Ухвала

від 14.03.2024 по справі 173/818/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/818/24

Провадження №1-кс/173/193/2024

У Х В А Л А

іменем України

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

при секретареві ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , погоджене з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041430000131 від 09.03.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

13 березня 2024 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , погоджене з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041430000131 від 09.03.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Вобґрунтування поданогоклопотання слідчий посилається нанаступне: 09.03.2024 о 08:30 на перехресті провулку Шевченко поблизу буд.21 с. Мишурин Ріг, Верхньодніпровської ТГ, водій автомобіля "ВАЗ" 21063 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скоїв зіткнення з мотоциклом "МТ"-11 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок ДТП пасажиру мотоцикла - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді, ЗЧМТ, водій мотоцикла ОСОБА_4 1962 р.н, госпіталізований до реанімації лікарні ШМД м. Камянське з діагнозом: закритий перелом, нижньої третини лівої гомілки, вивих у правому плечовому суглобі (ЖЄО№1998).

09.03.2024 відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041430000131 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

В ході проведення огляду місця події від 09.03.2024 на перехресті вул. Шевченко поблизу буд.21 с. Мишурин Ріг, Верхньодніпровської ТГ, було виявлено автомобіль марки "ВАЗ" 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , легковий седан, білого кольору, номер шасі НОМЕР_3 ,зареєстрований на ОСОБА_6 .

Крім цього в ході проведення огляду від 09.03.2024 на узбіччі дороги поблизу буд. АДРЕСА_1 , було виявлено мотоцикл марки МТ-11 д.н.з. НОМЕР_2 з боковим причепом чорного кольору, з явними ознаками ушкодженнями.

З метою забезпечення збереження вилученого автомобіля, як речового доказу по даному кримінальному провадженню, та який, у свою чергу, згідно із ч.1 ст.98 КПК України відповідає основним ознакам речового доказу, а саме є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, виникла необхідність у клопотанні перед судом про арешт відповідного вилученого майна.

Таким чином, необхідність накладення арешту із забороною використання та розпорядження зазначеного майна зумовлена обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цих заходів може призвести до його зникнення або втрати та перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що вказане майно може бути відчужено.

Учасники процесу в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчий суддя встановив, що 09.03.2024 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041430000131 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 статті 2 цієї статі, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч.5ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Відповідно до ч.6 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна враховується наступне:

1)Правова підстава арешту майна;

2)Можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частина 1ст.173 КПК України, передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України - У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

В ході дослідження клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено мету накладення арешту.

Так, в клопотанні слідчий просить накласти арешт на автомобіль та мотоцикл, в той же час зазначаючи в мотивувальній частині клопотання підстави для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження лише відносно автомобіля, не зазначаючи нічого про мотоцикл.

Крім того, органом досудового розслідування в клопотанні не зазначено, кому саме належать на праві власності мотоцикл, щодо якого заявлено клопотання про арешт майна, а також документів, які підтверджують право власності, не надано обґрунтованих доказів, які б свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно з метою його збереження.

Слідчимтакож ненадано доказівтого, що відносно автомобіля чи мотоцикла призначені експертизи чи існує потреба у здійсненні інших слідчих дій за їх участю.

Крім того, слідчим не надано оцінку правовим підставам арешту майна, не встановлено як саме зазначене майно співвідноситься із завданням арешту майна, клопотання слідчого про арешт майна є необґрунтованим та містить лише опис установлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності та приходить до висновку, що слідчим не доведено необхідність такого арешту, а тому дане клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , погоджене з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041430000131 від 09.03.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України відмовити.

Зобов`язати уповноважену особу органу досудового розслідування ВП№3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області повернути власникам чи законним володільцям, тимчасово вилучене майно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1