Рішення

від 27.03.2024 по справі 450/387/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/387/24 Провадження № 2/450/863/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Органу опіки та піклування Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача, у якій просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису № 67 від 13 серпня 2020 року про народження дитини. Зокрема, просив вказати прізвище дитини « ОСОБА_4 », ім`я та по батькові залишити без змін, у відомостях про батька зазначити « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство України залишити без змін, а зареєстроване місце проживання зазначити АДРЕСА_1 .

Мотивував позовні вимоги тим, що в 2017 році він познайомився з ОСОБА_5 , із якою у 2019 році та її донькою від попереднього шлюбу ОСОБА_6 почали проживати разом в одному будинку без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донька ОСОБА_3 , відомості про народження якої записані матір`ю на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. У вказаному свідоцтві батьком дитини записано « ОСОБА_7 ». 29 листопада 2022 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , яка ІНФОРМАЦІЯ_4 померла. Вказав, що згідно наказу Служби у справах дітей Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області № 2 від 19 січня 2024 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 тимчасово влаштовано в його сім`ю. Зазначив, що оскільки він є біологічним батьком ОСОБА_3 , займається її вихованням та матеріальним забезпеченням, а дитина може бути відібрана Службою у справах дітей і поміщена до інтернату, змушений звертатись з позовом до суду. З огляду на вказане просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 05 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

29 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року від представника позивача ОСОБА_8 надійшли заяви про долучення висновку експерта і прискорення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 19 березня 2024 року закрито підготовче судове засідання, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 27 березня 2024 року позивач надав пояснення аналогічні викладеним письмово, просив позовні вимоги задовольнити. Бажав продовжувати судове засідання у відсутності його представника і захищати свої права та інтереси самостійно.

Представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити.

Інші учасники розгляду справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, однак 27 лютого 2024 року від представника третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Н. Ясінської надійшло клопотання, згідно мотивів якого просила проводити розгляд справи за їх відсутністю. 26 березня 2024 року від представника позивача ОСОБА_8 надійшла заява у якій він просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно з ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 серпня 2020 року Виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, вбачається, що батьком дитини ОСОБА_3 записано ОСОБА_7 , а матір`ю ОСОБА_5 .

Відомості про народження дитини ОСОБА_3 записані матір`ю на підставі ч. 1 ст. 135 СК України відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію № 00043303271 від 26 січня 2024 року.

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 29 листопада 2022 року Пустомитівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області, стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 16 січня 2024 року Виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК).

Пунктом 9 вказаної Постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

З наданого стороною позивача висновку експерта № СЕ-19/114-24/3162-БД від 26 лютого 2024 року, який виготовлений на їх замовлення, за результатами молекулярно-генетичної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ймовірність даної події складає 99,99999%.

Статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку експерта № СЕ-19/114-24/3162-БД від 26 лютого 2024 року за результатами молекулярно-генетичної експертизи не зазначено, що такий підготовлено для подання до суду.

З огляду на вказане, вищезгаданий висновок експерта не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до вимог статті 106 ЦПК України в ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду.

Вказане узгоджується з висновками, які викладені у постанові КЦС ВС від 20.12.2023 року у справі № 172/313/21.

З матеріалів справи, в тому числі фотографій наданих позивачем, неможливо встановити факт батьківства. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач дійсно є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано.

Частиною першою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При цьому, суд не приймає до уваги визнання представником відповідача Органу опіки та піклування Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області Щепанкевич І.І. позову, оскільки таке визнання суперечить фактичним обставинам справи та не підтверджується жодними належними і допустимими доказами.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 33, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,ст.ст.125,128СК України,суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 березня 2024 року.

Суддя Мусієвський В.Є.