Постанова

від 26.03.2024 по справі 240/33421/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/33421/23

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

26 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось до суду з позовом про визнання недійсним Договору від 01.04.2020 року №121567.3391, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" та ОСОБА_1 .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративний справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративний справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Згідно з ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із положеннями ч. 5 ст. 46 цього Кодексу, з яких вбачається, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначаються Податковим кодексом України.

Враховуючи наведене, контролюючі органи, реалізовуючи функцію здійснення податкового контролю, можуть звертатися до адміністративного суду з позовом до юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, тільки у випадках, прямо передбачених законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відтак, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними (як то у випадках ухилення від сплати податків, тощо) та щодо застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, зокрема, шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Таким чином, вимоги податкового органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб`єктами недійсними, підлягають розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства, оскільки такий спір є публічно-правовим та походить з компетенції органів Державної фіскальної служби здійснювати податковий контроль.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі №2а-0770/2208/12.

Як встановлено зі змісту матеріалів справи, предметом судового оскарження в межах даної справи є правочин, укладений між ТОВ "ЛЕДІС+" та ОСОБА_1 , який, на переконання податкового органу, є таким, що порушує суспільний порядок та фактично спрямований на незаконне заволодіння майном держави шляхом неправомірного віднесення сум ПДВ до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про непідвідомчість зазначеного спору адміністративним судам є передчасним та таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм права.

На переконання суду апеляційної інстанції, надати оцінку повноті обгрунтування заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції повинен був в ході розгляду справи, шляхом встановлення всіх дійсних обставин справи та в призмі тих доказів, які на думку позивача є достатніми для вирішення справи.

До того ж, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач наводить обгрунтування в підтвердження підставності звернення саме до адміністративного суду та відповідно належності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" про визнання договору недійсним.

Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції від 05 грудня 2023 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" про визнання договору недійсним скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття позовного провадження.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.