Рішення

від 27.03.2024 по справі 420/28525/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28525/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000182/2 від 13.10.2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

18.10.2023 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000182/2 від 13.10.2023 року.

У позові вказано, що всі надані до митного оформлення документи, кореспондуючи між собою, в повній мірі відображали вартість такої складової митної вартості як вартість доставки товару, а також вартість самого товару.

Як вказує позивач, після отримання повідомлення від митниці декларант надав пояснення стосовно нібито «розбіжностей» та надав додаткові, витребувані митницею документи однак посадовими особами ні пояснення ні додаткові документи не були взяті до належної уваги. Ані в рішенні про коригування митної вартості, ані будь яким іншим чином до прийняття рішення, яке оскаржується відповідач не зазначає яких відомостей, щодо імпортованого товару митниці не вистачає для застосування першого методу визначення митної вартості. При цьому, всі обов`язкові складові митної вартості знайшли своє відображення у документах наданих до митного оформлення. Яких саме документів чи відомостей для визначення митної вартості за першим методом не вистачало відповідачу зазначено так і не було.

У позові також вказано, що в оскаржуваному рішенні зазначається, що відповідачем були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В основу прийнятого рішення відповідачем поставлено фактично лише те, що в нього наявна інформація про митне оформлення подібних товарів за більшою вартістю, що не може бути єдиною підставою для прийняття відповідного рішення.

Як стверджує позивач, іІнспектор фактично не зазначив які саме відомості відсутні (вартість товару, його маса, маса упаковки, транспортні витрати чи інш.), що підтверджують числові значення складових митної вартості. Щодо відсутності розбіжностей докладно викладено вище. Тобто митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак цього не зробив. При перелічені зазначених начебто розбіжностей інспектор митниці жодним чином не зазначив як ці нібито «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.

Крім того, на думку позивача, застосування інспектором резервного методу визначення митної вартості, є не правомірним оскільки згідно з наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. При цьому інспектор митниці в своєму рішенні лише зазначив митні декларації № № UA805020/2023/01106 від 08.02.2023, UA408020/2023/22473 від 30.03.2023, UA408020/2023/043615 від 15.07.2023 які взяв за основу для визначення митної вартості не зазначивши жодних пояснень стосовно зроблених коригувань, обсягу партії нібито ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 2310.2023 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

08.11.2023 року (вх.№ЕС/14298/23) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Одеська митниця вважає адміністративний позов ТОВ "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500020013570U8 від 12.10.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000182/2 від 13.10.2023.

Як вказано у відзиві, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Відповідач стверджує, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

У відзиві зазначено, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500020013570U8 від 12.10.2023 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У відзиві вказано, що допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: 2,63 дол. США за кг нетто, (митна декларація №№№ UA805020/2023/01106 від 08.02.2023, UA408020/2023/22473 від 30.03.2023, UA408020/2023/043615 від 15.07.2023, ніж заявлено декларантом 1,6035 дол. США за кг нетто.

На думку відповідача, у рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2023/000182/2 від 13.10.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000605 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Зважаючи на вищевказане, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" .

08.11.2023 року (вх.№ЕС/14299/23) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

09.11.2023 року (вх.№ЕС/14384/23) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

15.11.2023 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення .

Ухвалою суду від 27.03.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/28525/23 з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 01.06.2020 р. між SAKRA EMTAS DIS TIC. LTD. STI (Продавець) та ТОВ "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" (Покупець) укладено контракт № 2020-01-01, за умовами якого Продавець продає та відвантажує, а Покупець купує та приймає вироби для систем опалення, твердопаливні котли, панельні радіатори на базових умовах ЕХW Sakarya, Туреччина у відповідності до Інкотермс 2010. Умови поставки можуть бути змінені, про що Продавець зазначає у відповідномі інвойсі на кожну окрему поставку. Виробником товару є компанія "Sakra Panel Sanayi ve Ticaret A.S", Туреччина (п.п.1.1, 1.2 контракту).

Пунктами 2.1, 2.2 контракту встановлено, що ціни на товари зазначаються в інвойсах, які видаються на кожну партію товару. Вартість упаковки входить в ціну товару і відповідно у вартість контракту, що підтверджується інвойсом на кожну партію поставленого товару.

Згідно п.п.3.1, 3.2 контракту Покупець здійснює 100 % передплату за товар або за умовами, прописаними в інвойсі. За погодженням сторін оплата за товар може здійснюватися Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця шляхом банківського переводу з відстрочкою платежу на 5 календарних місяців з дати відвантаження товару.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту «SAKRA EMTAS DIS TIC. LTD. STI» поставила ТОВ "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" товар (комплекти меблів садових), що зазначено в інвойсах від 06.10.2023 року №EXP2023000000258 та №EXP2023000000259.

12.10.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" через митного брокера, звернулось до Одеської митниці, у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № 23UA500020013570U8.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 223UA500020013570U8 відомостей, до митної декларації було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- Пакувальні листи (Packing list) №б/н від 06.10.2023 року;

- Рахуноки-фактури (інвойси) (Commercial invoice) №EXP2023000000258 та №EXP2023000000259 від 06.10.2023 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 09.08.2023 року;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 0008700 від 07.10.2023 року;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №888296/23 від 09.10.2023 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-18235 від 09.10.2023

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення 2020-01-01 від 01.06.2020 року;

- доповнення до договору. №10 від 07.11.2022 року, №12 від 15.02.2023 року, №13 від 30.03.2023 року, №15 від 18.07.2023 року №16 від 02.10.2023 року;

Позивачем визначено вартість товару за ціною договору.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

- наданий банківський платіжний документ, що повинен стосуватись товару не містить посилання на поставку що розглядається, про те містить посилення на Customs declar. від 08.04.2023 та суму оплати 33143.98 USD, при цьому до митного оформлення наданий додаток від 02.10.2023 №16 до зовнішньоекономічного договору (контракт) від 01.06.2020 №2020-01-01, який передбачає можливість проведення оплати з відстрочкою платежа до 6 місяців з дати отримання товару згідно інвойса від 06.10.2023 № EXP2023000000258, тобто додаток складений на інвойс якого ще не існувало;

- згідно пункту 3. контракту (умови і строки оплати) від 01.06.2020 №2020-01-01, покупець повинен зробити 100% передоплату за товар згідно інвойса від 06.10.2023 № EXP2023000000259, вказана оплата не підтверджена, що не дає змоги підтвердити факт виконання пункту №3 даного контракту;

- у документі що підтверджує вартість перевезення від 09.10.2023 № 888296/23 та у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 09.10.2023 № РФ-18235 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. В автотранспортній накладній CMR від 07.10.2023 № 0008700 фактичний перевізник інший, ніж в договорі на перевезення № 1610/20/01 від 16.10.2020 , який укладено з ТОВ «Клевер Тім».

13.10.2023 декларантом ТОВ "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" було надіслано лист від 13.10.2023 № 1310 у відповідь на повідомлення митниці з додатками: договором транспортного експедування від 16.10.2020 № 1610/20/01; листом продавця від 13.10.2023 № 15/10-2023; договом від 01.12.2022 № 01/12/2022.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500020/2023/000182/2 від 13.10.2023 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000605.

Як вказано у відзиві, товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 23UA500020013627U6 від 13.10.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Не погоджуючись із прийнятим Одеською митницею рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що наданий банківський платіжний документ, що повинен стосуватись товару не містить посилання на поставку що розглядається, про те містить посилення на Customs declar. від 08.04.2023 та суму оплати 33143,98 USD, суд зазначає.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 10.11.2023 р. № 17 до контракту від 01.06.2020 р. № 2020-01-01, яка також надавалась до митного оформлення, визначено, що оплата за товар згідно інвойсу № ЕХР2023000000324 від 10.11.2023 р. може здійснюватися з відстрочкою платежу до 6 календарних місяців з дати отримання товару.

Тобто, на дату здійснення митного оформлення товару не настали строки розрахунків за поставлений товарі, а наданий до митного оформлення платіжний документ від 09.08.2023 р. підтверджує виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати товару з відстрочкою за попередні поставки товару за договором від 01.06.2020 р. № 2020-01-01.

Як стверджує позивач, наданий платіжний документ не містить посилання на поставку, що розглядається, та не відповідають вантажному відправлення суд не бере о уваги, так як платіжний документ від 09.08.2023 р. на суму 33143,98 USD наданий позивачем на підтвердження довготривалої співпраці ТОВ "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" з постачальником - SAKRA EMTAS DIS TIC. LTD. STI та сплату коштів за попередні поставки за контрактом від 01.06.2020 р. № 2020-01-01

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 р. у справі № 815/329/17 зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 р. у справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11.06.2019 р. у справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Таким чином, вищевказані доводи відповідача є безпідставними.

З аналогічних підстав суд вважає необґрунтованим покликання відповідача на відсутність документів на підтвердження виконання п.3 контракту щодо оплати за товар на умовах 100% передоплати.

Щодо покликання відповідача на те, що в документі, що підтверджує вартість перевезення від 09.10.2023 № 888296/23 та у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 09.10.2023 № РФ-18235 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу, а в автотранспортній накладній CMR від 07.10.2023 № 0008700 фактичний перевізник інший, ніж в договорі на перевезення № 1610/20/01 від 16.10.2020 , який укладено з ТОВ «Клевер Тім», суд зазначає.

Так, позивачем для митного оформлення надавалися, зокрема, автотранспортна накладна від № 0008700 від 07.10.2023 року, договір транспортного експедирування від 16.10.2020 № 1610/20/01, довідка про транспортні витрати від 09.10.2023 № 888296/23, рахунок на оплату від 09.10.2023 № РФ-18235.

Довідка про транспортні витрати від 09.10.2023 № 888296/23 містить в собі відомості щодо вартості автоперевезення, а саме його вартість, маршрут, на чию користь здійснювалось перевезення та яким транспортом, жодним нормативно правовим актом не передбачено, що цей документ повинен містити в собі посилання на договір на перевезення вантажу.

Наданий рахунок на оплату від 09.10.2023 № РФ-18235 містить в собі вартість перевезення з деталізацією цих витрат по маршруту, реквізити отримувача грошових коштів та інші відомості необхідні для сплати грошових коштів, відсутність посилання на договір не протирічить законодавчим вимогам щодо оформлення цього документу при цьому додатково до митного оформлення біло надано договір № 1610/20/01 від 16.10.2020 Транспортного експедування укладений між ТОВ «Індустрія Води» то ТОВ «Клевер Тім».

Відповідно до положень п. 2.1.1. договору № 1610/20/01 від 16.10.2020 ТОВ «Клевер Тім» має право укладати від свого імені та/або імені Клієнта договори і угоди з перевізниками… для виконання своїх обов`язків за цим Договором.

Пунктом 2.1.2. передбачено, що ТОВ «Клевер Тім» представляє інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками… та залучає до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та треті особи. Саме на виконання вказаних пунктів договору ТОВ «Клевер Тім» залучив перевізника вказаного у CMR від 07.10.2023 № 0008700.

Додатково митниці також було надано договір № 01/12/2022 від 01.12.2022 укладений між ТОВ «Клевер Тім» та ПП «Рілайблтранс».

З урахуванням вказаного, суд погоджується з твердженнями позивача, що всі надані до митного оформлення документи, кореспондуючи між собою, в повній мірі відображали вартість такої складової митної вартості як вартість доставки товару, а також вартість самого товару.

Частина 2 статті 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідка та рахунок є такими документами, що містить відомості про вартість перевезення товарів.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 р. у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено типової форми довідки про транспортні витрати та не встановлено її обов`язкових реквізитів, з огляду на що надані декларантом довідка про транспортні витрати є належним доказом розміру витрат на перевезення.

Таким чином, і вищевказані доводи відповідача є безпідставними.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Покликання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500020/2023/000182/2 від 13.10.2023 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 3559,16 грн.

З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 3559,16 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000182/2 від 13.10.2023 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000182/2 від 13.10.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" судовий збір у розмірі 3559,16 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ВОДИ" (вул. Богомольця, буд. 7/14, прим. 182, м. Київ , 01024, код ЄДРПОУ 37701463).

Відповідач Одеська митниця (місцезнаходження: вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя С.М. Корой