Рішення

від 26.03.2024 по справі 320/36308/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року № 320/36308/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві до Колективного підприємства "Монтекс" про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Колективного підприємства "Монтекс" з вимогою стягнути з Колективного підприємства "Монтекс" на користь Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві 1048732,29 грн. капіталізованих платежів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликам сторін та призначено судове засідання на 27.11.2023.

Даною ухвалою запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером №0600056390283 повернулось з відміткою відділ поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресую»

Суд також бере до уваги, що на виконання Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-ІV, ухвалу суду від 18.10.2023 оприлюднено також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

04.05.2023 в судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, явку свого представника не забезпечив, у зв`язку з чим судове засідання перенесено на 26.02.2024

26.02.202 в судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, явку свого представника не забезпечив.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з чим суд ухвалив, керуючись до ч. 3 ст. 195 та ч.2 ст. 262 КАС України продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одним із джерел формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що відповідач вніс до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення підприємницької діяльності, позивач, здійснивши розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві, що складає 104873,29 грн, просить стягнути з відповідача спірну суму в примусовому порядку. На час прийняття рішення у даній справі відзив на позовну заяву або заява про визнання позову від відповідача до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань Колективне підприємство "МОНТЕКС" (ЄДРПОУ 14350502), зареєстроване як юридична особа: 22.03.1994, за № 10691200000000415 місцезнаходження: 04209, місто Київ, вул. Озерна, буд.1.

03.08.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань

Винесено запис щодо Колективного підприємства «Монтекс» про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

У зв`язку із припиненням Страхувальника, керуючись вимогами зазначеного Порядку Управління здійснило розрахунок суми капіталізованих платежів щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають на обліку в Управлінні як потерпілих від нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що зазнали трудового каліцтва та перебування в трудових відносинах із Страхувальником, про що було складено відповідні за формою Н-1.

Розрахунок суми платежів, що підлягають капіталізації, були здійснені з урахув.

необхідності виплати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 майбутніх платежів, тобто щомісячних страхових виплат, а також майбутніх витрат для забезпечення потерпілого ОСОБА_2 додатковими видами допомоги, відповідно до його медичного висновку визначеної.

Відповідно до складеного розрахунку капіталізованих платежів Страхувальник

зобов`язаний сплатити Управлінню 1048732 (один мільйон сорок вісім тисяч

тридцять дві) грн. 29 коп. капіталізованих платежів.

Листом-вимогою щодо оплати капіталізованих платежів від 04.09.2023 № 2600-0604-8/171715 позивач просив відповідача здійснити перерахунок спірної суми на відповідний розрахунковий рахунок управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві.

Враховуючи те, що вказана сума капіталізованих платежів відповідачем не сплачена в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон № 1105) на момент виникнення спірних правовідносин Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105 джерелами формування коштів Фонду, серед іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону № 1105 роботодавець зобов`язаний, зокрема: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Частиною 1 ст. 35 Закону № 1105 визначено коло осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, з-поміж яких, зокрема: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1105 усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема обов`язків страхувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно ст. 1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно зі ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 3 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 № 986 (далі - Порядок № 986), капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Згідно п. 4 Порядку № 986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку № 986. Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно ст. 609 ЦК України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 №809/1738/17.

У матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, якими підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог, а саме: акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №1; постанови про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати; розрахунок потреби в капіталізації платежів щодо відповідача та лист-вимога.

Доказів сплати сум спірних капіталізованих платежів відповідачем також не надано.

Отже, з аналізу викладеного, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, оскільки припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності, тому капіталізовані кошти у сумі 1048732,29 грн. підлягають стягненню з відповідача .

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути Колективного підприємства "Монтекс" (ЄДРПОУ 14350502) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) капіталізовані платежі у сумі 1048732,29 (один мільйон сорок вісім тисяч тридцять дві) грн. 29 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.