Постанова

від 27.03.2024 по справі 420/7376/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/7376/20

адміністративне провадження № К/9901/42490/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/7376/20

за позовом Української незалежної морської профспілки до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, третя особа - Центральне управління Служби безпеки України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Української незалежної морської профспілки на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року (прийняте у складі головуючого судді Цховребової М.Г.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бітова А.І., суддів: Ступакової І.Г., Шляхтицького О.І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2020 року Українська незалежна морська профспілка (далі - УНМП) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до 1) Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Міжвідомча комісія), 2) Міністерства у справах ветеранів України (далі Мінветеранів), 3) Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі Мінреінтеграції), третя особа Центральне управління Служби безпеки України (далі - ЦУ СБУ), в якому просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Мінреінтеграції, Мінветеранів та Міжвідомчої комісії з невиконання та неналежного виконання вимог п.п.6, 8, 12, 13, 15 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1122 (далі Порядок №1122) та ч.ч.1, 3, 5 ст. 19, ст. 23, ч.1 ст. 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року №1045-ХIV, які полягали у незабезпеченні або неналежному забезпеченні передачі на розгляд, не розгляді та/або неналежному розгляді Міжвідомчою комісією згідно п.п.6, 13 вказаного Порядку заяв (звернень) членів УНМП, а саме заяви (звернення) ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року та заяви (звернення) ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, спрямованих згідно зазначеного Порядку та Закону листами позивача, вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) відповідно та зареєстрованих у відповідному Міністерстві як вхідні від 07 лютого 2020 року №С-148, №О-147, №Б-146, №К-149 (щодо листа позивача вихідний №10/20-л та спрямованих цим листом заяв) та як вхідні від 10 лютого 2020 року №887/20-ПД (щодо листа позивача вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року), а також у неналежному розгляді та ненаданні вчасної та належної відповіді на самі ці листи позивача вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року відповідно;

- зобов`язати Мінреінтеграції та Міжвідомчу комісію невідкладно забезпечити належний розгляд та задоволення, згідно вимог абз.абз.1, 2 п.6, п.13 Порядку №1122 та ч.ч.1, 3, 5 ст. 19, ст. 23, ч.1 ст. 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року №1045-XIV, заяв (звернень) членів Української незалежної морської профспілки, а саме вищевказаних заяви (звернення) ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року та заяви (звернення) ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, спрямованих згідно зазначеного Порядку листами позивача, вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) відповідно та зареєстрованих у відповідному Міністерстві як вхідні від 07 лютого 2020 року №С-148, №О-147, №Б-146, №К-149 (щодо листа позивача вихідний №10/20-л та спрямованих цим листом заяв) та як вхідні від 10 лютого 2020 року №887/20-ПД (щодо листа позивача вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року) й надання на них належних відповідей, а також належних відповідей на самі листи позивача вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) за підсумками їх належного розгляду по суті.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Мінреінтеграції як належний суб`єкт владних повноважень та відповідно правонаступник Мінветеранів визнав отримання від УНМП листів та доданих до них заяв рибалок, визнав потребу розгляду цих заяв Комісією та факт роботи цієї Комісії в межах повноважень Мінреінтеграції. Також Мінреінтеграції не заперечувало права УНМП представляти інтереси рибалок у Мінреінтеграції з питань матеріальної допомоги згідно Порядку №1122.

Відповідачі, до компетенції яких входять питання тимчасово окупованих територій та захист прав осіб на цих територіях, захист прав жертв агресії та окупації, так само як і СБУ в якості третьої особи, ніяким чином не заперечують основні факти справи - викрадання окупаційною "адміністрацією" Російської Федерації рибалок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з акваторій українського моря під час виконання ними правомірної трудової діяльності та наступного силового утримання цих рибалок у місцях несвободи в Криму, разом із висуванням Росією політичних вимог щодо їх звільнення.

Отже, рибалки отримали право звернутися до Міжвідомчої комісії із тим, щоб їх справи було розглянуто саме цією, уповноваженою комісією, щоб саме цей уповноважений орган визначив чи є вони заручниками, звільненими особами, особами, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України. Будь-який інший орган в Україні не може ані визнати за рибалками вказаний статус, ані вжити заходів із надання їм компенсаційних заходів, зокрема матеріальних. А отже, право рибалок на розгляд їх заяв саме Міжвідомчою комісією згідно Порядку гарантоване ст.ст.14, 16, 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.ст. 6, 8 та 13 Конвенції 1950 року та ст. 1 Першого протоколу до неї. Наразі ж Мінреінтеграції протиправно позбавило рибалок цього права, а Мінветеранів та Міжвідомча комісія від забезпечення реалізації цього права рибалок самоусунулися.

Оголошені відповідачем підстави відмови рибалкам у реалізації їх прав через нібито потребу повторного надання їх заяв з урахуванням зміни назви міністерства є незаконними.

Відмова рибалкам через те, що їх нібито немає у "сформованому СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України" заслуговує на окрему оцінку. Це випливає із законодавства та наданих позивачем доказів, ніякого "переліку звільнених осіб" насправді не існує. Адже законодавство України не передбачає повноважень СБУ із його складання. Та більш того, законодавство не встановлює будь-якого порядку формування такого "переліку";

При цьому, рибалки об`єктивно є звільненими особами та заручниками. Доказів зворотного у цій справі не надано та їх і не може бути надане. А тому відмова рибалкам не тільки у визнанні їх заручниками, але й у розгляді питання щодо їх визнання заручниками грубо порушує положення Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції 1950 року та статті першої Першого протоколу до неї.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяви ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, поданих з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ) та щодо ненадання відповіді на листи Української незалежної морської профспілки вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року.

Зобов`язано Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяву ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяву ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, подані з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ), з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулись заявники, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Української незалежної морської профспілки суму судового збору в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.

4. Судові рішення обґрунтовані тим, що Мінреінтеграції отримавши спірні заяви від Мінветеранів, розглянув їх, надавши заявникам листи-відповіді на ці заяви, чим визнав свої повноваження (компетенцію) щодо з розгляду питань, порушених у заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 .

На виконання вимог частини першох статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги до Мінреінтеграції щодо оскарженої бездіяльності, та сукупністю досліджених судом доказів - доведено обставини, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Щодо позовних вимог в частині вимог до Мінветеранів та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, - суди зазначили, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача, відповідно захист прав, свобод та інтересів на майбутнє, про який фактично заявлено у зазначеній вимозі позивача, не припустимий, тому вимоги позивача у вищезазначеній частині, - є передчасними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 22 листопада 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Української незалежної морської профспілки.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, в частині їх мотивувів, якими обгрунтовано повне відхилення позовних вимог УНМП до Міжвідомчої комісії та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист; змінити мотивувальну частину цього рішення із наданням судом оцінки встановленим судом фактичним обставинам, пов`язаним із викраданням рибалок та їх утриманням, як заручників у місцях несвободи, із підставами для прийняття рішень за поданими заявами рибалок, в тому числі щодо бездіяльності вказаної Міжвідомчої комісії за заявами рибалок та листами профспілки;

- змінити резолютивну частину цієї постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року усправі № 420/7376/20 із вказівкою про задоволення апеляційної скарги Української незалежної морської профспілки, а також змінити резолютивну частину цього рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 420/7376/20 та викласти її у такому вигляді по суті:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної аґресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_4 , заяви ОСОБА_12 від 3 січня 2020 року та заяви ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, поданих з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ) та щодо ненадання відповіді на листи Української незалежної морської профспілки вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року;

- зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист розглянути заяву ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_4 , заяви ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяву ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, подані з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ), з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулись заявники, наданої судом у рішенні.

Касаційна скарга обґрунтована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог до Міжвідомчої комісії, а також тези щодо відмови аналізувати фактичні обставини, які пов`язані із викраденням рибалок та з підставами для прийняття рішень за поданими заявами рибалок такими, що винесені без повного урахування усіх обставин справи та їз порушенням судом норм матеріального права у вимірі міжнародних правових стандартів щодо прав людини, з міждержавних конфліктів, з морського права, та законодавства України щодо діяльності Мінреінтеграції, та з відповідним недотриманням судом окремих норм процесуального права у цій частині.

Скаржник вважає, що нормами діючого права саме на Міжвідомчу комісію покладено обов`язок розглядати вимоги заяв. Які подані рибалками, а тому позовні вимоги до комісії мають бути задоволені.

Підставою для відкриття касаційного провадженя зазначено відсутність висновку Верховного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_13., суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

24 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на касаційну скаргу, в якому воно просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані рішення без змін.

6. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 13 червня 2023 року, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_13 з посади судді Верховного Суду у зв`язку із поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 08 червня 2023 року № 1723-к (№1723/0/5-23) «Про відрахування судді ОСОБА_13 зі штату Верховного Суду», проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Верховний Суд ухвалою від 26 березня 2024 року прийняв справу та призначив до розгляду у попередньому судовому засіданні на 27 березня 2024 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Українська незалежна морська профспілка звернулася до Мінветеранів з листами «Щодо реалізації вимог постанови Уряду України від 11 грудня 2019 року №1122 у вимірі захисту прав звільнених з полону українських рибалок»:

- вих. №10/20-л від 16 січня 2020 року, вх. №Б-146 від 07 лютого 2020 року;

- вих. №15/20-л від 29 січня 2020 року, вх. №887/20 від 10 лютого 2020 року;

- вих. №41/20-л від 14 березня 2020 року, вх. №1846/20 від 17 березня 2020 року.

Відповідно до змісту вказаних листів, у них зазначено, зокрема:

- УНМП, як легалізована згідно чинного законодавства всеукраїнська фахова професійна спілка та учасниця Української національної платформи морських профспілок, на виконання п.13 Порядку №1122 надсилає до Мінветеранів та водночас до Міжвідомчій комісії, яка має бути утвореною Міністерством на виконання зазначеної постанови від 11 грудня 2019 року №1122, передбачені п.13 Порядку заяви українських рибалок, членів УНМП (далі Заявники);

- згоду Заявників на обробку, використання, поширення доступ до їх персональних даних з метою захисту їх прав та законних інтересів згідно Порядку УНМП отримано. До заяв Заявників додано копії сторінок їх паспортів громадян України, довідок про присвоєння номеру платника податків, а також копії документів, які підтверджують незаконне позбавлення особистої свободи Заявників з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна "Норд" з міста Керч; наругу над людською гідністю під час позбавлення свободи Заявників з боку представників Російської Федерації. Звернуто увагу на те що Заявники є заручниками у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненими особами в розумінні ст. 12 Порядку, й на те, що незаконне позбавлення особистої свободи Заявників у 2018-2019 роках носило загальновідомий та висвітлений медійний характер.

У зазначених листах-зверненнях позивач також просив про результати розгляду заяв Заявників невідкладно повідомити як Заявників, так й УНМП, як профспілку, що має гарантовані законодавством права щодо представництва та захисту прав та інтересів власних членів у державних органах, як на вказану поштову адресу УНМП (Україна, Одеса, а/с 208, 65023) так й на емейл uimtu@ukr.net.

До листа, вих. №10/20-л від 16 січня 2020 року, додано заяви:

- ОСОБА_1 із доданими згідно Порядку додатками, на 28 арк.;

- ОСОБА_3 із доданими згідно Порядку додатками, на 31 арк.;

- ОСОБА_4 із доданими згідно Порядку додатками, на 25 арк.;

- ОСОБА_5 із доданими згідно Порядку додатками, на 27 арк.;

До листа, вих. № 15/20-л від 29 січня 2020 року, додана заява ОСОБА_2 із доданими згідно Порядку додатками, на 34 арк.

До листа, вих. № 41/20-л від 14 березня 2020 року, додана заява:

- ОСОБА_6 із доданими згідно Порядку додатками, на 17 арк.

У вищезазначених заявах до Мінветеранів на виконання п.13 Порядку №1122, заявники просили, зокрема:

- керуючись ст.ст. 12, 13 Порядку№1122, виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 100 тис. гривень за рахунок та в межах коштів, передбачених за програмою "Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка ";

- за умов не створення передбаченої ст. 6 Порядку міжвідомчої комісії станом на час отримання цих заяв розглянути заяву невідкладно після утворення (сформування) цієї міжвідомчої комісії;

- про результати розгляду заяви повідомити заявника на вказану поштову адресу, а також на емейл ІНФОРМАЦІЯ_1 Української незалежної морської профспілки, що обіймається захистом прав заявника як рибалки.

Відповідно до змісту заяв ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, вх. №Б-146 від 07 лютого 2020 року, ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, вх. № О-147 від 07 лютого 2020 року, ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, вх. № С-143 від 07 лютого 2020 року, ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, їх подано з таких підстав, зокрема:

- заявник був насильницькі захоплений 04 травня 2018 року в акваторії Чорного моря разом із іншими членами екіпажу риболовного судна НОМЕР_1 під прапором України кораблем Прикордонної служби Федеральної служби безпеки Російської Федерації, насильницькі доставлений після цього на тимчасово окуповану територію України в Криму (м. Севастополь) та після цього перебував тривалий час у місцях несвободи та тимчасово окупованій території України, зокрема на території військової частини та під домашнім арештом під контролем представників силових служб Російської Федерації. Під час його перебування в місцях несвободи на тимчасово окупованій території України владою Російської Федерації висувалися політичні вимоги владі України щодо його звільнення. Через ймовірне виконання владою України відповідних політичних вимог його було звільнене шляхом передачі заявника 30 жовтня 2018 року на контрольному пункті в`їзду-виїзду "Каланчак" представниками Російської Федерації на підконтрольну територію України;

- обставини перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованої території України докладно відображалися у відповідній діяльності та документах Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Представництва Президента в Автономній Республіці Крим та колишнього Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - Міністерство). При цьому Міністерством та відповідно утвореною Міністерством комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей у 2018 році заявнику було відмовлено у наданні будь-яких бюджетних коштів на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328 та наказу Міністерства від 18 жовтня 2018 року №106 виключно через те, що заявник не надав Міністерству та відповідній комісії документів або відомостей, які підтверджували б його громадську або політичну діяльність;

- Постановою Уряду України від 11 грудня 2019 року №1122 було затверджено Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення (далі - Порядок), який визначає перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам. За ст. 4 Порядку до осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, віднесено заручників тобто громадян України, які не беруть участі в бойових діях, перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, з явною або прихованою метою примушування України, інших держав, міжнародних організацій до дій або утримання від вчинення дій для заволодіння майном таких осіб та вчинення насильства над їх життям і особистістю, наругою над людською гідністю. Порядок не передбачає умови здійснення особою громадської чи політичної діяльності для визнання її заручником;

- з травня по жовтень 2018 року заявник як особа що не брала участі в бойових діях, перебував на окупованих морських просторах та в окупованому Криму під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та був позбавлений свободи саме внаслідок збройної агресії проти України, зокрема через тимчасову окупацію Криму та виключної морської економічної зони навколо Криму. Заявник був позбавлений свободи з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна "Норд" з міста Керч; під час позбавлення свободи представники Російської Федерації здійснювали наругу над людською гідністю заявника. Отже він безумовно є заручником у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненою особою в розумінні ст. 12 Порядку.

Відповідно до змісту заяв ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року, вх. №К-149 від 07 лютого 2020 року та ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, їх подано з таких підстав, зокрема:

- заявник був насильницькі захоплений 10 вересня 2018 року в акваторії затоки Сиваш Азовського моря разом із, відповідно ОСОБА_6 / ОСОБА_5 на риболовному маломірному судні з реєстрацією України військовослужбовцями Прикордонної служби Федеральної служби безпеки Російської Федерації, насильницькі доставлений після цього на тимчасово окуповану територію України в Криму та після цього перебував тривалий час у місцях несвободи та тимчасово окупованій території України, зокрема в слідчому ізоляторі та під домашнім арештом під контролем представників силових служб Російської Федерації. Під час перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованій території України владою Російської Федерації висувалися політичні вимоги владі України щодо його звільнення. Через ймовірне виконання владою України відповідних політичних вимог його було звільнене шляхом передачі заявника 07 травня 2019 року на контрольному пункті в`їзду-виїзду "Чонгар" представниками Російської Федерації на підконтрольну територію України;

- обставини перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованої території України відображалися у відповідній діяльності та документах Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Представництва Президента в Автономній Республіці Крим та колишнього Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - Міністерство). При цьому Міністерством та відповідно утвореною Міністерством комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей у 2018 році родичам заявника було відмовлено у наданні заявнику будь-яких бюджетних коштів на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328 та наказу Міністерства від 18 жовтня 2018 № 106 виключно через те, що вони не надали Міністерству та відповідній комісії документів або відомостей, які підтверджували б громадську або політичну діяльність заявника;

- Постановою Уряду України від 11 грудня 2019 року №1122 було затверджено Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення (далі - Порядок), який визначає перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам. За ст. 4 Порядку до осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, віднесено заручників тобто громадян України, які не беруть участі в бойових діях, перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, з явною або прихованою метою примушування України, інших держав, міжнародних організацій до дій або утримання від вчинення дій для заволодіння майном таких осіб та вчинення насильства над їх життям і особистістю, наругою над людською гідністю. Порядок не передбачає умови здійснення особою громадської чи політичної діяльності для визнання її заручником;

- з вересня 2018 року по травень 2019 року заявник як особа що не брала участі в бойових діях, перебував на окупованих морських просторах та в окупованому Криму під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та був позбавлений свободи саме внаслідок збройної агресії проти України, зокрема через тимчасову окупацію Криму та виключної морської економічної зони навколо Криму. Заявник був позбавлений свободи з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна "Норд" з міста Керч; під час позбавлення свободи представники Російської Федерації здійснювали наругу над людською гідністю заявника. Отже він безумовно є заручником у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненою особою в розумінні ст. 12 Порядку.

Листами від 24 вересня 2020 року Мінреінтеграції, вих. №22/О-147-7.1-1364, розглянуло звернення ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, вих. №22/С-148-7.1-1365, - ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, вих. №22/Б-146-7.1-1363, - ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, вих. №22/К-149-7.1-1366, - ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року щодо надання заявникам одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №1122.

Листами від 25 вересня 2020 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України вих. № 22/7.1-3352-20, розглянуло звернення ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, вих. № 22/7.1-3351-20, - ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року щодо надання заявникам одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №1122.

Відповідно до змісту вищезазначених листів, Мінреінтеграції повідомило заявників наступне:

- Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 11 березня 2020 року №212 відмінено рішення про реорганізацію Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб шляхом приєднання до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб;

- також зазначеною постановою Уряду Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України перейменовано на Міністерство у справах ветеранів України, а Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України - на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;

- тобто, відбулася відміна реорганізації Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України та його перейменування на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;

- відповідно до п.6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 (далі - Порядок №1074), права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:

у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України;

- п.8 Порядку №1074 передбачено, що перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації;

- разом з тим, Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України не було ліквідовано або реорганізовано, а відбулося його перейменування на Міністерство у справах ветеранів України (що не призводить до його реорганізації, та, відповідно, до переходу його прав і обов`язків до іншого органу виконавчої влади);

- у зв`язку із зазначеним, Мінреінтеграції не є правонаступником прав та обов`язків Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;

- також, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ розділені видатки Державного бюджету окремо для Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міністерства у справах ветеранів України;

- відповідно до зазначеного Закону, головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою "Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка" визначено Мінреінтеграції;

- у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 11 березня 2020 року №212 та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ, постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2020 року №553 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року №328 і від 11 грудня 2019 року №1122" внесені зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року №328, та Порядку №1122 в частині заміни "Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України" на "Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України";

- зокрема, п.6 Порядку №1122 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2020 року №553) встановлено, що рішення про визнання особи, включеної до сформованого Службою безпеки України переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції. Положення про міжвідомчу комісію та її персональний склад затверджуються Мінреінтеграції;

- тобто, тільки після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2020 року №553 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року №328 і від 11 грудня 2019 року №1122" у Мінреінтеграції з`явились правові підстави для утворення міжвідомчої комісії;

- у зв`язку з цим, на виконання п.6 Порядку №1122 наказом Мінреінтеграції "Про утворення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист" від 17 липня 2020 року №57, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2020 року за №779/35062 (далі - наказ №57), утворено міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі - міжвідомча комісія), та затверджено Положення про неї;

- Наказ №57 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, а саме 21 серпня 2020 року;

- тобто, до 21 серпня 2020 року була відсутня необхідна нормативно-правова база, яка б дала можливість розглянути звернення по суті;

- відповідно до пп.1 п.1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженого наказом №57 (далі - Положення про міжвідомчу комісію), одним із основних завдань міжвідомчої комісії є прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України;

- згідно з п.2 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію, для прийняття рішення, передбаченого пп.1 п.1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім`ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням.

До звернення додаються:

1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю - також, копія такої довіреності);

2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України;

3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення;

- тобто, необхідною передумовою для прийняття міжвідомчою комісією вищезазначеного рішення є подання відповідних письмових звернень із доданими до них документами до Мінреінтеграції;

- водночас, звернення заявників, адресоване Міністерству у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Проте, як вже зазначалося вище, Мінреінтеграції не є правонаступником прав і обов`язків Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;

- також звернуто увагу, що для прийняття міжвідомчою комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, п.6 Порядку №1122 та пп.1 п.1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію передбачена необхідність включення такої особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ;

- водночас, в отриманому від СБУ та сформованому нею переліку звільнених осіб, відомості щодо заявників відсутні;

- крім того, п.13 Порядку №1122 передбачено, що для виплати допомоги звільнена особа звертається до Мінреінтеграції з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити її особового рахунка, відкритого у банківській установі, на який перераховується допомога;

- до заяви додаються:

1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи;

2) копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

3) копія паспортного документа іноземця або особи без громадянства та документ, що підтверджує законність їх перебування на території України;

- згідно з п.15 Порядку №1122, Мінреінтеграції після зіставлення заяви та документів, зазначених у п.13 цього Порядку, з переліком осіб, визнаних міжвідомчою комісією такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, відкритий у банківській установі, який зазначено в заяві;

- тобто, необхідною передумовою для перерахування Мінреінтеграції коштів одноразової грошової допомоги є рішення міжвідомчої комісії про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України;

- ураховуючи зазначене, проінформовано, що у разі отримання від заявників відповідних звернень (заяв) з необхідними додатками до них, які відповідатимуть вимогам Порядку №1122 та Положення про міжвідомчу комісію, їх буде розглянуто в установленому порядку.

Вважаючи, що відповідачами допущено протиправні дії та бездіяльність, які полягали у незабезпеченні або неналежному забезпеченні передачі на розгляд, не розгляді та/або неналежному розгляді Міжвідомчою комісією заяв (звернень) членів Української незалежної морської профспілки, а також у неналежному розгляді та ненаданні вчасної та належної відповіді на листи позивача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права та в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Верховним Судом встановлено, що враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, в межах перегляду рішень судів попередніх інстанцій, ключовими питаннями на яке потрібно надати відповідь є, чи правомірно судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії та бездіяльність Міжвідомчої комісії щодо розгляду відповідних заяв позивача та рибалок в інтересах яких він звернувся та зобов`язанні Міжвідомчої комісію невідкладно забезпечити належний розгляд та задоволення таких заяв.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1122 (далі - Порядок № 1122); Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 17 липня 2020 року № 57, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2020 р. за № 779/35062 (далі - Положення про міжвідомчу комісію).

Відповідно до положень пунктів 1-2 Порядку № 1122 він визначає перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам.

Дія цього Порядку поширюється на громадян України, захоплених як заручники внаслідок збройної агресії проти України, позбавлених свободи з політичних мотивів або захоплених як військовополонені у зв`язку із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно із пунктом 6 Порядку № 1122 рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінветеранів.

Положення про міжвідомчу комісію та її склад затверджується Мінветеранів.

До складу міжвідомчої комісії входять представники Мінветеранів, МЗС, Мін`юсту, Міноборони, МВС, СБУ, Генеральної прокуратури, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби. Також за згодою можуть включатися представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, інших органів державної влади та громадських об`єднань.

Пункт 8 Порядку № 1122 визначає, що Мінветеранів координує здійснення органами виконавчої влади та у випадках, передбачених законом, органами місцевого самоврядування заходів, спрямованих на задоволення потреб звільнених осіб.

Після повернення звільнених осіб на територію України їм виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 100 тис. гривень за рахунок та в межах коштів, передбачених за програмою "Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка " (пункт 12 Порядку № 1122).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1122 для виплати допомоги звільнена особа звертається до Мінветеранів з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити її особового рахунка, відкритого у банківській установі, на який перераховується допомога.

До заяви додаються:

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи;

копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

копія паспортного документа іноземця або особи без громадянства та документ, що підтверджує законність їх перебування на території України.

Згідно із пунктом 15 Порядку № 1122 Мінветеранів після зіставлення заяви та документів, зазначених у пункті 13 цього Порядку, з переліком осіб, визнаних міжвідомчою комісією такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, відкритий у банківській установі, який зазначено в заяві.

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у січні та березні 2020 року звертався до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з листами «Щодо реалізації вимог постанови Уряду України від 11 грудня 2019 року № 1122 у вимірі захисту прав звільнених з полону українських рибалок».

В подальшому Постановою КМУ від 01 липня 2020 року № 553 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 328 і від 11 грудня 2019 р. № 1122» у тексті Порядку № 1122, слово "Мінветеранів" замінено словом "Мінреінтеграції".

Наказом Мінреінтеграції «Про утворення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист" від 17 липня 2020 року №57, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2020 року за №779/35062 (далі - наказ №57), на виконання пункту 6 Порядку №1122 утворено міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі - міжвідомча комісія), та затверджено Положення про неї.

Наказ №57 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, а саме 21 серпня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про міжвідомчу комісію це Положення визначає основні завдання, повноваження та склад міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, а також порядок організації її роботи.

Згідно з пп. 1 пункту 1 розділу ІV Положення про міжвідомчу комісію основними завданнями Комісії є прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІV Положення про міжвідомчу комісію для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім`ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням. До звернення додаються:

1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю - також, копія такої довіреності);

2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України;

3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.

Підпунктами 4, 5 розділу ІV Положення про міжвідомчу комісію встановлено, що підставами для відмови у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів є:

1) набуття законної сили обвинувальним вироком суду України стосовно особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю, у зв`язку із вчиненням нею злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, в тому числі втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;

2) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.

10. Зміст наведених правових норм свідчить про те, що після отримання письмового звернення про виплату грошової допомоги особі, позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, Мінреінтеграції має передати його та додані до нього документи для розгляду Міжвідомчій комісії.

Комісія в свою чергу приймає одне з двох рішень або про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, або про відмову у такому визнанні. На підставі прийнятого Комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, Мінреінтеграції приймає рішення про виплату допомоги.

З огляду на викладене колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що саме Мінреінтеграції уповноважене утворювати міжвідомчу комісію та передавати на її розгляд звернення, які подані на підстав положень Порядку № 1122 та Положення №57.

В той же час, вже після набрання законної сили Наказом № 57, Мінреінтеграції розглянувши отримані від позивача та рибалок звернення, в листах від 24 та 25 вересня 2020 року проінформувало рибалок, що у разі отримання від заявників відповідних звернень (заяв) з необхідними додатками до них, які відповідатимуть вимогам Порядку № 1122 та Положення про міжвідомчу комісію, їх буде розглянуто в установленому порядку.

Мінреінтеграції під час судового розгляду справи визнала ту обставину, що відповіді за наслідками розгляду звернень позивача та рибалок не направлялись Українській незалежній морській профспілці.

Встановивши такі обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Мінреінтеграції допустило протиправну бездіяльність, оскільки фактично розглянуло звернення по суті, хоча повинно було передати їх для розгляду Міжвідомчій комісії, яка і приймає одне із передбачених нормами права рішення.

Рішення судів попередніх інстанцій в цій частині не оскаржуються сторонами по справі в касаційному порядку, а у колегії суддів КАС ВС не виникає сумнівів щодо правильності таких висновків судів.

Колегія суддів КАС ВС вважає, що відсутність доказів передачі Мінреінтеграції листів позивача та доданих до них заяв рибалок на розгляд Міжвідомчій комісії, свідчить про безпідставність позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міжвідомчій комісії щодо їх розгляду та зобов`язання їх розглянути.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про передчасність таких вимог, оскільки заяви рибалок не передавались на розгляд Міжвідомої комісі, що в свою чергу виключає можливість порушення комісією прав, свобод та інтересів позивача та рибалок.

В констексті встановлених обстаин, суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги, щодо задоволення позовних вимог до Міжвідомчої комісії, оскільки саме до її повноважень відноситься розгляд питань, про які йшлося у листах та заявах поданих позивачем.

11. Стосовно посилань касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій нез`ясовано та не встановлено таких фактичних обставин, як: затримання та утримання рибалок у полоні, незаконного позбавлення рибалок особистої свободи, що рибалки є заручниками у розумінні статті 4 Порядку № 1122 та звільненими в розумінні статті 12 Прядку № 1122 та інших, а також не досліджено питання наруги над людською гідністю та свавільного обмеження інших базових прав рибалок під час позбавлення їх свободи, судова колегія зазначає наступне.

Предметом розгляду цього позову є визнання протиправними дії та бездіяльності відповідачів, пов`язаних з нерозглядом поданих позивачем листів та заяв та зобов`язання відповідачів їх розглянути.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Мінреінтеграції допущено протиправну бездіяльність, наслідком якої стало не прийняття за наслідками розгляду заяв рибалок жодного з рішень, передбачених Положенням №57. Зобов`язано Мінреінтеграції повторно розглянути заяви рибалок.

Колегія суддів КАС ВС вважає, що оскільки перевірка зазначених позивачем обставин та встановлення фактів має відбуватись безпосереньо під час розгляду заяв рибалок Міжвідомчою комісією, суд не може перебирати на себе повноваження органу, до повноважень якого віднесені такі обов`язки.

Таким чином, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

12. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни їх відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Української незалежної морської профспілки залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 по справі № 420/7376/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.