Рішення

від 28.03.2024 по справі 914/123/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 Справа № 914/123/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув у спрощеному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 , м. Тернопіль,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волпекс», м. Львів,

про стягнення 138548,03 грн.

За участі представників: представники не викликались, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суть спору: ОСОБА_1 , м. Тернопіль, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волпекс», м. Львів, 3631,19 грн. трьох процентів річних, 4594,05 грн. інфляційних, 130322,79 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та судових витрат у справі.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що він з 02 березня 2020 р. до 29 грудня 2023 р. здійснював підприємницьку діяльність в якості фізичної особи-підприємця. Між позивачем, як Фізичною особою-підприємцем, та відповідачем 12 березня 2020 р. укладено агентський договір № 1/03/2020. Відповідач не виконав взяті на себе за цим договором зобов`язання з своєчасної оплати (до 27 січня 2023 р.) посередницьких послуг, які надані фізичною особою-підприємцем.

На підставі п. 8.1. Агентського договору № 1/03/2020 від 12 березня 2020 р. та ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 130322,79 грн. пені за період з 27.01.2023 р. до 27.07.2023 р., 4594,05 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошових зобов`язань з лютого 2023 р. до листопада 2023 р., а також 3631,18 грн. трьох процентів річних за період з 27.01.2023 р. до 31.12.2023 р.

Позивач посилається на приписи п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, як на правову підставу підвідомчості спору господарському суду, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені у п. 73. його постанови від 05.06.2028 р. у справі № 338/180/17.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, яку сплачує платник грошових коштів не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач посилається на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та вважає, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає сплаті, становить 32313,79 грн.

Сума трьох процентів річних за вказаний позивачем у позові період часу становить 3620,47 грн.

У разі відмови в задоволенні позову чи частковому задоволенні позову відповідач просить стягнути з позивача на свою користь 20000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу та зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 5500 грн.

У відповіді на відзив позивач посилається на приписи ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629 ЦК України та ст.ст. 216, 230, 233 ГК України.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.10.2023 р. позовна заява залишалась без руху. Після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача 25000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування відповідачем.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, до переліку обставин, які входять до предмета доказування у справі, належить доказування існування у відповідача обов`язку сплатити позивачу пеню, три проценти річних та інфляційні за періоди прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором, які зазначено у позовній заяві. До предмета доказування учасника справи, який має у ній протилежний процесуальний інтерес, належить спростування факту існування згаданого обов`язку.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними у додатках до позовної заяви. відзиву, відповіді на відзив та поданих у справі клопотань.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Рішенням у справі Господарського суду Львівської області № 914/867/23, яке викладено у постанові Західного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2023 р., що набрало законної сили, встановлено факт укладення між ФОП Кривуцьким А.В. та ТОВ «Волпекс» 12.03.2020 р. агентського договору № 1/03/2020.

Згаданим рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 914/867/23 встановлено невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Волпекс» взятих на себе на підставі Договору № 1/03/2020 зобов`язань з своєчасної оплати 130322,7 грн. вартості послуг, наданих фізичною особою-підприємцем, та задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 130322,79 грн.

Одночасно, суд апеляційної інстанції встановив, що рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7902100810106 та фіскальним чеком від 13.01.2023 р. підтверджується факт надіслання позивачем відповідачу 13.01.2023 р. вимоги № 01 від 12.01.2023 р. про оплату суми заборгованості у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Факт виконання позивачем для відповідача послуг за договором підтверджується «відповідними документами (звітом про посередницькі послуги у торгівлі мінеральними добривами агента за період з 01.02.2022 до 24.02.2022, рахунком-фактурою № 4 від 19.12.2022 та актом № 4/22 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.12.2022 на суму 130322,79 грн.), та відсутністю будь-яких обґрунтованих зауважень чи заперечень з боку відповідача щодо наданих послуг позивачем (в розумінні п. 4.4 договору)».

Рішенням суду у господарській справі встановлено факт передачі позивачем (агентом) товару згідно з договорами, які укладено безпосередньо за його сприяння, а також дати і суми, що були сплачені набувачами товару відповідачу на підставі таких договорів (сторінки 6-8 постанови Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/867/23).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 301 ГК України, відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Сторони у пунктах 5.1.1. та 5.3.1. Агентського договору № 1/03/2020 від 12 березня 2020 р. передбачили, що за надання послуг Агента та після проведення покупцями у повній мірі оплати вартості товару по договорах поставки, укладених Агентом (Фізичною особою-підприємцем), останньому сплачується винагорода у розмірі, визначеному сторонами у Звіті про надані посередницькі послуги.

Ці кошти перераховуються відповідачем у п`ятиденний строк після настання всіх та кожної із наступних подій: отримання товару покупцями; здійснення покупцями товару повної оплати його вартості (надходження грошових коштів на рахунок Довірителя (відповідача), передача останньому іншого майна в рахунок оплати вартості товару), підписання сторонами цього договору (або їх представниками) акту передачі-отримання послуг.

Як зазначено вище, рішенням суду у справі № 914/123/24 встановлено факти оплати покупцями вартості товару по договорах поставки, що укладені позивачем, факт одностороннього підписання лише позивачем акту № 4/22 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.12.2022, а також встановлено, що звіт за період з 01.02.2022 до 24.02.2022 вважається прийнятим без претензій зі сторони довірителя (сторінка 6 постанови), крім цього, встановлено підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 130322,79 грн. (сторінка 9 постанови).

Таким чином, всупереч положенням ч. 1 ст. 530 ЦК України, сторони у п. 5.3.1. Агентського Договору № 1/03/2020 визначили строк виконання зобов`язання з сплати грошових коштів вказівкою на сукупність подій, котра за своєю правовою природою не є подією, яка неминуче має настати. Тому строк виконання відповідачем грошових зобов`язань перед Агентом за Договором № 1/03/2020 на підставі п. 5.3.1. цього Договору визначити неможливо.

Сторони у позові та відзиві погоджуються з тим, що такий строк слід визначати, виходячи із приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України (боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги).

Фізична особа-підприємець Кривуцький А.В. надіслав відповідачу 20.12.2022 р. лист № 02 від 19 грудня 2022 р., додатками до якого були Звіт за період з 01.02.2022 р. до 24.02.2022 р., Акт № 4/22 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.12.2022 р. та рахунок-фактура № 4 від 19.12.2022 р. Вказане підтверджується Описом вкладення від 20.12.2022 р. та поштовою накладною № 4601803536188 від 20.12.2022 р.

Фізична особа-підприємець Кривуцький А.В. надіслав відповідачу 13.01.2023 р. Вимогу № 01 від 12 січня 2023 р., в якій просив сплатити йому 130322,79 грн. заборгованості за агентським договором № 1/03/2020. Цю вимогу відповідач отримав 20.01.2023 р. Вказане підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4601803547139 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта». Отже, згідно з ст. 253 та ч. 2 ст. 530 ЦК України, останнім днем виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором було 27.01.2023 р.

Згідно з приписами статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені на підставі п. 8.1. Договору підлягають задоволенню частково. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 32312,91 грн. пені за період прострочення платежу відповідачем з 28.01.2023 р. до 27.07.2023 р., в розмірі, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 625 ЦК України позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних підлягають задоволенню частково, в сумі 3620,47 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 28.01.2023 р. до 31.12.2023 р. та в сумі 4561,30 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з лютого до листопада 2023 р. При обчисленні цієї суми позивач помилково виходив з того, що сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,03525130, тоді як сукупний індекс інфляції за цей період становив 103,5 %. Індекс інфляції встановлюється Держкомстатом України у відсотках, у розмірі цілого числа та десятих чисел.

Решта позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних задоволенню не підлягають в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо юрисдикції справи, то суд виходив з такого.

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується факт припинення станом на час формування виписки (29.12.2023 р. 16:04:33) підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Кривуцьким А.В.

На підставі ст. 4 та п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України справа підсудна господарському суду, оскільки у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Такий висновок суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладено у її постанові від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17.

Спір у справі виник у зв`язку зі здійсненням сторонами господарської діяльності та стосується застосування до відповідача правових наслідків, встановлених господарським договором та законом, за неналежне виконання грошового зобов`язання, взятого на себе за господарським договором. Позивач після припинення підприємницької діяльності не позбавлений права звертися до суду з будь-якою вимогою господарсько-правового характеру, яка виникла з правочинів, вчинених ним як фізичною особою-підприємцем. Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Такий висновок суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладено у її постанові від 09 жовтня 2019 р. у справі № 127/23144/18.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наведених вище правових норм, а також з приписів ст. ст. 204, 525, 526, 530, 629, ЦК України, ст.ст. 230, ч. 1 ст. 283, ч. 4 ст. 284, ч. 1 ст. 291 ГК України. Відповідно до цих норм закону правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат сторін на професійну правничу допомогу, то позивач просить стягнути з відповідача 25000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а відповідач просить стягнути з позивача 20000 грн. Проте і позивач, і відповідач вважають завищеним розмір витрат на професійну правничу допомогу протилежної сторони. Так, відповідач вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу мають бути зменшені судом до 5500 грн. Позивач вважає, що 20000 грн. витрат відповідача на професійну правничу допомогу у справі не відповідають критеріям реальності, розумності, необхідності та є неспіврозмірними із виконаною роботою в суді першої інстанції. Тому заявлені до відшкодування відповідачем витрати на професійну правничу допомогу мають бути зменшені судом.

Керуючись критеріями, визначеними у ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заперечення сторін проти розміру витрат у справі на професійну правничу допомогу одне одного є слушними. Витрати на професійну правничу допомогу адвокатів, які підлягають розподілу між сторонами, слід зменшити, виходячи з приписів та критеріїв, встановлених ст. 126 ГПК України. Обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, а також складність цих послуг не є значними. Спір у справі стосується стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних за період, що не перевищує одного року. Справа розглядається за правилами спрощеного провадження, оскільки є малозначною. За таких обставин, розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, який підлягає розподілу між сторонами, не може перевищувати розміру місячної мінімальної заробітної плати, яка існувала на час розгляду справи, а саме: 7100 грн. Такий розмір є співрозмірним із виконаною адвокатом роботою у суді першої інстанції. У даному випадку суд враховує також й ту обставину, що вартість професійної правничої допомоги з складання та подання клопотання про усунення недоліків позовної заяви не може входити до розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, який підлягає розподілу між сторонами, оскільки такі недоліки допущено адвокатом позивача при поданні позовної заяви.

Враховуючи, що надання професійної правничої допомоги відповідачу не потребувало збору адвокатом доказів, а полягало лише у аргументованому запереченні правильності здійснених позивачем розрахунків позовних вимог та проведенні власного розрахунку таких вимог, розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача, який підлягає розподілу між сторонами, не може перевищувати 5680 грн.

Такі судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України теж покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74,76, 77, 78, 79, 86,129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волпекс» (79054, м. Львів, вул. Любінська, буд. 97, кв. 4, ЄДРПОУ 39377343) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волпекс» (79054, м. Львів, вул. Любінська, буд. 97, кв. 4, ЄДРПОУ 39377343) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 32312,91 грн. пені, 3620,47 грн. трьох процентів річних, 4561,30 грн. інфляційних, 607,42 грн. судового збору та 2075,18 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волпекс» (79054, м. Львів, вул. Любінська, буд. 97, кв. 4, ЄДРПОУ 39377343) 4019,86 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяБортник О.Ю.