Рішення

від 27.03.2024 по справі 400/543/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 р. № 400/543/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 рік.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю права на індексацію грошового забезпечення, яка за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р. відповідачем не проводилася. Аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та коштів, як причини невиконання своїх зобов`язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відзначив, що порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, тому підстави для нарахування та виплати індексації за попередні періоди відсутні. Проведення індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Також зазначив, що згідно постанови КМУ Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 р. № 1078 в редакції від 24.03.2008 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають одноразового характеру. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входить: посадовий оклад, оклад за військове звання, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові види грошового забезпечення. Надбавка за вислугу років, додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям щомісячно, тому дані винагороди є постійними. Тому під час проведення індексації грошового забезпечення враховуються виплати, які включаються до грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства, в тому числі премії, та посилається на те, що оскільки станом на день звільнення з військової служби позивач не висловлювала претензій щодо розміру проведеного з нею розрахунку, тому виплата їй індексації після звільнення не повинна здійснюватися.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.08.1990 по 11.12.2019 рр. Відповідно до наказу директора департаменту кадрової політики МОУ від 09.09.2019 року №213 Позивач був звільнений у запас за пунктом «б» за станом здоров`я п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу». Наказом командира ВЧА2428 від 11.12.2019 №237 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що в порушення норм законодавства відповідачем не була здійснена виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 рік.

28.12.2023 року позивач звернувся із запитом до військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації доходів за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 рр.

У січні 2024 року відповідач надав відповідь на адвокатський запит позивача, у якій повідомив про не нарахування та невиплату індексації у зв`язку з відсутністю підстав.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Як встановлено судом, позивачу за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р. індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі Порядок № 1078, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Згідно з п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація безпосередньо не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 р. по справі № 825/874/17.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Кечко проти України", де Суд зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Таким чином, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині періоду з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р.

Позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та індексацію грошового забезпечення вважаючи базовим місяцем для обчислення індексації січень 2008 року, задоволенню не підлягають, оскільки повноваження щодо здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідача. Крім того відповідач ще не ухвалював рішення щодо нарахування та виплати індексації на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Відтак, спору щодо базового місяця для проведення індексації на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що відповідач взагалі не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення у спірний період, та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вирішив визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивача та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016-31.03.2018 рр..

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у справі 400/543/24 відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р., зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р.

3. Зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар