Ухвала

від 28.03.2024 по справі 916/1105/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1105/16(916/2175/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024

у справі

за позовом Комунального підприємства «Лиманськтеплокомуненерго» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Перепелиці В.В.

до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

про стягнення 776 474,11 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Комунальне підприємство «Лиманськетеплокомуненерго» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Перепелиці В.В. звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення 776 474,11 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що виконання грошового зобов`язання відповідачем здійснювалось із значною затримкою, у зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у задоволенні позову Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Перепелиці В.В. до відповідача Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення 776 474, 11 грн - відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що приймаючи до уваги постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020, якою на Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області покладено субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» та стягнуто 5 446 531, 69 грн, ліквідатор відповідно до своїх повноважень, які визначені Кодексом України з процедур банкрутства, повинен погасити всі вимоги кредиторів, тому дії ліквідатора щодо стягнення грошових коштів, які перевищують розмір кредиторської заборгованості є перевищенням повноважень ліквідатора у справі про банкрутство. У зв`язку з цим, підстави для задоволення позову про стягнення інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відсутні.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у справі № 916/1105/16(916/2175/23) залишено без змін.

До Верховного Суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 916/1105/16(916/2175/23) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1105/16(916/2175/23) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Картере В.І., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.03.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 916/1105/16(916/2175/23), якими розглядався позов про стягнення 776 474,11 грн інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання.

Позов у справі №916/1105/16(916/2175/23) був поданий у 2023 році.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 2684, 00 грн.

Предметом позову у справі № 916/1105/16(916/2175/23) є стягнення 776 474,11 грн, що є меншим ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент звернення з цим позовом (1 342 000,00 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Судом встановлено, що касаційна скарга взагалі не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судових рішень, ухвалених місцевим та апеляційним господарськими судами, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення судів попередніх інстанцій тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є дже-релом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених п.п. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку вказаної справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 916/1105/16(916/2175/23), оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка подана на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 916/1105/16(916/2175/23).

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік