Постанова

від 28.03.2024 по справі 522/17558/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1268/24

Справа № 522/17558/21

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, за участю третьої особи Комунального підприємства «Міськзелентрест», про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 16 вересня 2020 року за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 57 на припаркований транспортний засіб ТОYОТА YARIS р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності впала гілка з дерева.

В результаті зазначеної події транспортний засіб позивачки зазнав наступних механічних пошкоджень: пошкодження криши в п`яти місцях, ліве переднє крило бампера відірвано, лобове скло та переднє крило розбито, відірвано бока з дзеркала лівого боку, пошкоджено двері водія з лівого боку, що було зафіксовано (здійснено фотофіксацію) чоловіком ОСОБА_1 та викликано працівників поліції.

За результатом звернення до поліції було складено Протокол №45586 прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16 вересня 2020 року. В ході проведення подальшої перевірки працівниками Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було надіслано довідку в якій рекомендовано заявнику з метою відшкодування завданих матеріальних збитків звернутись до страхової компанії та до суду в справах цивільного судочинства України.

Відповідно до Звіту №1111 - 2623 про визначення вартості відновного ремонту та вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ ТОYОТА YARIS р.н. НОМЕР_1 2007 р.в., пошкодженого в результаті падіння дерева вартість відновного ремонту транспортного засобу позивачки складає 39 834,57 грн. За виконання вказаного звіту ОСОБА_2 було сплачено 1 500,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг від 11 листопада 2020 року.

Таким чином, бездіяльність відповідача спричинила завдання позивачці матеріальних збитків у сумі вищезазначеної вартості відновлювального ремонту її автомобіля в результаті падіння на нього гілки з дерева.

Крім того, у ОСОБА_1 немає у користуванні іншого транспортного засобу, а у зв`язку з його пошкодженням в результаті падіння гілки дерева, їй була завдана моральна шкода, яка полягала у її переживаннях, пов`язаних з порушенням її права користування, неможливість використання цього ТЗ за призначенням, що в свою чергу створило незручності у вирішенні побутових питань, змінило зручний та звичайний спосіб її пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем. Позивачка оцінювала завдану моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Процесуальні дії суду першої інстанції у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року до участі у справі у якості співвідповідачів залучено Департамент міського господарства Одеської міської ради та Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради.

У судовому засіданні від 26 грудня 2022 року суд радячись на місті ухвалив прийняти до спільного розгляду уточнену позовну заяву та залучив до справи у якості третьої особи КП «Міськзелентрест».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморський районний суд м. Одеси від 14 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, за участю третьої особи КП «Міськзелентрест», про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнено з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 19917,28 грн. Стягнено з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн. Стягнено з Департаменту міського господарства Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 19917,28 грн. Стягнено з Департаменту міського господарства Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн. Стягнено з Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 у рівних частках понесені судові витрати по 1204,00 грн з кожного (судовий збір у розмірі 908,00 грн, та витрати на проведення експертизи у розмірі 1500,00 грн).

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради.

В апеляційній скарзі Департамент міського господарства Одеської міської ради просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, визнав встановленими обставини, які недоведені в процесі розгляду справи, допустив невідповідність висновків викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, у зв`язку з чим на думку скаржника підлягає повному скасування.

Крім того, скаржник вважає, що судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги адвоката не відповідає критеріям розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради.

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Одеської міської ради просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на недоведеність позивачем обставин, які суд визнав встановленими, так в матеріалах справи відсутній протокол огляду місця події, а є тільки підтвердження звернення до поліції. Більше того, до позовної заяви у даній справ не додано жодних матеріалів поліції про фіксування події (інформаційної довідки про подію, рапорту про виїзд на місце, письмових пояснень свідків, тощо). Скаржник вважає, що позивачем не надано до суду будь-яких доказів віднесення дерева, що спричинило пошкодження автомобіля до категорії сухостійних або аварійних зелених насаджень, тому безпідставним є застосування положень Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 та Правил благоустрою території міста Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року №1631-VI. Скаржник також зазначає, що падіння зеленого та неаварійного дерева, неможливо було заздалегідь передбачити та відповідно йому запобігти, що свідчить про відсутність вини як балансоутримувача вказаного дерева, так і Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Суд першої інстанції неправильно застосував положення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів та Правил благоустрою території міста Одеси та не врахував, що Виконавчий комітет Одеської міської ради рішення «Утримання зелених насаджень у місті Одесі» від 14 лютого 2008 року №102 визначив перелік об`єктів загального користування, що знаходяться на утримання та обслуговуванні комунальних підприємств Одеської міської ради.

Скаржник вважає, що позивачем не доведено існування факту події, а також завдання шкоди у зазначеному розмірі саме через падіння дерева, не доведено обов`язку саме за Виконавчим комітетом Одеської міської ради відшкодувати спричинену шкоду, а також не обґрунтовано існування причинного зв`язку між діянням Виконавчого комітету Одеської міської ради та завдання шкоди майну позивача.

Короткий зміст та доводи відзивів ОСОБА_1 на апеляційні скарги.

У відзивах на апеляційні скарги вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 28 березня 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 16 вересня 2020 року за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 57 на припаркований транспортний засіб ТОYОТА YARIS р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності впала гілка з дерева, що підтверджується Протоколом поліції №45586 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16 вересня 2020 року. В ході проведення подальшої перевірки працівниками Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було надіслано довідку в якій рекомендовано заявнику з метою відшкодування завданих матеріальних збитків звернутись до страхової компанії та до суду в справах цивільного судочинства України.

В результаті зазначеної події транспортний засіб позивачки зазнав наступних механічних пошкоджень: пошкодження криши в п`яти місцях, ліве переднє крило бампера відірвано, лобове скло та переднє крило розбито, відірвано бока з дзеркала лівого боку, пошкоджено двері водія з лівого боку, що підтверджується Звітом №1111 - 2623 про визначення вартості відновного ремонту та вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ ТОYОТА YARIS р.н. НОМЕР_1 2007 р.в., пошкодженого в результаті падіння дерева вартість відновного ремонту транспортного засобу позивачки складає 39834,57 грн. За виконання вказаного звіту ОСОБА_2 було сплачено 1 500,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг від 11 листопада 2020 року.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Згідно із п. 9 ст. 10 закону «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних основах залучати для цього інші підприємства.

У ст .25, ч. 1 ст. 28 закону «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір про утримання та благоустрій прибудинкової території.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.14. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року №1631-VI, передбачено, що відповідальність за збереження зелених насаджень, догляд за ними, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками зелених насаджень на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, всередині квартальних насаджень та насаджень районів міста покладається на балансоутримувачів, власників, користувачів жилих, громадських, промислових будівель та споруд, а також на балансоутримувачів, власників, користувачів будівель підприємств побуту, торгівлі, закладів освіти, охорони здоров`я, розташованих на території житлової забудови, а на територіях підприємств, а також прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах на дані підприємства.

Згідно з п.п. 10, 11 п. 7.2 Правил благоустрою території міста Одеси, на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярно знищувати бур`яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення. Видалення сухостійних дерев та чагарників провадиться на підставі рішення Компетентного органу; проводити заходи, що забезпечують збереження насаджень, квітників, газонів, а також заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами зелених насаджень шляхом укладання відповідних договорів із спеціалізованими підприємствами.

Утримання зелених насаджень у населених пунктах здійснюється у відповідності з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України (надалі - «Правила»), затвердженими Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України за №105 від 10.04.2006 року.

Відповідно до п. 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, зелені насадження деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

З огляду на пункт 3.2 даних Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Розділом 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України встановлено, що виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об`єкта благоустрою.

Пунктом 9.1.11.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.

Згідно із п. 9.1.12. вказаних Правил, аварійним вважається дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

Крім того, відповідно до розділу 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано вбачав, що відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача в наслідок падіння дерева повинно здійснюватися особою у власності або на балансі якої перебуває земельна ділянка, на якій розташоване дерево, гілка якого впала та пошкодила автомобіль.

Відповідно до пп. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах із цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачам майнової та моральної шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1 .

При вирішенні аналогічного спору Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №2-1474/11, дійшов такого ж висновку, а саме, «організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов`язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева не може бути покладено на Дніпровську міську раду як орган місцевого самоврядування».

Згідно Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року №102, зелені насадження за адресою: АДРЕСА_2 у переліку зелених насаджень, що знаходяться на утриманні КП «Міськзелентрест» відсутні. Зелені насадження, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест».

КП «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» на виконання вимог ухвали від 07 грудня 2021 року надав Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 18 червня 2019 року та Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 із додатками №1, №2 та №3, з яких вбачається що багатоквартирний будинок, що розміщений за адресою: АДРЕСА_2 перебуває в обслуговуванні КП «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», на баланс КП «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» прилеглу до вказаного будинку територію та зелені насадження, розміщені на ній, не приймало.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у матеріалах справи відсутні докази того, що це дерево було передано на баланс будь-якому підприємству, та щодо наявності відповідного факту стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів.

Підсумовуючи усе вищенаведене вбачається, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а у разі не визначення виконавчим органом балансоутримувачів, які мають належним чином доглядати за зеленими насадженнями у тому числі і деревами та вживати усі необхідні заходи для безпечного знаходження громадян, а також їх майна на території, яка підвідомча таким балансоутримувачам, відповідальність несе виконавчий орган місцевої ради.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 квітня 2018 року (провадження №61-6202 св 18) та в постанові від 04 вересня 2019 року у справі №200/22129/16-ц, провадження №61-43478св18.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить зокрема, визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п. 1.1 Положення про департамент міського господарства Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №5451-VII (в редакції на момент заподіяння шкоди Позивачу) Департамент міського господарства Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради.

Так, п. 2.2. вищезазначеного Положення визначено функції Департаменту, серед яких:

- п. 2.2.6. здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства України у сфері благоустрою території міста;

- п. 2.2.7. проведення перевірок території міста на предмет дотримання всіма суб`єктами вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території міста Одеси, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою та контроль за санітарним станом населених пунктів;

- п. 2.2.11 проведення конкурсів з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

- п. 2.2.22. участь в організації та здійсненні благоустрою міста, озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, забезпечення зовнішнього освітлення міста.

Таким чином, створені Одеською міською радою департаменти для здійснення відповідних виконавчих повноважень разом із її виконавчим комітетом діють як її виконавчі органи. З поміж них саме Департамент міського господарства Одеської міської ради є тим виконавчим органом місцевого самоврядування, який згідно статей 15,20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 10, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснював організацію благоустрою території населеного пункту, зокрема шляхом визначення у встановленому порядку балансоутримувачів цих об`єктів, під час завдання шкоди автомобілю позивача

Згідно підпункту 2.2.12 Положення саме на Департамент МГ ОМР було покладено функції з координації дій виконавчих органів ОМР (до кола яких входить також Виконавчий комітет ОМР) та створених нею комунальних підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою території міста.

Аналогічні висновки викладені у постанові Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року по справі №522/3323/20.

Однак, з матеріалів справи та відзиву вбачається, що рішень стосовно визначення балансоутримувача зелених насаджень, розташованих за місцем заподіяння шкоди автомобілю позивачки, МГ ОМР не приймалось.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ВК ОМР та Департамент міського господарства Одеської міської ради несуть відповідальність перед позивачами за відшкодування заподіяної їм майнової та моральної шкоди внаслідок спільної бездіяльності, а саме: не здійснення відповідної організації благоустрою населеного пункту, не визначення балансоутримувача території, на якій відбулася подія та самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою на території за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 ЦК України).

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

На думку суду першої інстанції, позивачем доведено факт завдання йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль, протиправну бездіяльність відповідачів, яка виразилась у невизначені балансоутримувача території, на якій розташовувалося дерево (не проведенні конкурсу з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою) та причинний зв`язок між ними. Розмір заподіяної шкоди підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, відповідачами відповідно до вимог статей 10-13, 49, 81, 89 ЦПК України року вказані факти не спростовано та не доведено відсутність вини та підстав для відшкодування шкоди.

Враховуючи довідку Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 01 липня 2021 року №434/-10.1, небезпечні метеорологічні явища протягом доби 16 вересня 2020 року у м. Одесі відсутні.

Отже, виходячи із викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень представника ВК ОМР та представника Департаменту міського господарства ОМР з приводу того, що виконком Одеської міської ради та Департаменту міського господарства ОМР є неналежними відповідачами у справі.

Враховуючи те, що на Виконавчий комітет Одеської міської ради покладено обов`язок забезпечити їх належне та безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить її негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна, а на Департаменту міського господарства ОМР провести конкурс з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що обов`язок з відшкодування заподіяної позивачам майнової та моральної шкоди внаслідок падіння дерева у даному випадку повинно бути покладено на Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департаменту міського господарства ОМР в солідарному порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Представник позивача просив суд першої інстанції стягнути з відповідачів кошти, сплачені позивачем за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1500,00 грн.

Так, витрати, здійснені позивачем пов`язані з розглядом справи, оскільки саме на підставі висновку експерта встановлено розмір матеріальної шкоди, нанесеної позивачу. А тому, зазначені витрати повинні бути відшкодовані відповідачами.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів коштів на відшкодування майнової шкоди в розмірі 19917,28 грн з кожного та коштів, за проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1500,00 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 281 ЦК України фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя. Фізична особа має право захищати своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В результаті падіння дерева на автомобіль він був значно пошкоджений, був єдиним засобом пересування родини.

Суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача, що в результаті падіння дерева, вона зазнала переживань, пов`язаних з порушенням її права користування автомобілем, що вочевидь вимагає непередбачуваних витрат на відновлювальний ремонт цього транспортного засобу, неможливість використання його за призначенням до теперішнього часу, що, в свою чергу, створює незручності родині, це змінило звичайний та зручний спосіб їх пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач обґрунтовано посилається на спричинення їй моральної шкоди.

Між тим, ураховуючи вищевказані негативні наслідки і перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілому фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, про достатню компенсацією моральної шкоди у розмірі 3000,00 гривень.

Отже, в цій частині позов суд правильно задовольнив частково.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд першої інстанції також вказав, що незважаючи на зазначення Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради у якості відповідача, вимог до вказаного Департаменту позивачем не заявлено.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення вимог, суд першої інстанції правильно вважав, що з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у рівних частках по 1204,00 грн з кожного (судовий збір у розмірі 908,00 грн, та витрати на проведення експертизи у розмірі 1500,00 грн).

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржники не довели обставини, на які посилаються як на підставу своїх апеляційних скарг, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради колегія суддів зазначає, що скаржником наведено лише загальні підставами для скасування судового рішення, проте не зазначено жодних конкретних підстав для скасування судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради, колегія суддів зазначає таке.

Так, щодо посилання скаржника, на те що в матеріалах справи відсутній протокол огляду місця події та, що до позовної заяви у даній справ не додано жодних матеріалів поліції про фіксування події (інформаційної довідки про подію, рапорту про виїзд на місце, письмових пояснень свідків, тощо), колегія суддів зазначає, що як правове обґрунтування вказаних доводів скаржником зазначено наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 лютого 2018 року №111 «Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за №371/31823, проте вказаний нормативно правовий акт втратив чинність на момент падіння гілки дерева на транспортний засіб, а жодного іншого правового обґрунтування щодо необхідності складання саме протоколу огляду місця події немає.

Так, колегія суддів вважає, що позивачем надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підставі яких суд першої інстанції правильно встановив наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачем не надано до суду будь-яких доказів віднесення дерева, що спричинило пошкодження автомобіля, до категорії сухостійних або аварійних зелених насаджень, тому безпідставним є застосування положень Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 та Правил благоустрою території міста Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року №1631-VI, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позиція скаржника, щодо віднесення дерева, що спричинило пошкодження автомобіля, до категорії сухостійних або аварійних зелених насаджень, є помилковою, оскільки позивачем у позовній заяві зазначено, що пошкодження завдала гілка з дерева, а не дерево, яке віднесено до категорії сухостійних або аварійних зелених насаджень.

Крім того, відповідно до п. 9 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядногоконтролю застаном благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо;

Згідно Правил благоустрою території міста Одеси, на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярно знищувати бур`яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення. Видалення сухостійних дерев та чагарників провадиться на підставі рішення Компетентного органу; проводити заходи, що забезпечують збереження насаджень, квітників, газонів, а також заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами зелених насаджень шляхом укладання відповідних договорів із спеціалізованими підприємствами.

Враховуючи зазначене, відповідач повинен проводити весь комплекс робіт, спрямований на збереження зелених насаджень, забезпечувати видалення сухого та поламаного гілля та здійснювати контроль за їх станом та усунення їх аварійності.

Також безпідставним є посилання скаржника на можливість позивача передбачити можливість падіння вітки дерева, оскільки вказане не спростовує вищенаведені висновку суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправильно застосував положення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів та Правил благоустрою території міста Одеси та не врахував, що Виконавчий комітет Одеської міської ради рішенням про «Утримання зелених насаджень у місті Одесі» від 14 лютого 2008 року №102 визначив перелік об`єктів загального користування, що знаходяться на утримання та обслуговуванні комунальних підприємств Одеської міської ради, то посилання скаржника на окремі положення законодавства у сфері благоустрою щодо визначення повноважень підприємств, установ та організацій, відповідальних за поточне утримання зелених насаджень без зазначення конкретного органу, служби, підприємства, установи чи організації, яке визначене Виконавчим комітетом Одеської міської ради як балансоутримувача дерева, що пошкодило транспортний засіб позивача не виключає відповідальність скаржника щодо відшкодування шкоди.

Також безпідставним є посилання скаржника на не обґрунтованість існування причинного зв`язку між діянням Виконавчого комітету Одеської міської ради та завдання шкоди майну позивача, оскільки саме бездіяльність відповідача, а саме не здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утримання території населеного пункту, спричинила настання завданої позивачу шкоди.

Інші наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький