РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 293/1330/19
Провадження № 2/293/9/2024
19 березня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі: секретаря судового засідання Мудрик В.М.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом
ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2
2. Черняхівської державної нотаріальної контори
про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину
ВСТАНОВИВ:
Процесуальні дії по справі:
12.08.2019 ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 та Черняхівської державної нотаріальної контори, відповідно до змісту якого просить:
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину №50247257 видане 08.11.2010 , номер в реєстрі нотаріальних дій 2960 та свідоцтво про право на спадщину № 55290303 видане 12.03.2012, номер в реєстрі нотаріальних дій 450 Черняхівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 ;
- скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину №50247257 видане 08.11.2010 та свідоцтво про право на спадщину № 55290303 видане 12.03.2013 Черняхівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- зобов`язати державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори вирішити питання про видачу на ім`я ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) свідоцтво про право на 1/2 (одну другу) частину спадкового майна після смерті батька ОСОБА_3 у спадковій справі №49577885 у встановленому законодавством порядку.
12.08.2019 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Бруховського Є.Б.
Ухвалою від 30.08.2019 суд відкрив провадження у вказаній цивільній справі. Справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.
Ухвалою від 23.07.2020 суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до розгляду справи по суті.
Наказом в.о. голови Черняхівського районного суду Житомирської області Людмили ЛОСЬ від 14.04.2023 №04-ОС/г відраховано голову суду ОСОБА_4 зі штату Черняхівського районного суду Житомирської області 14.04.2023 внаслідок припинення повноважень судді у зв`язку зі смертю.
За розпорядженням керівника апарату суду № 211 від 27.04.2023 відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 15.09.2016 № 58, пункту 2.14. Засад використання автоматизованої системи документообігу у Черняхівському районному суді Житомирської області, затверджених Зборами суддів Черняхівського районного суду Житомирської області від 12.11.2015 № 10 (із змінами і доповненнями), наказу від 14.04.2023 № 04-ОС/г "Про відрахування зі штату суду судді Бруховського Є.Б. у зв`язку зі смертю" призначено повторний автоматизований розподіл невирішеної судової справи №293/1330/19.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2023, матеріали цивільної справи № 293/1330/19 передано для розгляду судді Лось Л.В.
Ухвалою від 02.05.2023 суд прийняв справу №293/1330/19 до свого провадження та судове засідання з розгляду справи призначив на 22.06.2023 об 10:00 год.
Ухвалою від 22.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 11:30 год. 13.07.2023.
Ухвалою від 13.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 10:00 год. 15.08.2023.
Ухвалою від 15.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 10:30 год. 18.09.2023.
Ухвалою від 18.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 10:30 год. 17.10.2023.
Ухвалою від 17.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд за клопотанням представника позивача відклав розгляд справи по суті на 10:30 год. 09.11.2023.
Ухвалою від 09.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд за клопотанням сторін відклав розгляд справи по суті на 10:00 год. 11.12.2023.
Ухвалою від 11.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 14:00 год. 11.01.2024.
11.01.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з оголошенням тривалої повітряної тривоги на території Житомирської області, про що секретарем судового засідання складено довідку. Наступне судове засідання з розгляду справи признчено на 14:00 год. 08.02.2024.
Ухвалою від 08.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 14:30 год. 27.02.2024.
Ухвалою від 27.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 11:00 год. 19.03.2024.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Поданий позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мокренщина Черняхівського району Житомирської області помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно.
21.08.2009 ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я сина та брата позивача ОСОБА_2 (відповідач), яким заповів йому житловий будинок та прибудинкові споруди, розташовані в АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що до складу спадщини після смерті батька ОСОБА_3 також увійшли дві земельні ділянки загальною площею 4,90 га, розташовані на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП "Зоря".
ОСОБА_2 (відповідач) прийняв спадщину як спадкоємець за заповітом та за законом, а саме прийняв у спадок вказаний майновий пай за заповітом та земельні ділянки загальною площею 4, 90 га за законом, шляхом подання до нотаріуса заяв про прийняття спадщини та прийняв спадок в цілому.
Позивач вказує, що є спадкоємицею першої черги за законом. Строк для прийняття спадщини пропустила, однак за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 16.04.2018 їй встановлено додатковий строк на прийняття спадщини.
Зазначає, що після набрання рішенням законної сили вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте скористатись своїм правом на оформлення спадкового майна після смерті батька не має можливості, оскільки нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу №49577885 та 08.11.2010, а також 12.02.2013 свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 на все спадкове майно спадкодавця.
Позивач доводить, що має право на обов`язкову частку у майні спадкодавця, тобто має право на частину спадщини, яка залишилась після смерті її батька ОСОБА_3 , а тому видача свідоцтв про право на спадщину на все спадкове майно ОСОБА_2 порушує її права як спадкоємиці на отримання частини спадкового майна.
З метою захисту свого порушеного права на спадування позивач звернулась до суду з даним позовом.
08.09.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 (відповідач) - адвоката Українець Ю.О., надійшли письмові пояснення (а.с.153-154), за змістом яких представник зазначає, що з позовними вимогами позивача не погоджується.
Вказує, що на момент відкриття спадщини згідно з матеріалами спадкової справи є четверо спадкоємців (діти спадкодавця): відповідач - ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
За матеріалами спадкової справи, ОСОБА_5 своєю заявою від 21.11.2017відмовився від прийняття спадщини на користь відповідача по даній справі.
Спадкоємець ОСОБА_6 не прийняв спадщину, позивач ОСОБА_1 не прийняла спадщину в установлений законом строк, однак рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області у справі №293/1181/17 від 16.08.2018 позивачу надано додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька.
Також зауважує, що в матеріалах спадкової справи містяться два заповіти, а саме від 21.08.2009 - на житловий будинок та від 21.08.2021 на майновий пай, земельну ділянку не охоплену заповітом.
Доводить, що, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи довічно з 2000 року та згідно зі ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 на момент смерті мав 4 дітей, частка позивача у спадковому майні, охопленому вказаними заповітами (житловий будинок зі погосподарськими спорудами та майновий (пай) становить 1/8, частка позивача у спадковому майні, не охопленому вказаними заповітами (земельні ділянки - 4,9 га) становить 1/3.
Сторони в судове засідання від 19.03.2024 не з`явились, хоча і були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
27.02.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відстуності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, позов просить задовольнити (а.с.206).
27.02.2024 від представника ОСОБА_2 (відповідач-1) - адвоката Українець Ю.О. надійшлаа заява, за змістом якої просить розглд справи проводити без її участі. У позові просить відмовити з підстав викладенх її письмових поясненнях.
Відповідач-2 Черняхівська державна нотаріальна контора повноважного представника в судове засідання не направила.
18.01.2024 від завідувача Черняхівської ДНК ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, при прийнятті рішення по справі покладається на рішення суду (а.с.198).
Відзив на позов в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачі до суду не подали.
Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на подані учасниками справи заяви про розгляд справи за їх відсутності, враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
У судовому засіданні 19.03.2024 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , де в графі батько заначено " ОСОБА_3 " (а.с.8).
Згідно із копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 значиться " ОСОБА_8 ". Після реєстрації шлюбу прізвище " ОСОБА_8 " позивач змінала на " ОСОБА_9 " (а.с.89).
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 04.11.2015 позивач розірвала шлюб із чоловіком ОСОБА_10 , прізвище після розірвання шлюбу присвоєне " ОСОБА_9 " (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 (спадкодавець) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мокренщина Черняхівського району Житомирської області у віці 77 років (а.с.54 зворотня сторона).
Позивач є спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 .
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 16.04.2018 ОСОБА_1 (позивачу) визначений додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Мокренщина Черняхівського району Житомирської області терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили (а.с.14-16).
Рішення набрало законної сили 17.05.2018.
За матеріалами копії спадкової справи №182/2010, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , позивач після набрання рішенням законної сили, яким визначено додатковий строк для прийняття спадщини, звернулась із заявою до Черняхівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с.85).
Позивач вказує, що реалізувати свої спадкові права на спадкове майно, яке увійшло до складу спадщини померлого батька не має можливості, оскільки на момент звернення до нотаріуса уже видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.2010 року та свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.03.2013 на ім`я ОСОБА_2 (відповідач).
ОСОБА_2 прийняв спадщину шляхом подання заяв про прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом та за законом (а.с.54, 62).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.2010 спадкоємцем майна ОСОБА_3 за заповітом від 21.08.2009, зареєстрованого в реєстрі за №70 є син спадкодавця ОСОБА_2 (відповідач). До складу спадщини увійшло право власності на майновий пай члена коллективного сільського сподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП "Зоря" с. Пекарщина Черняхівського району Житомирської області (а.с.60 звортня сторона).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.03.2013 спадкоємцем майна ОСОБА_3 за законом є син спадкодавця ОСОБА_2 (відповідач). Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельних ділянок площею 4,90 (чотири цілих дев`яносто сотих) гектара, кадастрові номери 1825686800:06:000:0023, 1825686800:01:000:0312 (а.с.82).
Реєстрація видачі свідоцтв про право на спдщину на ім"я відповідача має місце у спадковому реєстрі, що підтверджується копіями витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.61, 82- зворотня сторона).
Відповідно до копії заповіту від 21.09.2009, зареєстрованого в реєстрі за №70, укладеного за життя ОСОБА_3 , останній на випадок своєї смерті зробив розпорядження, що житловий будинок та погосподарські споруди, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , заповідає своєму сину ОСОБА_2 (відповідач) (а.с.55 зворотня сторона). Заповіт не змінений та не скасований.
Згідно із копією витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договри) у спадковому реєстрі за параметрами запиту має місце інформація про заповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , с. Мокренщина Черняхівськго району Житомирської області, та наявний заповіт за номером у спадковому реєстрі 48498498, стан: чинний, за датою посвідчення: 21.08.2009, номер в реєстрі нотаріальних дій: 70, місце посвідчення: Житомирська обл., Пекарщинська сільська рада Черняхівського району (а.с.57 звортня сторона).
Правовстановлючий документ, який посвідчує право власності спадкодавця на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) є свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЖИ-6№100225 від 17.04.2003 (а.с.60).
Правовстановлючий документ, який посвідчує право власності спадкодавця земельної ділянки загальною площею 4,90 (чотири цілих дев`яносто сотих) гектара за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогсподарського виробництва, кадастрові номери 1825686800:06:000:0023, 1825686800:01:000:0312 є державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №545816 від 24.05.2006 (а.с.62 (зворотня сторона) - 63).
Тобто, до складу спадщини ОСОБА_3 , окрім зазначеного у заповіті житлового будинку та погосподарських споруд, увійшли майновий пай та земельна ділянка згальною площею 4,90 га.
Позивач доводить, що вона як спадкоємиця за законом після смерті батька, будучи непрацезданою (наявна інвалідність) на час відкриття спадщини мала обов`язкову частку у майні спадкодавця незалежно від змісту заповіту та має право на частини спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 .
Згідно із копією довідки № 324 від 07.06.2018 Хорошівського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області, наданої позивачем, зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Хорошівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, отримує пенсію по інвалідності з 03.04.2000 довічно (а.с.19).
Згідно із копією довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №714523 ОСОБА_1 з 2011 визнана інвалідом ІІ групи безстроково (а.с.17).
Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_5 , дата видачі 22.01.2015, ОСОБА_1 (позивач) отримує пенсію по інвалідності 2 грп, загальне захворювання (а.с.9).
Позивач вказує, що наявні свідоцтва про право на спадщину, видані на ім`я ОСОБА_2 як одноосібного спадкоємця після смерті батька, порують її право як спадкоємиці на отримання належної їй частини спадкового майна.
В позасудовому порядку позивач не може реалізувати свої спадкові права на належне спадкове майно, тому за захистом свого права звернулась до суду з даним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України)
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У статті 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (статті 1268, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1296 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Малолітніми є особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються особи, які досягли пенсійного віку; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.
Поняття "обов`язкова частка у спадщині" право на обов`язкову частку у спадщині існує тільки при наявності заповіту та є гарантією на спадок спадкоємців першої черги померлої особи не залежно від волі спадкодавця.
Обов`язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.
Непрацездатність спадкоємця для отримання обов`язкової частки у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України повинна бути доведена на час відкриття спадщини .
Як встановлено судом, позивач на час відкриття спадщини була непрацездатною (наявна інвалідність з 03.04.2000 довічно) та відповідно мала право на обов`язкову частку у майні спадкодавця, спадщину прийняла шляхом подання заяви до нотаріальної контори на підставі рішення суду. Протягом шестимісячного строку позивач не заявила про відмову від спадщини. Зворотного відповідачем не доведено.
Крім того, відповідач не заперечує право позивача на обов`язкову частку в спадщині до майна померлого батька.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач є такою, яка на час відкриття спадщини після смерті батька мала право на обов`язкову частку у майні спадкодавця, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 як спадкоємиця першої черги за законом.
Стосовно доводів відповідача про розмір обов`язкової частки у майні спадкодавця частки позивача суд не надає оцінку вказаним обставиниам, оскільки дане питання не є предметом позову у даній справі.
Суд зауважує, що право на обов`язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також від місця проживання спадкоємця. Проте, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку у відповідному розмірі, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Крім того, суд також уважає за необхідне зазначити, що викладені у поясненнях представника відповідача обставини, зокрема, наявність іншого заповіту, яким охоплено спадкове майно у виді права власності на майновий пай у порядку спадкування та відмова ОСОБА_5 (сина спадкодавця) від прийняття спадщин на користь відповідача не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами.
Таких доказів не містять і матеріали спадкової справи наявні у суду.
За дослідженими матеріалами спадкової справи, судом встановлено наявний заповіт спадкодавця ОСОБА_3 від 21.08.2009, зареєстрованого в реєстрі за №70, за змістом якого за життя спадкодавець ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 житловий будинок та погосподарські споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Інше майно цим заповітом, в тому числі майновий пай, не охоплено.
Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 судам роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Крім цього, іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Подібні висновки щодо застосування статті 1301 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11, від 23 вересня 2020 року в справі № 742/740/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 752/8119/17-ц, від 29.06.2022 у справі №383/258/21.
Відтак, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не усунута від права на спадкування у порядку статті 1224 ЦК України, не відмовилась від прийняття спадщини у порядку вимог статті 1273 ЦК України, на час відкриття спадщина мала право на обов`язкову частку у майні спадкодавця відповідно до норм ст. 1241 ЦК України, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом підлягаються задоволенню.
Водночас суд зауважує, що оскаржувані свідоцтва про право на спадщину підлягають визнанню саме недійсними, що є ефективним способом захисту прав позивача та зважаючи на фактичні підстави позову не свідчить про вихід за межі позовних вимог.
Стосовно позовної вимоги про скасування державної реєстрації таких свідоцтв у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначає таке.
У постановах Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі N 916/2464/19, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі N 352/1021/19, від 25 листопада 2020 року у справі N 761/15741/17, від 09 грудня 2020 року у справі N 607/12919/19, від 16 грудня 2020 року у справі N 755/7423/17 висловлено позицію про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію.
Проте згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, правомірними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України N 1952.
Відтак, у розумінні положень наведеної норми, у чинній редакції на час ухвалення судом рішення у справі, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.08.2021 у справі № 295/6177/19.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про скасування записів щодо державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори вирішити питання про видачу на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 суд зсуд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернуться до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначено статтею 16 ЦК України.
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину визначено статтею 67 Закону України "Про нотаріат", а видача свідоцтва про право на спадщину за законом - статтею 68 Закону України "Про нотаріат".
Нотаріальні дії повинні вчинятися у суворій відповідності з встановленою законом компетенцією і порядком їх вчинення.
Верховний Суд в постанові від 01 березня 2021 року у справі N 473/1878/19 (провадження N 61-20469сво19) зазначив, що суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
В постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі N 754/16825/15-ц (провадження N 61-3156св18), зазначено, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України "Про нотаріат".
Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання державного нотаріусаЧерняхівської державної нотаріальної контори вирішити питання про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно не підялгають задоволенню, оскільки вказане питання належить до виключної компетенції нотаріуса.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
За таких обставин, суд у порядку ст. 141 ЦПК України покладає сплату судового збору на ОСОБА_2 (відповідача-1) пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
Зважаючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому такі витрати суд стягує з відповідача-1 на користь держави за ставками судового збору, що діяли станом на 2019 рік (час подачі позову).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259,263-265, 274,279,354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 08.11.2010 року Черняхівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , за номером в реєстрі нотаріальних дій: 2960, номер у Спадковому реєстрі: 50247257.
3. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12.03.2013, Черняхівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , за номером в реєстрі нотаріальних дій: 450, номер у Спадковому реєстрі: 55290303.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач -1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач-2: Черняхівська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: вул. Шевченка, 4, селище Черняхів Житомирський район Житомирська область,ЄДРПОУ 02883883)
Повне рішення складено: 28.03.2024.
Суддя Людмила ЛОСЬ
Суд | Черняхівський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2024 |
Оприлюднено | 29.03.2024 |
Номер документу | 117959641 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них |
Цивільне
Черняхівський районний суд Житомирської області
Лось Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні