Ухвала

від 28.03.2024 по справі 300/2044/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"28" березня 2024 р. Справа № 300/2044/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатхлібсервіс" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатхлібсервіс" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про відмову в реєстрації податних накладних від 24.08.2023 №9400889/32076809, від 12.04.2023 №8616344/32076809, від 24.08.2023 №9400888/32076809 та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №48 від 09.06.2023, №61 від 09.11.2022, №101 від 16.06.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Втім, позивачем не долучено до позовної заяви належних доказів про сплату судового збору, оскільки платіжне доручення, яке міститься в матеріалах позову свідчить про сплату судового збору в неналежному розмірі.

З урахуванням вимог частини 2 статті 169 КАС України, суд зазначає наступне.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також - Закон №3674-VI).

Згідно із статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який вступив в дію з 01.01.2024, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Виходячи із прохальної частини позовної заяви, судом встановлено, що позивачем заявлено 3 позовних вимог немайнового характеру, а саме: визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про відмову в реєстрації податних накладних від 24.08.2023 №9400889/32076809, від 12.04.2023 №8616344/32076809, від 24.08.2023 №9400888/32076809 та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №48 від 09.06.2023, №61 від 09.11.2022, №101 від 16.06.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних стосуються трьох різних контрагентів позивача , а саме: ТДВ "Івано-Франківський хлібкомбінат", ПП "Коломийський хлібкомбінат" та ТОВ "Харчосмакова фабрика міста Івано-Франківська".

Таким чином, розмір судового збору за подання даної позовної заяви повинен бути сплачений в розмірі 9084,00 грн(3028,00 грн.*3 вимоги).

Проте, згідно квитанції №779 від 20.03.2024, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що не відповідає вимогам статті 6 Закону України "Про судовий збір" та свідчить про сплату судового збору в неналежному розмірі. Відтак позивачу слід додатково сплатити судовий збір за подання даного позову у розмірі 6056,00 грн.

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 56 Податкового кодексу Українивизначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту56.1 статті 56 Податкового кодексу Українирішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом56.18 статті 56 Податкового кодексу Українивизначено, що з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Таким чином, пунктом56.18 статті 56 Податкового кодексу Українивстановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) дійшла висновку, що рішення контролюючого органу, не пов`язане з нарахуванням грошових зобов`язань, за умови попереднього адміністративного оскарження, оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановленіПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановленіПодаткового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Вказана правова позиція Верховного Суду підтверджена в постанові від 03.11.2021 за результатом розгляду справи № 200/12336/19-а.

Що стосується випадків, коли платники податків не використовували процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючого органу, то Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи № 1.380.2019.006119 вказав, що строк звернення до суду з позовом про скасування таких рішень визначається частиною першоюстатті 122 КАС Україниі становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першоюстатті 122 КАС Україниі становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів судом не встановлено, що ТОВ"Прикарпатхлібсервіс" у відповідності до пункту56.23 статті 56 Податкового кодексу Українине скористалось правом на адміністративне оскарження рішень про відмову в реєстрації податних накладних від 24.08.2023 №9400889/32076809, від 12.04.2023 №8616344/32076809, від 24.08.2023 №9400888/32076809.

Таким чином, встановленим строком звернення до адміністративного суду із заявленими ТОВ "Прикарпатхлібсервіс" позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання до вчинення дій є шестимісячний строк.

Згідностатті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

При цьому, позивач не заперечує факту отримання оскаржуваних рішень Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у строки, встановленіПодатковим кодексом України, а саме 12.04.2023 та 24.08.2023, про що зазначає у позовній заяві.

Відтак, суд зазначає, що звернувшись 22.03.2024 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій, ТОВ "Прикарпатхлібсервіс" подано позов після закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною 2статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 6КАС Україниу разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначенимстаттею 161 КАС України, оскільки ТОВ "Прикарпатхлібсервіс" не додано до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 160, 161 КАС України.

Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241-243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатхлібсервіс" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом подання:

- документу про сплату судового збору у розмірі 6056,00 грн;

- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена.

Копію цієї ухвали надіслати позивачу через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Микитин Н.М.