Постанова

від 19.03.2024 по справі 916/1754/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1754/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "Каштан" арбітражного керуючого Данілова А.І.

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 18.01.2024

у складі колегії суддів: Богатиря К. В. (головуючого), Поліщук Л. В., Таран С. В.

та на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 20.10.2023

у складі судді: Райчевої С. І.

у справі № 916/1754/21

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Покан»

до боржника Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан»

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "КАШТАН", введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Одеської області від 17.11.2021 визнано банкрутом приватне підприємство "Українська будівельна компанія "КАШТАН"; відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.

3. 23.05.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "КАШТАН" у сумі 716 635,74 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 визнано конкурсні грошові вимоги ОСОБА_1 до у сумі 358 317,87 грн, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 4 962,00 грн (судовий збір), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів; у визнанні іншої частини грошових вимог відмовлено.

5. Не погодившись із вказаною ухвалою, ліквідатор Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "Каштан" арбітражного керуючого Данілов А.І. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

7. 07.02.2024 Ліквідатор Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "Каштан" арбітражний керуючий Данілова А.І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 у справі № 916/1754/21.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Ліквідатора Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "Каштан" арбітражного керуючого Данілова А.І. у справі № 916/1754/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського

О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1754/21 за касаційною скаргою Ліквідатора Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "Каштан" арбітражного керуючого Данілова А.І. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023; призначено розгляд касаційної скарги на 19.03.2024 о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ліквідатором Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "Каштан" арбітражним керуючим Даніловим А.І. подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника.

11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

11.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що будівництво об`єкта завершено, а об`єкт прийнято в експлуатацію 18.04.2016, а тому згідно умов договору право на отримання паю на квартиру виникло через 35 робочих днів після прийняття рішення про введення об`єкту будівництва в експлуатацію, а саме 06.06.2016. Таким чином саме 06.06.2016 слід вважати початком перебігу позовної давності.

11.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ОСОБА_1 звернулася із заявою з грошовими вимогами до боржника 14.02.2022, тобто через 5 років та 8 місяців після початку перебігу позовної давності.

11.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_1 мала дізнатися про виникнення у неї права на отримання від боржника паю на квартиру починаючи з 18.04.2016, оскільки на той момент вона вже набула право на спадщину.

11.4 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ОСОБА_1 не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску нею позовної давності. При цьому не існувало жодних обставин, які б заважали ОСОБА_1 своєчасно дізнатися про порушення її прав на отримання майнових прав, дізнатися про стан будівництва, введення в експлуатацію будинку, тощо.

11.5 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16.1 23.01.2007 між Приватним підприємством "Українська будівельна компанія "КАШТАН" та ОСОБА_2 укладено Договір № ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна.

16.2 Пунктом 1.1. Договору визначено, що за своїм правовим змістом цей Договір є договором купівлі-продажу майнових прав відповідно до Цивільного кодексу України.

16.3 Відповідно по п. 3.1. Договору, в порядку, передбаченому цим Договором, Підприємство зобов`язується передати у власність Пайовика Пай, а Пайовик зобов`язується прийняти Пай і сплатити Підприємству суму Договору.

Відповідно розділу 2 даного Договору:

- Пай - безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після здавання Об`єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою Пайовика) стає правом власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість.

- Новозбудоване майно - квартира будівельний номер АДРЕСА_1 майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Пайовиком як місце проживання. Право власності Пайовика на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

- Об`єкт будівництва - багатоквартирний житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 ).

16.4 Відповідно до п. 4.3. Договору орієнтований строк закінчення будівництва і прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію 4 квартал 2008 року.

16.5 У пункті 5.1. Договору сторони визначили, що сума Договору становить 565 830, 72 грн., з яких 471 525, 60 грн. є Договірною вартістю, а 94 305, 12 грн. складає ПДВ.

16.6 Пунктом 6.1. Договору встановлено, що Після сплати 100 % суми Договору та протягом 35 робочих днів з дати надання Підприємству рішення про закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію Підприємство зобов`язується передати Пайовику Пай та документи, що підтверджують прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію, Пайовик зобов`язується прийняти Пай та документи по Акту приймання-передачі.

16.7 Відповідно до п. 6.2. Договору пай передається пайовику в момент підписання акту приймання-передачі паю.

16.8 21.03.2008 між Приватним підприємством "Українська будівельна компанія "КАШТАН" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 23.01.2007, відповідно до якої пункт 5.1 договору викладено у наступній редакції: "сума договору становить 562 435, 74 грн, з яких 468 696, 45 грн є договірною вартістю, а 94 305, 12 грн складає ПДВ". Крім того було вказано, що орієнтований строк закінчення будівництва і прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію 3 квартал 2009 року.

16.9 07.07.2010 між Приватним підприємством "Українська будівельна компанія "КАШТАН" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 23.01.2007, відповідно до якої термін "Новозбудоване майно" розділу 2 "Терміни" договору № ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 23 січня 2007 року викладено у наступній редакції: "Новозбудоване майно - квартира будівельний номер АДРЕСА_3 майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Пайовиком як місце проживання. Право власності Пайовика на Новозбудоване майно виникає у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

16.10 Крім того, зазначеною додатковою угодою пункт. 5.1. Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 викладено у наступній редакції: "Сума договору становить 716 635, 74 грн, з яких 597 196, 45 грн є договірною вартістю, а 119 439, 29 грн складає ПДВ. Сума договору, відповідно до ч.2 ст. 605 та ст. 655 Цивільного кодексу України, змінюється пропорційно зміні розрахункової площі". Також було вказано, що орієнтований строк закінчення будівництва і прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію 3 квартал 2011 року.

16.11 На виконання умов вказаного Договору ОСОБА_2 здійснено оплату грошових коштів у розмірі 716 635,74 грн наступними платежами:

- 29.01.2007 - 42 437,30 грн;

- 29.01.2007 - 226 332,29 грн;

- 05.07.2007 - 42 437,30 грн;

- 12.10.2007 - 42 437,30 грн;

- 14.01.2008 - 42 437, 30 грн;

- 27.03.2008 - 166 354,25 грн;

- 09.07.2010 - 154 200,00 грн.

16.12 Копії відповідних квитанцій містяться у матеріалах справи.

16.13 Листами від 24.05.2016 та 28.04.2017 Приватне підприємство "Українська будівельна компанія "КАШТАН" підтвердило зарахування вказаних коштів та зазначило, що розрахунок за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.10.2007 здійснено у повному обсязі, претензій щодо виконання умов вказаного договору у Підприємства немає.

16.14 Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.04.2016 засвідчено, що на підставі сертифікату серії ІУ№165160261219 від 26.01.2016 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданого на підставі акту готовності до експлуатації від 18.01.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта - будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 ), проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. На підставі сертифікату серії ІУ№165160491050 від 18.02.2016 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданого на підставі акту готовності до експлуатації від 08.02.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта - будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 (окремий пусковий комплекс - паркінг) за адресою: АДРЕСА_2 ), проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. На підставі зазначеного розпорядження багатоквартирним житловим комплексам з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом надано адреси: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

16.15 З вищенаведеного вбачається, що будівництво Об`єкту будівництва за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 завершено, а Об`єкт прийнято в експлуатацію.

16.16 Станом на даний час умови зазначеного Договору з боку Боржника не виконано, Пай ОСОБА_2 не передано.

16.17 У матеріалах справи наявна копія повідомлення №2020/06-03 від 03.06.2020 про розірвання Договору № ЛД/К-1-57, яке підписано директором Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "КАШТАН" ОСОБА_3. Разом з тим, у матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_3 , у яких повідомлено, що лист №2020/06-03 від 03.06.2020 нею не складався, не підписувався та не направлявся на адресу ОСОБА_2 та державного нотаріуса. Оригінал листа №2020/06-03 від 03.06.2020 до суду не представлено. Інших доказів того, що вказаний договір припинив свою дію, до матеріалів справи не надано.

16.18 Договір №ЛД/К-1-57 є чинним. Доказів передачі Паю ОСОБА_2 до суду не було надано. Таким чином, у Боржника станом на дату розгляду вказаної заяви існує невиконане зобов`язання перед ОСОБА_2 за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

16.19 28.07.2014 ОСОБА_2 помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 29.07.2014 видано свідоцтво про смерть та складено відповідний актовий запис № 7737.

16.20 06.08.2014 Другою одеською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 239/2014 до майна померлого ОСОБА_2 . Єдиними спадкоємцями за законом на все майно, яке належало ОСОБА_2 є син ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_1 , з якою з 11.06.2010 померлий перебував у шлюбі.

16.21 З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 свідоцтво про спадщину на даний час не отримала через підстави, які від неї не залежать.

17. Аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.2, 11.3, 11.4, 11.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

18. Частиною першою статті 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

19. Згідно частини першої статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

20. Частинами першою, четвертою, п`ятою статті 1232-1 Цивільного кодексу України закріплено, що до спадкоємців переходять усі права та обов`язки за договором оренди житла з викупом, договором купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договором про участь у фонді фінансування будівництва, які мав спадкодавець. Спадкування прав та обов`язків за договором купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва є підставою для державної реєстрації за спадкоємцем спеціального майнового права на неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості та/або обтяження речових прав на такий об`єкт. Положення цієї статті поширюються також на договори щодо інвестування та/або фінансування будівництва об`єктів нерухомого майна, право на виконання будівельних робіт стосовно яких отримано до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому".

21. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

22. Згідно статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

23. Положеннями статті 1297 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

24. Враховуючи вищевикладені положення Цивільного кодексу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала від її покійного чоловіка частку паю за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

25. Також, частиною першою статті 1267 Цивільного кодексу України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

26. Згідно частин першої, другої статті 1278 Цивільного кодексу частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

27. Частиною першою статті 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

28. Частинами першою, другою статті 177 Цивільного кодексу України встановлено, що об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть існувати у матеріальному світі та/або цифровому середовищі, що обумовлює форму об`єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов`язків щодо них.

29. Згідно частин першої, другої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

30. Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

31. Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з положень договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 вбачається, що право власності на Пай Боржник зобов`язаний був передати ОСОБА_2 після сплати останнім 100 % суми Договору та протягом 35 робочих днів з дати надання Підприємству рішення про закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію.

33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 помер до закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію у зв`язку із чим, ОСОБА_2 не було передано у власність Пай за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007. Тому саме майнові права на об`єкт - квартира будівельний номер АДРЕСА_6 ), увійшли до складу спадщини.

34. Частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2020 частини на пай була визнана за другим спадкоємцем померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Вказане свідоцтво заявницею не оскаржувалось та у встановленому законом порядку не було скасовано.

36. З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що у силу Закону ОСОБА_1 є спадкоємицею 50% частки Паю за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007, який Приватне підприємство "Українська будівельна компанія "КАШТАН" зобов`язане було передати ОСОБА_2 та має майнові вимоги до Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "КАШТАН".

37. Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на момент укладання договорів), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об`єкти житлового будівництва, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 4 Закону).

38. За змістом статті 7 цього Закону (у відповідній редакції) всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

39. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

40. Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору.

41. Інвестиційний договір, укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Українська будівельна компанія «КАШТАН», є угодою між особою, яка має право на об`єкт будівництва, та інвестором з метою участі інвестора у будівництві шляхом залучення інвестиційних коштів та отримання в майбутньому у власність об`єкту.

42. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, зобов`язання ОСОБА_2 щодо перерахування інвестиційних внесків забудовнику були грошовими зобов`язаннями та були виконані. А зобов`язання Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "КАШТАН" щодо передачі ОСОБА_2 (або його правонаступникам) права власності на Пай виконані не були, однак не мали характеру грошових.

43. Судами попередніх інстанцій враховано, що відповідно до абзацу 5 частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях. Однак, зазначені норми законодавства не містять алгоритму вираження майнових вимог у грошовій формі. Тому кредитор вільний у виборі способу доказування суду величини грошової суми, яка виражає його майнову вимогу (експертна оцінка, розмір фактичних витрат, тощо) та доказів в її обґрунтування.

44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у заяві ОСОБА_1 зазначено, що майнову вимогу, яка виникла до Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "КАШТАН" за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007, Кредитор оцінює у сумі фактично інвестованих грошових коштів.

45. З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимога ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "КАШТАН" є доведеною та належним чином підтвердженою у сумі 358 317,87 грн, що дорівнює 50% грошових коштів, внесених ОСОБА_2 на рахунок Боржника за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

46. Також, позовна давність відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

47. Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).

48. Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.

49. Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

50. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

51. Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.

52. В цьому випадку, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство. Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

53. За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.

54. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15.

55. Відповідно до статті 257 Господарського процесуального кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

56. Згідно статті 260 Господарського процесуального кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

57. Відповідно до частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

58. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, виходячи з умов Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 боржник зобов`язаний був передати ОСОБА_1 пай протягом 35 робочих днів з дати надання боржнику рішення про закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію.

59. Об`єкт будівництва було введено в експлуатацію 18.04.2016, тобто крайній строк виконання боржником свого зобов`язання по передачі ОСОБА_1 паю припадав на 07.06.20216, тобто починаючи з 08.06.2016 було порушено право ОСОБА_1 на отримання паю за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

60. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 у ОСОБА_1 відсутній обов`язок дізнаватися інформацію про стадію будівельних робіт, введення чи не введення об`єкту будівництва в експлуатацію.

61. Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено та скаржником не спростовано, що за умовами договору саме на боржника покладено обов`язок з передачі паю після закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію, а отже і обов`язок з повідомлення ОСОБА_1 про те, що об`єкт будівництва було введено в експлуатацію.

62. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 була повідомлена боржником про введення об`єкту будівництва в експлуатацію та наявність у неї права на отримання належної їй частки паю.

63. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи наявний лист Київської районної адміністрації № ЗПІ-45 від 30.07.2021 на адресу ОСОБА_1 , яким на адресу кредитора було направлено копію розпорядження Київської районної адміністрації від 18.04.2016 № 283 "Про надання адрес СТ "ЖК "БУДОВА-РІЕЛТ".

64. Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.04.2016 засвідчено, що на підставі сертифікату серії ІУ№ 165160261219 від 26.01.2016 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданого на підставі акту готовності до експлуатації від 18.01.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта - будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 ), проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. На підставі сертифікату серії ІУ№ 165160491050 від 18.02.2016 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданого на підставі акту готовності до експлуатації від 08.02.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта - будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 (окремий пусковий комплекс - паркінг) за адресою: АДРЕСА_2 ), проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. На підставі зазначеного розпорядження багатоквартирним житловим комплексам з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом надано адреси: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

65. Враховуючи наведене, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що отримавши копію розпорядження Київської районної адміністрації від 18.04.2016 № 283 "Про надання адрес СТ "ЖК "БУДОВА-РІЕЛТ", ОСОБА_1 дізналася про введення об`єкту будівництва - багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 ) в експлуатацію та відповідно про порушення її права отримати частку паю за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

66. Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 отримала копію розпорядження Київської районної адміністрації від 18.04.2016 № 283 "Про надання адрес СТ "ЖК "БУДОВА-РІЕЛТ" не раніше 30.07.2021, то правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що саме ця дата є датою, коли ОСОБА_1 могла дізнатися про наявність у неї порушеного права та відповідно саме від цієї дати слід відраховувати строк позовної давності у цій справі.

67. При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також враховує, що у цьому випадку помилково було б обчислювати початок перебігу позовної давності від дати відкриття спадкової справи № 239/2014 до майна померлого ОСОБА_2 , або від дати завершення будівництва Об`єкту будівництва та прийняття його в експлуатацію, оскільки як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 свідоцтво про спадщину на даний час не отримала через підстави, які від неї не залежать, а тому, з огляду на відсутність документального підтвердження права на спадщину виданого останній, відсутні підстави вважати, що до дати отримання нею вказаного листа № ЗПІ-45 від 30.07.2021 у ОСОБА_1 були обґрунтовані підстави для висновку про порушення її прав з боку боржника, оскільки боржник не виконав свого обов`язку щодо повідомлення про введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

68. З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 в цьому випадку не було порушено позовної давності при зверненні з грошовими вимогами до Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "Каштан".

69. Також верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

70. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

71. Скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, які стосуються того, що початок перебіг строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою.

72. При цьому, наразі предметом розгляду у справі № 916/1754/21 є заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, а не окремі питання які стосуються прийняття нею спадщини або обчислення строку для прийняття спадщини.

73. Отже правовідносини у справі № 554/4741/19 та у цій справі (№ 916/1754/21) не є подібними через неподібність предмету розгляду, підстав та відмінного правового регулювання спірних правовідносин.

74. Також помилковими є посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15, оскільки в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції від 18.01.2024 містяться посилання на правові висновки викладені у наведеній постанові Верховного Суду.

75. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

76. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

77. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

78. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

79. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

80. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

81. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

82. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

83. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Ліквідатора Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "Каштан" арбітражного керуючого Данілова А.І. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 у справі № 916/1754/21 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 у справі № 916/1754/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк