Ухвала

від 28.03.2024 по справі 703/3774/21

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 703/3774/21

1-кп/703/157/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14.12.2020 під №62020100000002561 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балаклея Смілянського району Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей 2008 та 2010 р.н., є особою з інвалідністю 2 групи, учасником бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

у с т а н о в и в :

У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

28 березня 2024 року обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 звернулися до суду з клопотанням, в якому просили звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності. При цьому зазначив, що вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнає.

Прокурор не заперечував проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання. Повідомив про відсутність у сторони обвинувачення відомостей про обставини, які могли зумовити зупинення або переривання строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого та звільнення його від кримінальної відповідальності, аргументуючи свою позицію неврегульованістю питання щодо відшкодування потерпілому шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для правильного вирішення заявленого обвинуваченим та захисником клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні від 14.12.2020 під №62020100000002561 ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, перебуваючи на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини ізолятора № З ГУНП в Черкаській області, 13.12.2020 о 13 год. 30 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ 2109» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в лівій смузі для руху по вул. Незалежності у м. Сміла, Черкаської області, в напрямку вул. Одеська, виконуючи маневр повороту ліворуч на перехресті з вул. Севастопольська, порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», вимоги п.п. 2.3 б) та 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, будучи не уважним, виїхав без зупинки, з другорядної дороги, на вказане перехрестя, при цьому не надавши дорогу водію мопеда «YAMAHA JOG» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по головній дорозі в зустрічному напрямку.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому верхньої третини правої великогомілкової кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Порушення ОСОБА_5 , вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», вимоги п.п. 2.3 б) та 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно яких останній мав бути уважним, відповідно реагувати на зміну дорожньої обстановки, на перехресті нерівнозначних доріг надати дорогу транспортному засобу, який наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, а тому не виконання водієм ОСОБА_5 зазначених дій, стало умовами та причинами виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а саме отриманням ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Указані дії ОСОБА_5 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно з ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до ст.12 КК України (у редакції Закону від 22 листопада 2018 року) кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів.

Згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

За приписами ч.2 ст.49 КПК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. За таких обставин строк давності обчислюється заново з моменту події, якою було зумовлене переривання такого строку.

Судом встановлено, що з часу події інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення (13 грудня 2020 року), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, сплинув строк понад три роки.

Даних про зупинення або переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальними правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , протягом трирічного строку давності, судом не встановлено.

Ухвалою суду від 09 червня 2022 року судове провадження у цій справі було зупинено на підставі ст.335 КПК України у зв`язку з призовом обвинуваченого ОСОБА_5 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Ухвалою суду від 15 червня 2023 року судове провадження було поновлено у зв`язку зі звільненням обвинуваченого з військової служби.

Указана підстава для зупинення судового провадження не зумовлює зупинення або переривання строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За приписами ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, а відповідно до ч.1 ст.286 цього Кодексу звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст.49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

У постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст.372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі №730/67/16-к указав, що передбачений законом (ст.49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Судом обвинуваченому ОСОБА_5 роз`яснено суть обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України та підставу звільнення від кримінальної відповідальності із зазначених ним підстав. Обвинувачений підтвердив, що суть обвинувачення йому достовірно зрозуміла, провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає, повідомив, що підстава для звільнення від кримінальної відповідальності, яка ним вказана та не є реабілітуючою, йому зрозуміла, наполягав на задоволенні свого клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що закінчення строків давності, відповідно до вимог ст.49 КК України, є безумовною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання обвинуваченого та захисника підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Звільнення ж особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відбувається за судовим рішенням у формі ухвали, без ухвалення вироку суду.

Вимога ч.2 ст.288 КПК України щодо з`ясування думки потерпілого при розгляді питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності судом виконана.

Разом із цим суд звертає увагу, що чинним законодавством України не обмежено можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у разі заперечення проти цього потерпілого (його представника), а таке можливість такого звільнення пов`язується лише зі згодою самого обвинуваченого.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність необхідних підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку із закінченням трирічного строку давності та закриття у зв`язку із цим кримінального провадження.

23 серпня 2023 року під час підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні представник потерпілого ОСОБА_7 пред`явив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 та ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який прийнятий до розгляду ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року.

24 жовтня 2023 року прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради до ОСОБА_5 , третя особа КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської» Балаклеївської сільської ради, про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року(із занесенням в журнал судового засідання) вказаний позов прокурора прийнятий до розгляду в межах кримінального провадження.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Водночас, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Наведене обґрунтовано випливає з положень ч.1 ст.129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 10 серпня 2021 у справі №161/694/20.

Тому, у зв`язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов до ОСОБА_5 та ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та позов прокурора в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради до ОСОБА_5 , третя особа КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської» Балаклеївської сільської ради, про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, слід залишити без розгляду, що за змістом ч.7 ст.128 КПК України не перешкоджає заявникам пред`явленню таких позовів в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.265 Цивільного кодексу України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Строк дії застосованого до обвинуваченого під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту сплинув та під час судового розгляду не продовжувався.

Ураховуючи, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 підлягає закриттю, судові витрати на проведення судових експертиз слід віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 12, 49, 286 КК України, ст. 100, 124, 284, 285, 286, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14.12.2020 під №62020100000002561, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрити у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради до ОСОБА_5 , третя особа КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської» Балаклеївської сільської ради, про відшкодування витрат на лікування особи - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачам, що залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає їх праву на звернення до суду із таким позовом в порядку цивільного судочинства, а час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль ВАЗ-24 реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити за належністю ОСОБА_5 , звільнивши останнього від зобов`язань за зберігальною розпискою після набрання ухвалою законної сили;

- мопед «Yamaha Jog» реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути ОСОБА_7 після набрання ухвалою законної сили.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз віднести за рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо воно не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1