Ухвала
від 28.03.2024 по справі 160/13139/23
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 березня 2024 року

м. Київ

справа №160/13139/23

адміністративне провадження № К/990/9883/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №160/13139/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МП-ЦЕНТР» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2023 №0003070708, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 20 481,15 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06.09.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024, позов задовольнив.

Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Зокрема, відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

В даній адміністративній справі предметом спору є оскарження рішення контролюючого органу, яким позивачу визначені до сплати штрафні санкції, всього у сумі 20 481,15 грн.

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності, а відтак відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі містяться посилання на те, що така скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа ж становить значний суспільний інтерес, а для відповідача - виняткове значення з огляду на наділення податкового органу компетенцією на вжиття заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері обігу підакцизних товарів; ймовірність формування негативної практики у зв`язку із прийняттям судами оскаржуваних судових рішень.

У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що твердження про фундаментальне значення питань права повинні зазначатися, щонайменше, з викладенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Стосовно ж «виняткового значення» справи для учасника справи, то оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення.

Проаналізувавши та оцінивши наведені у касаційній скарзі доводи, Суд вважає, що його посилання на фундаментальність як таку не містять достатніх обґрунтувань та в цілому зводяться до незгоди із наданою судами попередніх інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів саме у даній справі; в той же час ухвалені у справі судові рішення на сьогоднішній день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Що ж до тверджень податкового органу про те, що справа становить значний суспільний інтерес й виняткове значення для нього, то вони мають загальний характер і недостатньо аргументовані, а тому не можуть бути враховані в розумінні приписів підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказівок же на існування інших обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга не містить.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024, прийняті у даній справі, не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №160/13139/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення28.03.2024
Оприлюднено29.03.2024
Номер документу117974407
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо грошового обігу та розрахунків, з них за участю органів доходів і зборів

Судовий реєстр по справі —160/13139/23

Ухвала від 28.03.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Постанова від 26.02.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 30.10.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 30.10.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 06.10.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Рішення від 06.09.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Боженко Наталія Василівна

Ухвала від 29.06.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Боженко Наталія Василівна

Ухвала від 16.06.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Боженко Наталія Василівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні