Ухвала

від 28.03.2024 по справі 320/5690/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 березня 2024 року

м. Київ

справа № 320/5690/23

адміністративне провадження № К/990/10676/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 320/5690/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоукренерго» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоукренерго» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16 лютого 2023 року №16553 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким включено Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоукренерго» до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоукренерго» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

10 березня 2023 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, Головне управління ДПС у місті Києві оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Установлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у місті Києві подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в частині сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

18 липня 2023 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог зазначеної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року Головне управління ДПС у місті Києві подало клопотання, в якому, посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору та враховуючи введення воєнного стану та території України, просило відстрочити сплату судового збору або продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Також, відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи доводи клопотання про поновлення строку відповідач зазначив, що ним постійно вживались заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження, а саме первинну апеляційну скаргу було подано у строки, визначені законодавством. Також покликався на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року. Скаржник вважав, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Також суд зазначив, що саме по собі подання відповідачем апеляційної скарги вдруге не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки протягом цього часу поведінку відповідача не можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для виконання свої процесуальних обов`язків. Бездіяльність посадових осіб відповідача в частині виконання вимог ухвали про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги, а також ненадання жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання обов`язку по сплаті судового збору з дня отримання копії рішення суду першої інстанції свідчить саме на користь висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні, суд апеляційної інстанції зазначив, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках. Скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 320/5690/23 є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 320/5690/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоукренерго» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М.М. Яковенко