Ухвала

від 14.03.2024 по справі 761/381/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями директора ТОВ «Мед-Сервіс» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.01.2024 задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене 21.12.2023 під час проведення обшуку приміщень, будівель та споруд, які використовує ТОВ «Мед-Сервіс» (код ЄРПОУ: 31556749), за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, а саме на: рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 020723 у кількості 372 флакони; рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 020923 у кількості 3875 флакони; рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 010823 у кількості 4225 флакони.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, директор ТОВ «Мед-Сервіс»

---

Справа 761/381/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2058/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з подальшими доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В апеляційній скарзі апелянт зазначав, що вказане у клопотанні майно було вилучене у ТОВ «Мед-Сервіс» 21.12.2023, а тому відповідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання про арешт цього майна повинно бути подано до суду не пізніше 23.12.2023. Проте, фактично прокурор звернувся до суду з таким клопотанням лише 08.01.2024, тобто з порушенням строків, встановлених ст. 171 КПК України.

Також вказував на те, що вилучені рідини у флаконах загальною кількістю 8472 шт. не відповідають критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, тобто не можуть бути речовими доказами.

Згідно наданих апелянтом документів, зазначене у клопотанні прокурора майно було придбано у ТОВ «Світом» (ЄДРПОУ 44709335) на підставі відповідного договору, на законних підставах.

Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не прийнято до уваги, що вартість арештованих лікарських засобів є значною, які мають певні граничні строки придатності, зі спливом яких їх подальша реалізація стане неможливою, внаслідок чого апелянт, який не є стороною кримінального провадження, в рамках якого накладено арешт, отримає значні збитки.

Директор ТОВ «Мед-Сервіс» ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власника майна, який не прибув у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ТОВ «Мед-Сервіс» ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв`язку, який підтримав подану апеляційну скаргу з доповненнями, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями директора ТОВ «Мед-Сервіс» ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000320000054 від 06.11.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Медлев» (код ЄДРПОУ 25384987), діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків та зборів в особливо великих розмірах, під час здійснення своєї фінансово-господарської діяльності із виготовлення лікарських засобів, що мають міжнародну непатентовану назву Ethanol (Етанол), якими є продукція виробництва ТОВ «Медлев» названа, як «Спирт етиловий 70%», «Спирт етиловий 96%» та «Фармасептил», з метою подальшої їх реалізації суб`єктам реального сектору економіки, по ланцюгу постачання через підприємства - ТОВ «Кельтіс» (код ЄДРПОУ 43560459), ТОВ «Макнамар» (код ЄДРПОУ 44377261), ТОВ «Поінтком» (код ЄДРПОУ 42789754), ТОВ «Нана Трейд» (код ЄДРПОУ 44537746), ТОВ «Босвіт» (код ЄДРПОУ 44929774), ТОВ «Маракон» (код ЄДРПОУ 44427081), ТОВ «Тервіс Фарм» (код ЄДРПОУ 43583985), ТОВ «Фармацевтична фабрика «Дніпро» (код ЄДРПОУ 41742390), ТОВ «Хемекс Плюс» (код ЄДРПОУ 43828427), ТОВ «Таргет-Ком» (код ЄДРПОУ 44507156), ТОВ «Світом» (код ЄДРПОУ 44709335), ТОВ «Олвіт-Ком» (код ЄДРПОУ 44653246), які мають ознаки ризиковості, в період з 01.01.2021 по 31.10.2023, в порушення вимог п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213, п. 216.1 ст. 216 ПКУ, не сплатили акцизний податок в особливо великих розмірах у сумі 207 592 883,06 грн., що стало можливим в результаті використання ТОВ «Медлев» (код ЄДРПОУ 25384987) необлікованого спирту етилового у кількості 1 585 420,56 л., для виготовлення вказаних лікарських засобів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.12.2023 надано дозвіл на проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, яке використовує ТОВ «Мед-Сервіс» (код ЄРПОУ: 31556749), та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить ТОВ «Бадм» (код ЄДРПОУ: 31816235).

Згідно даних протоколу обшуку від 21.12.2023, складеного старшим детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 , цього ж дня проведено обшук на аптечному складі ТОВ «Мед-Сервіс» за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, в ході якого виявлено та вилучено майно, а саме: рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 020723 у кількості 372 флакони; рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 020923 у кількості 3875 флакони; рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 010823 у кількості 4225 флакони.

Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 від 22.12.2023 вищевказане майно, вилучене 21.12.2023 за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27,визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72023000320000054.

23.12.2023 прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 22.12.2023, яке зареєстроване 08.01.2024, про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні, які тимчасово вилучені 21.12.2023 під час проведення обшуку приміщень, будівель та споруд, які використовує ТОВ «Мед-Сервіс» (код ЄРПОУ: 31556749), за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.01.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене 21.12.2023 під час проведення обшуку приміщень, будівель та споруд, які використовує ТОВ «Мед-Сервіс» (код ЄРПОУ: 31556749), за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, а саме на: рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 020723 у кількості 372 флакони; рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 020923 у кількості 3875 флакони; рідину у флаконах об`ємом 100 мл., торгової марки «TERVIS» виробництва ТОВ «Медлев» з назвою «Фармасептил розчин 96 %» серії 010823 у кількості 4225 флакони.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене 21.12.2023 під час проведення обшуку приміщень, будівель та споруд, які використовує ТОВ «Мед-Сервіс» (код ЄРПОУ: 31556749), за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27,з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 72023000320000054, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про порушення прокурором строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Так, як убачається із абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно матеріалів клопотання, майно, яке є предметом клопотання про арешт майна, вилучено в ході обшуку 21.12.2023. При цьому, клопотання про арешт майна, згідно даних долученої до клопотання копії роздруківки Укрпошти та опису вкладення до рекомендованого листа /а.с. 125/, подано до поштового відділення 23.12.2023, тобто у межах визначеного абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України строку.

Твердження апелянта про невідповідність вилучених рідин критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, твердження апелянта про законність придбання вилученого майна, є передчасними та підлягають встановленню і перевірці в ході подальшого досудового розслідування.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Посилання апелянта на те, що ТОВ «Мед-Сервіс» не є стороною у кримінальному провадженні, спростовуються матеріалами судового провадження.

Так, як убачається із викладених у клопотанні прокурора фактичних обставин кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування встановлена причетність ТОВ «Мед-Сервіс» до кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування.

Крім того, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги з доповненнями про те, що оскаржувана ухвала не відповідає критерію розумності та співрозмірності, а також про те, що накладений арешт завдає значних збитків товариству, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Мед-Сервіс» ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3