Постанова

від 12.03.2024 по справі 947/20159/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1528/24

Справа № 947/20159/22

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (до зміни назви - Акціонерне товариство «Альфа-Банк») про визнання припиненими правовідносин та зобов`язань за кредитним і іпотечним договорами та скасування обтяжень нерухомого майна іпотекою,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до Київського районного суду м. Одеси, та згідно останніх уточнень просив суд:

- визнати припиненими правовідносини та зобов`язання за Кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29 березня 2012 року, укладеним між ПАТ «Банк Кіпру» та громадянином ОСОБА_1 право фактора за яким перейшло до Акціонерного товариства «Альфа- Банк», у зв`язку повним виконанням зобов`язань за цим договором;

- визнати припиненою іпотеку нерухомого майна - двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею 41,5 кв. м (актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна за РПВН: 28167250), яка встановлена Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим № 285 для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30/22-322/2012 від 29 березня 2012 року, право іпотекодержателя за яким перейшло до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у зв`язку з припиненням основного зобов`язання;

- скасувати заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: нерухомого майна-двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею - 41,5 кв. м, яка виникла на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим № 285 для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29 березня 2012 року, право іпотекодержателя за яким перейшло до Акціонерного товариства «Альфа-Банк із виключенням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - запису про іпотеку № 6684809 (спеціальний розділ), додаткові відомості: дата, час державної реєстрації - 29.03.2012 09:53:04.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням суду від 26.12.2017 року у справі №520/8308/15ц, було задоволено позов кредитора ПАТ «Альфа-Барк» та стягнуто з ОСОБА_1 , як боржника по кредитному договору №30/22-322/2012, заборгованість за вказаним кредитним договором, яке позивачем виконано у повному обсязі, що у відповідності до вимог законодавства та усталеної судової практики Верховного суду свідчить про припинення як основного зобов`язання за кредитним договором так і припинення зобов`язання по іпотечному договору.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року позов задоволено.

Визнано припиненими правовідносини та зобов`язання за Кредитним договором № 30/22- 322/2012 від 29 березня 2012 року, укладеним між ПАТ «Банк Кіпру» (ЄДРПУ: 19358784), та громадянином ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право фактора за яким перейшло до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ: 23494714), яке після державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (30.11.2022 16:44:54, 1000681070177055612) змінило найменування на Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (АТ "СЕНС БАНК", ЄДРПОУ: 23494714), у зв`язку повним виконанням зобов`язань за цим договором.

Визнано припиненою іпотеку нерухомого майна - двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею 41,5 кв. м (актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна за РПВН: 28167250), яка встановлена Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим №285 для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30/22-322/2012 від 29 березня 2012 року, право іпотекодержателя за яким перейшло до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ: 23494714), яке після державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (30.11.2022 16:44:54, 1000681070177055612) змінило найменування на Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (АТ "СЕНС БАНК", ЄДРПОУ: 23494714), у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Скасовано заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме нерухомого майна-двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею - 41,5 кв. м, яка виникла на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим № 285 для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29 березня 2012 року, право іпотекодержателя за яким перейшло до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Код ЄДРПОУ 23494714), яке після державної реєстрації змін до відома про юридичну особу (30.11.2022 16:44:54, 1000681070177055612) змінило найменування на Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (АТ "СЕНС БАНК", код ЄДРПОУ 23494714) із виключенням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - запису про іпотеку № 6684809 (спеціальний розділ), додаткові відомості: дата, час державної реєстрації - 29.03.2012 09:53:04.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

У частині першій статті 130 ЦПК України зазначено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси (Постанова Верховного Суду від 08.05.2023 року у справі № 201/9898/1.9).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 сформульовано висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 12.03.2024 року на 14:30 год. представник відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк» (до зміни назви - Акціонерне товариство «Альфа-Банк») адвокат Байрамов О.В. в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не подавав.

Також від адвоката Байрамова О.В. до Одеського апеляційного суду не надходило повідомлення в порядку ч. 4 ст. 64 ЦПК України про припинення ним представництва інтересів Акціонерного товариства «Сенс Банк» (до зміни назви - Акціонерне товариство «Альфа-Банк») у справі, яка переглядається в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, визнаючи припиненими правовідносини та зобов`язання за Кредитним договором № 30/22- 322/2012 від 29 березня 2012 року, укладеним між ПАТ «Банк Кіпру» (ЄДРПУ: 19358784), та громадянином ОСОБА_1 право фактора за яким перейшло до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке після державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу змінило найменування на Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", у зв`язку з повним виконанням зобов`язань за цим договором; визнаючи припиненою іпотеку нерухомого майна - двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею 41,5 кв. м, яка встановлена Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим № 285 для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30/22-322/2012 від 29 березня 2012 року, право іпотекодержателя за яким перейшло до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке після державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу змінило найменування на Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", у зв`язку з припиненням основного зобов`язання; скасовуючи заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме нерухомого майна-двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею -41,5 кв. м, яка виникла на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим № 285 для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29 березня 2012 року, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 29 березня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» (ЄДРПОУ 19358784), в особі начальника відділення № 2 у м. Одеса Уварової Ірини Сергіївни, на підставі Довіреності, посвідченої Петровою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 вересня 2010 року за реєстровим номером № 2779 та громадянином ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 30/22-322/2012, згідно п. 1.1 та п. 1.1.4 якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 260 000 грн (двісті шістдесят тисяч гривень) на строк до 26 березня 2027 року включно, що є кінцевим терміном повернення заборгованості або ж п. 1.1.4.1 30-й день з дня направлення Кредитором Позичальнику листа-повідомлення (вимоги) відповідно до будь-якого з пунктів 4.2.2.4 - 4.2.2.5, 4.2.4, 4.2.5, 5.1.1.1, 5.1.9 цього Договору.

- Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 29 березня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» (далі - Іпотекодержатель), (ЄДРПОУ 19358784, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45), від імені якого на підставі Довіреності, посвідченої Петровою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 вересня 2010 року за реєстровим № 2779, діє начальник відділення № 2 ПАТ «Банк Кіпру» у м. Одеса ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець), з другої сторони, укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим № 285 (далі - Іпотечний договір). Згідно п. 1.2 предметом Іпотечного договору є нерухоме майно: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 липня 2009 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 01 вересня 2009 року за № 23730696.

- Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 31.10.2022 року, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , яке знаходиться під забороною на відчуження на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим № 285.

- В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна містяться наступні записи - запис про іпотеку № 6684809 (спеціальний розділ), додаткові відомості:

1.Дата, час державної реєстрації: 29.03.2012 09:53:04;

2.Державний реєстратор: приватний нотаріус Немм Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

3.Підстава для державної реєстрації: Іпотечний договір, серія та номер: реєстровий №285, виданий 29.03.2012 року, видавник: Харитонова Т.Є., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.

- 21.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «НЕОС БАНК», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. Договору Клієнт (ПАТ «БАНК КІПРУ») відступає Фактору (ПАТ «Альфа-Банк») свої Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору Прав Вимоги Заборгованості від Боржників, всі гарантії, надані Боржниками щодо Заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими йому. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Отже, внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме: АТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .

- 11 серпня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року.

- На підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 26.12.2017 року по справі 520/8308/15-ц, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» 141 195 грн 98 коп., з яких борг за кредитом 126 268,02 грн та борг за відсотками 14 927,96 грн, а також судовий збір в сумі 1 411,96 грн.

- Рішенням Одеського апеляційного суду від 25.11.2019 року в частині стягнення заборгованості залишено без змін.

- 23 березня 2021 року Київський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист №520/8308/15ц про стягнення на користь ПАТ « Альфа-Банк» зі ОСОБА_1 141 195,98 грн.

- 15 серпня 2022 року приватним виконавцем Притуляком Валерієм Миколайовичем винесено постанову по ВП №64998208 з виконання виконавчого листа № 520/8308/15ц по закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із його повним виконанням. Також постановами приватного виконавця були скасовані заходи примусового виконання, зокрема арешт майна боржника.

- 15 листопада 2022 року представник позивача АТ «Альфа-Банк» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі вимог ст. 625 ЦК України, у розмірі 52 353 грн. 08 коп. ( справа № 947/27157/22).

На час перегляду справи в апеляційному порядку, встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2023 року у справі № 947/27157/22, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.11.2023 року, позовні вимоги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість у розмірі 24 801 грн 21 коп., яка складається з: сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 7 103,01 грн, сума заборгованості за інфляційними витратами 17 698,20 грн.

Колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступлено від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16, і зроблено висновок, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України".

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За статтею 1 Закону України "Про іпотеку" основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Встановивши, що:

- АТ «Сенс Банк» (до зміни назви - АТ «Альфа-Банк») скористалося своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, та звернулося до суду з позовом до боржника ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26.12.2017 року по справі 520/8308/15-ц, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25.11.2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» 141 195 грн 98 коп., з яких борг за кредитом 126 268,02 грн та борг за відсотками 14 927,96 грн, а також судовий збір в сумі 1 411,96 грн.

- 15 серпня 2022 року приватним виконавцем Притуляком Валерієм Миколайовичем винесено постанову по ВП № 64998208 з виконання виконавчого листа № 520/8308/15ц по закінчення виконавчого провадження, у зв`язкуіз йогоповним виконанням, та постановами приватного виконавця були скасовані заходи примусового виконання, зокрема: арешт майна боржника.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року, у зв`язку із його виконанням в повному обсязі та належним чином.

За таких обставин, у зв`язку із припиненням зобов`язань за кредитним договором, відсутні будь-які зобов`язання і за похідним від нього іпотечним договором від 29 березня 2012 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з метою захисту прав позивача як власника майна вільно ним розпоряджатися, в силу вимог статті 17 Закону України "Про іпотеку", статті 593 ЦК України, зобов`язання між сторонами за вказаним іпотечним договором є припиненими.

Припинення зобов`язання за іпотечним договором є підставою для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про обтяження предмета іпотеки (постанова Верховного суду від 24 травня 2022 року у справі № 263/8216/20, провадження № 61-9100св21).

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 30.01.2023 року по справі 718/2401/21, щодо наявності забезпечених прав кредитора у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, статтею 625 ЦК України, як на підтвердження наявної заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, який забезпечено іпотечним договором, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), зокрема, у пункті 123 Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Разом з тим, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зокрема у пункті 141, Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний вище висновок та зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) наголосила на тому, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, твердження заявника про відсутність підстав вважати припиненим зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з існуванням у банка права нараховувати суми, передбачені статтею 625 ЦК України, є безпідставними, оскільки кредитний договір не встановлював обов`язок позичальника сплатити такі суми, а іпотекою, укладеною між сторонами, як це вбачається зі змісту іпотечного договору від 29.03.2012 року, не забезпечено виконання зобов`язань за вимогами, що ґрунтуються на положеннях статті 625 ЦК України.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором не позбавляє кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, оскільки ціправовідносини тазобов`язанняпродовжують існуватив силузаконодавства України,а недоговору,тоді якдоговірні зобов`язанняміж сторонамиприпинені. Це відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), що вірно зазначив у своєму рішенні і суд першої інстанції.

Доказів незаконності постанови про закриття виконавчого провадження у зв`язку з його повним виконанням, позивач не надав, як не надав і доказів, що ця постанова взагалі ним оспорювалась у встановленому законом порядку.

Отже, доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 26.03.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова