Рішення

від 27.03.2024 по справі 380/30154/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/30154/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, яка виражається у не розгляді рапорту позивача від 27.07.2023 року про звільнення з військової служби за абз.4 підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України розглянути рапорт позивача від 27.07.2023 року про звільнення з військової служби за абз.4 підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та прийняти по ньому рішення у передбаченому законом порядку;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виражається у не розгляді рапорту позивача від 27.07.2023 року про звільнення з військової служби за абз.4 підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 27.07.2023 року про звільнення з військової служби за абз.4 підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та прийняти по ньому рішення у передбаченому законом порядку;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виражається у не розгляді рапорту позивача від 27.07.2023 року про звільнення з військової служби за абз.4 підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт позивача від 27.07.2023 року про звільнення з військової служби за абз.4 підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та прийняти по ньому рішення у передбаченому законом порядку.

Посилається на те, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію». Зазначив, що його дружина, ОСОБА_2 , 29.12.1974 року, згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААА №529903, має І «Б» групу інвалідності (інвалід дитинства) та потребує постійного догляду. 27.07.2023 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю). У зв`язку із не розглядом такого, 06.10.2023 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Військової частини НОМЕР_2 для з`ясування інформації щодо стану розгляду рапорту позивача від 27.07.2023 року. У відповідь на вказаний запит отримав лист від 24.10.2023 року, в якому повідомлено, що рапорт про звільнення сержанта ОСОБА_1 позитивно розглянутий командуванням Військової частини НОМЕР_2 та направлений до вищестоящого керівництва для прийняття правового рішення. Однак позивач стверджує, що станом на дату звернення до суду він так і не звільнений з військової служби. Вважає, що в даному випадку має місце бездіяльність відповідачів, оскільки йому не було надано вмотивовану відповідь щодо відсутності або наявності підстав для звільнення з військової служби. Вказані обставини й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про захист своїх прав та інтересів.

Від відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач звертався до командування Військової частини НОМЕР_2 з проханням звільнити останнього з військової служби за сімейними обставинами, а саме наявність дружини із числа осіб з інвалідністю. Зазначив, що до рапорту було долучено нотаріально завірені копії наступних документів: довідку МСЕК, посвідчення інваліда; витяг з реєстру територіальної громади; акт обстеження матеріально-побутових умов; свідоцтво про шлюб; копію паспорта позивача; довідку про місце його реєстрації; копію паспорта дружини позивача. Перевіривши рапорт та долучені до нього документи відповідачем виявлено наступне: у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 вказано прізвище дружини позивача « ОСОБА_3 », так само у всіх інших документах « ОСОБА_3 », а в довідці до акта огляду МСЕК серії 10ААА №529903 «Шаркаді». Тобто виникає розбіжність у поданих позивачем документах для звільнення з військової служби. Зазначив, що позивачеві неодноразово пропонували надати до наявних документів свідоцтво про зміну прізвища дружини, однак така пропозиція була проігнорована. За таких обставин, командування Військової частини НОМЕР_2 не вбачає в діях посадових осіб бездіяльності, адже рапорт був розглянутий та позивач про результати розгляду був усно повідомлений. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від відповідача, Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у військовому званні сержанта. Вказав, що Військова частина НОМЕР_2 (відкрите найменування - НОМЕР_4 окремий гірсько-штурмовий батальйон) підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 окрема гірсько-штурмова бригада). Відповідно до підп.2 п.225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Отже, розгляд документів (матеріалів) та прийняття рішення щодо звільнення позивача з військової служби відноситься до компетенції командира Військової частини НОМЕР_1 . У свою чергу, зазначив, що до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_6 ) документи про звільнення з військової служби позивача не надходили, не розглядалися, рішення стосовно звільнення з військової служби не приймалося. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що згідно наявного від Військової частини НОМЕР_2 копії рапорту сержанта ОСОБА_1 , останній клопотав про своє звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи). Зазначив, що при опрацюванні рапорту позивача виявлено, що у довідці до акта огляду МСЕК серії 10ААА №529903 вказано прізвище « ОСОБА_4 , 29.12.1974 року». Натомість, у копіях посвідчення серія НОМЕР_7 , свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 , паспорта серії НОМЕР_8 вказано « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Враховуючи викладене, рапорт та додані матеріали повернуті нарочно Військовій частині НОМЕР_2 для доведення інформації до відома сержанта ОСОБА_1 щодо необхідності долучення до рапорту документів про підтвердження зміни прізвища дружини. Вказані недоліки, на думку відповідача, є суттєвими та не дають підстав для розгляду рапорту по суті. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 01.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію».

27.07.2023 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з лав Збройних Сил України на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи). Крім того, у рапорті зазначено, що бесіду з ним проведено, претензій до командування Військової частини НОМЕР_2 не має.

До рапорта було додано такі документи: копію паспорта ОСОБА_1 ; копію паспорта ОСОБА_2 ; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ; довідку до акта огляду МСЕК серія 10ААА №529903; акт обстеження матеріально-побутових умов №810 від 30.06.2023 року; витяг з реєстру територіальної громади №2023/004906373 від 30.06.2023 року; копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_7 ; довідку №809 від 30.06.2023 року.

27.07.2023 року Військова частина НОМЕР_2 направила командиру Військової частини НОМЕР_1 документи для звільнення з військової служби у запас сержанта ОСОБА_1

06.10.2023 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Військової частини НОМЕР_2 для з`ясування інформації щодо стану розгляду рапорту позивача від 27.07.2023 року. Серед іншого, просив надати належним чином завірену копію відповіді на рапорт сержанта ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Листом командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.10.2023 року повідомлено представнику позивача, що рапорт про звільнення сержанта ОСОБА_1 позитивно розглянутий командуванням Військової частини НОМЕР_2 та направлений до вищестоящого керівництва для прийняття правового рішення.

Зміст спірних правовідносин полягає у бездіяльності відповідачів, яка, на думку позивача, виражається у не розгляді рапорту позивача від 27.07.2023 року про звільнення його з військової служби на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 14 ст.2 Закону України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом, які вважаються військовослужбовцями.

Види військової служби, зокрема: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду справи.

Підстави для звільнення військової служби визначні у ст.26 Закону №2232.

Зокрема, згідно підп.«г» п.2 ч.4 цієї статті, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, визначені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі Положення №1153/2008).

Відповідно до п.233 цього Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з підп.1 п.225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-ХIV) передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Суд враховує, що нормами чинного законодавства не передбачено строку, протягом якого командир зобов`язаний розглянути рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. За загальним правилом, такий рапорт має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. При цьому, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

Водночас, як видно з матеріалів справи та й не заперечується сторонами, рапорт позивача від 27.07.2023 року не був розглянутий належним чином і по цьому документу не було прийнято жодного рішення.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , допустила протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача від 27.07.2023 року про його звільнення з військової служби на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Поряд з тим, суд встановив, що у відзивах на позовну заяву Військова частина НОМЕР_2 та Військова частина НОМЕР_1 , за аналізом наданих позивачем документів, визнають його право бути звільненим відповідно до підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, втім просять надати додаткові документи, а саме: свідоцтво про зміну прізвища дружини, адже у довідці до акта огляду МСЕК серії 10ААА №529903 вказано прізвище « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Натомість, у копіях пенсійного посвідчення серія НОМЕР_7 , свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 , паспорта серії НОМЕР_8 вказано « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Даючи оцінку вказаним твердженням, суд враховує таке.

По перше, жодного письмового рішення по рапорту позивача від 27.07.2023 року із зазначенням саме цих обставин відповідачами прийнято не було.

По друге, позивачем було подано копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_9 , в якому зазначено, що його дружина, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю І групи «Б» (інвалідність з дитинства).

При цьому, суд відзначає, що пенсійне посвідчення, серед інших, є тим документом, який підтверджує наявність в особи інвалідності.

Тому, суд не приймає до уваги вищевказані доводи відповідачів.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних у контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , розглянути рапорт сержанта ОСОБА_1 від 27.07.2023 року щодо наявності підстав для звільнення з військової служби відповідно до підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , то остання діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в т.ч. Положенням №1153/2008. Доказів протилежного позивачем не надано.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, суд зазначає, що розгляд документів (матеріалів) та прийняття рішення щодо звільнення позивача з військової служби відноситься до компетенції командира Військової частини НОМЕР_1 . Тобто до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » документи про звільнення з військової служби позивача не надходили, не розглядалися, відповідно жодних дій чи рішень останній не вчиняв та не приймав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту сержанта ОСОБА_1 від 27.07.2023 року про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) розглянути рапорт сержанта ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_11 ) від 27.07.2023 року щодо наявності підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.