народила дитину - сина ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 01.03.2020 року, виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Реєстрація народження дитини проведена відповідно ч.1 ст.135 СК України, батьком дитини записаний ОСОБА_6 , що підтверджується копією листа Хортицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.02.2023 року.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

30.01.2023 року згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку малолітніх братів ОСОБА_4 було влаштовано на повне державне забезпечення до КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР.

Наказами служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 23.02.2023 року № 248, 249 малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взято на облік як дітей, що опинилися в складних життєвих обставинах.

01.02.2023 року до відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради з`явилася ОСОБА_3 , яка повідомила, що з 27.01.2023 року по 30.01.2023 року її діти за домовленістю перебували у батьків її співмешканця за адресою: АДРЕСА_2 .

30.01.2023 року ОСОБА_5 подала заяву про покинутих дітей, після чого вони були влаштовані в медичний заклад, у цей час мати вирішувала питання стосовно спадщини на квартиру та прибирання в ній, яка дісталася їй від діда. Жінка зазначила, що вона має бажання забрати своїх дітей та в подальшому планує проживати разом з ними за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 написала заяву про повернення дітей в родину.

06.02.2023 року спеціалістами відділу служби спільно з патрульною поліцією відвідали родину ОСОБА_4 за адресою, де вони планували жити: АДРЕСА_3 , однак здійснити обстеження умов проживання, поспілкуватися з ОСОБА_3 не виявилося можливим (двері не відчинили). Поспілкувавшись з сусідами з`ясовано, що в квартирі тривалий час ніхто не мешкає. ОСОБА_3 залишено запрошення прийти на профілактичну бесіду до відділу по Дніпровському району.

07.02.2023 року зв`язавшись з ОСОБА_3 в телефонному режимі жінка повідомила, що 04.02.2023 року виїхала до м. Марганця (де вона придбала квартиру) та планує повернутися 8-9 лютого 2023 року, після чого прийде до відділу служби, однак станом на 10.02.2023 року мати до відділу служби не прийшла.

13.02.2023 року та 14.02.2023 року намагалися зв`язатися з ОСОБА_3 в телефонному режимі, але жінка на зв`язок не виходить, місце її перебування спеціалістам відділу невідоме.

20.02.2023 року між спеціалістом відділу соціальної роботи Дніпровському району Запорізького міського центру соціальних служби та ОСОБА_3 відбулась телефонна розмова, під час якої остання повідомила, що наразі вона знаходиться з дитиною в інфекційному відділення КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР, наприкінці розмови жінка запевнила, що найближчим часом вона сама зв`яжеться зі спеціалістами Центру для того, щоб домовитися про зустріч.

21.02.2023 року та 27.02.2023 року спеціалісти Центру знову намагалися в телефонному режимі встановити контакт з ОСОБА_3 , але телефон був постійно вимкнений.

Згідно з листом служби у справах дітей Марганецької міської ради від 02.03.2023 року № 50/1 малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку в службі не перебувають.

З урахуванням зазначених обставин повертати малолітніх матері було неможливо, тому для вирішення подальшої долі діти прийняті на тимчасове повне державне забезпечення до КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР.

01.03.2023 року діти були евакуйовані до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Київської міської ради», де і перебувають на даний час.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб`єкта від 23.02.2023 року малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 151, виданий 23.02.2022 року, оформлений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С.

Згідно Висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , затвердженого 10.11.2023 року районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району, беручи до уваги, що ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до малолітніх дітей, права та інтереси яких повинні бути захищені у встановленому законом порядку, з метою захисту їх прав та інтересів, вважають за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

30.01.2024 року вироком Зінківського районного суду Полтавської області у справі №526/2050/23 ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.190, ч.3 ст.15 ч.3 ст.190, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України до шести років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

05.02.2024 року вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/5966/23 ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.190 КК України до двох років обмеження волі.

На час розгляду справи судом ОСОБА_3 перебуває під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23».

Суд, задовольняючи позов в повному обсязі, виходить з наступного.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі ст.9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Згідно ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно ч.4,5,6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи . Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готування її до самостійного життя, батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно ч.6 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як Орган опіки та піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з позовом до матері дітей - ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відповідно ст.165 СК України з підстави, передбаченої ч.1 п.2 ст.164 СК України, а саме ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Суд доходить висновку, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з ними; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти, тобто взагалі не приймає участі у їх вихованні.

Крім того, ОСОБА_3 30.01.2024 року вироком Зінківського районного суду Полтавської області засуджена за ч.2 ст.190, ч.3 ст.15 ч.3 ст.190, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України до шести років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна, та 05.02.2024 року вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області засуджена за ч.2 ст.190 КК України до двох років обмеження волі, і на час розгляду справи судом остання перебуває під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23».

Факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей знайшов своє підтвердження в судовому засіданні під час встановлення обставин та перевірки їх доказами і підтверджується наданими суду письмовими доказами, які суд вважає достовірними, належними та допустимими.

Тому, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, з огляду на те, що відповідач свідомо ухиляється від своїх обов`язків по вихованню дітей, причому робить це без поважних причин.

Також суд застосовує ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» та при позбавленні відповідача батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб`єкта від 23.02.2023 року малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 151, виданий 23.02.2022 року, оформлений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Так, у Постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 ч.1 ст.164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Відповідно п.15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права спілкуватися з дітьми, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, виходить з того, що відповідач після позбавлення батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей, а тому суд відповідно ч.3 ст.166 СК України приймає рішення про стягнення з відповідача аліментів на дітей з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Тому суд стягує з відповідача аліменти на користь особи чи установи, на утриманні якої будуть знаходитись діти, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11.12.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин першої, п`ятої та шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подала, то суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, а тому судових витрат не поніс, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, тому, у зв`язку з задоволенням основної вимоги, в порядку розподілу судових витрат, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3-5, 8-11, 82, 89, 141, 211, 247, 263-266, 268, 273, 354-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164, 165, 166, 180, 182, 191 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Марганецька державна нотаріальна контора, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 , батьківських прав щодо дітей - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь особи чи установи, на утриманні якої будуть знаходитись малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11.12.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Накласти заборону на відчуження майна та житла дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_5 , про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження майна та житла дітей.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітей.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 27 березня 2024 року.

Суддя: С.М.Телегуз