Ухвала

від 28.03.2024 по справі 489/294/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/294/23

провадження №1-кп/489/475/24

УХВАЛА

про застосування примусових заходів виховного характеру

28 березня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022152040001244 від 02.12.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 185, ч. 4 ст.185 КК Українивідносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, громадянина України, учня 7-А класу Миколаївської гімназії № 36 Миколаївської міської ради, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,

в присутності:

прокурора ОСОБА_4 ,

неповнолітнього ОСОБА_3 ,

законного представника ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

педагога ОСОБА_7

встановив:

24.02.2022 на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Встановлено, що 20.09.2022 близько 17:00 год. ОСОБА_3 в період воєнного стану разом з неповнолітнім ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (матеріали щодо яких виділені в окрема провадження та перебувають на розгляді Ленінського районного суду міста Миколаєва), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом розбиття скла проникли до приміщення «Літака», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , звідки намагалися умисно таємно викрасти вироби з чорного металу, загальною вагою 10 кілограмів, загальною вартістю 210 гривень; вироби з міді, загальною вагою 10 кілограмів, загальною вартістю 2000 гривень; вироби з алюмінію, загальною вагою 8 кілограмів, загальною вартістю 240 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_10 , однак довести свій злочинний намір до кінця не змогли з причин, що не належать до їх волі, оскільки були затримані співробітниками поліції біля виходу з приміщення літака.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена з проникненням в інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

Крім того, 24.02.2022 на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, який діє по теперішній.

Встановлено, що 20.11.2022 в період часу з 14:00 по 15:00 годину (більш точний час не встановлено), ОСОБА_3 , діючи повторно в умовах воєнного стану разом з ОСОБА_8 (матеріали якого виділено в окрема провадження та перебувають на розгляді Ленінського районного суду міста Миколаєва), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникли на територію ТОВ «Альянсбуд Миколаїв», яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1, звідки умисно таємно викрали драбину універсальну «Forte», довжиною 7,5 метрів, вартістю 22600 гривень, яка належала ТОВ «Альянсбуд Миколаїв».

Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши ТОВ «Альянсбуд Миколаїв» матеріальну шкоду на загальну суму 22600 гривень.

Дії ОСОБА_3 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

Прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про застосування до неповнолітнього ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру, передбачених п.2 ч.2 ст.105 КК України, у вигляді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 вину у вчиненні суспільно небезпечних діянь визнав повністю, у скоєному щиро кається. Своїми показами підтвердив вчинення інкримінуємих кримінальних правопорушень та погодився з розміром і вартістю викраденого майна.

Захисник та законний представник неповнолітнього просили клопотання прокурора задовольнити.

Законний представник пояснив, що на теперішній час син проживає з ним та він займається його вихованням.

Педагог ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_3 не є відмінником, але останнім часом приділяє більше уваги своєму навчанню.

Заслухавши пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 , законного представника, захисника, педагога та враховуючи думку прокурора, яка просила задовольнити клопотання, перевіривши докази та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Заст. 498 КПК Україникримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбаченіст. 105 КК України, суд застосовує і до особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Згідно з п. 2 ч. 2ст. 105 КК Українидо неповнолітнього може бути застосовано обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог поведінки неповнолітнього.

Частиною 3статті 105 КК Українипередбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховногосуду Українивід 15.05.2006№ 2«Про практикурозгляду судамисправ прозастосування примусовихзаходів виховногохарактеру» обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього (п.2 ч.2 ст.105 КК України) слід розуміти як: обмеження перебувати поза домівкою в певний період доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ними нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов`язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КК України суд у кожному випадку встановлює конкретний строк, протягом якого органи, що здійснюють контроль та нагляд за поведінкою неповнолітнього, повинні пред`являти особливі вимоги щодо неї, а неповнолітній зобов`язаний їх дотримувати. З урахуванням даних про особу неповнолітнього та характеру вчиненого ним злочину чи суспільно небезпечного діяння суд визначає, які види дозвілля слід обмежити, а які - заборонити, або які обов`язки покласти на неповнолітнього і на який саме строк. Тривалість останнього має бути достатньою для виправлення неповнолітнього. На практиці обмеження дозвілля чи інші особливі вимоги щодо поведінки неповнолітнього можуть установлюватися на декілька місяців, що пов`язано, наприклад, із необхідністю пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, позбутися інших шкідливих для здоров`я звичок або закінчити навчання в школі, одержати професійні навики та працевлаштуватися (іноді - і на певний період після цього).

Згідно ч. 1ст. 501 КПК Українипід час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;

3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиноюКК України.

Суд ухвалюючи судове рішення щодо неповнолітнього ОСОБА_3 керується принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положеньглави 29 КПК.

В діях, ОСОБА_3 вбачаються ознаки суспільно-небезпечних діянь, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3ст. 15, ч.4 ст.185, ч.4 ст. 185 КК України.

Судом встановлено, що на момент вчинення вказаних кримінальних правопорушень, згідност. 22 КК України ОСОБА_3 не досягнув віку з якого передбачена кримінальна відповідальність.

Таким чином, з врахування того, що ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 185, ч.4 185 КК України та які, відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими кримінальними правопорушеннями. Вказані кримінальні правопорушення вчинено ОСОБА_3 у віці 12 років та який свою вину у скоєному визнав повністю та щиросердечно розкаявся, раніше не судимий, відсутність матеріальних претензій потерпілої сторони, те що неповнолітній зареєстрований з матір`ю, яка не має належного виховного впливу на сина, а батько, в якого на теперішній час проживає неповнолітній, з сім`єю не проживає, а також те, що ОСОБА_3 негативно характеризується за місцем проживання та навчання (низький рівень успішності, систематично не виконує домашні завдання, навчанням не цікавиться, має пропуски без поважних причин заняття та на зауваження вчителів не реагує), до виконання суспільних доручень ставиться недбало та безвідповідально, схильний до протиправних дій, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 примусові заходів виховного характеру у вигляді забороні неповнолітньому з 20:00 години до 06:00 години відвідувати заклади відпочинку, розважальні заклади, а також залишати постійне місце проживання строком на один рік. Крім того, неповнолітньому необхідно продовжити здобуття загальної середньої освіти.

Такі заходи сприятимуть виправленню неповнолітнього та будуть більш дієвим та ефективним способом впливу на останнього.

Керуючись ст.ст. 22, ст.97, ст.105 КК України, ст. ст.498,500,501 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходів виховного характеру у вигляді обмеження його дозвілля щоденно з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби строком на 1 (один) рік, а саме: відвідувати заклади відпочинку, розважальні заклади, а також залишати простійне місце проживання у вказаний час доби із зобов`язанням продовжити здобуття загальної середньої освіти.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1